КАМ’ЯНЧАНИ ПРИВЕЗЛИ В БЕРЛІН МАШИНУ З БУЧІ

Із початку цього тижня європейські засоби масової інформації майорять новиною про культурно-просвітницьку акцію «Заповіт Бучі» («Testament of Bucha»), яка стартувала в Берліні 22 серпня на George-Grosz-Platz, що на відомій берлінській вулиці Курфюрстендам.

До 15 вересня виставка відбудеться в інших містах Німеччини та Угорщині. У відкритті взяли участь 8 послів іноземних держав і близько десятка представників Європарламенту. Події приділили увагу світові медіа, зокрема «Вашингтон пост», «Євроньюз», автори­тетний німецький журнал «Шпі­гель» та канал ZDF, британські «Дейлі Гардіан», «UK Times», агенція «Ройтерз», польські, турецькі, чеські та навіть філіппінські ЗМІ, звичайно, про неї відзняли сюжети українські телеканали і написали он­лайн-видання. Вдалося взяти ексклюзивне інтерв’ю в організаторів і «Подолянину».

«Заповіт Бучі» – це українсько-німецький проєкт, мета якого – розповіс­ти світу правду про війну та події в Україні, показати справжнє обличчя армії рф і без російських фейків передати розуміння цьо­го протистояння пересічним громадянам Німеччини та її гостям. Наголосити на тому, що Україна захищає не тіль­ки свою землю, але й Європу. Трагедія в Бучі стала свідченням жорстоких злочинів і звірств росії проти мирного на­селення України. Ма­сові вбивства, спалені авто з людьми, катування, розстріли мирного населення, вчинені ро­сійською армією в ході війни, шокували весь світ.

Презентували проєкт українці, які на початку війни доб­ровільно вступили в баталь­йони територіальної оборони на захист Батьківщини. Це ініціатори події – двоє наших земляків: голова Благодій­ного фонду «Центр допомоги учасникам АТО» Роман БРАЕСКУ-СЕМЕНИШИН та Андрій РАД­НЮК, голова оргкомітету проєкту від України, виконавчий директор культурно-освітньої громадської організації «СІ­-НЕР­ГІКОН». Ще один із членів команди – також кам’янчанин, який здійснює відеопродакшн заходу, Дмитро КУБ­РЯК, pr-­ме­неджер проєкту Алла РАДНЮК. Організатори дякують адво­кату Неонілі МУЖИЛІВСЬКІЙ за юридичний супровід доставки основного експоната акції до Німеччини.

– Ідея народилася у волонтерському середовищі, – розповідає «Подолянину» Роман. – Коли відбулися події в Бучі, стало важливим, аби Європа не думала, що війна – це далеко. Тому й вирішив поділитися думками з моїм давнім приятелем Андрієм Раднюком про те, що варто привезти реальну машину з Бучі, в якій загинули люди, в Європу. Старт у Німеччині був обраний невипадково. Ми спілкувалися з волонтерами із цієї країни, і вони нам казали: не так просто переконати всіх німців, що те, що вони бачили про війну з боку України, було правдою. Російська пропаганда дуже дивно працює в Німеччині, там живуть багато ро­сіян, і вони фактично повторю­ють російські наративи, запуще­ні кремлівською агітацією. Але оскільки Німеччина є великим партнером для України і однією з провідних країн Європи, ми подумали, що було б добре провести таку акцію са­ме тут. Принаймні розпочати звідси.
Про те, як просувалася підготовка до втілення ініціативи в життя, і про інші деталі проєкту «Заповіт Бучі» ми розмовляли з Андрієм Раднюком. Сам він родом із Ка­м’янця-Поділь­сь­кого, певний час вів музичну рубрику в газеті «Подолянин».

А тепер він – продюсер, режисер, продакшн-менеджер, pr-менеджмент багатьох мас­штабних проєктів. Для одного його резюме, напевне, потрібна ціла газетна шпальта, але не можемо не згадати, що він був продакшн-менеджером «Євробачення-2005», що проводилося в Україні, протягом 2005-2014 років працював директором, тур- та продакшн-­менеджером співачки Руслани. За його плечима продакшн-менеджмент телевізійних проєктів «Майданс» та «100 найкращих пісень Казахстану», широкомас­штаб­ного шоу Ал ді Меоли з симфонічним оркестром «Леополіс» у Львові, у 2013-2014 рр. був продюсером відеопроєкту «Океан Ельзи 20 років разом. Львів Арена», а 2019-го – про­дакшн-ме­неджером прем’єри світового українського шоу «Orpheus and Eury­dice forever» в Дубайській опері.
Кам’янчани знайомі з ним ще як із керівником соціально­-го проєкту «Таємниці мого міс­та», втіленого в життя ГО «СІНЕРГІКОН», у рамках якого було відзнято 5 відеоновел про маловідомі сторінки історії Кам’янця-Подільського. Отже, зрозуміло, що при такому досвіді машина з Бучі доволі швидко добралася до Берліну.

Із початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Андрій вступив до лав територіальної оборони Бучанського району і до Берліну поїхав за офіційним відрядженням від командира підрозділу.

– Андрію, як обирали машину, котру побачила Європа?
– Насамперед вона побачила не тільки машину, а й цілий мистецький проєкт, але про це трохи згодом.
Знищені під час бойових дій автомобілі привозять на пустир на околиці Бучі, де утворився так званий цвинтар розстріляних машин.
Більшість автомобілів, які туди потрапили, були зрешечені кулями, багато згоріли, на деяких автомобілях є написи «Діти», але, як відомо, це ворога не зупиняло… Фото та відео з цвинтаря просто шокують. Майже всі автомобілі підлягають утилізації, адже відновити їх не вдасться. У багатьох загинули люди.
Ми довго обирали машину для проєкту. І врешті побачив сюжет журналіста програми «Схеми», який відзняв Сергій АНДРУШКО про мешканця Бучі Євгенія МІЩЕНКА. Його мама Таміла і сестра Аня разом ще з двома жінками Жанною КАМЕНЄВОЮ та Марією ІЛЬЧУК були розстріляні прямою наводкою
з БМП у машині, яка тепер стала центром інсталяції в Берліні. Завдяки супутниковим знімкам, «Схемам» вдалося знайти це авто. 14-літ­ня Аня дуже гарно малювала, і до експозиції ми також включили її картини, які, за бажанням, можна придбати на благодійному аукціоні. Виручені кошти будуть передані сім’ї загиблої в Україні.

Я зателефонував Сергію, який надав нам права на ретрансляцію, не в останню чергу і через те, що наш проєкт має підтримку українського фактчекінгового ресурсу «StopFake», де проджект-менеджером працює моя дружина Алла. До речі, Аллі дякує мій підрозділ Бучанської тероборони, адже вона спільно з американською місією ООН зробили поставку для нас всієї необхідної гуманітарки, спорядження, в тому числі бронежилетів, приладів нічного бачення, тепловізорів тощо.

– Яка роль «StopFake» у проєкті?
– «StopFake» уже 8 років активно бореться проти викривлення правди. До гібридної війни планета не була готова. І група ініціативних людей на чолі з Євгеном ФЕДЧЕНКОМ створили організацію, яка розвінчує міфи, нав’язані російською пропагандою. Вони в Гаазі давали свідчення щодо MH1. Алла в американсь­ких університетах викладає, як боротися проти гібридної війни тощо.
Ми включили до програми аудіо-­візуальні ролики про російські фейки щодо ситуації в Бучі від Stop­Fa­ke.org.

Вони мають великий досвід у таких масштабних акціях, і ми хочемо показати наочно німцям, що насправді російсько-українська війна почалася не 24 лютого 2022 р., а триває близько 300-400 років. Усі ці століття метою Росії було нав’я­-зати світу, шляхом маніпуляцій та брехні, свої історичні наративи щодо України і створити імідж «недодержави». Україна не Росія, і між нами не тільки ментальна різниця, але й цивілізаційна.
Є низка фейків, через які Німеччина думає про Україну дещо неправильно. Це починаючи від Хрещення Русі тощо.

Тобто ми включили до програми не тільки показ, а й розвінчання міфів, адже «СІНЕРГІКОН» – це завжди просвітницький проєкт.
Автомобіль – «свідок» кривавих подій, може приїхати в будь-яке європейське місто, якщо війну в Украї­ні не припинити, а світ досі вірить фейкам, нав’язаним росією. Наша ме­та – закликати до розуміння цього.

– В яких країнах після Німеччини продовжиться проєкт?
– Після Берліну ми планували поїхати в Цюрих та Будапешт. Але в перший день презентації, за пропозицією німецької сторони, вирішено донести «Заповіт Бучі» ще до шести німецьких земель.
Також на початку вересня в Українському культурному центрі в Берліні окремо відбудеться аук­ціон картин Ганни Міщенко.
Усі на заході знали, що в Україні якісь проблеми з росією, щось там не ділять, ну, війна почалася… І до Бучі насправді ніхто там серйозно не переймався тим страхіттям, що коїлося в Україні. І довіри до України особливої не було. Я спілкуюся з величезною кількістю людей: від Ізраїлю до Нідерландів, які каза­ли: «Можемо допомогти грошима», або: «Андрію, приїжджайте до нас!». Грубо кажучи, ви – інваліди, через дорогу перейти допоможемо. Але не більше.

Утім, коли трапилася Буча, в усіх дуже змінилася риторика. Люди зрозуміли, що просто гроші не допоможуть, усе дуже серйозно. Це був переломний момент як для західних політиків, так і пересічних людей.

І ось у цей час Роман каже: «Давай повеземо історію Бучі в Європу». Насправді наразі (розмова відбулася наприкінці червня. – Прим. авт.) в Німеччині реальний другий фронт, у повному сенсі фізичний, між українцями і росіянами. Російська сторона в Німеччині колосально представлена. Навіть один із моїх партнерів, продюсер, змушений був ліквідувати свою організацію через те, що в засновниках були росіяни.
Щодо постачання зброї, то половина з тих, хто в Німеччині ухвалює ці рішення, мали або мають дружин чи коханок-росіянок, респектабельні повії, до яких вони звертаються, – також росіянки. Звучить якось грубо і негарно. Але так воно і є…

Ті росіянки (які, до речі, насамперед вивчають мову) пояснюють, що відбувається, німцям, а їм пояснюють рашистські ЗМІ.
Тому цей проєкт у першу чергу для Німеччини. На німців хто тільки не впливає – росіяни, турки, сирійці й українці. Все вирішують регіональні німці, а ті в свою чергу слухають тих, хто краще розповість.

Очікуваний результат нашої акції – не лише військова та економічна допомога Німеччини, але зав­дяки просвітницьким меседжам досягти розуміння і такої ж підтримки з боку інших країн (Угорщини, Швейцарії та інших), які не до кінця впевнені чи сумніваються, що насправді відбувається на території України. Крім того, співпрацю­ючи зі світовими ЗМІ, ми намагатимемося донести до якнайширшого європейського загалу очевидний історичний порядок речей у багатовіковому українсько-російському конфлікті.

– Хто в Німеччині допомагав і підтримав ваш проєкт?
– Українці! У Німеччині в мене дуже багато друзів. До речі, я цього року виграв тендер у Берлінського державного балету (Staatsballett Berlin), де придумали нову балетну оперу. 15 країн світу мене затвердили як продакшн-менеджера і турменеджера цього проєкту, і я мав їхати з ними у великий світо­-вий тур.
Перед війною буквально я тільки зійшов із літака, бо прилетів з Іспанії, де домовився про три концерти. Цей рік у мене мав бути концертним….
Людина, яка мене рекрутувала в берлінський проєкт, – дуже серйозний чоловік, продюсер із Берліну Олександр ШПАК. Артист балету родом із Харкова, але 20 років живе в Німеччині. Він підтримав іні­ціативу прими балету, на яку бук­вально моляться в Німеччині, та­-кож українки Яни САЛЕНКО, і провели у квітні масштабну акцію «Bal­let For Life» для підтримки України. Зал Адмірал-паласа на 1200 місць був ущент заповнений, а квитки розпродали за 10 днів. Виступали провідні артисти балету Європи. Одна з найкрутіших рекламних агенцій у Німеччині віддала до тисячі своїх рекламних місць в Берліні. І з афіш синьо-жовті прапори дивилися на німців усюди.

Яна – прима-балерина Берлінського державного балету, гостьова солістка лондонського королівського балету. Народилася в Києві, а навчалася при Донецькому театрі опери і балету. Вийшовши заміж, переїхала до Німеччини.

Що Шольц, що Меркель – її шану­вальники. Щоб ви розуміли, в німців як: ось музика в них – «Рам­штайн», бокс – Кличко, а балет – Саленко.
І ось на фоні такої ситуації в Німеччині Шпак за допомогою своїх зв’язків, за допомогою Яни Саленко, яка сама по суті Ангела Меркель в плані культури, зробили титульну подію.
Тепер МЗС України підтримує будь-які ініціативи Шпака. І ось він сказав, що «Ballet For Life» разом із Раднюком і його компанією «СІНЕРГІКОН» роблять наступну подію – «Testament of Bucha».
Ну, і звичайно, нічого не відбулося би без підтримки нашого посольства і, на момент організації, Надзвичайного і Повноважного
Посла України в Німеччині Андрія МЕЛЬНИКА особисто, під патронатом якого і відбувається подія.

– А крім українців?
– Співорганізаторами виступає ГО «Help for Ukraine» (Ева Герцог, Берлін), також до оргкомітету входить Федеріко КАДЕРОНІ – відомий італійський композитор, який написав нам, так би мовити, музичну сорочку. Він дізнався про ініціативу і сказав, що давно щось хотів зробити для України. Нам надзвичайно пощастило, бо його одна мелодія коштує дуже великих грошей.
Наші незмірні страждання, заподіяні підступною винищувальною війною росії проти України, виражаються сьогодні в усіх можливих аспектах, у тому числі в мистецтві та культурі.

Наш проєкт показав європейцям, що війна, яку росія розпочала 24 лютого 2022 р., стосується не лише України. Ідея відновлення історичних територій колишнього радянського союзу в росії несе загрозу захоплення росією й інших країн Європи.
Розуміння цього почули у вітальному слові радника берлінського округу Шарлоттенбург-Вільмерсдорф, на території якого проводиться акція, Олівера ШРУОФФЕНЕГЕРА. До речі, ми подарували пану Оліверу вишиванку, якій він дуже зрадів. Так ось, він назвав аморальними дебати щодо запуску проєкту «Північний потік – 2», необхідності тиску на Україну з метою якнайшвидшого завершення вій­ни, щоб можна було продовжувати жити «як раніше», без проблем. Політик дорікнув співвітчизникам, які відвертали очі від того, що робила росія в Грузії, Сирії, Україні, які разом зі світовою спільнотою не зупинили путіна.

Як зазначив на презентації проєкту Андрій Мельник, який, до речі, в жовтні залишає посаду посла, допомога Україні, яку ми цінуємо і за яку вдячні, на жаль, не є достатньою, щоб цю війну зупинити. Дип­ломат підкреслив, що війна, яку веде росія проти України, спрямована не лише проти військових, а проти цивільних, простих людей, причому звірства чинять російські солдати. Також він зауважив, що німецьке керівництво, яке виступає проти заборони видачі віз російським туристам, можливо, впустять в країну під виглядом студентів чи туристів тих, хто стріляв саме в цей автомобіль.