«ДЕМОКРАТІЯ Є ДЕМОКРАТІЯ, І ДВОХ КАДЕНЦІЙ ЦІЛКОМ ДОСТАТНЬО»

ЕКСКЛЮЗИВ

Місцеві вибори, що відбулися 25 жовтня, принесуть місту нового керівника.
Дізнаємося його ім’я після другого туру, який відбудеться всередині листопада. А поки кам’янчани визначаються з кандидатурою на посаду голови Кам’янець-Подільської міської об’єднаної територіальної громади, ми вирішили поспілкуватися з людиною, яка 10 років керувала містом, – Михайлом СІМАШКЕВИЧЕМ. Чому Михайло Євстафійович вирішив не брати участі в нинішніх перегонах у міс­ті, про що жалкує і чим пишається, а також чим планує займатися надалі – в нашому підсумковому інтерв’ю.

– Михайле Євстафійовичу, Вам не сумно, що за власним бажанням ритм, яким Ви жили 10 років, змінюється?
– Зовсім не сумно, я завжди казав і повторюю, що кожна людина має відбути в своєму житті певну місію. Демократія є демократія,
і те, що придумали американці про два терміни і не більше, якраз цілком достатньо, щоб здійснити свої плани. Якщо людина за два терміни цього не зробила, навряд чи зробить за третій. Десять років минули, думаю, що досвід, який я набув і на цій посаді, і на попередніх, знадобиться мені для подальшої роботи.
Впевнений, що без роботи не залишуся і буду ще корисним нашій громаді.

– Назвіть 5 найкращих проєктів, втілених у місті за 10 років?
– П’ять назвати важко, бо їх набагато більше. Зокрема, рестав­рація Лебединого озера, яке стало улюбленим місцем для прогулянок кам’янчан, створення нових скверів: Європейський, Магдебурзький, сквер за Ратушею, сквер із сонячним годинником, скверик у війсь­ковому містечку. Також це нове життя для нашого міського парку, який наразі має назву парк Ге­роїв Євромайдану і став ще одним популярним місцем для загальноміських заходів. Це встановлення
в місті нових дитячих і спортивних майданчиків, вбиралень, яких не було. Це будівництво Молодіжного центру. Також радий, що реалізували спорудження скейт-парку.
Реставрація Будинку культури, зведення сучасної ТЕС, запуск проєкту з дегазації полігону ТПВ. Це перехрестя, зроблені у бруківці. Відкриття нового дитячого садка, двох спортивних шкіл (Розвадовського, 15, Драй-Хмари, 30-А).

– Чим пишаєтеся найбільше за весь термін свого перебування на посаді?
– Найбільше – нашим містом і людьми, а особливо – молоддю. Бо за попередні 10 років наші спортсмени, талановиті й обдаровані діти досягли таких успіхів у спортивній, культурній і освітньо-науковій галузях, про які лише мріють мешканці інших міст. Це зайвий раз підкреслює, що потенціал у Кам’янця-Подільського досить великий.

– Про що жалкуєте, чого не встигли зробити?
– Жалкую, що так і не встигли зробити вулицю Соборну. Початкові плани облаштування підземного торговельного центру в комплексі з наземним благоустроєм через протести довелося скасувати, і тепер місто лише приступає до робіт на цій вулиці. Жалкую, що не здійснився проєкт з розчищення і благоустрою каньйону, який би мав стати гарною туристичною зоною. Але знову ж таки не всі були «за». Про те, що не встигли розпочати будівництво сміттєпереробного заводу. Але всі документи підготовлені, інвестори знайдені, тому, думаю, все буде добре, і хто б не прийшов на посаду міського голови, цей завод буде збудовано.
Жалкую і за тим, що через необ’єктивне ставлення наших опонентів багато інвесторів відмовилися вкладати гроші в розвиток міста.

– А за притулком для тварин не жалкуєте?
– Проблема з безпритульними тваринами актуальна для всіх міст України. Основна причина – це відсутність державної програми регулювання кількості безхатченків. Тому така ноша лягає на муніципальні органи.
Ще 2012 року біля факультету ветмедицини ПДАТУ міськрада відвела ділянку для будівництва притулку – 0,8 га. Наступного року зробили проєктно-кошторисну документацію. Загальна вартість першої черги у цінах 2013 року складала 3 млн 736 тис. грн. У міста таких грошей не було.
Тому поки протягом останніх років проводиться стерилізація силами ГО «Душа бродяги», з якою департамент ЖКГ уклав договір. Ми запропонували для тимчасової перетримки собак після стерилізації приміщення старої котельні на території колишнього понтонного полку. У рамках «Громадського бюджету» наприкінці минулого року для його реконструкції міська рада передбачила майже пів мільйона гривень. Проте після останнього огляду будівлі з’ясувалося, що її стан значно гірший, ніж поперед­ньо визначений. Виявилося, що цих коштів – як крапля в морі.
На сьогодні йдеться про реалізацію проєкту саме там, де було виділено землю. Зважаючи на брак коштів, вирішено збудувати невеликі приміщення та 20 вольєрів для перетримки тварин. У листопаді, після коригування ПКД, буде оголошено тендер щодо визначення виконавця робіт, і, можливо, в грудні розпочнуться роботи.

– Яку з Ваших справ найважче буде продовжити наступнику, а на завершенні якої він просто фізично опиниться при готовому результаті?
– Найважче буде продовжити проєкт «Безпечне місто» при тому, що вже затверджені всі плани фінансування Європейського банку реконструкції та розвитку (15 млн євро), але потрібно ще багато комунікацій, зустрічей, поїздок за кордон, у Кабмін. Проте це буде насправді великий і результативний проєкт.
Хочу і сподіваюся, що наступник продовжить започатковані нами соціальні програми – комунальні перевезення, реабілітація діток пільгових категорій, налагоджену співпрацю з іноземними інвесторами, гуманітарну допомогу, безоплатне довезення дітей з інвалід­ністю на навчання, виплата стипендій талановитим дітям тощо. Нехай, як кажуть, із легкої руки ці справи будуть продовжені.
Щодо вашого запитання про готовий результат – можна назвати за­вершення будівництва в місті великого Молодіжного центру, реконст­рукції Соборної, міського стадіону, а також вже згадане будівницт­во сміттєпереробного комплексу. Також ми досягли певних домов­ле­ностей з інвесторами щодо бальнео­логічного курорту і казарм фортеці.
Сподіваюся, ці справи будуть вдало завершені.

– Як Ви думаєте, наступнику під силу буде розігнати водіїв, які з порушенням паркуються на проспекті?
– Навряд чи. Поки не будуть зроб­лені нормальні місця для паркування. Ми не встигли це зробити через те, що тягнули труби від нової ТЕС. Планували їх перед квітковим ринком.
Проблема в тому, що взагалі немає де паркуватися. Але знову ж та­ки, коли ми порушили питання про будівництво масштабного паркінгу навпроти автовокзалу, підключилися активісти, які були проти. Проте це неправильно, коли 300 осіб протиставляють себе цілому місту.

– А стихійний ринок на Коріатовичів?
– Його ніхто не подолав і не подолає, хіба що ситуативно. Кожен, хто прийде до влади, буде переживати за свій електорат, що про нього будуть писати. Вихід один – зробити ще один ринок – комунальний, проте це знову ж таки гроші з міського бюджету. На жаль, жодне міс­то, в якому я побував – Львів, Чернівці, Хмельницький чи Тернопіль, не позбавлені стихійних ринків.
Наш народ можна навчити тільки штрафами, але й поліція не піде проти тих бабусь, хоча там і достатньо перекупників.

– Чи справді децентралізація пішла на користь місцевому самоврядуванню?
– На початку вона ніби мала би піти на користь, але були лише лозунги, а не дії. Пізніше місцеве самоврядування отримало удар, коли на нього скинули виконання соціаль­них програм, які раніше здійснювалися державою. Другий удар завдано тепер, коли 15 відсотків податку з доходів фізичних осіб (а це наш бюджетоутворюючий пода­ток) буде забрано на центральний рівень, так само, як і акциз. Приєднання багатьох сіл у рамках створення Кам’янець-Подільської міської ОТГ також підірве фінансові ресурси, адже села не просто з нульовим, а від’ємним балансом і багатьма невирішеними проблема­ми. Міський бюджет отримує додаткове навантаження. Наприклад, на Зіньківці дорогу зроби, в Рихту соціальний автобус відправ, і це все за рахунок міста.

– Скільки кілометрів доріг змог­ли стати кращими за пе­ріод Вашого керівництва містом?
– Ремонт доріг завжди потребував дуже багато коштів, ми робили все можливе, відповідно до фінансування. Загалом відновлено багато дворових проїздів у різних мік­рорайонах міста, плиткою облаштовано найпроблемніші перехрестя. Капітальним ремонтом вдалося відновити ділянки на вулицях: Зар­ванська, Огієнка, Олександра Удовиченка (колишня Папаніна), Данила Галицького, Молодіжна, Гагаріна, Василя Вишиваного (Вутіша), Драгоманова, Польський ринок, П’ятницька, Південна, Шмідта, пров. Бульварний, пров. Шевченка, Кіргізова, Симона Петлюри (Уральська).
Щодо обсягу, то рахували не в кілометрах: відремонтовано доріг капремонтом близько 100 тисяч квадратних метрів.

– Склад депутатського корпусу Вашої першої чи другої каденції вважаєте більш конструктивним?
– Першої. Ми зрушили з місця дуже багато корисних проєктів, і ті самі перехрестя, якими пишаюся,
і благоустрій скверів, і облаштування майданчиків. Під час першої каденції були дуже наполегливі рекомендації області закривати освітні заклади, аби вистачало фінансування. Але ми не тільки зберегли освітню мережу, а ще й купили у швейної фабрики садочок, вклали кошти і відкрили його.

– Якщо вибори міського голови будуть у два тури, Ви ще понад місяць працюватимете з новообраним складом міськ­ради?
– Ні. Ми залишимося працювати як орган виконавчої влади до моменту оголошення остаточних результатів виборів міського голови. Але засідання сесій, де буде виділення фінансування тощо, або вес­тиме секретар міськради нового скликання, або депутати можуть по черзі обирати головуючого на кожне засідання, це вже як вони вирішать.

– Ви балотувалися до обласної та районної рад, а чому ж не міської?
– Я вирішив, що зміни мають бути, тому до міської ради не балотувався. Однак, як політик із досвідом, хочу продовжити працювати для земляків.
Як ніхто, розумію потреби у фінансуванні та підтримці згори. Бо коли, з останнього прикладу, одне місто отримує 2 млн субвенції на пев­ні потреби, а ми всього 400 тис. – це несправедливо. Важливо, щоб інтереси міста відстоювали. Тому балотувався, крім районної ради, ще й в обласну.

– Який мандат обираєте?
– По-перше, мені дуже приємно було бачити таку велику кількість голосів, які отримав на виборах 25 жовтня. А це понад 2,4 тисячі.
Свій вибір врешті я зробив на користь районної ради.

– Депутатська робота не опла­чувана. Чи плануєте десь працювати? Згадується стара кам’я­нецька плітка про те, що Мельниченко йде в мери, Ви – в «Міськ­тепловоденергію», а Гордійчук – на пенсію…
– Знаєте, як кажуть: якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи про свої плани. Тому поки що не буду все ого­лошувати. Але однозначно скажу – в «Міськтепловоденергію» не піду, ніколи не планував і не буду планувати. Плітка залишається пліткою.

– А Ваші заступники не ділилися планами на майбутнє?
– Команда в мене була чудова. Всі розумні, самодостатні люди, і я думаю, що в них буде гідна робота. Час покаже.

– Чи втрачали Ви з кимось дружні стосунки через роботу на посаді міського голови?
– На жаль… І це фактично одиничні випадки. Не завжди інтереси міста і бізнесу співпадають, і не всі це розуміють. Але це швидше винятки.

– А багато придбали нових друзів?
– Друзів багато не буває. Друзями стали і колеги, слава Богу, залишилися в друзях ті люди, з якими дружив усе життя.

– В інтерв’ю до Вашого 50-річчя ми запитували, що Вам сказала дружина, коли повідомили про наміри стати мером? За Вашими словами, відповідь Алли Сергіївни була: «З Богом!». А що вона сказала про рішення не балотуватися втретє?
– Тепер вона сказала: «Слава Богу!». Взагалі родина мене не лише підтримала, але й зраділа. Молодший онук недовірливо запитав:
«І що ми тепер Новий рік будемо всією родиною спільно святкува­ти, разом?». Адже відомо, що міський голова в новорічну ніч вітає кам’янчан біля ялинки.

– Ну, і на кого Ви нас покинули: за кого голосували?
– За Володимира Мельниченка.

– Михайле Євстафійовичу, ким Вам більше сподобалося працювати у житті – оперупов­новаженим карного роз­шуку, податківцем чи мером?
– Я завжди з теплотою згадую роботу в карному розшуку, але впевнений, що не забуду роки роботи на посаді міського голови.