ОСВІТА НА КЛІТИННОМУ РІВНІ – 4 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ
Сьогодні ім’я вчителя біології міського ліцею Валерія СОБОЛЯ відоме не лише на Кам’янеччині, а й по всій Україні. Взявши до рук підручники чи робочі зошити, написані нашим земляком, так і хочеться зануритися у хоч і нелегкий, але такий захопливий предмет, як біологія. Яскраві ілюстрації, «живі» фотографії, цікаві схеми й таблиці, доступне викладення матеріалу допомагають школярам краще пізнати все, що нас оточує, та легше засвоїти інформацію. За підручниками і посібниками Валерія Івановича навчаються десятки тисяч українських школярів, а його методичні розробки допомагають учителям з різних куточків нашої держави зробити уроки захопливішими та змістовнішими. А ще наш земляк одним із перших серед колег розпочав використовувати на уроках спіралеподібну систему навчання та продуктивне розвивальне навчання. Про те, що надихає вчителя на творчість, де він черпає натхнення, і як біологія може вирішити наші проблеми, напередодні професійного свята ми дізнавалися у Валерія Івановича – надзвичайно скромної, доброї й талановитої людини.
БІОЛОГІЯ СПОНУКАЛА ВЗЯТИСЯ ЗА ПЕРО
Народжений у родині освітян, наш співрозмовник із юних літ мав потяг до біології.
З часом родина Соболів із Чернівеччини переїхала на Кам’янеччину, в с.Велика Слобідка. Після закінчення 1983 р. Чернівецького університету Валерій Іванович три роки працював у ЗОШ №2, а потім ще три – у Великій Слобідці. І ось уже 25 років працює учителем біології в міському ліцеї.
Прагнення до вдосконалення змусило його 1993 р. взятися за перо. Першим видав посібник «Біологічні тести, кросворди, конкурси» для учнів і вчителів (видавництво «Абетка-НОВА»), потім пішли методичні розробки розділів з біології та за рівневою організацією курсу. Не забарилася і серія «Мій зошит з біології» для учнів 6-11 класів («Оіюм»), робочі зошити для поглибленого профільного вивчення біології, серія робочих зошитів «Мій зошит з біології» для 10-класників фізико-математичного, суспільно-гуманітарного і природничого профілів навчання.
А коли 2007 р. оголосили Всеукраїнський конкурс на найкращий підручник біології для учнів загальноосвітніх закладів України, Валерій Іванович створив не лише його, а ще й навчально-методичний комплект до нього: книжку для вчителя з планування та розробки уроків, оцінювання навчальних досягнень, методичні рекомендації для вивчення біології в 7 класі, робочий зошит. Підручник і повний навчально-методичний комплект, що отримали впевнену перемогу в конкурсі, випередивши найближчих конкурентів на цілих сто балів, вийшли друком у видавництві «Грамота». 2012 р. кам’янчанин Ярослав Сисин надрукував посібники «Біологія. Довідник+тести» та «Біологія. Збірник завдань у тестовій формі».
Після певних змін у шкільній програмі для учнів е7 класу Валерій Іванович цьогоріч створив ще один підручник, який теж переміг у конкурсі й отримав схвальні відгуки у Міносвіти та колег. І доки друкується новий підручник з біології для учнів 7 класу, Валерій Іванович не припиняє працювати над новими проектами. У його планах робота над підручниками «Людина» для учнів 8 класу та «Загальна біологія» для учнів 9 класу.
ВІД СПІРАЛЕПОДІБНОЇ СИСТЕМИДО ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ
– Валерію Івановичу, на уроках Ви уже довгий час використовуєте нові технології навчання. Що Вас спонукало до цього?
– Коли навчався в аспірантурі в Тернополі, писав кандидатську з організації продуктивного вивчення біології. Багато тоді «перелопатив» літератури, перегорнув не одну кипу методичних збірок, аби відшукати серед цих теоретичних пластів потрібні раціональні крихти. Я знайшов тоді ідею спіралеподібної організації змісту навчального предмета, сформулював основні позиції продуктивного навчання, зрозумів необхідність чіткої організації цільового компонента процесу навчання, почав реалізовувати на практиці тезис «Біологія +».
У сучасній школі переважає репродуктивне навчання. Ми даємо знання учням для того, аби вони їх запам’ятали. І багато з того в житті їм не знадобиться. Тож я вирішив використовувати продуктивне навчання. Учні за допомогою вчителя засвоюють програмний навчальний матеріал відповідно до своїх можливостей і одразу ж самостійно та продуктивно застосовують ці знання для виконання різноманітних завдань. Завдяки цьому вони формують власні способи діяльності для створення особистісних освітніх продуктів. Вони мають самі навчитися ловити рибу.
На своїх уроках постійно намагаюся пов’язувати біологію з навколишніми сферами діяльності людей. Тобто біологія плюс фізика, географія, військова справа, мистецтво, хімія, астрономія тощо. Завдання демонструють, що біологія впливає на різні сфери нашого життя.
– А яку методику хотіли б ще застосувати?
– Цікаво було б попрацювати над тим, щоб навчання мало індивідуальне спрямування. Дітки тепер настільки індивідуальні, що до кожного потрібно достукатися. Стригти всіх під одну гребінку мені не цікаво, і це не принесе очікуваного результату. Не можна казати, що учень найкращий чи найгірший – це нонсенс. Від кожного із них можна чомусь навчитися і запропонувати те, що зацікавить.
– З учнями Ви вимогливий?
– Вони мають знати, що є певні рамки, за які виходити не варто. Спочатку можу бути суворим, вимогливим. Але на уроках завжди панує творча атмосфера. З учнями можемо говорити про все. І завжди кажу їм, аби не боялися висловлювати власні думки, бо думка – це вже величезний плюс. Величезний мінус – коли її немає.
– А пам’ятаєте оригінальні думки учнів?
– Раніше навіть надрукував добірку таких перлів. Фантазія й оригінальність учнів безмежна. Якось запитав у хлопця, чому він не займається під час уроку, й почув у відповідь: «Вам лише здається, що я не займаюся. Насправді я дуже зайнятий на клітинному рівні». А як вам пояснення учня на таке завдання: «Чому людина, почухавши потилицю, знаходить відповіді на найважчі запитання?» – «Коли ми чухаємо потилицю, то між рукою і головою утворюється електричний заряд, який через нервові клітини доходить до мозку, примушуючи його думати й працювати». Цікаво, якою була б відповідь дорослого на таке запитання?
– Кому з Ваших випускників стали в пригоді знання з біології?
– Таких багато, є ким пишатися. Сашко Пістун працює в США хірургом. Серед відомих лікарів – Майя Флаксемберг, Світлана Смольницька, Оксана Сікора та Юрій Личук. Іван Федорчук, кандидат біологічних наук, та Оксана Ількович викладають у нашому національному університеті.
– Ви вважаєте себе творчою оcобистістю?
– Я поставив собі це запитання років двадцять тому, коли в ліцеї зіткнувся з яскравими учнями, які бажали вчитися, й учителями, яким набридло бути сірими. У творчих людей розвинутий внутрішній механізм пошуку нового. Їх не задовольняють застарілі усталені підходи в роботі, консервативні чи «казармені» відносини в колективі. Творча людина здатна розуміти точку зору іншої людини. Гроші для них не є пріоритетом, бо процес творення завжди має більшу цінність, ніж результат. У творчої людини в голові цілий Всесвіт, який вона досліджує так само, як і зовнішній світ. Мені подобається творити. Коли людина працює фізично чи творить, у неї в крові з’являються гормони щастя.
– На Ваш погляд, що таке творчість?
– Творчість як безперервне народження нового становить сутність життя. Очевидно, творчість походить від слова – «творити». Виникає запитання: що саме треба створювати, аби бути творчим? Творити можна будь-де і будь-що. Кожна людина схильна до творчості, але не кожна вважає за потрібне цим займатися. У творчому процесі виділяють низку етапів: підготовка, дозрівання (ідеї), осяяння (інсайт), перевірка. Творчість – це те, що ми успадкували від Бога, це в нашій крові. Це є чи не єдиною рисою, яка відрізняє нас від тварин. Найідеальнішим джерелом творчого натхнення і прикладом для наслідування, звичайно, залишається природа. Природа – це джерело, в якому ідеї ніколи не вичерпуються.
– А що ще, крім природи, спонукає Вас видавати нові посібники?
– Учні, їхні інтереси та потреби вчителів, які прагнуть працювати разом із школярами у творчій атмосфері. Коли діти, гортаючи сторінки підручника чи зошита, кажуть, що це «сильно і класно», таке надихає і хочеться зробити ще щось. Надихає, коли дитина виходить з уроку з усмішкою і подякою за почуте, а не із втомленими очима й згорбленою спиною від вантажу інформації.
– Окрім творчості, від чого ще отримуєте насолоду?
– Люблю працювати з деревиною й створювати щось власними руками. Уже два роки, як захопився вирощуванням плодових дерев, кущів і декоративних рослин. Цього року вже маю гарний урожай винограду Талісман і Аркадія. Висаджую колоноподібні сорти яблук, слив, персиків, груш, ремонтантні сорти малини. Раніше ще захоплювався лісовою скульптурою, нині на неї часу не вистачає. Подобається бачити щось людське в тому, що створює природа.
– Маєте власний секрет догляду за рослинами?
– До них потрібно підходити, як до учнів – з любов’ю. Хтось може обрізати живець винограду – і він не прийметься. А хтось візьме добрими руками, зі світлими думками – і виноград віддячить смачними плодами.
Занотовано:
Валерій СОБОЛЬ народився 8 вересня 1958 р. Має вищу категорію, звання вчителя-методиста. Відмінник освіти України. Занесений на обласну Дошку пошани (2000 р.). Переможець міського та обласного конкурсів «Вчитель року – 1995», «Вчитель року – 2000», лауреат Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2000», лауреат премій ім.Миколи Дарманського, Хмельницького інституту післядипломної педагогічної освіти та Верховної Ради.
Методист-кореспондент Хмельницького обласного інституту післядипломної педосвіти, кореспондент науково-популярного природничого журналу для дітей «КОЛОСОК», автор низки підручників і посібників із біології. З 2002 до 2007 р. читав курс «Методика викладання біології» у К-ПНУ ім.Івана Огієнка.
Одружений. Разом із дружиною виховують трьох дітей.
