ВІСІМ ВЕТЕРАНІВ, ОДНА ВОЛЯ І 32 ТОННИ НЕЗЛАМНОСТІ

Канат, яким вісім ветеранів протягнули два автобуси, – це вже не просто мотузка. Це символ, що з’єд­нує силу нації та демонструє: навіть після поранення можна жити переможно.

Це власним прикладом укотре довів наш військовослужбовець майор Валерій ОДАЙНИК. Разом із побратимами, які мають важкі ампутації, 19 жовтня в рамках «Звитяги Нескорених» вони стали частиною історичного рекорду. Асфальт тремтів під вагою двох автобусів із 50 пасажирами вагою 36 тонн, які синхронно протягнули наші не­зламні ветерани на відстань 16 м 95 см за 34,75 секунди! Рекорд зафіксовано Національним реєстром рекордів України в категорії «Найбільша вага автобусів із пасажирами, протягнута вісьмома адаптивними спортсменами за допомогою каната».

Унікальність події не лише у вазі (36 тонн!), а в людях. Учасники – ветерани війни, які втратили кінцівки, але не силу й жагу до життя. Серед них – Валерій Одайник, Олексій Міщенко, Руслан Іванов, Михайло Тарасенко, Едуард Кулаков, Армен Гарибян, Руслан Марущак та Олександр Мафтіор.

– За три дні до заходу мені зателефонували й сказали: «Тягнемо автобус». Перша спроба – один автобус. Друга – з пасажирами. І тоді подумали: чому не два? Ми хотіли зробити максимум. І зробили! Це була наша перша і єдина репетиція, – розповідає Валерій. – Сила була в команді. Ми рухались як єдиний злагоджений механізм. Команди подавав досвідчений спортсмен, і це нас тримало в ритмі. Це не просто рекорд. Це доказ, що обмежень не існує, коли є віра, воля і команда.

Днями Валерій отримав нове запрошення на змагання «ГАРТ-2025». Це мультиспортивна подія для ветеранів і ветеранок України, яка проводиться командою Мінвете­ранів спільно з БФ «Повернись живим». Планує виступати в ігрових ко­мандних видах та веслуванні. Крім спортивних досягнень, Валерій Одайник долучився до ще однієї важливої ініціативи – створення мережі підготовлених тренерів, які зможуть ефективно працювати з ветеранами та людьми з ампутаціями.

– Мене запросили бути асистентом тренера з адаптивного спорту, – пояснює Валерій. – Головна мета – навчити тренерів, як працювати з адаптивними спортсменами, ветеранами, їхніми родинами. Показати їм, які фізичні та психологічні виклики постають перед людьми з такими травмами, як правильно вибудовувати з ними роботу, мотивувати. Основне завдання – показати, що спорт – це терапія. Не обов’язково ставати професіоналами. Головне – рух, спілкування, повернення до життя. А спорт це все дає.

Відділення комунікацій 143 ОНТЦ «Поділля».