ВІЙНА КРІЗЬ ПРИЗМУ ГОРЯ
Кожна втрата на війні – це зруйновані долі, втрачені мрії та безповоротна ціна боротьби за свободу.
ПІВ РОКУ НА СЛУЖБІ
6 листопада Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Валерія ЛУЧЕНКА.
Народився Валерій Петрович 26 травня 1977 р. Здобув середню освіту. Проходив строкову службу. У квітні ц.р. повернувся до лав ЗСУ за мобілізацією. Ніс службу як майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів однієї з військових частин ЗСУ.
27 жовтня 2026 р. Воїн помер на бойовій позиції поблизу с.Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Захисника поховано на міській Алеї Слави.
МОЛОДА ДУША
7 листопада місто попрощалося із солдатом Олександром БАЛИЦЬКИМ.
Олександр Миколайович народився 10 серпня 1975 р. Здобув середню освіту. Від 26 грудня 2024 р. за мобілізацією ніс службу як водій-електрик інженерно-саперного відділення однієї з військових частин ЗСУ.
Герой загинув 26 жовтня 2026 р. внаслідок удару ворожим FPV-дроном на оптоволокні по автомобілю, зазнавши поранення, несумісного із життям, на ділянці дороги Краматорськ – Дружківка Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Поховано Воїна на Алеї Слави.
СЕРЦЕ ШТУРМОВИКА
10 листопада Чемеровецька громада попрощалася із сержантом Олегом МАНДЗІЄМ.
Олег Анатолійович народився в Чемерівцях 12 січня 1978 р. Проходив строкову службу. 2000 р. одружився. Має двох синів. Тривалий час працював за межами України.
2023 р. Олег Анатолійович був мобілізований і став на захист держави. Служив у Десантно-штурмових військах України. Разом із побратимами під гаслом «Завжди перші!» перебував на лінії бойового зіткнення біля міста Ізюм на Харківщині. Брав участь у штурмових операціях на одній із найскладніших ділянок фронту.
У вересні 2026 р. за станом здоров’я Захисник звільнився з лав ЗСУ.
8 листопада 2026 р., у День Десантно-штурмових військ України, серце штурмовика зупинилося.
Воїна поховано на місцевому кладовищі рідного селища.
30 ДОВГИХ МІСЯЦІВ
9 листопада в Дунаєвецькій громаді провели в останню земну дорогу сержанта Олександра КОЗАКА.
Олександр Григорович народився 15 вересня 1977 р. в с.Куча Новоушицького району. Його мати самотужки виховувала тринадцятьох дітей. Змалку Олександр знав ціну родинному теплу, підтримці та праці. Пройшов строкову службу. Пізніше працював охоронцем у ТОВ «Сварог-Дністер».
«21 листопада 1999 р. Олександр поєднав долю з Тетяною. У їхньому домі зростали п’ятеро дітей. Найстарший син сьогодні також проходить військову службу на Дніпровському напрямку», – повідомляють у громаді.
Навесні 2014 р. Олександр Григорович долучився до АТО. Він служив у лавах 14-ї окремої механізованої бригади ім.Князя Романа Великого, мав військове звання сержанта.
2 лютого 2022 р. підписав черговий контракт і продовжив захищати Україну на Харківському напрямку. Зазнав поранення. 2023 р. разом із сім’єю придбав житло в с.Залісці. Та війна знову покликала Олександра до строю.
2 травня 2024 р. під час виконання бойового завдання в ході штурмових дій у Куп’янському районі Харківської області Захисник зник безвісти.
30 місяців тривало болісне очікування, але зрештою надійшло підтвердження ДНК-експертизи – загинув.
Поховано Героя на місцевому кладовищі в с.Залісці.
У Воїна залишилися матір, дружина і діти.
ДАЛЕКО ВІД РІДНОЇ ХАТИ
11 листопада Закупненська громада попрощалася із жителем с.Вівся сержантом Віталієм ХИМІЧЕМ.
Віталій народився 31 січня 1972 р. в с.Новопокровка Запорізької області. Після закінчення школи здобув профтехосвіту за фахом тракториста. Проходив строкову службу, працював на місцевому сільськогосподарському підприємстві. 2003 р. знову став на військову службу, цього разу до Внутрішніх військ.
Разом із дружиною Нелею виховував доньку. Родина віднедавна мешкає в селі Вівся, переїхавши із зони бойових дій Запорізької області.
2 травня 2023 р. Віталій Володимирович був мобілізований і служив командиром протитанкового відділення однієї з військових частин ЗСУ.
20 серпня 2024 р. Воїн загинув у бою поблизу селища Комишівка Покровського району Донецької області.
Захисника поховано на місцевому кладовищі с.Вівся.