ЗАЛИШИВ КАФЕДРУ І ВЗЯВ У РУКИ ЗБРОЮ

Жодні циклони, йдучи на нас серед весняного розквіття приморозками й снігопадами, навіть у супрязі з льодовиком рашизму, не здатні зупинити духовне оновлення України. Запорука цьому – наші люди.

Здорова частина суспільства, свідомо жертвуючи собою, ставши для загалу фундаментом честі й гідності, бореться за перемогу добра над злом. На передовій і в тилу. У фронтових окопах і в напрузі трудових буднів.

Внесок у захист Батьківщини робить і наша наука. У дослідних лабораторіях великих міст і в пошукових осередках глибинки. Нерідко ця діяльність безпосередньо поєднується з конкретною особистою участю науковців у військовій справі.
Доктор філологічних наук, професор Олег Рарицький останнім часом часто буває на полігоні. Він – і наставник мо­лодих воїнів, і безпосередній учасник військових тренувань. Старе прислів’я – важко в навчанні, легше в бою – для захисників Вітчизни нині особливо ак­туальне.

А розпочиналася дорога зі стежки. На город. До потічка. Там росла і нині росте калина (смак її ягід впам’ятку і нам: Олег Анатолійович не одну вже зиму обдаровує нас її гірко-солодкими плодами). Стежка манила і до місцини біля Орининського лісу, звідки баглося, як малому Тарасові, дійти до стовпів, що підпи­рають небо…

Після здобуття вищої освіти, отримання диплома з відзнакою вчителював у Оринині й паралельно навчався в аспірантурі, поринув у дослідження феномену шістдесятництва. 2000 року захистив кандидатську дисертацію з теми «Василь Стус: еволюція поетичного мислення». Потім була праця в рідному виші, який згодом став Кам’янець-Подільським національним університетом імені Івана Огієнка.

Виконував обов’язки заступника декана з наукової роботи, завідувача кафед­ри журналістики; з 2015 р. – завідувач кафедри історії української літератури та компаративістики; з 2018 р. обіймає по­са­ду професора кафедри історії української літератури та компаративістики; ке­рівник науково-дослідного Центру огієн­кознавства. На посаді завідувача кафед­ри активно розвиває й примножує традиції, започатковані його попередниками Миколою Хмелінським, Миколою Скорським, Полікарпом Свідером, Семеном Білецьким, Євгенією Сохацькою, Галиною Насмінчук, Михайлом Кудрявцевим. Ініціює зустрічі з видатними майстрами слова, організовує проведення міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференцій, учительських нарад-семінарів, круглих столів, вебі­нарів.

Упродовж 2010-2014 рр. навчався в докторантурі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 23 червня 2017 р. Олег Рарицький успішно захистив докторську дисертацію з теми «Художньо-документальна проза українських шістдесятників: жанрова специфіка і поетика».

Коло наукових інтересів ученого становлять проблеми історії та теорії літературного шістдесятництва, процеси зародження та еволюції цього явища на тлі ідеологічних процесів доби. Він є автором понад ста наукових праць, в яких шістдесятництво розглядається як процес, творча парадигма, художньо-мистецьке явище. У науковому доробку Олега Рарицького монографії «Поезія ге­роїчного чину (Василь Стус: еволюція художнього мислення)». Хмельницький: Просвіта, 2000; «Партитури тексту і духу (Художньо-документальна проза українських шістдесятників)». Київ: Смолоскип, 2016. Він є одним з упорядників та автором передмови у збірці спогадів про Володимира Підпалого «Пішов у дорогу – за ластівками». Кам’янець-Подільський: «Медобори-2006», 2011. Наукові праці Олега Рарицького друкувалися у фахових виданнях України, Молдови, Білорусі, Польщі, Чехії, США та інших країн.

Професор забезпечує викладання про­відних навчальних курсів із літературознавчих дисциплін, керує написан­ням дипломних робіт, кандидатських дисертацій, проводить активну науково-методичну роботу з учителями-філологами Хмельниччини, читає лекції на курсах підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури. Керівник наукової школи «Проблема традицій і новаторства в літературі: компаративні аспекти». Популяризує роботу кафедри історії української літератури та компаративістики й науково-дослідного Цент­ру огієнкознавства в засобах масової інформації, зокрема, через інтерв’ю журналістам газет, радіо і телебачення всеукраїнського, обласного та міського рівнів. Бере активну участь в організації та проведенні наукових і мистецьких заходів із метою популяризації творчих здобутків визначних діячів краю, наукової еліти університету. Член Національної спілки краєзнавців України.

Під керівництвом Олега Рарицького захищені чотири кандидатські дисертації, присвячені синтезу літературно-критичної, поетичної та перекладацької діяльності Василя Стуса, історико-поетикальних аспектів творчості Володи­мира Підпалого, поетикальних атрибуцій поезій у прозі Євгена Гуцала, Івана Драча, Василя Голобородька, Миколи Воробйова, літературно-критичній творчості Михайлини Коцюбинської. Науковець виступає офіційним опонентом на захистах кандидатських і докторських дисертацій. Підтримує творчі контакти з родинами шістдесятників, організовує й бере участь у заходах, присвячених визначним діячам цього руху. Учасник багатьох міжнародних і всеукраїнських кон­ференцій, приурочених до визначних дат в історії літературно-мистецького шістдесятництва, а також заходів із увічнення пам’яті Володимира Свідзінського в Кам’янці-Подільському і загалом на Поділлі.

Зусиллями Олега Рарицького налагоджені контакти і тісна співпраця з провідними фахівцями в літературознав­чій галузі Володимиром Антофійчуком, Валентиною Біляцькою, Ніною Бернадською, Сергієм Гальченком, Сидором Кіралем, Галиною Мазохою, Богданом Мельничуком, Ігорем Набитовичем, Олесею Наумовською, Василем Пахаренком, Юрієм Пелешенком, Ярославом Поліщуком, Галиною Райбедюк, Валентиною Саєнко, Лукашем Скупейком, Олексієм Сінченком, Елеонорою Соловей, Анатолієм Ткаченком. Він ініціює поповнення університетської бібліотеки новою художньою, навчальною, навчально-методичною та науковою літературою. Унікальні раритетні видання завдяки його особистим контактам книгозбірні подарували відомі письменники, авторитетні літературознавці, які в різні часи були гостями закладу: Іван Драч, Іван Корсак, Галина Тарасюк, Василь Горбатюк, брати Капранови, Сергій Пантюк, Андрій Курков, Андрій Любка, Елеонора Соловей, Володимир Панченко, Сергій Гальченко, Валентина Саєнко, Галина Райбедюк, Валентина Біляцька. Значну час­тину власних бібліотек на зберігання в Кам’янець-Подільський університет передали Михайлина Коцюбинська, подружжя шістдесятників Рита та Борис Довгані, дисиденти Євген Сверстюк, Василь Овсієнко та Юрій Бадзьо, педагог із кола шістдесятників Ніна Марченко, куль­туролог Ніла Підпала, етнограф Лідія Орел.

З ініціативи науковця в Кам’янець-­Подільському національному університеті імені Івана Огієнка започатковано читання щорічних публічних лекцій, присвячених засновнику, першому ректорові університету. Мета таких лекцій – популяризувати багатогранну діяльність закладу, його небуденну історію, пропагувати державо- і націєтворчі ідеї видатних діячів подільського регіону. Лекторами виступають відомі в Україні та за її межами провідні фахівці в галузі літератури й культури. Проєкт, який започаткував Олег Рарицький, відкритий до широких наукових розгалужень у сфері гуманітаристики. Публічні лекції пам’яті Івана Огієнка мають продовження у вигляді лекцій і видань, що розробляють актуальні проблеми сучасних стратегічних наукових досліджень.

Олег Рарицький – активний просвітянин. Лише в квітні цього року він організував і модерував проведення декількох культурницьких заходів, зокрема й патріотичного спрямування, які мали все­український резонанс. Професор ініціював і модерував проведення круглого столу до сторіччя академіка Полікарпа Свідера та презентації книги професора Ігоря Набитовича «Сага мистецької ро­дини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький». В науковій акції, яка проводилася в змішаному форматі на платформі Google Meet, взяли участь більше як сотня вчених і студентів із різних університетів і регіонів України.

Рубіжною подією в житті та випробуванням на громадянську мужність стало для Олега Рарицького розбійницьке вторгнення росії в Україну на початку 2022 року. Вагання не було. З перших днів війни він – у лавах Збройних сил України.
Ці травневі дні для професора-воїна ювілейні. 21 травня на життєвому календарі буде 50. Огляд трудових, творчих здобутків переконує – зроблено нема­ло. Але ще так багато багнеться зробити.

В Олега Анатолійовича дуже багато творчих, наукових ідей, задумів, планів. Війна перешкоджає їх реалізації, рашизм загрожує світові, тож воїнська справа є для професора справою честі. Живе думкою: «Треба оборонити народ. Треба захистити Україну».

Іван ПРОКОФ’ЄВ, Валерій ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ.