НАЦГВАРДІЯ: СПОКІЙ У МІСТАХ, МИР В УКРАЇНІ

26 березня – День національної гвардії України

Щодня на вулицях Кам’янця-Подільського можна побачити військовослужбовців і військовослужбовиць у формі з написом «Національна гвардія України». Тривалий час вони охороняють спокій містян. Але вже другий рік поспіль своє свято – День Нацгвардії – військовослужбовці відзначатимуть в умовах повномасштабного вторгнення. Хоча смак війни нацгвардійцям відомий ще з 2014-го. Відтоді хлопці з Кам’янеччини постій­но їздили на схід України в ротації, виконуючи там бойові завдання. Вони не­одноразово доводили, що гасло Нац­гвардії «Честь, мужність, закон» для них не просто слова, вони написані кров’ю і про­сякнуті бойовим гартом.

Із повномасштабною фазою війни перед кам’янецькими нацгвардійцями постали нові завдання і випробування. Дехто з них у перший же день вторгнення вирушив на захист Київщини, хтось і досі пильно несе службу, охороняючи стратегічні об’єкти Хмельниччини, а декому довелося виконувати спільні зав­дання із СБУ та Нацполіцією, аби не допустити диверсійно-розвідувальних груп до нашого регіону. Усі випробування військовослужбовці долають гідно й упевнені, що незабаром виженуть ро­сійського окупанта з української землі. Бо ж знають, як переформатувати лють у потужну зброю – «Гвардію наступу», яка знищить «рускіх ваньок» й поверне Україні все, що їй належить.
У цьому переконався «Подолянин», навідавшись до патрульної роти (міста Кам’янець-Подільський) військової частини 3053 Нацгвардії України. Із командиром майором Сергієм ГРЕБЕЛЕЮ та його заступником по роботі з особовим складом капітаном Володимиром СТРІЛЬЦЕМ говоримо про зав­дання, надиктовані воєнним станом, й цікавимося, як відбувається відбір у «Гвардію наступу».

КАМ’ЯНЧАНИ – ПІД ОХОРОНОЮ

1999 рік став роком створення спеціальної патрульної роти в Кам’янці-Подільському для виконання завдань із підтримання громадського порядку. Спочатку рота входила до складу Внут­рішніх військ МВС України. Однак у березні 2014-го повноваження Внутрішніх військ перейшли до відновленої Національної гвардії України. Слід одразу пояснити, що Національна гвардія України – це військове формування з правоохоронними функціями, яке входить до системи Міністерства внутрішніх справ. До її складу ввійшли внутрішні війська України, добровольці та патріоти, які стали на захист України 2014-го.

– Наша патрульна рота міста Ка­м’янець-Подільський входить до складу батальйону Нацгвардії військової частини 3053, що розташовується у Хмельницькому. До нової фази війни нашими головними функціями були охорона громадського порядку і важливих державних об’єктів, зокрема будівлі міської ради, також несли службу під час масових заходів і регулярно пат­рулювали місто, – розповідає командир роти Сергій ГРЕБЕЛЯ. – Маємо як піші, так і автопатрулі.
Часто під час патрулювання ви­являли зброю, наркотичні та вибухові речовини. Зокрема, 2021 року наші хлопці брали участь у затриманні чоловіка, який кинув гранату на Розвадовського, внаслідок чого постраж­дали дорослі й маленька дівчинка. Словом, працювали над запобіганням адміністративним чи кримінальним правопорушенням або їх виявленням. Аби завжди бути у формі та вдосконалювати набуті навички, часто проводимо на­вчання із саперної справи, тактичної медицини, стрільб, бойової й за­гальновійськової підготовки.

Коли ж росія відібрала в України Крим і зазіхнула на східні області, наші нацгвардійці з 2014 року почали ще їздити на схід на два місяці. За ці 9 років війни хлопці з нашого підрозділу об’їздили майже весь східний регіон. Зокрема, виконували завдання в Маріуполі, станиці Луганській, Попасній, Авдіївці. Переважно несли службу на блокпостах, взводних опорних пунктах, охороняли державні приміщення.
У перші роки АТО/ООС було непереливки. Часто вони потрапляли під «Гради» або ж стояли на блок­постах під обстрілами. Було важко, але вистояли, на щастя, для нашого підрозділу без втрат.

Радіотелеграфіст старший солдат Антон МЕЛЬНИК, який у Нацгвардії служить уже три роки, пригадав свою першу ротацію на Донеччину. Це сталося навесні 2021-го, коли там було відносно спокійно:

– Ми стояли на ВОПах, неподалік від населеного пункту. Під обстріли не потрапляли, але вже тоді росія почала потроху стягувати тех­ніку під український кордон. Щодо тутешніх жителів, то вони ставилися до нас непогано. Ми приїжджали в село, щоб купити необхідні продукти в магазині. До речі, половина жителів спілкувалися російською, а половина – українською мовою. Один випадок запам’ятався найбільше. Якось до нас прийшла місцева бабуся. Із собою принесла ікону, подарувала нам зі словами: «Хлопці, бережіть себе! Успіхів вам! І повертайтеся живими додому». Це нас усіх зворушило.

ВІЙНА РОБОТИ ДОДАЛА

Як кажуть нацгвардійці, вій­-на в Україні тривала з 2014 року, тому ніхто не виключав повномасштабного вторгнення. Тож вдосвіта 24 лютого 2022-го всі бійці зібралися в підрозділі в повній бойовій готовності, рі­шуче налаштовані тримати оборону і гнати геть російських окупантів.

– Кожен отримав відповідні зав­дання, – продовжує розповідати командир. – Усі, хто залишився в місті, мали чимало завдань. Розпочалася комендантська година, і ми щодня й цілодобово почали патрулювати місто. До речі, ця робота і досі триває. Правда, не всі ка­м’янчани звикли, що під час воєн­ного стану повинні перебувати на вулицях міста з документами, які підтверджують їхню особу. Більшість паспорти так і не носять. А з молоддю, до речі, легше. Бо майже всі вони мають додаток «Дія» і активно ним користуються, демонст­руючи паспорти.

У перші місяці було складно, не всі зрозуміли реалії війни. Заборонено було в комендантську годину пе­ребувати на вулиці всім, хто не мав спецперепустки від начальника Ка­м’янець-Подільського гарнізону. І та­ких порушників виявляли щодня. Як і нетверезих водіїв, які й досі зу­стрічаються нам, незважаючи на те, що автомобілі конфіскують на потре­би Збройних сил України. Але це їх не зупиняє – перехиливши не одну чарчину, вони сідають за кермо.

Сергій Григорович пригадує, як щодня оглядали десятки автомобілів, що транзитом проїжджали через Кам’янець-Подільський. Переважно це були авто переселенців, котрі в пошуках порятунку залишали домівки, де велися активні бойові дії. Часто люди їхали по декілька діб, були втомлені, налякані й розгуб­лені. Вони не знали, де їм зупинитися, або ж як їм проїхати до відповідної адреси. Нацгвардійці часто все роз’яснювали і допомагали. Найбільше, як зізнаються, їх зворушували невиспані обличчя діток, в очах яких стояв страх. Бо в такі юні літа на їхні долі випали нелегкі випробування: жахливі обстріли, зруйновані міста і будинки.

Правда, разом із тим акти­візувалися й нечисті на руку ділки.

– Усіх, хто поводився підозріло, ретельно оглядали. Під час таких перевірок вилучали наркотичні речовини і холодну зброю. Також затримали декількох громадян, які перебували в розшуку за різні злочини, – продовжує майор Гребеля. – Також військовослужбовці нашого підрозділу виконували завдання спільно зі Службою безпеки України щодо перевірки об’єктів, орієнтування на певних осіб і виявлення диверсійно-розвідувальних груп. Виявляли тих, кого підозрювали в співпраці з російською агентурною мережею. Далі з цими особами працювала СБУ. Ми допомагали їх затримувати. Ці люди поводили себе по-різному.

Мовою цифр робота кам’янецького підрозділу виглядає так: за 2022 рік наші хлопці зареєстрували понад тисячу адміністративних правопорушень (порушення громадського спокою, розпиття спиртних напоїв і куріння, хуліганство, домашнє насильство тощо), а також понад 200 підозр щодо вчинення кримінальних правопорушень (незаконний обіг наркотичних речовин, вогнепальна чи холодна зброя, вибухові речовини, крадіжки, грабежі).

ТРАНСФОРМУЄМО ЛЮТЬ У ЗБРОЮ

Звісно ж, не могли не поцікавитися, як відбувається відбір у «Гвардію наступу», проанонсований МВС на початку лютого. З’ясувалося, що до кінця березня підрозділ буде сформовано на 100%. Декілька кам’янець­ких нацгвардійців уже вирушили служити.

– Деякі військовослужбовці батальйону Нацгвардії військової час­тини 3053 уже перейшли в «Гвардію наступу», – пояснює заступник ко­мандира роти Володимир Стрілець. – Вони написали рапорти і добровільно туди пішли. Це офіцери, сержанти, прапорщики, словом, хлопці з досвідом. Основна частина нацгвардійців Західного регіону обрали бригаду «Червона калина», що на Вінниччині. Раніше це був полк «Ягуар» Нацгвардії України, який 2014-го зачищав Харківську ОДА і не допустив створення Харківської народної республіки. Відтоді полк виконує бойові завдан­ня щоденно на лінії фронту, а нині його реформували в бригаду «Червона калина», що братиме участь у наступальних операціях на сході.

Упродовж минулого тижня Володимир Стрілець разом із представниками Нацполіції та Держприкордонслужби об’їз­дили всі громади оновленого Кам’янець-Подільського району. Мета поїздки – просвітницька, роз’яснити все про «Гвардію наступу» і знайти гідних кандидатів:

– Формування «Гвардії наступу» на фінішній прямій, – продовжує Володимир Дмитрович. – Від Нац­гвардії України набирають добровольців у 6 бригад: «Азов», «Буревій», «Спартан», «Рубіж», «Червона калина», «Кара-даг». Від Держприкордонслужби формують загін «Сталевий кордон», а від Нацполіції – об’єднану штурмову бригаду «Лють». Тож до 8 бригад долучаються не одна тисяча добровольців. Більшість пояснюють свій вибір просто: мають рідних, заради яких воюватимуть і повертатимуть своє, а ось чужого не треба.

Цікавляться вступом і деякі переселенці. Вони хочуть звільняти рідний регіон, тож, відповідно, запитують, як потрапити в ту чи іншу бригаду. Наприклад, із Харківщи­ни воліють потрапити в бригаду «Спартан», що дислокується в Харкові та звільнятиме той регіон. «Рубіж» працюватиме на Луганщині, «Кара-даг» звільнятиме Херсонщину і Крим.

Одного лише бажання не вистачить, аби стати до лав «Гвардії наступу». Подати заяву можуть тільки вмотивовані громадяни України віком від 18 до 60 років, які мають хорошу фізичну підготовку. Відсіюють людей, які були засуджені за тяжкі злочини.

Володимир Стрілець детально пояснив, які переваги чекають на того, хто долучиться до «Гвардії наступу»:

– Насамперед кандидат має пра­во обрати, в яку бригаду добровільно вступати – Нацгвардії, Нацполіції чи Держприкордонслужби, відповідно, й обирати регіон для проходження служби. Також до «Гвардії наступу» можна прийти як за мобілізацією, так і укласти контракт. Коли за мобілізацією, то відслужити до перемоги і появи указу президента про закінчення воєнного стану. У такому разі людина повертається до цивільного життя. Можна укласти контракт: перший контракт для військовослужбовців солдатсько-сержантського складу становить 3 роки, для офіцерського – 5. Також у контрактників є ще один плюс. Вони можуть навчатися у виші та здобути офіцерське зван­ня. До речі, під час навчання отримуватимуть грошове забезпечен­ня контрактника, а не курсантську стипендію.

Щоб вступити до «Гвардії наступу», потрібно подати заяву. Зробити це можна у Центрі надання адміністративних послуг, що розташований у приміщенні міськради (майдан Відродження, 1). Або ж подати онлайн-заяву на сайті «Гвардії наступу», чи в місцях дислокації підрозділів. Далі кандидату потрібно пройти військово-лікарську комісію в медичних підрозділах системи МВС, скласти психологічне тестування та певні фізичні нормативи, а після цього пройти відповідне навчання з вогневої, домедичної і тактичної підготовки. Перед тим, як піти в наступ, усі кандидати мають бути підготовлені, екіпіровані, озброєні. А ось наявність бойового досвіду не входить до переліку обов’язкових пунктів для прийому.

– Разом із тим ми теж раді бачити в лавах патрульної роти молодих вмотивованих людей, – додає Володимир Дмитрович. – Хто має бажання долучитися, може прийти на співбесіду до командира підрозділу. Далі кандидати перевіряються за всіма базами, зокрема на несудимість. Важливою при від­борі є фізична складова, яку не всі долають. Скажімо, охочі від 18 до 30 років мають пробігти щонайменше 3 кілометри. Потім ми краще їх підготуємо, і вони вже будуть спритнішими, адже маємо гарний спортзал, де військовослужбовці постійно підтримують фізичну форму. Деякі наші хлопці, яким за 40, легко долають по 10 кілометрів, та ще й у бронежилеті. Фізичний гарт важливий. Адже комплект військового екіпірування, а це бронежилет, шолом, зброя, всі магазини, засоби захисту, важить 30 кілограмів. І у цьому людина має йти, бігти чи виконувати завдання. Кандидати повинні скласти і психологічні тести.

Також нацгвардійці користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством. Це медичне, со­ціальне забезпечення, курортно-­санаторне лікування тощо. Є можливість пройти навчання не лише в Україні, а й за кордоном за стандартами НАТО.

Після нашої Перемоги військова служба буде в пріоритеті. Тож чекає­мо на молодих хлопців і дівчат, які мріють про службу і спокій в Україні.