НЕБЕСНЕ ВІЙСЬКО ЗАВЖДИ ЧАТУЄ
Їхня мужність стала нашою бронею, а їхній подвиг – настановою боронити своє й не здаватися за жодних обставин.
ПЕРЕДЧАСНО ПОКИНУВ НАС
28 вересня Староушицька громада провела в останню путь солдата Анатолія ТКАЧУКА.
Анатолій Григорович народився 16 травня 1979 р. у с.Крушанівка. 1986 року розпочав навчання в Кам’янець-Подільській школі №7. Після закінчення 9 класів 1994 року вступив до Кам’янець-Подільського ПТУ №6, де здобув професію машиніста автомобільного крана.
«Анатолій Григорович прожив життя праці. Він не боявся роботи, вмів працювати руками, був людиною різних професій і життєвого досвіду. Поруч із ним були його родина, дружина Наталія, з якою разом пройшли понад 24 роки сімейного життя, – повідомляють у громаді. – 2000 р. працював трактористом-машиністом на СТО АФ «Нефедівське». У 2002-2003 роках працював у будівельній бригаді сільськогосподарського кооперативу «Вікторія» с.Крушанівка».
Крім того, працював на різних роботах місцевих підприємств, а 12 березня 2026 р. Анатолій Григорович був мобілізований до лав ЗСУ. Ніс службу на посаді водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів одного з механізованих батальйонів ЗСУ.
Воїн помер 21 вересня 2026 р. внаслідок хвороби поблизу селища Ясногірка Краматорського району Донецької області в зоні ведення бойових дій.
Поховано Захисника на місцевому кладовищі с.Крушанівка.
БОРОТЬБА ЗА ПАМ’ЯТЬ
29 вересня Дунаєвецька громада провела в останню путь жителя м.Дунаївці Ігоря ТЕРНАВСЬКОГО.
Народився Ігор Йосипович 14 березня 1970 р. З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік прагнув стати на захист Батьківщини, і згодом його було мобілізовано до лав ЗСУ. Він виконував бойові завдання на Донеччині.
17 січня 2025 р. під час виконання бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області Ігор Тернавський зник безвісти. Відтоді родина жила надією на його повернення. Проте, на жаль, за результатами ДНК-експертизи загибель Захисника було підтверджено.
Воїна поховано на місцевому кладовищі в с.Сокілець.
ВЕЛИКІ НЕЗДІЙСНЕНІ ПЛАНИ
23 вересня одразу дві громади в жалобі попрощалися із Захисником Анатолієм ДУДНЯКОМ.
Анатолія Станіславович народився 19 квітня 1972 р. в селі Тарасівка Хмельницького району. Більшу частину трудового шляху пропрацював у КСП «Іскра» в рідному селі.
«Незадовго до того, як стати на захист України, він придбав будинок у селищі Дунаївці. Мріяв повернутися сюди після війни, жити, працювати, будувати майбутнє, – повідомляють у Новодунаєвецькій громаді. – Його зв’язок із нашою громадою був не лише через придбаний будинок. У селі Лошківці проживають його мати і рідна сестра. Саме тут, на Новодунаєвеччині, залишилися найдорожчі для нього люди».
Чоловік служив від червня 2022 р. на посаді водія відділення підвезення боєприпасів однієї з військових частин ЗСУ. За цей час відзначений низкою нагород і відзнак.
15 вересня 2026 р. під час виконання бойового завдання поблизу селища Соніно Куп’янського району Харківської області Герой загинув унаслідок обстрілу FPV-дронами.
Поховано Героя в рідному селі Тарасівка.
У Захисника залишилися мати і сестра.