Четвер, 28 Березня 2024 р.
24 Липня 2015

ДЛЯ ДЕПУТАТА ТІЛЬКИ ПАРТІЯ ТЕПЕР ДРУГ, ТОВАРИШ І БРАТ

Знаємо, що є… Знаємо, що ухвалили… Але в очі ще ніхто не бачив. Це все про новий закон, згідно з яким в УкраїніДЛЯ ДЕПУТАТА ТІЛЬКИ ПАРТІЯ25 жовтня відбудуться вибори депутатів місцевих рад, міських і сільських голів. 14 липня Верховна Рада прийняла нову редакцію Закону «Про місцеві вибори», але досі її не опубліковано. Проте основні моменти нововведень уже відомі.

Одним із перших новини опублікував у соцмережах Голова Верховної Ради Украї­ни Володимир ГРОЙСМАН.

Отже, згідно з новим законом, у селах, селищах і містах з населенням до 90 тис. вибори відбуватимуться за звичною мажоритарною системою.

МЕРИ. Щодо мерів міст із населенням понад 90 тис., то їх обиратимуть абсолютною більшістю, тобто 50%+1 голос. Для цього передбачено можливість проведення другого туру. Висування мерів таких міст відбуватиметься тільки від партій. У містах, де мешканців менше як 90 тисяч, можуть бути самовисуванці.

ДЕПУТАТИ. Місто, район, область діляться на округи. По кожному округу партія може висунути одного кандидата (саме партія, а не виборчі блоки). Якщо партія набрала прохідних 5% голосів, то спочатку визначається кількість кандидатів від партії, які пройшли у відповідну раду. Далі переможцями стають ті кандидати, за яких проголосувало найбільше виборців.

БЮЛЕТЕНІ. На них буде позначено спочатку прізвище кандидата, далі ­ назва партії, від якої він висувається. Таким чином відбуватиметься одночасне голосування за кандидата і партію. Виборець має право одного голосу.

ГЕНДЕРНА КВОТА. Вперше до закону введено європейську норму щодо присутності в списку партії не менше як 30% представників однієї статі.

«СТОЯТИ, ЛЕЖАТИ, БОЯТИСЯ…»

Ще однією зміною в законі стала можливість керівника партійної організації відкликати своїх підлеглих зі складу депутатського корпусу за незадовільну роботу.

Якщо раніше депутат-мажоритарник (а таких у нині діючих місцевих радах половина) був сам собі хазяїном, то тепер він фактично стає лише виконавцем партійної волі.

Із запитання, чи не перетворить новий закон депутатів на маріонеток, чим утискатиме права місцевих громад, ми розпочали розмову з доцентом кафедри політології і соціології К-ПНУ ім.Івана Огієнка, кандидатом соціологічних наук Олександром РИБЩУНОМ.

Олександр Рибщун– Розпочати, як на мене, варто зі спроби осмислення того, чи є хоча б одна із сучасних моделей виборчого законодавства достатньо ефективною, – розповідає Олександр Вікторович. – Адже кожен новий сезон виборів у нас уже традиційно розпочинається із критики минулої виборчої моделі та пропозиції змінити її на нову. Та чи призводить це до якісного оновлення депутатських корпусів, виборчих штабів, громадянської, політичної, правової культури? Новий закон про місцеві вибори – це лише закономірна спроба не допустити під час осінніх виборів – 2015 тих правових колізій, які фіксувалися під час минулих.

Водночас це черговий технологічний експеримент із виборчою моделлю, яка в Україні ще не практикувалася. Водночас це результат політичних узгоджень, адже низка партій закріпили оновлення виборчого законодавства і проведення місцевих виборів за відкритими списками як одне із положень своїх програм. Водночас це один із контрапунктів цілої низки погоджувальних пакетів зі світовими кредиторами.

Якщо ж тепер дати відповідь на запитання «Чи не перетворяться депутатські корпуси на маріонеток очільників або ж спонсорів політичних партій» – однозначної відповіді немає. Справді, суб’єктами подань, згідно з новим законом, виступатимуть виключно політичні партії, які, по-перше, прив’язуватимуть своїх кандидатів до конкретних мажоритарних округів, по-друге, розпочнуть жорстку боротьбу за власні рейтинги, щоб подолати прохідний 5-відсотковий бар’єр. При цьому «розкручений» кандидат заходить у раду лише за двох умов: вищого рейтингу порівняно з іншими в окрузі та проходження власної партії 5% бар’єра. Партії в гонитві за популярними кандидатами навряд чи зможуть їм артикулювати надто жорсткі дисциплінарні статути (принаймні спочатку). Але насамперед, щоб не допустити колишньої проблеми політичного «перебіжництва», щоб надати партіям якісь важелі впливу, закріплюється норма про механізм партійного контролю. Чи є ризики такої моделі? Звісно, вони є. Партія автократичного типу може вдатися до надмірних санкцій щодо своїх депутатів, в т.ч. із маніпулятивними цілями. Водночас окремі авантюристи можуть використовувати політичні партії як стартові майданчики для входження в органи влади чи публічну політику. Але чи не було цього й за минулих виборчих моделей? Та й чи є хоч одна з існуючих моделей, яка не вразлива в цих аспектах?

– Олександре Вікторовичу, чи справедливою буде ситуація, коли певний кандидат набере 80 відсотків голосів в окрузі, але його партія не пройде? Це ж може стати причиною протестів громади.

– Справедливість – це насамперед категорія етична. А в політиці мислять категоріями раціональності. Що таке власне політика? Конкурентна боротьба за владу, її здобуття, утримання та реалізацію. В умовах партійної конкуренції відбувається конкуренція політичних (ідеологічних) програм і партійних структур. За новим законом, кандидатам пропонується виступити учасниками команди (носіями ідеології). Слабка команда зазнає невдачі й готується до нових виборів. Це класична модель цивілізованих суспільств. А тепер запитання: чому кандидат із 80% голосів представлений у програшній команді? Очевидно, загалом ця команда поки не має достатньо ефективної програми/команди/стратегії тощо. Кандидат – лідер округу – прорахувався у власній політичній стратегії, вклавши свій репутаційний капітал у слабку команду, і програв. Потрібно вміти програвати, контролювати прихильників і не перетворювати зайвий раз протест на погром. Важливо усвідомлювати, що ефективна опозиція є не менш значимою, ніж ефективна влада.

– А політизація мерів – це хіба на краще?

– У громадах, де налічується менше ніж 90 тисяч населення, суб’єктами подання можуть виступати партії, також передбачене і самовисування. Навіть коли кандидат в очільники громади висуватиметься партією, членство в ній, згідно з новим законом, не є обов’язковою умовою. Доволі адекватна, як на мене, редакція, яка не робить кандидата в керівники громади заручником політичної ідеології, але водночас не позбавляє його особистого права бути приналежним чи прихильним до певної політичної партії.

У містах із більшою кількістю жителів мера політизували, тобто його справді можуть висувати тільки партії. А ось тут уже, як на мене, має місце виключно політично узгоджене рішення всіх фігурантів погодження законопроекту. Очевидно, була підготовлена основа, коли округ (громада чисельністю понад 90 тис. жителів) буде знов розцінюватись як політичний актив, предмет політичного торгу. Наприклад: ми вам – слабкого кандидата в мери міста, а ви нам – підтримку законопроекту Х і т.д. Такий от неприємний рудимент із минулого.

– Чи не призведе гендерна квота до ситуації, коли гідного кандидата партія замінить на іншого, аби дотриматися квоти?

– Гендерна квота – одна із найменш зрозумілих норм нового закону. Зрозумілих у сенсі її доцільності в нинішній редакції закону. Як на мене, тут має місце звичайний PR групи ініціаторів цієї поправки, які видаватимуть її як надважливу перемогу. Чистої води популізм, що виродився серйозною проблемою для партійних організацій. Чи є в нас проблемою ініціативній жінці зробити кар’єру в публічній політиці? Чи немає в нас жінок-мерів, депутатів, міністрів? Таким самим чином можна нормативно закріпити етнічні, расові, мовні, вікові, освітні чи бозна-які квоти…

– Чи багато ще підводних каменів у законі?

– Недоречно розцінювати окремий закон як панацею від проблем минулих і майбутніх. Уже сьогодні закон жорстко критикують серйозні експерти, публічні медійні спікери, а то й пересічні громадяни. І є за що. Так, неоднозначними є положення щодо 5-відсоткового бар’єра, який навряд чи зможуть подолати більшість молодих, недостатньо розкручених проектів. Не зовсім прозорою є пропонована модель «відкритих списків», згідно з якою в межах округу пропонується обирати аж із одного (!) кандидата від однієї партії (в альтернативних законопроектах пропонувалося щонайменше два). Не кожен округ врешті буде представлений у раді, оскільки депутатів визначатимуть зі списків тих партій, що подолали 5-відсотковий бар’єр, а всередині списків – за принципом прогресивного рейтингу. Ми вже згадували про недоцільну гендерну квоту та вкрай неоднозначну політизацію посади мера великого міста. Проте тут же мусимо погодитись, що пропонована версія закону ініціює нову та доволі оригінальну спробу модернізувати вітчизняний виборчий процес. Можна нарікати на різні аспекти устрою Української держави, але явно не на її демократичність.

А ТИМ ЧАСОМ У ПАРТІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

За попередніми даними, виборча кампанія стартуватиме десь 5-6 вересня, але політики роботу вже активізували. Треба ж обрати власного кандидата на мера, популярних людей для депутатства, підняти імідж своєї партії. Або ж для маніпуляцій із відтягуванням голосів виборців встигнути створити нову партію.

А новий закон цьому допоможе, адже тепер дата реєстрації партії для участі у виборах не має значення.

Хмельницький портал ye.ua з посиланням на Головне територіальне управління юстиції в Хмельницькій області повідомив про те, що за шість з половиною місяців 2015 р. зареєстровано 32 нові партії. Причому лише за 16 днів липня управління юстиції зареєструвало п’ять нових обласних організацій політичних партій.