КРИЛО СМЕРТІ НЕ ОБМИНУЛО
Нескорені в бою, вірні побратимському слову і віддані Україні до останнього удару серця.
ЗАЛИШИВ СВІТЛИЙ СПОМИН
16 листопада земляки провели в останню земну путь солдата Сергія КОЗЛОВСЬКОГО.
Сергій Миколайович народився 10 листопада 1980 р. в с.Слобідка-Гуменецька. Здобув середню освіту. У липні 2024 р. став до війська за мобілізацією. Ніс службу як кухар однієї з військових частин ЗСУ.
11 жовтня 2026 р. Захисник помер унаслідок хвороби поблизу с.Морозівське Синельниківського району Дніпропетровської області.
Поховано Воїна в с.Гуменці, де він проживав.
ХОТІВ ПРОСТО ЖИТИ
17 листопада громада попрощалася із солдатом Миколою ЦИГАНЮКОМ.
Микола Миколайович народився 16 липня 1967 року у с.Абрикосівка. Здобув середню освіту. Проживав у с.Корчівка. Протягом 1985-1987 рр. проходив строкову службу.
1 грудня 2025 р. повернувся до ЗСУ за мобілізацією. Виконував обов’язки старшого водія гранатометного взводу одного з механізованих батальйонів ЗСУ.
Мужньо виконуючи військовий обов’язок, Воїн помер 6 листопада 2026 р. внаслідок хвороби поблизу с.Попівка Берестинського району Харківської області.
Поховано Героя на місцевому кладовищі с.Абрикосівка. З ним прощалися Кам’янець-Подільський, Корчівка і Абрикосівка.
УЗЯВ ЗБРОЮ ДО РУК
Стало відомо про загибель старшого сержанта Анатолія ТВЕРДОХЛІБА.
Анатолій Якович народився 2 лютого 1974 р. у с.Рихта. 1991 р. закінчив Рихтівську середню школу. У 1992-1994 рр. ніс строкову службу, отримав звання старшого сержанта. Повернувшись у цивільне життя, понад 30 років пропрацював водієм.
«До лав 23-го інженерно-позиційного полку був призваний 31 березня ц.р., зарахований на посаду старшого техніка 3-ї інженерно-технічної роти.
Відданий військовій присязі на вірність українському народу, Герой загинув 11 листопада 2026 р. під час виконання бойового розпорядження поблизу с.Сергіївка Краматорського району Донецької області внаслідок атаки ворожого FPV дрона-ждуна.
У пам’яті побратимів він залишився як відповідальний працівник, у котрого завжди був зразковий порядок у справах, і як людина з добрим серцем, котра добровільно брала на себе багато побутових солдатських клопотів», – повідомляють у 23 інженерно-позиційному полку.
«Позивного Толика мало хто знав, він був для нього непотрібним, адже його й так усі знали. Був чуйною людиною, яка завжди вислухає, дасть пораду і допоможе, дуже коректним у спілкуванні, навіть із «важкими» людьми. Відповідав своєму прізвищу, був людиною слова. Якщо пообіцяв – обов’язково так і буде. Його всі поважали і любили, з ним було легко та надійно», – кажуть побратими загиблого Воїна.
У нього залишилися дружина, син і матір.
