ЕКСПЕРТИ КАЖУТЬ: У ФУТБОЛІ ПЕРЕМОЖЕ АНГЛІЯ, АЛЕ УКРАЇНА «ВИСТРІЛИТЬ»

Уже завтра ввечері на мюнхенському стадіоні «Альянц-Арена» свисток польського арбітра Шимо­на Марчіняка ознаменує початок XVII чемпіонату Європи з футболу, який протягом наступного місяця відбуватиметься в Німеччині. Вчетверте поспіль на континентальній першості зіграє й Україна. Тож «Подолянин» запросив експертів та спробував розібратися в тому, що в найближчий 31 день приковуватиме увагу вболівальників.

ХТО ГРАЄ? ЯКИЙ ФОРМАТ? ДЕ ДИВИТИСЯ?

Тут усе просто. Як і на минулих трьох Євро, кількість учасників вимірюються 24 командами. Господар – Німеччина та 23 збірні, які протягом минулих півтора року долали кваліфікацію. Відбірковий етап не подарував особливих сюрпризів, і до Німеччини прибули всі фаворити. Наприклад, кожна з тих команд, які доходили до 1/4 фіналу 2021 року («Євро-2020» відбувалося 2021-го, адже на рік раніше турнір було перенесено через пандемію. – Прим. ред.), пробилися у чем­піонат і цього разу.

У їхньому списку й Україна. На­ша команда потрапила до групи Е, де суперниками підопічних Сергія РЕБРОВА стануть Румунія, Словаччина та Бельгія. Аби пройти в 1/8, синьо-жовтим тре­ба посісти одну з перших двох позицій у групі, або стати од­нією з чотирьох найкращих збір­­них, які посядуть треті місця.

Наразі команда Реброва перебуває в місті Вісбаден, де розташований тренувальний штаб нашої збірної. У випуску YouTube-каналу Анни Ребрової головний тренер української команди так коментував вибір міста для базування:

– Ми потрапили на «Євро-2024» у самому кінці (Україна не пройшла відбіркової групи, але виборола путівку на першість у додатковому плей-оф. – Прим. ред.), і в нас був вибір із лише двох міст. Тож обрали місто Віс­баден. Але це не є проблемою, оскільки всі табори, які Німеччина пропонує командам, високого рівня.

Уже 17 червня головна команда нашої країни прибуде до Мюнхена, де зіграє стар­товий поєдинок у ЧЄ проти збірної Румунії. У заявці на гру буде й представник Кам’янця-Подільського – форвард «Динамо» Владислав ВАНАТ. Матч розпочнеться о 16.00 за Києвом і буде доступним для глядачів на медіа-сервісі «Me­gogo» та «Суспільному». Однак охочі подивитися континентальну першість у трансляціях національного мовника можуть виявитися дещо розча­рованими, він покаже турнір лише частково. Наразі відо­мо, що на «Суспільному» транс­люватимуться 22 із 51 гри. Усі матчі можна подивитися на «Megogo», де найдешевша підписка з повним показом ЧЄ з футболу називатиметься «Спорт».

«ДУЖЕ МАЛО ДЛЯ ТАКОЇ ПОТУЖНОЇ НАЦІЇ…»

Тож постараємося розібратися в тому, яким нам запам’ятається майбутній чемпіонат Європи. У цьому «Подолянину» допоможе один із 16 офіційних голосів «Євро-2024» на медіа-серівісі «Megogo», коментатор Вадим СКІЧКО:

– Вадиме, кожен з останніх великих турнірів мав свої особливості. Минуле Євро проводилося по всій Європі (від Дуб­ліна до Баку. – Прим. ред.), і це була історія про великі відстані та перепади клімату, а ось ЧС-2022, який відбувся в Катарі, запам’ятався великою спекою та перенесенням змагань із літа на зиму. Що особ­ливого в Євро, яке прийме Німеччина?
– Якщо говоримо про загальні умови, то це, напевно, буде один із найбільш комфортних чемпіонатів. Хоч Німеччина теж не маленька країна, й фактор відстаней там теж є. Але футболісти вже звикли до цього. Більше би говорив про те, що 24 команди – це дуже велика кількість. Я, наприклад, до цього все ще звикаю (перше Євро з 24 учасниками відбулося 2016-го. У 1996-2012 рр. у ЧЄ грали 16 команд, перед тим – вісім. – Прим. ред.). Тепер третє місце в квартеті теж є прохідним. На груповому етапі вистачає здобути одну перемогу, і ти, швидше за все, виходиш у плей-оф.
Також цього року є дуже велика кількість молодих футболістів, які можуть розкритися. Дуже багато говорять зокрема про Ламіна ЯМАЛА (Іспанія), німця Флоріана ВІРЦА та англійця Джуда БЕЛЛІНГЕМА. Це дуже молоді, юні гравці. Але вони вже є лідерами своїх команд, і в цьому чемпіонаті лише затвердяться в цій ролі.

– Хто, на вашу думку, є головним претендентом на титул?
– Багато хто вказав би, що Франція, бо вони мають 4 рівні склади. Хтось би назвав господарів, збірну Німеччини. Німці нині справді мають команду з хорошим тренером, але я оберу непопулярний варіант – Англію. Просто тому, що англійці вже дуже давно не перемагали, а їхнє нинішнє покоління неймовірно сильне.
Джуд БЕЛЛІНГЕМ, Коул ПАЛМЕР, Філ ФОДЕН – це вже сьогодення, а не майбутнє. І Анг­лія зазвичай поступається десь у чвертьфіналі, півфіналі або й фіналі, як три роки тому, а це вже має бути їхній рік.
Виграти лише чемпіонат світу 1966 року – історично дуже мало для такої надзвичайно сильної, великої та потужної нації, як англійська.

– Якщо порівнювати Англію з тією, що була у фіналі минулого Євро, або виходила у півфінал ЧС-2018, то зміни складу видно неозброєним оком. А у стилі гри команди тренера Гарета САУТГЕЙТА щось змінилося?
– У стилістичному сенсі це поліпшена Анг­лія попередніх тренерів. Можливо, нині немає таких зірок, як Девід БЕКХЕМ чи Вейн РУНІ, але ця молодь дуже сильна.
За схемою гри вони перебудувалися з класичних і традиційних для себе 4-4-2 на 4-3-3 з активними флангами, які більше притаманні іспанцям та нідерландцям. Саме наявність сильних флангових футболістів для Англії раніше була незвичною. Там усе будувалося через центр поля, як-от через легендарну зв’язку гравців Стівен ДЖЕРАРД – Френк ЛЕМПАРД (пара футболістів центру поля, яка грала переважно в позаминулому десятилітті. – Прим. ред.). Також не слід забувати, що попереду в них мегазабивний форвард Гаррі КЕЙН.

– Названі вище молоді гравці вирізняються стабільністю і спокоєм під час своїх дій. Чи може це стати ключем до успіху?
– Емоційна стабільність – це саме те, до чого постійно закликає Саутгейт. Він хоче створити невимушену атмосферу в колективі. Річ у тому, що з цією командою злий жарт завжди грають великі очікування. Це ж ро­доначальники футболу. От тепер вони програли Ісландії товариський матч (0:1). Я можу уявити, який «прогрів» там відбувається протягом останнього тижня. І це ж зовсім не йде їм на користь.

– Кого можете виділити як «темну конячку» чемпіонату?
– Можливо, назвав би збірну Сербії. Прос­то тому, що там якась нереальна концентрація талантів. Усі вони якраз у такому віці, коли треба щось доводити. Дуже й дуже якісні гравці на кожній із позицій. А ще мені подобається Швейцарія. Інколи складається таке враження, що команда одним і тим же складом грає всі турніри, і вони пройшли свій пік, але все ще дуже сильні.

– Якщо повертатися до фаворитів, то одразу пригадуємо, що три роки тому англійці у фіналі поступилися Італії. Згодом у них була невелика зміна поколінь. Що нині з шансами ще чинних чемпіонів?
– На них, як і на кожного попереднього чемпіона, налаштовуватимуться по-особливому й ставитимуться як до команди, яка готова захистити свій титул. Але не забуваймо, що за всю історію чемпіонатів Європи лише одній команді вдалося захистити титул – Іспанії 2012-го.
За складом ця італійська команда мало чим поступається тій, яка була три роки тому. В них змінився тренер, і ось це може бути важливо. Роберто МАНЧІНІ вибудував дуже теплі відносини в колективі, а от його наступник Лучано СПАЛЛЕТТІ не такий. Він холодний і виважений. Попри це, думаю, що вони гідно зіграють. А от чи захистять титул – не знаю.

– Не можемо пропустити Німеччину, адже це ще й країна-господарка. В цій країні жваву дискусію викликало те, що їхній тренер Юліан НАГЕЛЬСМАН не взяв на ЧЄ декількох дуже відомих футболістів: Матса ГУММЕЛЬСА, Юліана БРАНДТА та Леона ГОРЕЦКУ. Як ми можемо оцінювати такий хід від 36-річного тренера?
– Я здивований, що немає Джана. Він провів насправді класний сезон у «Боруссії» (Дортмунд). Не скажу, що був дуже важливим у збірній усі ці роки, але нині це велика втрата. Якщо говоримо про Леона Горецку, то здавалося, що їхню пару з Йозуа Кімміхом ніхто не розіб’є (двоє друзів та одноклубників по мюнхенській «Баварії». – Прим. ред.). Нагельсману вдалося. Є багато відео, як ці двоє завжди складають альтернативну думку щодо будь-якого тренера.
Двома ними головний тренер збірної «пожертвувати» не міг, а одним – так. Тепер усе вимірюватиметься результатом. Якщо Німеччина добре виступить, Нагельсман вчинив правильно.

– Йдемо до найважливішого – наших суперників. Чого очікуєте від збірної Бель­гії?
Уже в багатьох турнірах я чекав від бельгійців якогось божевільного успіху. Натомість, як свідчить практика, найбільше їхнє досягнення – це півфінал чемпіонату світу в росії 2018 року.
Щодо їхнього загального результату, то не сумніваюся, що Бельгія виграє свою групу. Інших варіантів просто немає. Загалом наша група дуже рівна. Багато чого залежить від того, в якій формі будуть новочасні лі­дери збірної Бельгії. Такі, як Кевін де БРЕЙНЕ, Ромелу ЛУКАКУ. Вони все ще придатні для великих досягнень. На підміну їм поспішає така молодь, як Жеремі ДОКУ. Та навіть Леандро ТРОССАР. У збірній Бельгії завжди багато талантів.
Як на мене, вони постійно такий собі не­очевидний фаворит. Гравці можуть скорис­татися тим, що рівень очікувань від них останнім часом знизився.

– Що можете сказати про дві інші збірні квартету Е – Румунію та Словаччину?
– Мені здається, що в нас узагалі дуже зручний календар ігор. Починаємо з Руму­нією, яка сильніша за Словаччину, як на мій смак. У румунів виросло покоління 98-го року народження, і хай нікого не вводить в оману те, що вони не дуже яскраво проводять свої товариські матчі. Тим більше, що проти них ми граємо перший тур. Як відомо, саме перший матч нам дається найважче в таких турнірах. Дуже класно, що в наступному турі граємо зі Словаччиною, з якою маємо брати 3 очки.
Словаки – більш вікові. Цей факт можна використати на нашу користь. Словом, в обох матчах можна отримати і навіть треба отримати залікові бали.

«ХОТІЛОСЯ БИ, ЩОБ «ВИСТРІЛИЛА» УКРАЇНА»

Але повернемося до України. Про шанси, сильні та слабкі сторони української національної команди розмовляємо з колишнім її гравцем (14 виступів у 1994-2002 рр.), а нині – головним тренером кам’янецького «Епіцентру» Сергієм НАГОРНЯКОМ.

– Сергію Миколайовичу, чого очікуєте від збірної України на «Євро-2024»?
– Із тим підбором футболістів, які є на сьогодні, мені хотілося би побачити хороший виступ. Знаєте, то чемпіонат світу чи Європи, але в кожному турнірі є команда-відкриття. От нині є всі передумови, аби нею була наша збірна.

– Наш потенціал криється передусім у потужній атакувальній лінії?
– Так, я погоджуюся з цією думкою. Справді, багато хлопців виступають у топових європейських чемпіонатах (Роман ЯРЕМЧУК, Артем ДОВБИК, Віктор ЦИГАНКОВ – в Іспанії, Михайло МУДРИК та Олександр ЗІНЧЕНКО – в Англії, Руслан МАЛИНОВСЬКИЙ – в Італії.
Усі – футболісти групи атаки. – Прим. ред.), де грають у гострий, атакувальний футбол. Тож є передумови, аби вони «вистрілили».

Днями Сергій Ребров оголосив імена 26 футболістів, які поїдуть на це Євро. Список не став відкриттям, адже він дуб­лює той склад гравців, який нині проходить тренувальний збір у Німеччині. Просто із заявки виключили тих виконавців, які раніше числилися запасними, але не були в таборі команди. Тож запитуємо в Сергія Нагорняка про психологічний аспект такого комплектування.

– Так зробили ще декілька команд. Однак інші викликали до табору 30 і більше футболістів. Наприклад, тренери Туреччи­ни взяли 35 гравців, а потім дев’ятьох від­сіяли. Пане Сергію, наскільки важливо, що в нас усі розуміли: «Я поїду на Євро»?

– Це справді має сенс. Адже тренуєшся і знаєш, що на тебе розраховують. Це додає впевненості при роботі. Вважаю, що в нас ухвалили правильне рішення. Але іноді й треба декілька «зайвих» гравців, аби їхня наявність мотивувала інших ще більше працювати задля потрапляння в заявку.

– Тобто, таке рішення засноване на індивідуальному підході до футболістів?
– Усе виходить з індивідуального підходу. Кожен гравець – особистість, у нього свій характер. Добре, що в нашій збірній немає проблеми, яка, наприклад, колись була у Франції, коли не брали Еріка КАНТОНУ чи Жан-П’єра ПАПЕНА (обидва – легенди 90-х. – Прим. ред). У «Le Bleu» вважали, що вони будуть заважати атмосфері в команді. У нас такої проблеми немає, і я думаю, що у виборі наші тренери виходили з ігрових моментів.

– Перед іграми на Євро збірна України провела контрольні матчі з німцями, поляками та молдаванами. Це було моделювання того, з чим нам доведеться зіштовхнутися у ЧЄ?
– Та ні. Ну, можна сказати, що Німеччина мо­делює збірну Бельгії. А Молдова тоді кого?
– Не знаю…
– От тому й не можна так казати (усмі­хається). Нині важливо було зіграти із сильними збірними, якими є Польща і Німеччина, оскільки у тренерів ще є час щось перевірити та змінити. Наприклад, із німцями ми грали в п’ять захисників, з Польщею склад і схема були іншими.

– Ми програли Польщі з рахунком 1:3. Що показав цей матч?
– Річ у тому, що тренери виставили цей склад, аби перевірити, хто в якому стані. Так, у нас виникли дуже великі проблеми при розіграші суперником стандартних положень: пропустили два голи після них і дали супернику створити ще декілька моментів. От тепер тренерський штаб має час для виправлення цих помилок.

– А чи можливо щось кардинально змінити в грі команди за 10 днів (проміжок від програного матчу у Варшаві до старту на Євро. – Прим. ред.)?
– Звісно. А коли збірна має достатньо часу на підготовку? Лише при розіграшах таких турнірів. Лише перед чемпіонатами світу та Європи у тренерів є два тижні, аби підготуватися, напрацювати свою систему гри. От навіть стандартні положення. Побачили, що є проблема при стандартах. Значить, можливо, тепер при їх розіграшах футболістів треба трохи по-іншому порозставляти.

– Сергію Миколайовичу, який Ваш про­гноз щодо турніру?
– Цього не знаю. Завжди є ті, хто «вистрілив», і ті, хто провалився. Ось як, наприклад, збірна Німеччини після виграного 2014 року чемпіонату світу постійно розчаровує у великих турнірах. Спочатку командам потрібно вийти у плей-оф, а далі є багато факторів, які пливають на результат. Хотілося би, щоб тим, хто приємно здивує, цього разу була збірна України.

ФАВОРИТИ ВСІ ВІДОМІ

Свої прогнози щодо результату фінального матчу «Подолянину» дали люди, які супроводжуватимуть перегляд трансляцій цьогорічного чемпіонату Європи:
Вадим Скічко (коментатор): Англія – Франція – 1:0. Гол Джуда Беллінгема.
Роберто Моралес (коментатор): Франція – Португалія – 2:1.
Сергій Пейчев (ведучий перед- та післяматчевих студій): Німеччина поступиться Англії з рахунком 1:2.
Прогноз автора: Португалія – Німеччина – 2:1.

Олександр ЩЕРБАТИХ.