П'ятница, 29 Березня 2024 р.
23 Липня 2021

ЧЕМЕРІВЦІ: ЄВРОПЕЙСЬКІ АМБІЦІЇ З НАЦІОНАЛЬНИМ КОЛОРИТОМ

Із Чемеровецькою громадою Кам’янеччина поріднилася влітку минулого року внаслідок укрупнення районів. Якщо вже приєднані Дунаєвецький і Новоушицький нейтрально ставилися до такої ініціативи, то Чемеровецький район дуже хотів приєднатися до Кам’янеччини, пояснюючи, що в нас багато спільного в традиціях, культурі, чимало чемерівчан працюють у Кам’янці тощо. Активісти збирали підписи громадян і таки добилися свого.
Чим живе нині Чемеровецька селищна територіальна громада, які люди її прославляють, чи не змінили своєї думки щодо приєднання? Про все це «Подолянин» детально розпитав у керівництва громади.
Кам’янчани не раз у соцмережах заздрили Чемерівцям, насамперед за недавно зведений стадіон і цікаві фотозони на свята. А які тут затишні вулички: Центральна, Гусятинське, Хмельницьке шосе, Героїв Майдану, Миру, Чорновола. Окрасою селища є сквери із сучасними лавочками, вміло вистреженими газонами, ліхтарями, оздобленими тризубами, і гарненькими урнами.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ НАВЧИЛА ШАНУВАТИ СВОЄ

Олександр Собань– Ну, а що, все ж має бути гарно, охайно, по-європейськи, як ка­жуть, – переконаний Чемеровецький селищний голова Олександр СОБАНЬ.
На Європу тут задивляються давно, тому й не бояться змін, реформ, водночас у коловороті децентралізації й свої права вміють відстоювати. Саме ця громада чи не однією з перших у країні наважилася створити ОТГ. У вересні 2016 року Чемеровецька селищна, а також 18 сільських – Андріївська, Бережанська, Більська, Жердянсь­ка, Залучанська, Кормильчанська, Кочубіївська, Красноставська, Кугаєвецька, Почапинець­ка, Свіршковецька, Слобідсько-­Смотрицька, Сокиринецька, Степанівська, Хропотівська, Чорнянська, Шидловецька, Ямпільчицька – утворили Чемеровецьку ОТГ. Головою селищної ради обрали Олександра Собаня. Довірилися йому вдруге і 2020 року, коли громада вже входила до Кам’янеччини і приєднала до себе ще чотири сільські ради: Вишнівчицьку, Зарічанську, Летавську і Юрковецьку. Тому селищна рада складається із 46 населених пунктів, які об’єднані в 22 старостати, територія – 620 кв. км, населення – 27 тис. 938 осіб.
– Децентралізаційні процеси, що успішно відбуваються в державі, позитивно вплинули на місцевий бюджет. Обсяг надходжень до селищної скарбниці Чемеровецької ТГ у 6 разів перевищив сумарний обсяг доходів колишніх сільських рад до об’єднання, – продовжує Олександр Володимирович. – Активізувалися громадськість, місцевий бізнес, меценати та спонсори. Коли вони бачать, що їхні гроші йдуть на користь громаді, а не лише на проїдання, це стимулює їх долучатися до нових і нових проєктів. Завжди допомагають такі підприємці: Олександр Чорний, Сергій Крамар, Анатолій Гулько, Микола Головатий. Радіємо, що маємо інвесторів – сільгосппідприємства, які орендують у нас поля. Це ТОВ «Агрохолдинг – 2012», ПП «Україна Агро-2С», ПП «Аграрна компанія – 2004», ТОВ «Континенталь Фар­мерз Груп», ТОВ «Промінь Галичина», ПП «АВС Агро», агрохолдинг «Кернел». Завжди можемо знайти з ними спільну мову, обговорити співпрацю.
У середньому в кожен населений пункт за всі роки, відколи працює громада, залучено по одному, а то й по два мільйони гривень суто спонсорських коштів у розвиток території. Завдяки цьому в селах громади ремонтуються об’єкти соціа­льно-культурної сфери, вирішуються питання освітлення, водозабезпечення та ремонту доріг, а у центрі осучаснено відкриті міські простори: у парках, скверах, на площах та алеях облаштовані й продовжують створюватися відпочинкові локації з сучасним ландшафтним дизай­ном і Wi-Fi-зонами.
Селищний голова пояснює, що спочатку хвилювалися за нові лавочки, урни, аби їх не потрощили. Бо раніше мали кричущі випадки вандалізму.
– Настільки було приємно, коли минули тиждень, два, три, а все на місці, й люди, навпаки, бережно ставляться, поправляють, витирають, де треба. Тому почали активніше облаштовувати наші зони відпочинку, саджати квіти, створювати фотозони, – каже Олександр Володимирович. – Вірите, за понад 5 років у нас не вкрали жодної іграшки з новорічної ялинки, не потрощили фотозон, ні новорічних, ні пасхальних. Хоча всі активно фотографуються біля них. Приємно, що з інших міст і сіл до нас приїжджають на фотосесії, розповідають про нашу красу і світлинами популяризують містечко. Я так розумію, люди бачать, що для них стараються, роблять усе необхідне, тому й бережуть.
Хвилювалися, що після об’єд­нання почнуть тягнути ковдри на себе, мовляв, робіть нам, бо дуже треба, бо в нас податки тощо. А ні, немає такого. Приходять, запитують, які є першочергові проблеми, потім розповідають про свої, і вже спільно вирішуємо, що треба зробити нагальніше. Розуміють, що громада величезна, дуже багато населених пунктів, і кожному щось треба. Ми навчилися мирно й дружно жити в такій великій громаді. Тому приєднання до Кам’янець-­Подільського району нас зовсім не лякає. Децентралізація спустила практично всі повноваження на місця, в громади. Відповідно залежності від вищого керівництва в нас немає. А спів­праці завжди раді.
Про успіхи децентралізації тут готові розповідати годинами. Одним із результатів реформи є місцевий ЦНАП. Громада має можливість успішно та ефективно використовувати і грантові кошти. Перемога в конкурсному відборі в рамках Програми «U-LEAD з Європою» дала можливість відкрити у Чемерівцях Центр надання адміністративних послуг із 5 віддаленими робочими місцями адміністраторів у населених пунктах громади.
Реформи в галузі освіти та їх державний фінансовий супровід дали можливість Чемеровецькій громаді в рамках «Нової української школи» провести реконст­рукцію та модернізацію двох навчальних закладів Чемеровецького НВК №1 та Жердянської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Не забувають тут і про інші школи. Зокрема, активно беруть участь у всіх мож­ливих державних програмах із питань енергоефективності та енергозбереження. Завдяки цьому впроваджують комплекс­ні заходи з утеплення приміщень, заміни покрівель, дверей, вікон, систем опалення закладів освіти, об’єктів соціально-культурної сфери та житлових будин­ків. А 18 дитсадків із 26 та 9 шкіл із 19 переведено на тверде паливо.
Керівництво громади пояснює, що без підтримки людей, без керівників на своїх місцях і простого бажання кожного земляка розвивати свій край усього цього не було б. Пишаються тут освітянами з великої літери, зокрема, це Маргарита Чебаник, директорка Чемеровецького
будинку школярів, Оксана Гураль – завідувачка Бережансь­кого ДНЗ «Білочка», Віра Срібняк, директорка Свіршковецької ЗОШ І-ІІІ ст.

ПРОБЛЕМИ ВИРІШУЮТЬ У МІРУ ЇХ НАДХОДЖЕННЯ

Затишними вулицями ЧемерівцівВправно розібралися в громаді і зі сміттям. Завдяки державній субвенції, спрямованій на розвиток інфраструктури населених пунктів тергромад, суттєво поповнено та модернізо­вано матеріально-технічну базу КП «Комунсервіс». Скажімо, за роки функціонування громади придбано транспортних засобів спеціалізованого призначення, механізмів та обладнання на понад 12 млн грн. Раніше комунальники обслуговували лише села Чемеровецької селищної ради, тепер у їхньому підпорядкуванні всі 46 населених пунктів. По одному, а то й по два працівники прикріплені до кожного старостату. Тому в селі постійно є кому викосити, дров нарізати, дерева розчистити, сніг відкинути тощо. Не лише на вулицях працюють і облагороджують їх, а й допомагають односельцям, які не можуть обійти господарство. Комунальників забезпечили бензопилами, косами, тримерами, а також розхідними матеріалами. Є й працівники, які спеціалізуються на спецтехніці. Добре слово завжди скажуть про грейдериста Віктора Фордзюна, тракториста Віктора Кузя, екскаваторника Анатолія Бод­наря.
Комплексно вирішуються питання вуличного освітлення та водозабезпечення. Практично всі сільські вулиці вночі освіт­люються. Прокладено 420 кілометрів вуличних електромереж, встановлено 4000 ліхтарів. Збудовано та капітально відремонтовано майже 80 кілометрів сільських водогонів та 11 свердловин.
А ще громада має позитивний досвід і результат співфінансування капітального ремонту доріг державного та місце­вого значення. Щорічно закуповуються величезні обсяги щебеню для поточних ремонтів доріг. 6 тисяч тонн на понад мільйон гривень – цьогорічна сума. Його вже практично весь вивезли на сільські вулички, часто допомагати розгортати виходять і місцеві мешканці, аби швидше було, та й для себе ж роблять.
А знаєте яка улюблена квітка в громаді? Петунія. Насамперед тому, що її вирощують місцеві мешканці, а влада купує саме у своїх господарів, аби підтримати місцевий бізнес. До того ж вона гарно цвіте з весни до середини осені й не надто вибаглива.
За цим же принципом працюють і з іншими виробниками:
у громаді виготовляють бруківку та в міру сил встеляють нею центральні вулиці. Все, аби підтримати бізнес, та й свої зроб­лять якісно й на совість. Бруківкою заклали під’їзди до лікарні, паркувальні місця тощо.
Площа облаштованої території в селищі та селах становить понад 20 тисяч квадратних мет­рів.
Чимало проблем Чемеровеччині, як і всьому світу, додав коронавірус. У громаді кажуть, що Covid-19 познімав корони і показав, хто є хто. Одні першими кинулися допомагати матеріально, воїни ж у білих халатах – лікарі – мовчки робили все від них залежне, це Наталія Карпович, Аліна Дикун, Раїса Довгошия, Роман Назар.
Лише хороше чуємо про Зою Голдис – першу заступницю директора КНП «Чемеровецький центр ПМСД», Валентина Павліковського – завідувача Свіршковецької амбулаторії ЗПСМ, Людмилу Гнатів – завідувачку Жердянської амбулаторії ЗПСМ, Оксану Баліцьку – сімейну медсестру КНП «Чемеровецький центр ПМСД».
Не залишилися осторонь і соціальні працівники. Вони приносили їжу, побутові товари, дотримуючись соціальної дистанції. Коли карантину немає – роботи в них значно більше: бо й треба приготувати одиноким пристарілим, городи обійти, закрутки зробити, прибрати, допомогти з комунальними та багато-багато іншого. В кожному старостаті працює один соцпрацівник, у декотрих – навіть по два. Серед найкращих: Леся Найчук, Діана Мамчур, Валентина Сінькова, Валентина Мості­пака, Світлана Казюк.

БЕРЕЖУТЬ ТРАДИЦІЇ, ЦІНУЮТЬ ДРУЖБУ

Пишаються на Чемеровеччині й спортивною інфраструктурою громади. Після реконструкції відкрили комплекс дитячо-­юнацької спортивної школи, де в перші дні відбувся Всеукраїнський чемпіонат із боксу серед жінок-юніорок. Активно проводять чемпіонати і на оновленому футбольному полі стадіону «Товтри», що тривалий час був довгобудом. Спорт тут завжди шанували, і дітлахам із наймолодшого віку прищеплюють любов до нього. Серед улюблених видів – тхеквондо, важка атлетика, футбол. Стадіон – чи не найулюбленіше місце зустрічей. Там постійно хтось є, відвіду­-вачі різного віку як не у футбол грають, то скандинавсь­ку ходьбу освоюють, або на тренажерах займаються.
Чемерівці святкуютьДосі в громаді було три заклади позашкільної освіти: «Будинок школярів», музична і художня школи. Але керівництво громади ухвалило рішення про створення Школи мистецтв, яка об’єднає всі ці заклади. Обіцяють, що на кількість гуртків та якість занять ця реформа вплине лише позитивно.
Попри активний розвиток, сучасні підходи до ведення бізнесу, не забувають і традицій, які ідентифікують нас як націю. Гуляти так, як гуляють на Чемеровеччині, мало хто вміє. Їхні артисти – справжні зірки, які й за кордоном часто виступають, і сільські концерти не минають.
– Приємно, що в наших творчих колективах є як старші учасники, яким і 80, хоча в душі завжди 25, так і молодь. Старші передають досвід, традиції, – продовжує Олександр Собань. – Важко перерахувати, в яких країнах побували наші спі­ваки, танцюристи. Що там казати, біб­ліотекарі беруть участь у всіх можливих проєктах: як державних, так і міжнародних.
На Чемеровеччині навчилися поєднувати і сучасність, і народну спадщину. Не лише артисти, а й пересічні мешканці знають народні пісні, традиції. Завжди з радістю йдуть на гуляння, де їх чекають народні майстри з майстер-класами і товарами, ка­шовари, музиканти, танцюристи. Для дітей готують програму. Улюблені свята – День міста, День захисту дітей і День громади. День громади в докарантинні часи святкували в мальовничому Залуччі на Леваді. Туди приїжджали всі старостати з наметами, кожен презентував себе найпопулярнішими наїдками, напоями, майстрами й артистами. Правда, карантинні заходи стали на заваді таким масштабним святкуванням.
Усього цього культурного роз­витку не було б без працівників галузі культури Чемеровецької селищної ради: директорів будинків культури, клубів, бібліотекарів, які не лише справно виконують свою роботу, а й готують концерти чи не до всіх свят громади. Серед найкращих Наталія Гонта – режисерка театралізованих заходів і свят Чемеровецького ЦКДМ, Людмила Мамчур – керівниця народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Берегиня», Ольга Галак – заступниця директора Чемеровецької центральної бібліотеки із роботи з дітьми, Іван Похно – викладач Чемеровецької дитячої художньої школи.
Пишаються у Чемеровецькій ТГ і міжнародною співпрацею. Почалося все з навчальних поїздок представників громади до м.Зарасай Литовської Республіки. Керівництво Зарасайського районного самоврядування з офіційним візитом побувало у Чемеровецькій громаді, було підписано двосторонній протокол про наміри щодо співпраці. Але обидві сторони так здружилися, що навчання закінчилося, а візити продовжуються. Просто у Чемерівцях вміють дружити, працювати, а люди бачать це і цінують.