П'ятница, 24 Вересня 2021 р.
30 Липня 2021

БЕЗ ВОДИ І НI ТУДИ, І НI СЮДИ

Літо, спека, спрага, втамувати яку допоможе ковток чистої та повноцінної за складом води. Однак виявляється, що не вся вода корисна для нашого здоров’я.

ЩО ПОКАЗАЛА ПЕРЕВІРКА

Від початку літа Держпродспоживслужба посилила конт­роль за об’єктами системи водопостачання.
– Кам’янець-Подільським управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від початку літа активно проводиться обстеження об’єктів децентралізованого водопостачання (криниць). Службою досліджено такі об’єкти у двох ТГ – Китайгородській та Слобідсь­ко-Кульчієвецькій. За результатами, головам громад надіслані лис­ти щодо виявлених порушень са­нітарного законодавства. Найголовніші з них: відсутність огорож, підставок, відер громадського користування, мощення довкола криниць, потрапляння у них поверхневих грунтових вод, – розповіла «Подолянину» в.о. начальника управління Людмила Оржеховська.
Відповідна комісія працює і в місті. Спеціалісти перевіряють об’єкти централізованого, децентралізованого водопостачання, централізованого водовідведення та полігони ТПВ на території Кам’янець-Подільсь­кої ТГ.
– На даний час комісією обстежені колодязі громадського користування і джерела. Відповідно до Державних санітарних норм та «Гігієнічних вимог до води питної, при­значеної для споживання людиною», має проводитися дослідження води із криниць громадського користування за санітарно-мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками. Торік і цьогоріч цього не було зроблено. Крім того, кожного року повинні відбуватися чищення та дезінфекція колодязів, які впродовж двох років не здійснювалися. Під час огляду криниць було виявлено низку порушень. Так, більша їх частина потребує ремонту, територія навколо не впорядкована, відсутні огорожі в радіусі 2 метрів і підставки під відра, – каже фельдшер санітарного відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Ольга МАРІЧУК.
На тому, як важливо спожи­вати чисту питну воду, наголошує начальник відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Олег ЧАЙКОВСЬКИЙ:
– Нині актуальною проблемою залишається забезпечення населення якісною водою, адже підгрунтові води не завжди відпові­дають чинним стандартам і санітарним нормативним вимогам до питної води. Значна кількість хвороб людини пов’язана із незадовільною якістю питної води та порушенням санітарно-гігієнічних норм водопостачання. Споживання недоброякісної води (2-2,5 л на добу однією людиною) суттєво погіршує стан здоров’я, зумовлюючи виникнення специфічних хвороб.
Питна вода та її якість істотно впливають на всі фізіологічні та біохімічні процеси, що відбуваються в організмі людини. Отже, можна стверджувати: від якісних характеристик води і рівня її забруднення залежить стан захворюваності населення.
Найчастіше у децентралізова­ному водопостачанні використо­вуються підземні води. Рідина збирається із різних водоносних горизонтів і глибини, але здебільшого застосовуються грунтові води із другого та третього водоносних горизонтів, захищених від забруднення. Чим глибше розташований шар води, тим вона чистіша. Під час децентралізованого водопоста­чання додаткової обробки води, як правило, не проводять. Якщо санітарний стан криниці та результати аналізу води задовільні, то її можна пити у сирому вигляді, тобто без будь-якої попередньої обробки. Коли ж незадовільні, то воду можна споживати лише після кип’ятіння чи дезінфекції.

ПРАВИЛА ОБЛАШТУВАННЯ КОЛОДЯЗIВ

За статистикою, 75% сільського населення України вживають воду із децентралізованих джерел водопостачання, а саме із громадських та індиві­дуальних криниць. І не завжди вони розташовані в екологічно чистих місцях, відповідно до правил їх утримання, зі створенням необхідної зони санітарної охорони. Поряд із об’єктами водопостачання часто знаходяться господарські споруди для тварин, туалети, гнойові купи, які є джерелами нітратів. Усе це призводить до забруднен­ня грунту і, відповідно, до по­гіршення стану грунтових вод.
У результаті страждає здоров’я людей.
Невідповідність питної води санітарно-мікробіологічним вимогам – основна причина підвищення захворюваності серед населення на такі інфекційні недуги, як вірусний гепатит А, черевний тиф, дизентерія, холера, ротавірусні інфекції, лептоспіроз тощо, а також на хвороби, пов’язані з хімічним забрудненням води, серед них – і водно-нітратна метгемоглобінемія. То­му вкрай важливо, щоби криниця і територія довкола були у тех­нічно справному й охайному вигляді.
– Якщо погіршилася якість води, необхідно негайно припинити користування колодязем, усунути при­чини, що викликали ці зміни, і провести санацію (ремонт, очищення, знезаражування), – продовжує Олег Анатолійович. – Після цього воду віднести в акредитовану лабораторію на аналіз. Лише коли вона відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, її можна споживати.
Для забезпечення питною водою невеликого населеного пункту або його частини облаштовуються різного типу криниці. Iз цією метою в сільських умовах часто будують шахтні або трубчасті колодязі. Аби запобігти забрудненню підземних вод під час експлуатації, місце для об’єкта водопостачання вибирають на підвищенні, не ближче 50 м від можливого джерела забруднення. Під час облаштування шахтного колодязя робиться все, щоби не допустити забруднення води під час експлуатації споруди. Стінки (цям­риння) укріплюють бетонними кільцями, камінням або деревиною. Вони повинні бути міцними і водонепроникними. Верх закривають кришкою та монтують навіс. Аби во­да не забруднювалася із поверх­ні, довкола криниці облаштовують «глиняний замок» з добре вимішаної та пошарово утрамбованої глини або жирного суглинку, глибиною 2 м та шириною 1 м. Зверху наси­пають пісок і роблять тверде покриття із каміння, цегли, асфальту.
Колодязь громадського користування має бути огороджений, а територія довкола утримуватися в чистоті. Поверхневу воду слід відводити. Забороняється набирати воду із криниці власними відра­ми. Для цього повинно бути загальне відро, а ще краще, коли вмон­товано електричні або механічні водопідйомні пристосування. Варто постійно слідкувати за чисто­тою колодязя. Не рідше двох ра­зів у рік (навесні, після танення снігу, й восени, після осінніх дощів) проводити його очищення і дезінфекцію.
Власники та балансоутримувачі джерел децентралізованого водопостачання мають здійснювати виробничий контроль безпечності та якості питної води, відповідно до вимог санітарних норм.

НЕ ВСТАНОВЛЮЙТЕ ФІЛЬТРIВ НАОСЛІП

Як би дивно не звучало, але виявляється, що очищена за допомогою встановлених удома фільтрів вода може бути небезпечною. На цьому наголошує завідувачка санітарно-гігіє­нічної лабораторії Кам’янець-Подільського районного відділу ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» Людмила ЮРЧИК:
– Раніше гігієнічні вимоги до питної води гарантували безпеку її вживання. Це регламентувалося переліком обов’язкового контролю граничнодопустимих концентрацій речовин, які входять до її складу, мікробіологічних і радіологічних показників. Доведено, що фізично (безреагентно) оброблена питна вода здатна забезпечувати оздоровчий і лікувальний ефект, чого не можна сказати про очищення води, бо це призводить до повної демінералізації, – пояснює Людмила Іванівна. – Якщо питна вода природна необроблена із підземних джерел або оброблена з поверхневих джерел відповідає допусти­мим нормативам за органолептичними, санітарно-хімічними, са­нітарно-­токсикологічними та мік­робіологічними показниками, то чи варто проводити додаткове очищення?! Адже результати досліджень очищених вод показують, що вони не відповідають показникам фізіологічної повноцінності мінерального складу. Особливо це стосується глибокого очищення води на мембранних зворотно-осмотичних фільтрах. Вони здатні пропус­кати лише молекули води, а всі розчинені мінеральні солі зали­шаються поза фільтром. Таку воду потрібно штучно збагачувати за допомогою речовин-мінералізаторів, але при цьому досягається не зовсім повноцінний ефект. Тому важливо, щоби проєктування домашніх систем очищення питної води узгоджувалося з вимогами сучасної гігієнічної науки. Інакше споживачі демінералізованої питної води ризикують отримати негативні наслідки від регулярного її вживання: агресивний вплив на стан слизової оболонки кишківника; порушення обміну речовин і водно-сольового балансу в організмі; недостатнє надходження кальцію, магнію й інших макро- та мікроелементів.
Якщо мінералізація менша ніж 50 мг/куб.дм, вода навіть погано втамовує спрагу. Постійне споживання демінералізованої води викликає специфічні симптоми: втомлюваність, слабкість, головний біль, а в майбутньо­му – м’язові судоми та порушення серцевого ритму. Були й на­роджуваності недоношених немовлят, і дітей з малою вагою. Науковці не рекомендують вживати демінералізовану (її ще називають мертвою) воду дітям, вагітним і літнім людям.
Оскільки вода має «пам’ять», то під час надходження очищена рідина намагається відновити свою попередню структуру, забираючи з організму речовини, які були видалені у процесі очищення. А це шкідливо!
Вода – джерело нутрієнтів в організмі. Недарма ж рекомендують пити якісну питну воду в її натуральному стані й не менше 1,5 літра на добу, вживаючи її між прийомами їжі. Оптимізація хімічного складу питної води (її біогенізація) – ефективний шлях до оздоровлення.
Щодо приготування чаю, кави, бульйонів, напоїв, то тут використання демінералізованої води є чудовим засобом збереження у готовій страві максимуму поживних речовин.
Отже, вибір – за споживачами. Щоби не нашкодити, потрібно спочатку провести досліджен­ня води і лише потім прий­мати рішення про додаткове її очищення.

Підготувала Галина МИХАЛЬСЬКА.