П'ятница, 29 Березня 2024 р.
22 Липня 2016

ХОДА МИРУ ЧИ ПІАР-ХОДА?

Хтось ходить зі смолоскипами, хтось – із веселковими прапорами, а хтось – з іконами. Цим самим кожен демонструє свою силу. Або принаймні свою помітну присутність в українському просторі. Але цього літа всіх перевершила Українська православна церква, в офіційній назві якої немає жодної вказівки на Московський патріархат. 3 липня на сході України, а 9 липня на її заході розпочалася Всеукраїнська хресна хода миру, любові й молитви за Україну. Вона завершиться в Києві 27 липня – напередодні святкування дня хрещення Київської Русі та пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Митрополит Онуфрій, з благословення якого проводиться 25-денна акція, чітко окреслив її мету: «З глибокою скорботою на серці ми всі нині переживає-мо новітню трагедію – на сході України триває збройний конфлікт, проливається безвинна кров наших земляків. Найбільше, що може зробити наша Церква, – це закликати до миру та посилити молитви про дарування миру нашій Українській землі, що ми й робимо від початку збройного протистояння». У зверненні митрополита підкреслено: «Хресний хід – це не просто наш духовний подвиг. Це усвідомлена, вольова дія кожної християнської душі, яка на ділі слідує євангельським заповідям. А тому простого споглядання Хресного ходу – не достатньо».

Але чи справді піклується про мир митрополит Онуфрій, який торік показово не вшанував українських воїнів у Верховній Раді? Читаючи його звернення, дивлячись «Ранок з Інтером» чи «Телемарафон із В’ячеславом Піховшеком», які детально висвітлюють хресний хід, можемо зробити доволі однозначний висновок, що ми маємо справу з внутрішнім конфліктом в Україні, подолати який вдасться молитвами про мир у нашій державі. Але всім, хто уважно слідкує за подіями на Донбасі, цілком зрозуміло, що тамтешні самопроголошені республіки без потужної військової допомоги Росії давно стали би позавчорашнім днем нашої історії, а то й узагалі не з’явилися би. Тому цілком резонно можемо запитати: а чому хресна хода йде до Києва, а не до Москви, справою рук якої є нахабне викрадення в України Криму та розпалювання й підтримка війни на Донбасі?

В одному з фільмів геніального Олександра Довженка кінь, на якому хазяїн зганяв свою злість на владу, повернув голову й мудро застеріг: «Не туди б’єш, Іване!». Тож і нинішня хресна хода, на жаль, більше виглядає церковною піар-акцією, аніж справжньою турботою про мир і спокій в Україні.