Субота, 15 Червня 2024 р.

ДЛЯ ГРОШЕЙ НЕОБХІДНІ ПЛАНИ

Уранці 24 лютого ми пильно слідкували за дія­ми центральної української влади. Проте не секрет, що розвиток України не менше залежить і від місцевого самоврядування. Умови його роботи змінилися після російського вторгнення. Але це не зменшило, а навіть посилило його важливість. Принаймні так вважає директор із науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій ТКАЧУК. Недавно, під час вебінару для журналістів від ВОГО «Вінницький пресклуб», що відбувся напе­редодні Дня місцевого самоврядування, який відзначається в Україні 7 грудня, він розповів про труднощі та перспективи розвитку українських регіонів під час війни та після неї.

БАГАТО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ГОЛОВИ

Ще в перші години вторгнення було зрозуміло – на країну очікують непрості часи. Сталося саме так. Тимчасова втрата територій; блокування експорту та транзиту товарів; обвал ВВП; виїзд населення; переміщення підприємств; скорочення доходів; нестача енергії, сировини; загроза голоду та холоду – лише частина переліку. І це, за словами Анатолія Ткачука, прямо впливає на регіональне управління:

– Люди живуть у громадах в умовах, коли велика кількість працівників місцевого самоврядування виїхала. Тому законом «Про правовий режим воєнного стану» обумовлюється, що самоврядування фактично перетворюється на врядування голови, який отримує низку повноважень. Від одноособового звільнення земельних ділянок комунальної власності від незаконно розміщених тимчасових споруд до права підписувати договори у сферах компетенції відповідної ради без її затвердження.

Проте це стосується лише територій, де не ведуться бойові дії та не ухвалено рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту і виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

– У нинішній ситуації може не бути кворуму, світла, або ж може статися ракетний обстріл, а рішення треба ухвалювати, – продовжує експерт. – Перше, що ми повинні запам’ятати – закон «Про місцеве самоврядування в Україні» і закон «Про правовий режим воєнного стану» діють разом і не зобов’язують голову громади ставати одно­осібним керівником. А в разі, коли він бере на себе ці обов’язки, має розуміти, що його дії треба пояснювати, аби потім до нього не було запитань.

ТРЕБА СІЯТИ ТА ДОПОМАГАТИ ВПО

Ще одним наслідком війни, на жаль, є величезна кількість знищеної території та внутрішньо переміщених осіб (лише в нашому місті, за офіційними даними, їх понад 23 тис. осіб. – Прим. ред). Однак експерт пояснює, що збільшення кількості населення не лише породжує перед територіями заходу України новий виклик – необхідність самозабезпечення, але й дає певні можливості:

– Є така ініціатива «Сади перемоги». Її ключова ідея в тому, що, оскільки війна веде до проблем із логістикою, рано чи пізно будуть проблеми з їжею. Тож ми подумали, що було б дуже непогано запустити ініціативу, за якої люди б зайнялися самозабезпеченням, і сотні територіальних громад в Україні ухвалили б свої місцеві програми. Вони могли називатися по-різному, але загальна ідея схожа.
У підсумку хтось десь комунальну землю використав для того, щоб посіяти гарбузи і отримати п’ять мільйонів гривень доходу на гарбузовому насінні, а хтось посадив соняхи, які потім переробили на олію і забезпечили нею всі свої бюджетні установи. Чи треба це буде робити наступного року? Я переконаний, що треба, адже ми матимемо проблеми і 2023-го.

Проте ресурс і потенціал регіону визначаються не лише природними багатствами, інфраструктурою чи їжею. Велику цінність мають люди. Сьогодні ця тема є актуальною для низки областей, на територіях яких 11-20% загальної кіль­кості населення складають вимушені переселенці. Громадський діяч пояснює це, опираючись на економічні факти:

– Якщо ви – бідна громада, вам дається якась дотація. Збільшилася кількість людей, що приїхали, дотація для вас збільшилася. Якщо приїхали люди з дітьми, малеча йде до школи, це збільшує освітню субвенцію, що покращує освітній потенціал ваших шкіл, – каже Анатолій Ткачук. – Окрім цього, нові люди передусім прибувають із міст, а вони є більш підприємливими. І тому це приплив свіжої сили, яка може стимулювати місцевий бізнес.

Велику вартість має й збереження на мирних територіях переміщених підприємств. І навіть якщо в громаду прибули лише пенсіонери, вони витратять ці кошти у вас, а гроші осядуть у місцевому бюджеті.

– Сьогодні, наприклад, із Харкова виїхали купа підприємств, і ті, кому вдалося «захопити» їх на свою територію, отримають зовсім нову економіку, – пояснює Анатолій Ткачук. – Не можна, напевно, називати підприємства, тому що це специфічні речі, але з Харкова в одне містечко переїхала частина всім відомого підприємства. Заробітна плата працівників – від 30 тисяч гривень. Відразу місцевий бюджет отримав дуже серйозні додаткові доходи. Тепер міський голова каже: «Боже, хоч би вони назад не поїхали!», вже розв’язує питання, щоб дати землю під забудову, допомогти там провести комунікації.

ГРОШІ ПОТРЕБУЮТЬ ПЛАНІВ І ДОКУМЕНТІВ

Але думати лише про життя в умовах війни неправильно, оскільки ні для кого вже не секрет, що ми здобудемо перемогу, а згодом почнеться процес відбудови, про який на місцевому рівні треба думати вже тепер. Експерт зазначає, що заради того, аби відновлювати знищене та вдосконалювати те, що залишилося вцілілим, варто готувати відповідну документацію, види якої Кабмін затвердив у липні поточного року:

– У нас буде два типи тергромад. Перший – ті, які дуже постраждали від війни. Вони будуть готувати «План відновлення та розвитку територіальної громади». Громади, які не були ураженими, готують документ «Стратегія розвитку територіальної громади». Ре­гіони, в межах яких є більше як дві терито­ріальні громади, віднесені до території відновлення, готують «План відновлення і розвитку регіону». Регіони, які не віднесені до території відновлення, готують «Стратегії роз­витку регіону».

– Як визначити, до якої місцевості належить та чи інша область?
– Умовно Україна розподілена на три великі макрорегіони. Один – прифронтові території, фронтир. Друга частина – регіони, які межують із фронтиром, але перебувають під меншим ступенем загрози. Треті – тилові регіони. Тобто, коли ви думаєте про те, яку стратегію планування вашої роботи потрібно обрати, спочатку подивіться на карту.

– Які ще тонкощі слід враховувати?
– Оцініть розміщення своєї громади. Якщо ви – опора чи тил, це перевага. Якщо ви знаходитеся у фронтирі, це обмеження. Якщо ви знаходитеся біля кордону з ЄС, це перевага. Якщо біля кордону з росією чи білоруссю, біля Придністров’я, – обмеження. Комунікації – дорога, залізниця, аеропорт, прохід через кордон – великий плюс. Якщо громади на периферії, це великий мінус.

Далі, за словами експерта, потрібно обрати пріоритети та спрогнозувати, що і як можна розвивати в громаді. Він наводить простий приклад:
– Вирощування птиці наступного року, напевно, буде достатньо вигідним, тому що через обмеження експорту зерна ми маємо дуже серйозне падіння внутрішніх цін на зерно, а зерно можна конвертувати в м’ясо. Ціна на нього в нас є достатньо високою, тому що було розбито велику кількість птахо­фабрик, і втрати курячого поголів’я склали
8 мільйонів курей.

Тож сума всіх цих речей і складає пере­важну частину планування, а воно й потрібне, аби отримати кошти на відбудову країни.
– Те, що ми отримуємо на відбудову, це будуть фінанси передусім з Європи та США.
І видаватимуться вони лише за умов, коли наявні певні планувальні документи. Тому, якщо у вас немає планів, не буде ресурсів, – додає Анатолій Ткачук.

Олександр ЩЕРБАТИХ.