ПРО ІНДУСТРІЮ НЕПРИСТОЙНОЇ МРІЇ

Про цей «бізнес» не говорять уголос, а розмови на таку тему вважають непристойними. Але ні для кого не секрет, що сфера інтимних послуг – далеко не на останньому місці серед тих, що користуються попитом і приносять немалі прибутки. Порушити ж пікантне питання ми вирішили після того, як у Верховній Раді вкотре заговорили про легалізацію найдревнішої професії. Виявляється, законна проституція для Кам’янця-Подільського не така вже й новина, бо два століття тому борделі в нашому місті працювали цілком легально, а повії були пораховані та мали посвідчення.

Але чи скромніший Кам’янець сьогодні, коли секс-індустрія – поза законом? Як з’ясувалося, в місті не бракує ні попиту, ні пропозиції.

«НІЧНІ МЕТЕЛИКИ» В ЗАКОНІ, або «В БОРДЕЛІ Є ВАКАНСІЇ»

Спроби оподаткувати гроші, зароблені на трасі, в Україні були неодноразовими. Цього питання стосується й Законопроект нардепа Андрія Немировського «Про регулювання проституції та діяльності секс-закладів», який викликав чимало дискусій. За звичкою орієнтуватися на Європу, прибічники легалізації розповідають про успішний досвід Нідерландів і сподівання вивести цей бізнес із тіні. Проте добрі наміри законотворця швидко розбилися об камені реалій. Адже в країні, де від фіскальної служби переховується немала частина всього бізнесу, марно й сподіватися на те, що з підпілля почне виходити один із найтемніших його сегментів. Тож, не дочекавшись голосування, скандальний законопроект таки вирішили відкликати.

Поки ж одні легалізацію секс-індустрії підтримують, інші перетворення «нічних метеликів» на так званих «бізнес-вумен» вважають абсурдом. Кепкують із цього приводу й чимало кам’янчан. На запитання щодо узаконення проституції люди кажуть, що не зовсім уявляють картину, коли в центрі зайнятості пропонуватимуть вакансію проститутки з усіма соціальними гарантіями, скажімо, в борделі «Інтим-сервіс». А ще мешканці «хвилюються» за бабусь на стихійному ринку, яких цілком законно можуть посунути зареєстровані «підприємці» сфери інтимних послуг, бажаючи відхопити місце на центральній вулиці.

Проте пікантний бізнес успішно «пожинає плоди», й не маючи соціальних пакетів і не сплачуюючи жодних зборів. Офіційних. Тих, хто по заробіток іде «на панель», сьогодні не так уже й мало. Стосується це і нашого Кам’янця.

Час від часу в повідомленнях правоохоронців з’являється інформація про «виявлення злочинів у сфері суспільної моралі». З початку року поліція вислідила 12 кам’янчанок, котрі займалися проституцією. Останнім часом путани зійшли із трас і надають перевагу місцевим мотелям, кафе, барам і клубам. Часто зовсім юні дівчата торгують тілом у придорожніх закладах сумнівної репутації й за інтим-послугу просять близько 100 грн. Їх затримують, складають протокол про адмінпорушення за статтею «Заняття проституцією» та відпускають. Сплативши штраф (від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів), «нічний метелик» може й далі летіти на «світло».

Працюють у місті й сутенери, котрі зводять молодиків із повіями. Щоправда, такі «заробітки» тягнуть уже на кримінал і загрожують позбавленням волі. За рік кам’янецькі правоохоронці порушили дві кримінальні справи за ст.302 ККУ «Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти». Досвіду для брудного бізнесу вистачило навіть 22-річній жительці району…

Враженнями від купівлі інтимних послуг охоче діляться молодики напідпитку в місцевих розважальних закладах. З їхніх слів, в одному з барів, скажімо, працює дівчина, котра за 50 грн. виконає нескромне бажання клієнта. Добре знають у цих колах і жінок, які за гроші задовольняють транзитних відвідувачів цілодобових кафе. Відомо, що в багатьох кам’янецьких повій є діти і навіть чоловіки. Це не заважає їм заробляти на життя власним тілом.

«ДАМА ЕЛІЗА» В ІНТЕРНЕТІ ДОРОЖЧА

Чого гріха таїти, сьогодні купити інтимну послугу кам’янчан активно запрошують і через Інтернет. Тут сутенери перейшли на «централізовану» систему роботи і без проблем працюють цілою мережею. Навіть не скажеш, що це у нас незаконно. Адже рекламують усе прямо і цілком відкрито. Звичайно, на сайтах не вживають слів «проститутка», «бордель», проте послуги, які пропонує «леді приємної зовнішності», «шикарна блондинка» чи «дама Еліза» – це далеко не курси в’язання, іноземної мови чи гарних манер. Тут вам прямим текстом розписують і тарифи, і всі необхідні параметри, і все різнобарв’я послуг. Такий «інтим вищого класу» надають і в Кам’янці.

У поліції запевняють, що впіймати секс-підприємців, які працюють в Інтернеті, й тим паче довести порушення фактично нереально. Але наш експеримент свідчить про те, що купити таку послугу в Кам’янці – просто. Телефонуємо за вказаним номером і записуємо розмову на диктофон:

– Доброго дня, я за оголошенням!

– Да, конечно. Четыреста гривен в час, все включено, – без зайвих розпитувань повідомляє жіночий голос.

– Це в Кам’янці-Подільському?

– Да.

– Це може бути десь у готелі?

– Есть квартира со всеми удобствами.

– А на фото Ви?

– Да, мое фото…

Тих, хто наварює на продажу тіла, кам’янчани знаходять не лише на окремих сайтах, але і в популярних соціальних мережах. Ми поспілкувалися з чоловіком, котрий двічі купував інтимні розваги саме таким чином. З його слів, дівчину на одну годину за 500 грн. знайшов дуже легко. Приймала його на квартирі, яка здається подобово фактично в самому центрі міста. Адресу та час зустрічі надіслала смс-повідомленням.

Можна уявити, про які фінансові обороти йде мова, якщо за годину «елітні путани» із сайтів просять від 350 до 700 грн., а за ніч – до 3000. Втім податкова не бачить цих коштів, як і правоохоронці – цілу сферу нелегального бізнесу.

ЛЕГКИЙ ЗАРОБІТОК – ВАЖКІ НАСЛІДКИ

Вийшла з тіні така сфера тільки для медиків і соціальних працівників, до яких нерідко звертаються самі ж жінки, котрі заробляють на життя проституцією. Адже гострі відчуття та приємні враження – це далеко не весь набір наслідків таємних зустрічей зі «жрицями кохання». У солодкому букеті послуг секс-індустрія має неприємні сюрпризи. Вже близько 20 років хоч якось запобігти їм намагається Хмельницька обласна асоціація сприяння вирішенню проблем наркоманії та СНІДу «Вікторія». Як розповідає її президент Лариса Висоцька, соціальним працівникам центру часто доводиться працювати і з такою категорією, як «жінки сексуального бізнесу», вікові межі яких розтяглися від 18 до 50 років. Працівниць сфери інтимних послуг спеціалісти консультують із приводу небезпечних хвороб та роздають засоби контрацепції, а інколи й вислуховують непрості життєві історії. Одних торгувати тілом примусили скрута й складні життєві обставини, інші на панелі опинилися «за покликом розпусної душі та в пошуках легкого заробітку».

Переконувати ж повій покинути таку роботу марно, кажуть соцпрацівники. Адже дівчатам, які спробували заробляти по 300-500 грн. за годину, важко відмовитися від легкого заробітку. Тим паче, що попит на їхні інтимні пропозиції, як бачимо, немалий.

Тетяна ДИКА, Яна ІЛЬЧИШЕНА.

СКІЛЬКИ В КАМ’ЯНЦІ БУЛО ПОВІЙ?

Спробуємо з’ясувати, що ж розкаже статистика з такого пікантного й делікатного питання, як кількість повій у Кам’янці-Подільському в давні часи. Очевидно, немає сенсу цікавитися радянським періодом, бо хоча статистика тоді була (щоправда, як і все в ті часи, партійна), але, як з’ясувалося в часи перебудови, сексу в Радянському Союзі не було, то що вже про повій говорити. Тому звернемося до періоду, коли Кам’янець-Подільський перебував у складі Російської імперії.

1897 р. в Російській імперії було проведено Перший загальний перепис населення (він же і останній, бо залишалося жити імперії в тодішньому вигляді зовсім небагато – всього 20 років). Дані збиралися безпосереднім опитуванням усього населення в різні, звісно, дні, але на одну й ту ж дату – 28 січня за тодішнім старим стилем (за сучасним календарем це буде 9 лютого). Потім зібрані й опрацьовані дані було опубліковано. Кожній губернії присвятили окрему товсту книгу. 1904 р. побачив світ том, що подавав різноманітні статистичні дані для Подільської губернії. Ось до цього фоліанту, в якому 285 сторінок відведено під таблиці, ми й заглянемо у пошуках відповіді на поставлене запитання.

Ми звернемося до таблиць, які подають розподіл населення за групами занять. Таких груп виділено 64 (крім того, 65-й рядок подає дані про осіб, які не вказали рід занять). Розпочинає цей список із 64 груп рядок «Адміністрація, суд і поліція», а завершує – «Проституція» (тобто, з погляду статистики це було найнижче з можливих тодішніх занять).

Отже, за станом на 28 січня 1897 р., в Подільській губернії була зафіксована 121 особа, яка при опитуванні родом своїх занять назвала проституцію. Цікаво, що такий спосіб заробляння грошей практикували не тільки жінки, але й чоловіки. На всю губернію їх виявилося двоє: один чоловік у категорії «20-39 років», іншому було вже за 60. Жінки ж за віком розподілилися так: 15-16 років – одна, 17-19 років – 39, 20-39 років – 72, 40-59 років – 7. Важливо зазначити, що ці дані стосуються тільки «осіб, які мають самостійні заняття». Заглянувши до колонки «При них членів сімей», виявимо там у розділі «Проституція» ще 11 осіб чоловічої статі (7 із них до 15 років) і 9 – жіночої (6 із них до 15 років). Як бачимо, клієнтів (очевидно, зі згоди батьків чи опікунів) обслуговували й неповнолітні хлопці та дівчата.

Звісно, найбільше повій було в містах. Так, для Подільської губернії зі 121 особи, що вказала родом занять проституцію, 80 (усі жінки) мешкали в містах. Серед міст перше місце посів не губернський Кам’янець-Подільський, а повітова Балта: там 20 жінок родом своїх занять вказали проституцію, серед кам’янчанок таких виявилося тільки 13. Інші міста губернії дали такі показники: Вінниця – 12 повій, Проскурів (нинішній Хмельницький) – 10, Могилів на Дністрі (нині відомий як Могилів-Подільський) – 9, Летичів – 7, Гайсин – 5, Брацлав – 4. Було й чимало міст, де взагалі перепис не зафіксував жодної офіційної повії. Це Літин, Сальниця, Хмільник, Ольгопіль, Вербовець, Ямпіль, Бар й обидві Ушиці – Стара та Нова.

Містить перепис відомості й про національний розподіл серед секс-працівниць. Ними в Подільській губернії були 7 росіянок, один українець і 45 українок, 6 полячок, 1 єврей і 61 єврейка. Крім того, серед малолітніх членів сімей, що займалися проституцією, зафіксовано два українці, п’ять українок, одну полячку, дев’ять євреїв і три єврейки.

Безпосередньо в Кам’янці-Подільському серед 13 повій клієнтів обслуговували дві росіянки, п’ять українок і шість єврейок, а малолітніх членів сімей, що працювали на секс-індустрію, не зафіксовано зовсім.

Наведеними цифрами вичерпуються відомості про проституцію в Кам’янці-Подільському за даними перепису 1897 р. Деякі відомості з означеного питання можна знайти в книзі подільського дослідника Олександра Прусевича «Кам’янець-Подільський», яку видано 1915 р. польською мовою. Наприкінці книжки в розділі «Статистика та інформація» читаємо: «Повій зареєстрованих 33 і втричі більше незареєстрованих». Дізнаємося також, що «найбільший попит вони мали серед класу чиновників, а також серед учнівської молоді».

Щодо праць, які би детально досліджували проституцію в Кам’янці-Подільському, то їх практично немає. Статтю «Про міську проституцію на Поділлі» ще 1865 р. опублікував польською мовою Юзеф Ролле, а нещодавно на одному з кам’янецьких сайтів з’явилася наукова розвідка молодого кам’янецького історика Ростислава Майора «Проституція в Кам’янці-Подільському в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.», наприкінці якої Ростислав Іванович зауважує: «Багато чого поки що залишається невідомим: типи місцевих борделів, точна вартість послуг і т.д. Відповіді на ці та багато інших ще не заданих запитань можуть дати наступні дослідження, в процесі яких буде використано архівні матеріали й т.д.».

Ростислав Майор зазначає, що проституцію в Росії легалізував 1843 р. імператор Микола І через банальну неможливість влади побороти це явище в суспільстві. Відповідно до указу Миколи І, за повіями встановлювався суворий нагляд: їх ставили на облік у лікарсько-поліцейських комітетах, відбирали в них паспорти, а натомість видавали особливе посвідчення – замінний квиток й оглядову книжку. Це була альтернатива паспорта, яка надавала офіційне право займатися проституцією. Через колір це посвідчення в народі неофіційно називали «жовтим квитком». Тут було фото повії, вказано її ім’я та прізвище, місце проживання.

Наступного 1844 р. міністр внутрішніх справ видав правила утримання борделів, які до найдрібніших деталей регламентували порядок їх організації та правила роботи. Борделі відкривалися лише з дозволу поліції. Такий дозвіл могла отримати тільки благонадійна жінка від 30 до 60 років. На «роботу» забороняли брати жінок молодших за 16 років. У недільні та святкові дні до завершення Служби Божої, а також у Страсний тиждень борделі не приймали відвідувачів. Усіх повій регулярно (як правило, раз на тиждень) оглядав лікар. Для неповнолітніх чоловіків і вихованців навчальних закладів вхід у бордель було заборонено. Приміщення «будинку задоволення» мало часто провітрюватися і бути просторим. Ліжка мали відокремлюватися перегородками. Повії мали щонеділі відвідувати лазню.

Ростислав Майор із посиланням на працю Ролле (а той у свою чергу взяв підрахунки міського лікаря Ланевського) наводить такі дані: в 1860-1862 рр. у Кам’янці-Подільському було 150 повій, 50 з яких мешкали в місті тільки кілька місяців. Вони тут затримувалися під час подорожі з глибинки Поділля до Хотина та інших міст. Зважаючи на загальну чисельність міського населення, це зовсім мало: одна повія на 212 осіб, тоді як у Парижі – одна повія на 12 осіб.

Побут повій чудово описав у повісті «Яма» російський письменник Олександр Купрін, який у 1890-1894 рр. служив офіцером у Проскурові. До речі, торік з’явилася екранізація «Ями».

Олег БУДЗЕЙ.