Субота, 04 Грудня 2021 р.

ПАЛАЦ СТАВ МУЗЕЄМ

У Кам’янець-Подільському районі на один музей стало більше. Останнього дня вересня старовинний палац Орловських у с.Маліївці отримав статус обласного історико-культурного музею.

Анастасія ДонецьЗа свою більш ніж двохсотлітню історію споруда була резиденцією польських магнатів, лікарнею та дитячим протитуберкульозним санаторієм. Однак медична установа не могла підтримувати культурну спадщину в належному стані, а недавно взагалі припинила існування.
На щастя, долею замку опі­куються волонтери на чолі з уро­дженкою Маліївців, головою ГО «Малієвецька спадщина», екскурсоводкою Анастасією ДОНЕЦЬ, яка приступила до виконання обов’язків директорки музею.

– Анастасіє Леонідівно, музей створили, а що далі?
– Наразі в нас лише створено установу, комунальний заклад культури. На початок наступного ро­ку маємо сформувати науковий від­діл, бо музей – установа передусім наукова. Далі сподіваюся, що се­сія обласної ради в січні проголосує за фінансування штату з 12 працівників, і ми зможемо працювати як повноцінний музей. Тоді наші співробітники шукатимуть первісні мапу та вигляд, концепцію будівництва цього палацу. Оскільки за попередні 100 років його не досліджували і тривала деструктив­на робота, нищилися всі культурні ознаки.

– Яка концепція розвитку музейного комплексу?
– У нас повинна працювати «машина часу», тобто відвідувачі мають потрапляти у XVIII ст., отримувати насолоду від англійського парку – прогулянок алеями та споглядання ландшафту. Основне завдання – створити заповідник. Це ми вже обговорили з найкращими фахівцями області.

– Тож якщо є концепція, можемо очікувати на реставрацію?
– Про реставраційні роботи говорити ще зарано. Оскільки ми не маємо права на помилку. Будинок уже зазнав стількох «шрамів», що знищити його недолугою реставрацією просто не маємо права. Тому, перш ніж реставрувати, потрібно все ретельно вивчити. Це склад­не завдання для майбутніх співробітників, адже будинок – як квест-­кімната. За старими описами, фото, розповідями нащадків щодня з’ясовуємо, яким було життя цього палацу. Я понад десять років працюю у сфері туризму, краєзнавства, а в минулому – науковець, і поки що тільки на таких особистих «зв’язках» отримуємо багато консультацій. Але це на волонтерських засадах. А коли будемо повноцінним музеєм, справи підуть швидше та оптимістичніше.

– Чи будуть для розвитку застосовуватися грантові проєкти?
– Так, це логічна та розумна послідовна практика. Але музей – це насамперед не гроші, а наукова установа. Тож просто створити умови для туриста, щоб він міг приїхати і зробити гарне фото, – буде неправильним рішенням. На базі музею має вирости покоління науковців. Нехай шлях до майбутніх досягнень вони почнуть у Маліївцях. Правильно буде, коли процес дослідження об’єкту буде не спішним, тоді й реставрація відбудеться згідно з правилами – поступово та неспішно. Натомість зробити «цукерку», обладнавши все для гарних фото, – найгірший шлях. Тут усе збудоване на вапні та піску, але дуже грамотно та неквапливо, тому й нам поспі­шати немає куди. Єдине, що потрібно зробити негайно, – відремонтувати стару графську сис­тему водовідведення, щоб зберегти будівлю від руйнації. Коли ми налагодимо водо­відведення, споруда буде готова до тривалого дослідження та реставрації. І до вивчення палацу як прояву соціальних процесів XVIII-XIX століть.

Олександр ЩЕРБАТИХ.