П'ятница, 29 Березня 2024 р.
9 Квітня 2010

СОЛОВ’Ї-РОЗБІЙНИКИ чи СТРАЖІ ПОРЯДКУ?

СИДІЛИ ПІД БУЗИНОЮ

Давно канули в Лету розпові-ді про дядю Стьопу-міліціонера, доблесного правоохоронця, справжнього захисника народу, до якого можна було звернутись і бути впевненим, що тобі гарантовано допоможуть. Чого кривити душею, певний час міліція була не те що з народом, вона взагалі стояла спиною до нього. Та невже все відбувалося з прямої ініціативи правоохоронців – людей, котрі звикли дотримуватися порядку і букви Закону? Чи, можливо, були на те інші причини?

ДАІМожливо, Ви пам’ятаєте, а якщо ні, то нагадаємо нараду, яку проводив колишній Президент Віктор ЮЩЕНКО 18 липня 2005 р. Сьогодні часи правління Віктора Андрійовича можна оцінювати по-різному. Ми не будемо давати позитивної чи негативної оцінки його рішенням, згадаємо лише нараду, після якої правоохоронці, а саме працівники Державтоінспекції, опинилися в дірі, з якої вибратися не так уже й легко. Однією нарадою Президент дискредитував цілу галузь, поставивши на кожному її працівнику жирнючий хрест.

Керівники департаменту ДАІ та обласних управлінь ДАI, які слухали «розгін» Президента 2005-го, сиділи, опустивши очі. Тоді Віктор Андрійович ледь не кричав: «Я тричі попереджав міністра: якщо ДАI буде під кущами з бузиною сидіти, ДАІ в цій країні не буде. Ви дискредитували цю службу! Тому я прийняв рішення: із сьогоднішнього дня ніякої ДАI в Україні не буде!». Наступного дня, 19 липня 2005 р., Президент підписав Указ «Про ліквідацію Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України».

Другий день життя без ДАI довів: коли водіям закон не писаний, вони їздять вільніше, але лаються більше. ДАІшники пішли з дорожнього фронту «під бузину», під якою їм велів сховатися Віктор ЮЩЕНКО. Крім того, ДАI того пам’ятного 2005 р. повинна була виконати ще два президентські розпорядження: припинити «літати в хмарах» і стати «публічною», – щоб недаремно стояти уздовж доріг.

Саме після наради 18 липня водії розділилися на тих, хто нічого не знає про розпорядження Президента ліквідувати ДАІ, та на політично грамотних, котрі впевнено проїжджають на червоне світло та здійснюють лівий маневр із правого ряду. Власне, «лівим» маневром називали тоді все, що відбувалося навколо Державтоінспекції. Поки стара структура ще не розформувалася та сиділа «під бузиною», а нова не з’явилася, в автолюбителів випав рідкісний шанс показати, на що здатні їхні залізні коні. Середня швидкість руху містом тоді з належних 40-80-ти км/год. зросла чи не вдвічі.

Кому, питається нині, було краще від того розпорядження? Вже точно не інспекторам ДАI, які в очах усієї країни впали, як-то кажуть, нижче плінтуса.

З «ЛІВИМ» МАНЕВРОМ ПЕРЕБОРЩИЛИ

Саме так через деякий час подумали «у верхах», побачивши, що змін на краще після розпорядження Президента не відбулося. Навпаки, незрозумілість і хаотичність у службах породили таку ж незрозумілість і хаотичність, але вже на дорогах. Кількість порушень ПДР зростала з кожним місяцем, без аварії не обходився жоден день. «А чи не погарячкували ми?» – подумали можновладці, спостерігаючи, як з кожним днем ситуація на рідних дорогах стає катастрофічною. «Можливо», – і швидко організували міжвідомчу нараду з питань безпеки на дорогах, під час якої, за звичкою, покритикувавши неіснуючу службу, все ж таки вирішили повернути їй колишні повноваження з невеличкими поправками «на вітер». Так Державтоінспекцію була знову реанімовано, а патрульні служби міськ- і райвідділів міліції, яким на певний час надали право здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, повернулися до виконання старих обов’язків, і тепер вони займаються виключно адмінправопорушеннями та злочинами.

Знову ж таки, зробивши «лівий» маневр, не позбавлений політичного підтексту, влада й не сподівалася, що таким простим рухом вона назавжди заплямує і без того нечистий авторитет стражів на дорогах.

аваріяПрокручуючи в голові події, які відбувалися чи якось були дотичними до роботи Державтоінспекції, розумієш, що рішення, які приймалися в цьому напрямку, в результаті, вийшли за принципом «Хотіли як краще, а вийшло…»

Слова, підтверджені статистичними даними, більш ніж красномовні. Не відступатимемо і ми від цього принципу. 2007 р. в житті країни можна назвати піковим щодо кількості дорожньо-транспортних пригод на дорогах. Лише в нашому місті протягом року було скоєно 81 ДТП з потерпілими, в яких 13 осіб загинуло та 128 травмовано. Повторюємося, це лише наше місто. А скільки таких міст по всій країні?! Потрібно було не те що бити на сполох, а кричати на кожному кутку. I закричали, ще й як закричали!..

2008 р. керівництво країни взялося за інтенсивне відновлення структури ДАI. Прийнятий Верховною Радою України 24 вересня 2008 р. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», став вагомим поштовхом до тенденції зниження аварійності в країні.

Як нині відзначає начальник міського ВДАІ Микола ТОМАШЕВСЬКИЙ, кількість ДТП того року зменшилася у порівнянні з минулим майже в два з половиною рази. Всього на території обслуговування було скоєно 39 дорожніх пригод з потерпілими, в яких 2 особи загинуло та 48

отримали тілесні ушкодження. Наступного, 2009-го, ця цифра знову ж таки скоротилася: із 30 ДТП протягом року одна людина загинула та 34 отримали тілесні ушкодження. З початку 2010 р. сталася лише одна аварія, в якій одна людина постраждала, загиблих, на щастя, немає.

ПОРУШУВАТИ ЧИ НЕ ПОРУШУВАТИ?

Чи не останню як позитивну, так і негативну роль у житті ДАІ відіграв Закон, прийнятий 17 листопада 2008 р. «Про підвищення розмірів штрафів за порушення Правил дорожнього руху». Після вдосконалення механізмів притягнення до адміністративної відповідальності порушників ПДР кількість автопригод з постраждалими по країні зменшилася на 41,5%, загиблих у ДТП осіб – на 46,6%, травмованих учасників дорожнього руху – на 43,7%. Негативом, за словами водіїв, стало зростання суми «поборів» на дорогах. Але, питання, з чиєї ініціативи «поборів» і чи «поборів» узагалі?

Якщо ти порушив – заплати, будь ласка, за свою необережність і неуважність. Якщо в нас, наприклад, за невикористання пасків безпеки ДАІшник може зробити попередження чи виписати штраф, максимальний розмір якого становить майже 9 євро, то в Німеччині за аналогічне порушення з Вами не будуть церемонитись, а одразу оштрафують на 75 євро, причому з кожного! Напевне, не варто бути аналітиком, щоб зрозуміти, в якій із цих двох країн більше дотримуються букви Закону, особливо коли врахувати, що поки в нас складений протокол обійде всі інстанції та потрапить до рук правопорушника, він встигне зробити їх ще декілька дрібних і не дуже.

Питання «Платити чи не платити?» настільки ж просте та прозаїчне, як «Порушувати чи не порушувати?». Лаючи та заганяючи працівників ДАІ у прірву, ми не покращимо ситуації на дорогах. Підтвердженням цього є нарада в Президента, про яку ми недаремно зазначили на початку статті. Порушуючи Правила дорожнього руху, ми, в першу чергу, звинувачуємо не себе, а сподіваємося на «якось буде» чи «проскочимо».

Ми, пересічні пішоходи та водії, зовсім не хочемо усвідомлювати того факту, що працівники ДАІ, в першу чергу, покликані забезпечувати безпеку дорожнього руху. Нас не цікавить, що вони стоять на дорогах у дощ, лютий мороз, нестерпну спеку… Нам, грубо кажучи, на-чхати, що в них також є сім’ї, що вони, як і ми, радіють і сумують, мріють про краще життя… Нам, на відміну від них, не доводиться витягувати трупи з ущент розбитої машини. Нам чомусь легше когось облаяти, ніж попередити. Ми стали черствими, то чого сподіваємося від інших?

У Біблії є 10 заповідей, до-тримуючись яких, отримаєш блаженне життя після смерті. То чому б не створити і на дорогах таких же заповідей, як, наприклад, «не обганяй», «не перевищуй швидкості», дотримуючись яких, продовжиш життя не лише собі, а й врятуєш його іншим, принесеш користь суспільству? Корінь зла не в комусь, а в нас самих, і саме від нас залежить, в якій країні ми хочемо жити: із солов’ями-розбійниками на дорогах чи стражами порядку.