КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ МОРЖ, АБО ЯК ПРОВЕСТИ ЗИМУ БЕЗ КУРТКИ

Цього чоловіка на велосипеді у футболці неодноразово зустрічав ледь не кожен містянин. І йдеться не про літню велопрогулянку. Погодьтеся, важко не привернути уваги, коли ти без верхнього одягу кружляєш на ровері навколо новорічної ялинки. Проте не всі правильно розуміють такий вибір 34-річного кам’янчанина Максима ШЕВЧУКА, який уже близько 20 років займається моржуванням, ще більше – йогою, акробатикою та бойовими мистецтвами.

Викладач йоги, пармайстер (банщик), масажист і професійний морж Максим не лише оздоровлює власне тіло, покращує імунітет і вдосконалює спортивні навички, а й тренує всіх охочих, прищеплює людям любов до самих себе, вчить слухати власне тіло і контролювати холод. Саме цей чоловік, як ніхто інший, знає, як правильно пірнати в ополонку, паритися в лазні та медитувати.
У переддень Водохреща, коли більшість містян вийдуть до берегів водойм, аби зануритися в крижану воду, «Подолянин» дізнавався, як не замерзнути і зробити це з користю для здоров’я, в одного із найдосвідченіших моржів міста.
– Пане Максиме, як вдається поєднувати непоєднуване: лазню і ополонку?
– Протилежності притягуються! Я одночасно почав займатися загартуванням і ходити в лазню. Це було на початку двохтисячних років, коли в моєму житті з’явилися бойові мистецтва. Мій тренер із карате Максим Остафійчук усіх своїх вихованців навчав здоровому способу життя. Часто разом з усією командою підопічних він виходив на пробіжки в ліс. Загартування впроваджував так: спочатку ми бігали босоніж по траві, іноді у легкому одязі, а якось у жовтні він запропону­-вав скупатися. І що ви думаєте? Я і ще частина команди з цікавості й азарту полізли у Смотрич! Також майже щовихідних я відвідував лазню, це корисно для зняття напруження м’язів і розслаблення тіла. Так навчився і паритися, і моржувати. А тренер показав, що найважливіше у цих справах – довіряти самому собі й своїм силам.
– Невже будь-хто може стати моржем?
– Зовсім ні. Те, що для одного панацея, для іншого – отрута. Тому це не означає, що після прочитання моїх слів будь-хто може роздягнутися до росолу і бігати по морозу. Почнемо з того, що за роки моржування я вже можу проводити у холодній воді багато часу (6-10 хвилин), а для покращення здоров’я достатньо і кількох секунд (до хвилини максимум). Щоб розуміти в порівнянні: коли відомий «Титанік» ішов на дно, то люди тонули вже через дві хвилини у воді, бо спазми огортали все тіло. Там температура води була 2 градуси. І саме через ці спазми і паніку перекривалося дихання. Тобто, середньостатистична людина взимку може провести у воді не більше як дві хвилини. Але якщо це розвивати, то показник може легко зрости. Достатньо поморжувати декілька місяців – і цю планку можна сміливо збільшувати без негативних наслідків.
Загартування починається там, де температура води нижча як 10 градусів. Якщо вища – не відбувається корисний для організму стрес, і тоді легко захворіти. Багато у чому має бути поступовість. Але не в тем­пературі води, а в часі перебування: спочатку можна намочити лише кінцівки, вмиватися холодною водою, занурюватися по коліно, а найкраще – контрастний душ. І лише коли тіло «натреноване», можна занурюватися повністю.
– Як правильно занурюватися на Водохреще?
– Якщо в людини середньостатистичне здоров’я, відсутні серйозні хвороби чи запальні процеси, то зануритися може будь-хто. Проте, якщо є сумніви чи людина недостатньо в це вірить, то тіло стискається, може статися судома – і тоді до біди недалеко.
Важливо не піддатися холоду, страхам, паніці, адже коли не довіряєш своєму тілу – воно тебе підведе. Занурення у холодну воду – це завжди короткочасний стрес для організму. І правильний короткочасний стрес дуже корисний. У таких умовах виділяються певні гормони, відбуваються життєво необхідні фізичні процеси, різкий відтік крові від кінцівок до важливих органів, а далі навпаки – викид назад. Це надкорисно для кровообігу.
Зазвичай на Водохреще, поки ми перехрестимося і тричі зануримося, то витрачаємо близько 10-15 секунд – цього часу повністю достатньо для здоров’я і всіх процесів у тілі. Одразу скажу, що перебування довгий час у воді підходить не всім, особливо це небезпечно для людей, які страждають на артрози, поліартрити та інші захворювання суглобів. Також обережними потрібно бути людям, які мають серцево-судинні захворювання.
Пам’ятайте: перед зануренням тіло потрібно розігріти ВПРАВАМИ і правильним диханням. Занурюватися рекомендую з головою. Причин є декілька: коли занурюється все тіло, то тиск рівномірно розподіляється і зникає ризик раптових судом, мігрені та навіть інсульту. Не потрібно турбуватися про волосся, краще взяти додатковий рушник чи купити спеціальну шапочку, але намочитися. Якщо зовсім немає можливості зануритися повністю, раджу хоча б вмити обличчя і мокрими руками поводити по шкірі голови, взятися за потилицю.
Є й духовне пояснення: не намо­чивши голови, ми залишаємо своє енергетичне поле відкритим, вразливим до подразників, аура людини не захищена. Тому, щоб закрити свої енергетичні канали і впорядкувати циркуляцію потоків енергії, потрібно занурюватися повністю.
Найголовніше – звернути увагу на одяг, який берете із собою до ополонки. Перше, що змерзає, – це кінцівки, бо після занурення від­бувається відтік крові. Рекомендую використовувати овечі хутряні валянки або шерстяні шкарпетки, а також рукавиці. Ногам і рукам має бути тепло. Важливо, щоб одяг був вільний, без шнурівок чи гудзиків. Це може бути, наприклад, комбінезон. Коли роздягаєтеся, то спочатку знімайте верх, потім – низ, а одягайтеся навпаки. Якщо плануєте занурюватися компанією, то робіть це по черзі, щоб мати можливість допомогти вдягнутися.
Щойно виходимо з води – не обов’язково бігом натягувати на себе светр і шубу, можна витерти ноги, взутися, накинути на плечі рушник і дати тілу подихати. Але без фанатизму – не більше як дві-три хвилини.
– А чого робити категорично не можна?
– Українці найчастіше моржування, а особливо на Водохреще, поєднують з алкоголем – це табу №1. Особисто я вже понад 12 років не вживаю алкоголю ні в якому вигляді. Поясню чому: людина випиває, їй стає тепло, враження, ніби розігрівся, адже від алкоголю розширюються судини, і все внутрішнє тепло виходить назовні. Далі, занурюючись, людина під градусом залишає у воді все накопичене організмом теп­ло. Коли тепловий резерв тіла вичерпався, то насправді буде дивом, якщо людина не захворіє. Недарма ж існує статистика, що у холодних краях найчастіше замерзають саме п’янички.
Друга величезна помилка – розтирання на морозі. Холодна вода кристалізується – і з рушника виходить наждачний папір. Так ми власними руками обморожуємо своє тіло, втручаючися в ті процеси тіла, які повинні відбуватися самостійно.
Бути загартованим не означає бути моржем. Не забувайте, що занурення у воду – це стрес для серця і взагалі серцево-судинної системи організму, що в окремих випадках призводить до підвищення артеріального тиску, підвищення частоти серцевого скорочення і до виникнення аритмій серця. Раптовий спазм судин може призвести й до смерті. У зоні ризику ті, в кого були інфаркти, гіпертоніки, люди з підвищеним цукром у крові та холестерином, у кого спадковість до раптових смертей, старші за 60 років, а також необстежені. Тож перед Водохрещем потенційним пірнальникам насамперед раджу сходити до лікаря.
– Чи траплялися у Вас нещасні випадки під час моржування?
– На щастя, нічого трагічного. Лише якось оніміли руки так, що я навіть не зміг стиснути пальці та взяти одяг. Це сталося раптово, але я був сам винен. Потрібно зауважити, що тоді був мороз 16 градусів, я про­сидів у воді 4 хвилини, а потім півтори години перебував мокрим і роздягненим на березі. Добре, що дружина Наталія була поруч і допомог­ла. Вона, до речі, теж разом зі мною займається моржуванням і йогою, але не так фанатично. Зі своїми
42-ма кілограмами кохана може просидіти у воді понад 2 хвилини.
– Ви неодноразово згадували, що займаєтеся і навіть проводите тренування з йоги. Як усе почалося?
– Я родом із Кам’янця, але дитинство провів у Дрогобичі, куди ми переїхали через татову військову службу. Коли був ще зовсім малим (років п’ять), батьки віддали мене на акробатику, займався 5 разів на тиждень по 4 години. Такі інтенсивні тренування тривали до 1999 року, а згодом ми повернулися в рідне місто. Тут я почав займатися самостійно, мріяв дорослим пов’язати життя з фізичним вихованням, хотів стати тренером. Так, 2000 року захопився бойовими мистецтвами. Саме тоді в моє життя прийшли загартування холодом, лазня і щось схоже на йогу. Я вчився контролювати власне тіло, розуміти його, слу­хати дихання і відчувати енергетичне поле. Оскільки не було інтернету і вдосталь літератури з цієї теми, то опановувати ази доводилося дуже поступово. Вперше побувати на офіційному занятті з йоги мені вдалося аж 2012-го.
Нині йога – це не хобі чи захоп­лення, це стиль мого життя, яким я ділюся з усіма охочими. Проводжу заняття тричі на тиждень, навчаю людей розумітися з тілом, у якому живе їхня душа. За моїм прикладом багато тих, хто відвідує заняття з йоги, долучаються до моржування. Сама йога є універсальною, тому її можна поєднувати з будь-чим. Але класична, що родом з Індії, не знає поняття холоду чи морозу, тому в такій не прийнято переохолоджу­вати організм. Проте в Гімалаях є йоги туммо, які йдуть у гори, роздягаються, обмотуються мокрими простирадлами і на сильному морозі та вітрах на собі висушують їх, займаючись йогою.
Одна з цілей йоги – пристосовуватися до різноманітних умов нашої планети. Тому, поєднуючи це із моржуванням, можна принести користь організму. Мені «морозний гарт» допоміг зрозуміти йогу, але й навпаки: багато чого я використо­-вую з йоги у посвякденному житті та мор­жуванні зокрема. Наприклад, існують такі прийоми, як праная­ма – впра­ви, що дозволяють контролювати дихання. Саме завдяки їм можна відчувати холод правильно, не стискати м’язи, не напружуватися, не боя­тися занурення в крижану воду.
– Усім, хто знає Вас як «хлопця у футболці на велосипеді», цікаво: а є у Вашому гардеробі верхній одяг?
– Є куртка, яку купив ще 2008 року, а ще дублянка, теж дуже стара. Я їх завжди показую друзям, коли вони приходять до мене (сміється). З теплого одягу я використовую шапку, якісне взуття і рукавиці, адже всі кінцівки повинні бути в теплі.
Я не аномальний, бо, як і всі люди, відчуваю холод, просто вмію його контролювати. Найнижча температура, при якій катався у футбол­ці, та яку зафіксували друзі, котрі проїжджали поруч на авто, була – 26 градусів. Мушу зізнатися: у дитинстві все було навпаки – батьки мене максимально задягали, я часто хворів. Міг лежати з температурою по два місяці вдома, а ще страждав від ревматизму і поліартриту колін. Із цих хвороб я вийшов завдяки моржуванню. Нині хворію дуже рідко.
Звичайно ж, чимало друзів і знайомих запевняють мене, що любов до холоду не доведе до добра – і в старості суглоби дадуть про себе знати. Я не виключаю такого. Це мій експеримент довжиною в життя.
А раптом це панацея для імунітету? Якщо так, то колись обов’язково рекомендуватиму всім і кожному робити, як я. Поки що з моїх спостережень: загартування справді допомагає оздоровленню, сприяє покращенню самопочуття. Бо коли людина хвора і немічна, то їй важко думати про щось добре, позитивне, милосердне. А у здоровому тілі – здоровий дух.

Ольга БАНАХ.