НОКАУТЕР ІЗ ХОРОШИМ ІНТЕЛЕКТОМ

Традиційно у другу суботу вересня наша держава відзначає День фізичної культури і спорту, дотичними до якого є чимало кам’янчан. Не бракує і тих, хто стабільно демонструє власний розвиток і нові здобутки. Серед спортсменів, чиє майбутнє викликає інтерес та інтригу, вирізняється 19-річний чемпіон Європи зі змішаних єдиноборств за версією аматорської організації IMMAF Артем ОЛІЙНИК, який наразі готується до участі у другій для себе світовій першості. «ПОДОЛЯНИН» вирішив поспілкуватися з чемпіоном і його наставником Петром ЯБЛОНОВСЬКИМ – головним тренером академії бойових мистецтв «Архангел».

«БАБУСЯ КАЗАЛА, ЩОБ ЗАПИСАВСЯ НА БАЛЬНІ ТАНЦІ»

– Найважливішим з усіх наявних досягнень вважаю перемогу в торішньому чемпіонаті Європи в Сербії, – впевнений Артем Олійник. – Але гадаю, що на цьому не потрібно зупинятися.

– Артеме, як ти розпочав зай­матися ММА?
– Ще маленьким ходив на кікбоксинг, але це було ще несерйозно. А десь у 13-14 років хлопець, який жив зі мною в одному гурто­житку, пішов на ММА, і я також загорівся. Подивився декілька відео, і виникло бажання записатися в зал. Спочатку було важко, але я хотів тут реалізуватися.

– Часто батьки побоюються, коли діти з головою поринають у єдиноборства. Як твоя родина відреагувала?
– Уже з досягненням хороших результатів іноді почав приїжджати трохи побитий, у синцях і подряпинах. Мама, звісно, реагувала важко, а от батько казав: «Молодець!». Проте обидві сторони підтримували, але ж є ще третя – бабуся. Вона взагалі казала, щоб записався на бальні танці, бо вона мого заняття не розуміє.

– Соцмережі повідомляли, що початок вересня ти провів поза домом…
– Так, брав участь у навчально-­тренувальних зборах у Луцьку під керівництвом тренера національної команди Андрія ЗІНЧУКА. Уся збірна України з ММА з’їхалася, щоб пройти табір та обмінятися досвідом. Для мене це є частиною підготовки до найпрес­тижнішого аматорського турніру – чемпіонату світу, який стартує у Тбілісі 27 вересня.

– Який вигляд має день на зборах у збірній України?
– По два тренування щодня з понеділка по суботу, щоп’ятниці мали спаринги, у вівторки та четверги – басейн для відновлення тіла, а в суботу – футбол і лазня. Це вже для розслаблення (усміхається).

– Які плани після турніру в Грузії?
– Плани можуть змінюватися раптово, бо на все воля Всевишнього, але маю великі сподівання саме на чемпіонат світу. Торік в Узбекистані я поступився вірменському спортсмену вже під час другого змагального дня. Отже, маю дуже «заряджений» настрій, планую виграти ЧС, а потім ще раз «взяти» Європу. Коли це вдасться, хочу виступати у професійних лігах. Наприклад, у KSW (польський промоушен, який є найбільшим серед європейських. – Прим. ред.), але це вже в перспективі.

– На старті нашої розмови ти згадував відеоролики про ММА. А за ким найбільше слідкує Артем Олійник?
– Є бійці, за стилем і психологією яких цікаво спостерігати. Наприклад, подобається незламний характер і сила духу чемпіона UFC у вазі до 61 кг Мераба ДВАЛІШВІЛІ. Але, щиро кажучи, хочеться створювати власну історію, а не копіювати когось.

– Нерідко твої бої закінчуються достроковими перемогами, зокрема і нокаутами. Можна припустити наявність спортивної династії в родині…
– Ні. Лише батько займався рукопашним боєм під час служби в армії. Хороший удар – це більше генетика, а тато доволі міцний фізично. Щоправда, природні задатки все одно треба розвивати великою працею в залі.

«ЦЕ ПРЕДСТАВНИК НОВОГО ПОКОЛІННЯ – ВСЕБІЧНО РОЗВИНУТОГО»

Наставник цього та інших юних спортсменів Петро Яблоновський каже, що Артем є доволі старанним, але це не єдина позитивна риса Олійника.

– Він стабільний, – розповідає тренер. – В Артема пропущене тренування викликає тривогу, тобто він одразу дзвонить чи пише і запитує: «Петре Олександровичу, а я нічого не прогавив?». Це важливо, адже є результати чи їх немає, але молодий спортсмен повинен наполегливо трену­ватися. Ось завдяки своїй праці Артем і входить до збірної України з ММА.

Тренер додає, що в червні його підопічний вдало виступив на національній першості, де здобув срібну медаль у ваговій категорії до 74,8 кг серед спортс­менів, не старших як 20 років. І це відкриває нові перспекти­ви:

– На жаль, недооцінили останнього суперника. Артем усі бої до фіналу завершив достроково, а в опонента поєдинки відбувалися дуже важко. Це і моя провина трохи. Фінал, на жаль, програли, але ввійшли до збірної України, куди потрапляють чемпіони і срібні призери. В Артема хороший нокаутуючий удар, також його сильною стороною є бійцівський IQ. Інколи він просто після тренування робить аналіз над власними помилками. Каже: «Петре Олександровичу, в мене не пішло в тих чи інших елементах!». Одразу пояснюю певні моменти. І це дуже добре, оскільки такі риси зазвичай характерні вже для професійних бійців, які доросли до хоро­шого рівня. У аматорів це рідкість.

– Хто він за стилем ведення бою?
– Нокаутер із хорошим інтелектом! Артем долав у партері й дуже хороших грепплерів, тому це представник нового покоління бійців – всесторонньо розвинутого. Така вимога часу. На найвищому професійному рівні вже давно немає чемпіонів, які лише добре б’ють або борються.

Співрозмовник додає, що наразі 19-річному кам’янчанину доводиться вкладатися в меншу вагову категорію, оскільки категорію до 77 кг у любителів скасували.

– Ще рік протримаємося у ваговій 74,8 кг, бо Артему вже важкувато постійно зганяти вагу до цієї межі через навантаження на здоров’я. Тому далі будемо переходити в категорію до 79 кг. Під час першості України було одне зважування, а в чемпіонаті світу це відбуватиметься щодня.

– На що впливає потреба постійно тримати вагу?
– На витривалість. Наприклад, спортсмен побився, пообідав, пішов спати. А вже ввечері та вночі боєць нічого не їсть, бо зранку знову ставати на ваги. Торік у чемпіонаті світу було чимало випадків, коли учасники змагань вигравали бої та проходили далі, але наступного дня «виходили» з ваги. Зайвих лише 50 грамів – і ти вибуваєш.

– Тобто в любительському ММА правила ще жорсткіші, ніж у най­сильніших професійних лігах, де можеш отримати годину для ски­дання останніх 200-100 грамів?
– Так. Нині в нас дуже важливе питання – як скидати вагу і правиль­но відновлюватися.

«ПОЧАЛА «ВИСТРІЛЮВАТИ» МАЛЕЧА, ЯКІЙ 10-11 РОКІВ»

Академія бойових мистецтв «Архангел» була започаткована полеглим воїном Костянтином Агаповим і Петром Яблоновським у березні 2022 року, отже ми більше поговорили про клуб і перспективи розвитку ММА у нашому місті.

– Петре, навесні 2023-го ми готували статтю «Костянтин Ага­пов: тренер і воїн», де Ви розповідали, що в «Архангелі» займаються 100 осіб, поділених на три вікові групи. Як змінилася ситуа­ція?
– Не підраховував, але людей більше. У мене чотири групи, у тренерки та моєї вихованки Яни Безпалової – дві (за направленнями джиу-джитсу і самозахист). Ще одна група є в нашого тренера Олексія Уколова. Точно виходить більше (усміхається). Після тієї розмови добре підросла малеча, якій нині 10-11 років. Деякі залишилися ще з часів Кості Агапова, хтось долучився пізніше. Ось вони почали вистрілювати протягом минулого року. Декілька спортсменів пройшли на чемпіонат Європи з грепплінгу за версією UWW, який 14-16 листопада прийме литовський Шяуляй. Менше як тиждень тому, 6 вересня, у Варшаві в чемпіонаті Європи з грепплінгу за версією ADCC нас представляли 17 спортсменів.

На цьому чемпіонаті вихованці «Архангела» загалом здобули шість нагород. Чемпіонами стали: Захар Машталяр та Яна Безпалова. «Сріб­ло» вибороли Давид Федчишин і Марк Вініцький, «бронзу» – Кіріл Гарук та Соломія Нагнибіда. Вважаю, що це непогано. До того ж можна повернутися до червневого чемпіонату України з ММА, де Хмельницьку область представляли четверо вихованців Кам’янця-Подільського: троє моїх і вихованиця БК «Гуни».

Із ММА ми другий рік поспіль посідаємо перше місце в обласному чемпіонаті. Якщо торік це було з невеликою перевагою, то тепер упевнено. У всеукраїнських, де є клубний залік, усюди входимо до трійки найкращих. Уже в усіх напрямах є чемпіони України: ММА, бойове самбо, грепплінг, панкратіон. Тепер залишається показати себе на міжнародних стартах. Ну, й Артем Олійник в останні роки показав прогрес серед дорослих.

– Чи є в «Архангела» спонсори?
– Коли звертаюся до друзів-бізнесменів, ніхто не відмовляє, але немає спонсорства, зафіксованого на папері. Це проблема, адже коли діти доходять до міжнародних стартів, їм потрібні люди, готові підтри­мувати. Звісно, не говорю про стовідсоткове покриття витрат, але хоч частини. Тому відкриті до спонсорської підтримки, бо молодь потрібно розвивати та мотивувати, зокрема і в час війни. І це можна робити через спорт.

– Що наразі коштує найбільших зусиль?
– Виїзд за кордон із власними вихованцями. Для тренерів є квоти, але не завжди туди можливо потрапити. Коли твій спортсмен не їде, бо тебе не випускають, або виступає без тебе з іншим тренером, то це важко. Рік тому Артем Олійник став чемпіоном Європи з ММА у ваговій категорії до 77 кг, яка є найбільш конкурентною. Я цього всього не розділив, сидів у кав’ярні й дивився фінальний поєдинок.

– У соціальних мережах «Архангела» часто можна побачити кадри спільного відпочинку. Чи можна це вважати особливістю клубу?
– Так. Цього року в нас літа практично не було. Навіть у серпні діти 10-11 років мали по два тренування на день. Тому проводжу різні заходи для них. Наприклад, на Новий рік підбивали підсумки щодо найкращих спортсменів, а ось недавно, в перші дні вересня, їздили на ставок. Серед підопічних багато рибалок (усміхається). Ще раніше ми були разом на Бакоті, і вони так захопилися, що батьки потім купували всім вудки. Перед чемпіонатом Європи у Варшаві вирішили морально розвантажити дітей і організували турнір із риболовлі. Переможець отримав від мене спінінг. У нашому перебуванні на Бакоті дуже допомагає бізнесмен Хусейн Дукаєв. Він облаштував там табір, і ми можемо навіть декілька разів за літо туди їздити. Це невеликі витрати для батьків.

«АРТЕМУ ПРОПОНУВАЛИ ВИСТУПИТИ ЯК ПРОФЕСІОНАЛУ»

– Петре, хочу повернутися до кар’єри Артема Олійника. Нині це молодий боєць, який, очевидно, має перспективи. Але дуже часто успішні спортсмени не потрапляють на високий рівень після виходу з юнацько­го віку. Який шанс побачити Артема в солідній професійній лізі?
– Шанс великий, але все залежить від того,чи він зберігатиме бажання працювати. Вважаю, що в будь-якому разі йому треба провес­ти декілька професійних боїв із ММА в Україні. Після перемог у них можна рухатися далі. Із професійним рекордом 0-0 приїхати кудись за кордон і розпочати кар’єру неможливо. Хіба тебе можуть кинути під дуже сильного суперника, щоб він набив собі послужний список. У травні ми їздили в Київ, де Артем провів любительський бій у промоушені Ararat WFC. Там, до речі, бився новоспечений чемпіон Всесвітніх ігор із бойового самбо Андрій Кучеренко. Організатори хотіли, щоб Артем виступив як профі, пропонували у декілька разів більший гонорар. Але якби він це зробив, то втратив би право надалі виступати у IMMAF. Майбутнє залежить від того, як відбудеться чемпіонат світу в Грузії, а потім, напевно, Європи.

– Знаю, що в сильних бійців бувають проблеми переходу в статус профі. Що потрібно, аби почати виступати в цій ролі?
– Так, це буває. Особливо в сильних бійців. Часто суперники не хочуть виходити, коли розуміють, проти кого їм треба буде битися. Важливо знайти турнір, де ти зможеш виступити і побачиш, що організаторам не байдуже на те, що відбувається. Не настільки важливою є сума гонорару (в Україні лише декілька бійців заробляють хороші гроші), як організація: готель, зважування, ставлення до спортсмена. Нині в Україні є проблема із професійними турнірами, адже триває війна. Раніше була хороша ліга WWFC.

(З WWFC до американського UFC потрапили декілька спортсменів, зокрема і Ігор Потєря, який дав інтерв’ю «Подолянину» 2023 року. – Прим. ред.).

– Для спортсмена з Кам’янця-­Подільського є доступною опція співпраці з агентом, який може влаштувати бій у сильній лізі?
– Звісно. Але тут є різниця в діапазоні можливостей агентів: хтось влаштує тобі поєдинок на локальному турнірі вдома, а хтось – у KSW чи британському Cage Warriors. Щоб отримати співпрацю з хорошим менеджером, потрібно бути цікавим і медійним. А це дуже залежить від активності в соціальних мережах. Ось, наприклад, Мілан Ніколенко із Кропивницького. У нього вже понад 100 тисяч підписників у TikTok, тож, коли він прилетів на ЧС в Узбекистані, всі хотіли з ним сфотографуватися. Зрозуміло, що такі бійці будуть цікавими для співпраці. Менеджери звернуть на це увагу, а також подивляться на твої досягнення і перспективи.

Олександр ЩЕРБАТИХ.