П'ятница, 29 Березня 2024 р.
24 Грудня 2020

УЧТА В ЧАСИ ЧУМИ: ЯК ЗУСТРІТИ НОВИЙ РІК, ЩОБ ВІН ЗАПАМ’ЯТАВСЯ

Карантинні правила суворі, але такий тепер час. Попри всі обмеження, все ж ще є декілька способів зробити прийдешні новорічні свята яскравими і цікавими. Так, Прагу в святкових вогнях, нюрнберзький різдвяний ринок чи лижні курорти Андорри ми не побачимо. Давайте озирнемося навколо: красиве і цікаве (і легальне!) можна знайти і в нашій країні.

ПОДИВИТИСЯ НА СВЯТКОВИЙ ЛЬВІВ

Всі міста і навіть села нині сяють новорічними гірляндами. Але зимовий Львів – місце абсолютно казкове. Напевно, це найкращий вітчизняний замінник туру до Європи: і за архітектурою, і за настроєм. Тут не лише ковзанка, велетенська дерев’яна шопка та різдвяне містечко біля Ратуші на площі Ринок, а й головна ялинка галицької столиці поблизу Оперного театру, а ще – тисячі святково прикрашених вітрин, балконів, обійсть. Галичани вміють святкувати еле­гантсько та з клясою.
Якщо власного транспорту не­має, а блаблакару не довіряєте, є громадський транспорт. Туди можна дістатися нічним «Поділь­ським експресом» до Хмельницького, де зробити пересадку до Львова, а назад є вечірній автобус о 16.10 зі Стрийського автовокзалу (до Кам’янця він прибуває близько 21.50).

ЗДИВУВАТИСЯ МАЛАНКАМ ТА КАРНАВАЛАМ ГЕРЦАЇВЩИНИ

Уранці 1 січня, поки країна відсипається після новорічної ночі, наша родина вже прямує на Герцаївщину в Чернівецькій області. Це найменший район країни, але 1 січня він точно найцікавіший у туристичному плані. Адже через ментальну та географічну близькість із Румунією мешканці Герци відзначають релігійні свята в унісон із румунською православною церквою, тож свято Меланії тут припадає на 31 грудня, а святого Василя – на 1 січня. Тому з ночі 31 січня і до вечора першого дня нового року селами району ходять маланкарі-«коники». Вночі вони заходять у всі обійстя, де спочатку вітають господарів довжелез­ними віршованими «уратурами», а потім перетанцьовують із жінками та дівчатами. Навіть якщо дівчинці лише декілька місяців. Цю частину Маланок не рекламуємо: і вірусу боїмося, і напрошуватися у чужі оселі не хочеться. А от 1 січня свято з камерного, домашнього стає більш загальним. Воно випліскується на центральні вулиці сіл, йде по них парадом. Звучить сільськими оркестрами – і тут уже легко дотриматися карантинних норм.
І соціальне дистанціонування, і маски – все доречно та зручно. Адже великих натовпів Маланки на вулицях не збирають. А побачити їх таки цікаво.
Найбільш запальна, голосна і тестостерониста Маланка ходить вулицями села Петрашівка неподалік від румунського кордону (стара назва села – Міхорені). Щороку тут збираються декілька дорослих гуртів «коників»-­каюців і один дитячий. Коли цей табун рухається сільською вулицею, дрижить земля: настільки енергійно, з вогником танцюють юнаки та чоловіки. Під вечір усі гурти збираються біля головної ялинки села поблизу школи.
А ще Петрашівка цікава тим, що тут розташована єдина в країні приватна сільська церква. На обійсті родичів Михайла Жара, настоятеля монастиря РПЦвУ в Банченах, майстри з Румунії декілька років тому встановили де­рев’яну церкву-красуню в стилі марамароської готики. У деякі великі релігійні свята у храм пус­кають й інших людей. Такого точно в Україні більше ніде нема.
Крім Петрашівки, цього дня маланкують Годинівка, Тернавка, Молниця – тут з уратурами ходять переважно школярі. Але наймасштабніше святкування відбувається у селі Горбова. Крім традиційної частини (народні пісні, «коники», «ведмеді» та «воя­ки»), тут щороку є й неймовірно креативна карнавальна. Чого лише не придумують чоловіки села, аби здивувати. І велетенські дракони, які дихають вогнем та розмахують крилами, їздять вулицею, і золоті свині, і троянські коні з мужніми гладіаторами на спині.
Дістатися Герцаївського району з Кам’янця з цього грудня стало легше: Чернівецька ОДА звітує про ремонт мосту між селами Маршинці Новоселицького району та Лункою Герцаївського. Тож до Горбової від Ка­м’янця – лише 81 км.
На жаль, варіант із герцаївсь­кими Маланками підійде ли­ше для власників автотранспорту: з попутками та рейсовими авто­бу­сами 1 січня на Буковині негусто.

ПОДИВИТИСЯ НА ХОТИНСЬКУ ОБНОВКУ

Багато міст цього року замість штучної ялинки прикра­сили живі деревця на знакових вулицях чи площах. Так зробив
і Кам’янець. Та іншим шляхом пішов наш сусід Хотин. Тут уперше в історії міста встановили штучну 12-метрову ялинку з металу та полівінілхлориду. На вер­шечку дерева – маківка у вигляді рози вітрів, а біля ялинки – світлодіодна арка. Ще ніколи хотинська ялиночка не сяяла так яскраво – місто тішиться, а ми можемо розділити їхню радість за компанію. І з добиранням жодних проблем.

ПОБАЧИТИ ГУЦУЛЬСЬКУ КОЛЯДУ

Це ще один яскравий варіант для власників авто і безпечний із точки зору епідеміологів. Наймасовіша гуцульська коляда стартує щороку 7 січня опівдні від дерев’яної церкви Різдва Богородиці у Криворівні на Верховинщині. До неї від нашого міс­та – близько 200 км. Хороша новина: всі ділянки шляху вже капітально відремонтовані.
Гуцули та гуцулки в яскравих кептарях збираються під храмом ще за декілька годин до початку коляди. Місця всередині вистачить не всім. Сигнал початку дійства – вихід священника, розумного та харизматичного отця Івана Рибарука, на церковний двір. Колядники стають у коло і по черзі підходять до священника, після чого вистроюються великим колом навколо хреста. Менше коло – скрипалі. Обличчям до храму – трембітарі. Духова секція – по боках. За командою трембіти піднімаються в повітря, духова секція дує в роги. Шум стоїть – ого-го: гуцули сповіщають горам і світам про свято. Перед храмом – чоловіки з топірцями-бартками, котрі вони злегка підкидають ритмічно в повітря. Нарешті головний колядувальник, колишній сільський голова Криворівні Іван Зеленчук, дзвенить дзвіночком: коляда розпочалася!
Колядники вирушають ва­тагами в похід навколо храму. Кожна ватага – десь по 10-12 осіб. Ідуть співаючи і граючи. Відходивши потрібну кількість разів, зупиняються перед церк­вою і вклякають. Дійство займає менше як годину, після чого колядувальники розходяться селом у всі боки. Їм потрібно за декілька днів обійти всі газ­дівста чималого села і відспівати біля них довгі (до 40 хвилин!) колядки. Колядують навіть на тих обійстях, де давно ніхто не живе – такий звичай. Колядни­ків не зупиняють епідемії, а нам усе ж варто пам’ятати про со­ціальне дистанціонування і милуватися дійством із розумної дистанції.

Ірина ПУСТИННІКОВА.