2023-й: ВИСТОЯЛИ І НЕ ЗЛАМАЛИСЯ

2023-й рік, який завершився, не приніс довгоочікуваного переможного миру. Мілітарі контент і надалі лідирує на шпальтах газети, камуфляжним залишається і логотип «Подолянина». Війна продовжує жити в кожному з нас.

Упродовж усього року, прокинувшись уранці, наші очі вчитувалися в новини із фронту і часто ранкову каву пили під завивання сирен. Підступний ворог і надалі несе смерть, сльози та розруху, але захисники і захисниці хоробро повертають наше, вигризаючи українську землю, часто – ціною власного життя. За весь рік не було такого номера, де б не згадували про загиблих Героїв.
Фактично 2023-й ми прожили під гаслом «Війна і ми». Кожен на своєму фронті робив усе можливе, аби Перемога стала ближчою. Ми сіяли, працювали, волонтерили, продовжували декомунізацію, організовували благодійні виставки і заходи, розкривали гостинні обійми херсонцям, які постраждали через підрив Каховської ГЕС, а наші комунальники вирушили в гарячу точку на підмогу. Разом із цим, міста і села марафетилися, ремонти продовжувалися, нарешті вдалося визначитися з новими обличчями однієї з центральних вулиць міста – Соборної, та нежитлової будівлі офсетного цеху друкарні на майдані Польський ринок, 2. Для цього проводили архітектурні конкурси. Міська лікарня стала кластерною, медзаклади поповнювалися новим обладнанням, сучаснішими ставали і приміщення амбулаторій. Продовжили бій із ковідом, який поки не зник, як і москалі. Пережили, хоч і нелегко, збій у роботі мобільного оператора «Київстар», що стався через хакерську атаку росіян. СБУ викривала колаборантів, правоохоронні органи відкривали кримінальні провадження за фактами обстрілу Хмельниччини.
Поруч із клопотами в історії 2023-го закарбувалися і приємні моменти: перемоги на спортивному та науковому олімпах, відзнаки захисників, волонтерів, медиків, освітян. Ми перейшли на но­воюліанський календар і відзначаємо свята разом із цивілізованим світом.
А ще особисто Папа Франциск у Ватикані охрестив 3-місячного кам’янчанина Захарія Франциска.
Тож, як завжди, підбиваємо підсумки 2023-го, акцентуємося на найголовнішому і вимальовуємо вектор руху на 2024-й. Сподіваємося, що він принесе переможний мир Україні, світле та спокійне майбутнє й величезний паркан на кордоні
з божевільним сусідом.

ПРОРИВ РОКУ

Нарешті, на третій рік керування міською громадою, її очільнику Михайлові ПОСІТКУ таки вдалося сформувати свою молоду команду. Дійшовши консенсусу з опозицією, на липневій сесії депутати погодили на посади заступників запропоновані мером кандидатури. Олександра ШЕВЧУК, Дмитро НАЗАРЕНКО, Сергій ВАСИЛЬЧЕНКО та Вадим МЕНДОГРАЛО обійняли вакантні посади. Після тривалої перерви нарешті з’явився і керуючий справами – Анатолій БАНЬКОВСЬ­КИЙ. Під час роботи цієї доленосної сесії депутати також сформували й новий склад виконкому.
А на наступній позачерговій сесії таємним голосуванням секретарем міськ­ради обрали Ірину ШЕЛЕПНИЦЬКУ, а ще одним заступником міського голови – Мирослава СМОТРОВА.
До речі, формування команди мера, ймовірно, стало поштовхом для проведення забутих, але колись традиційних щотижневих брифінгів для ЗМІ.

МІСТО – АКЦЕНТ НА ВІЙСЬКОВИХ

І хоча вдруге місто ввійшло в новий рік без бюджету, однак на першій же сесії 2023-го народні обранці ухвалили головний фінансовий документ, який уперше не був дотаційним. Левову частину кош­тів депутати спрямували на підтримку військовослужбовців та їхніх родин.
Загалом на допомогу військовим, соціальну підтримку родин військовослужбовців і родин загиблих, враховуючи 78 млн грн ПДФО військових та силових структур, із міського бюджету 2023 р. спрямовано 203 млн грн. За висновком Комітету виборців України, Кам’янець-­Подільська громада у співвідношенні до інших бюджетів стала однією з лідерів в Україні за рівнем допомоги військовим.
Не без уваги влади залишилися незахищені верстви населення, багатодітні сім’ї, інваліди.
А наприкінці року депутатам удалося вчасно прийняти бюджет-2024.

ГРОМАДИ ТРУДИЛИСЯ НА ПЕРЕМОГУ

Усе задля майбутньої Перемоги робили і громади Кам’янець-Подільського району. Фактично життєвий сценарій у всіх мало чим відрізнявся: продовжували приймати переселенців, проводити благодійні заходи, збирати кошти на ЗСУ, готувати і передавати смаколики хлопцям на передову. І паралельно із цим дбали про покращення добробуту в селах, ремонтували дороги, мізкували над тим, як розвинути туристичну галузь і чим за­манити туристів, утепляли школи та покращували бомбосховища.

У КРІСЛАХ – НОВІ ДЕПУТАТИ

Рокіровка народних обранців відбулася як у місті, так і в районі. На заміну депутаткам-«свободівцям» Олесі ПОНЯТОВСЬКІЙ та Олені СОЛОДКОВСЬКІЙ прийшли Олександр ГОРДІЙЧУК і Юлія САБАТ.
У районі до виконання депутатських повноважень приступили Світлана РОМАХ («За конкретні справи») та Валерій ПУСТИЛЬНИЙ («За майбутнє»).

ДРУЗІВ ПОБІЛЬШАЛО

Нові міста-побратими з’явилися в Ка­м’янця. Міський голова Михайло ПОСІТКО під час візиту до турецького регіону Конья уклав офіційну угоду про партнерство з місцевим муніципалітетом Джіханбейлі.
Також очільник міста підписав договір про співпрацю з німецьким містом Есслінгенна-Неккарі. Його міський голова Матіас КЛОПФЕР завітав із цього приводу до нас.
У районі підписано угоду про співпрацю між громадою Китайгорода та польською гміною Котля.

КАДРОВІ ПЕРИПЕТІЇ

Не минув рік без кадрових пертурбацій. Багаторічний директор РЕМу Георгій ГРУБІ звільнив місце Олегу ІВАСИКУ, який у лютому взявся до роботи.
На заміну начальнику Кам’янець-Подільського ліцею із посиленою військово-фізичною підготовкою полковнику Олександру РОЩУКУ, який стояв біля витоків його створення, прийшов полковник Вадим ЖУРАКОВСЬКИЙ.
Біля керма департаменту соцзахисту населення міськради став Петро СЕРЕ­ДА. Тривалий час він працював заступником, а потім – начальником аналогічної структури, правда, Кам’янець-Подільського району.
У спортивному житті міста теж з’явилися нові обличчя. Директором Цент­рального міського стадіону ім.Г.Тонко­чеєва призначено колишнього депутата міськради (2015-2020 р.) Олександра ПОЛАТАЙКА. Відділ молоді та спорту департаменту гуманітарної політики міськ­ради очолив Павло ГРИГОРОВИЧ.
Нового керівника отримала також Ка­м’янець-Подільська міська лікарня. Заклад очолив лікар-інфекціоніст, епіде­міолог Борис СИРОТА.
Попри початковий спротив, колектив таки погодився з кандидатурою Вадима САВЧУКА, котрий посів крісло директора ДНЗ «Подільський центр ПТО».
Кадрові зміни відбулися і в Духовній раді міста. Новим головою обрано пастора Української Церкви Християн Віри Євангельської «Світло Христове» Володимира ЧОРНОПИСЬКОГО.
Оновлення торкнулося і Кам’янець-­Подільської міськрайонної організації Національної спілки журналістів Украї­ни. Василя ДОБРОВОЛЬСЬКОГО, який очолював організацію 12 років, замінила наша колега Ольга ГОЛУБ.
Відбулися вибори і нового очільника міської організації Національної спілки краєзнавців України. Ним став кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, спеціальних історичних і право­знавчих дисциплін університету Юрій ХОПТЯР. Він замінив Олександра КО­МАРНІЦЬКОГО, який став заступником голови Хмельницької обласної організації НСКУ.

ВОЛОНТЕРИ НЕ ВТОМИЛИСЯ

Не лише влада міста і району підтримувала військовослужбовців. Попри спад економіки та зубожіння через вій­ну, волонтери теж продовжували укріп­ляти фронт усім необхідним. Допомога для захисників надходила і з-за кордону, завдяки непосидючим і патріотично налаштованим землякам. До збирання коштів на дрони, мультикоптери, автомобілі, теплі речі тощо долучалися спортсмени, митці, бізнесмени, освітяни, школярі, словом, усі небайдужі. Наша землячка Марина БОГОВІНА, котра проживає в Норвегії, зуміла створити БО «Ukrainas­FrihetsHjelp» й передати військовим два евакуатори, два позашляховики і три автомобілі швидкої. Кам’янецьке подружжя – Олег ГОЛОВАЧ і Ольга БРУНЬКО – залучило до підтримки Німеччину. Їхні баварські друзі із Бад-­Брюккенау об’єдналися у благодійний фонд Bad Bruckenau hilft і привезли в міс­то пожежний автомобіль, реанімобіль, усе необхідне для воїнів, переселенців та лікарів.
Та що казати, до волонтерства навіть задіяли кота. Знана в місті вчителька української мови Алла ФЕДІРКО презентувала книгу «Як Маркіз навчився ми­шей ловити» і всі без винятку кошти від її продажу спрямувала на безпілотники – вдалося перерахувати 70 тис. грн.
На що тільки не йшли охочі допомог­ти захисникам. Задля того, щоб зібрати 40 млн грн за 40 днів і придбати 6 машин для розмінування та 6 фур із причепами, в нелегку пішу мандрівку восени вирушив комік, учасник «Ліги сміху» Марк КУЦЕВАЛОВ. Стартував хлопець із закарпатського містечка Ділового, а фінішувати мав у с.Мар’янівка Черкаської області. Проміжним етапом у його поході став 27-годинний шлях із Чернівців до Кам’янця-Подільського. На цьому відрізку Марк планував зібрати 5 млн грн, однак бажаного не досяг і змушений був повертатися до точки старту.
Фонд «Повернись живим» у рамках проєкту «Нам тут жити» передав саперне обладнання та чотири пікапи 143 об’єднаному навчально-тренувальному цент­ру «Поділля», якому цьогоріч президент присвоїв це почесне найменування.
Ще 16 пікапів з аналогічним обладнанням отримали інші інженерні підрозділи.

ДОБРИМ СПРАВАМ ВІЙНА НЕ ЗАВАДА

Війна не поставила на паузу добрі наміри й інших благодійників. Активно допомагав місту і району БФ «МіСт» ім.Михайла Савенка. До Дня міста на перехресті вулиць Князів Коріатовичів і Огієн­ка з’явилася нова скульптура -«Джура». Це дарунок містянам від засновника фонду Дмитра САВЕНКА. І хоча спочатку скульптуру сприйняли неоднозначно, втім уже нині мало хто уявляє це місце без худорлявого хлопчика.
Вдалося фонду втілити проєкт «Міст світла – місту Сонця», в рамках якого міс­ту і району передано світлодіодні енергоощадні вуличні ліхтарі. Активно підтримує фонд і деякі освітні заклади міс­та, зокрема садочок «Світлячок», ліцей «Славутинка» та військовий ліцей, який перебував у жахливому стані й потребував допомоги.
Як визнання допомоги Дмитра Ми­хайловича у вирішенні потреб громад Кам’янець-Подільського району, голова районної ради Михайло СІМАШКЕВИЧ вручив благодійнику Почесну відзнаку «За заслуги». А міський голова Михайло ПОСІТКО – відзнаку як найкращому меценату-підприємцю цього року.
А молодій та ініціативній команді проєкту КО-ХАТИ вдалося відбудувати студентський гуртожиток у с.Зіньківці й оселити там 250 переселенців.
Кам’янець-Подільська районна рада (голова Михайло СІМАШКЕВИЧ) і 2023-го була потужним волонтерським цент­ром, який без жодної копійки бюджет­них коштів, без жодної допомоги держави вже майже 2 роки, завдяки співпраці з міжнародними організаціями, допо­магає нашим захисникам, а також – у тандемі з Центром соціальної підтримки – людям, які постраждали вна­слідок воєнних дій і знайшли прихисток у нашому районі.

ХВИЛЯ ПАТРІОТИЗМУ ВІД ЗАХИСНИКІВ

Військовослужбовці гарнізону не лише давали по зубах москалям, а й встигали організовувати патріотичні акції, аби нагадати тим, хто втомився, що гаряча фаза війни не закінчилася. У серпні біля міськради з’явилося декілька зразків понівеченої російської техніки: танк Т-72, знищений під Черніговом у перші дні широкомасштабної війни, та БТР-80, спалений під Ворзелем.
Напередодні Дня Державного Прапора України військовослужбовці додали місту патріотичних барв. На різних локаціях вони фотографувалися і дарували кам’янчанам синьо-жовті стяги з умовою вивішати їх 23 серпня перед своєю домівкою.
А в День інженерних військ відбула­ся презентація книги «Сильні духом: історії саперів російсько-української війни». Живі та хвилюючі розповіді саперів 143 ОНТЦ змусили взятися за перо начальницю служби зі зв’язків із громадськістю капітана Ольгу ПОВОРОЗНЮК та професора, а нині військовослужбовця Олега

РАРИЦЬКОГО. НЕ МАЄМО ПРАВА ЗАБУТИ ГЕРОЇВ

Щотижня ми проводжали в останню путь Героїв, які поклали своє життя на вів­тар майбутньої Перемоги. За рік, що минає, ми втратили 229 захисників із Кам’янеччини.
Спогади про Воїнів Світла житимуть доти, доки про них пам’ятатимуть. І ми пам’ятатимемо, на мить зупинившись
біля меморіальних дощок зі світлинами полеглих захисників. 2023-го їх встановили на подвір’ї гімназії №4 – Георгію АНТОХОВУ-ХЛІБОРОБУ та Дмитру ГЛОВАЧЕВСЬКОМУ; на фасаді ліцею №3 – Захару КВАСНОМУ; в ліцеї №12 – Роману ІВАНЕНКУ, а також на території Свято-Михайлівської парафії ПЦУ в Колибаївці;
на будівлі ліцею №2 – Сергію КОВАЛЮ;
на будівлі природничо-економічного факультету К-ПНУ ім.Івана Огієнка – Олександру ЛОГВІНУ; на будинку на вул.Степана Бандери – Максиму КВАПИШУ і Сергію ПОДОЛЯНУ.
У Дунаєвецькій громаді відкрито меморіальні дошки і пам’ятні знаки загиб­лим землякам Сергію ДРАГОМЕРЕЦЬ­КОМУ, Максиму АКІМОВУ, Максиму МАРИЩАКУ, Віктору БУДІШУ, Сергію ЛАКЕЮ, Євгену ЧИЖУКУ та Євгену ГАЛАЧИНСЬКОМУ.
У Новодунаєвецькій громаді вшановано пам’ять полеглих Віталія МАКСИМЕНКА, Сергія ФУРМАНА, на Новоушиччині – трьох Сашків – КОВАЛЬЧУКА, КОЛІШКА, БЕВЗА; у Маківській ТГ – Василя МАЙДАНЮКА та Валерія МИХАЙЛОВА.
У с.Оринин відкрили дитячо-спортивний майданчик на згадку про воїна Дмитра БУГЕРЧУКА. Його облаштували рідні Героя. А поруч із майданчиком сільська рада встановила меморіальну дошку Герою.
А ще у громадах Кам’янець-Подільського району з’явилися нові алеї та сквери, які нагадуватимуть місцевим про Героїв-земляків, котрі віддали життя за Україну. Крім того, в місті відкрили стелу «Книга пам’яті» у сквері Героїв.
Низку державних нагород отримали рідні загиблих захисників.
релігійні війни Не минув рік без скандалів і непоро­зумінь. Когось не влаштовували залізні миски у школах, у когось дерева стали каменем розбрату, хтось обурювався тим, що під час війни недоцільно ви­трачати кошти на зйомки фільму «Фосфор», а краще їх віддати на потреби військових.
Шурхоту наробив і скандал із буржуйками, придбаними за бюджетні кошти. Опозиція звинуватила владу в тому, що ціна виробу завищена, а якість, навпаки, занизька. На ці закиди влада відповіла детальним коментарем, надавши необхідні матеріали.
Але найгучнішими стали події на те­риторії собору Олександра Невського (УПЦ мп), що розлетілися по всеукраїнських новинах і навіть дійшли до москви. У квітні декілька днів на території собору збиралася громада міста, зокрема представники політичних партій, молодь, культурні та суспільні діячі, родичі за­гиблих у російсько-українській війні, аби зібрати підписи на підтримку заборони діяльності УПЦ (мп). Передувало цьому ухвалене напередодні рішення депутатів міськради про припинення договорів оренди чи користування УПЦ (мп) церковними спорудами, що перебувають у державній чи комунальній власності, та звернення до керівництва країни з вимогою прийняти Закон про заборону московського патріархату на території України.
У свою чергу прихожани собору та їхні прихильники розмістилися на сходах культової споруди.
Не минулося без протистоянь, сутичок і звернень до поліції. Представники мп виправдовувалися тим, що мають приватизаційний документ на володіння храмом і акт на постійне користування землею. І хоча активістам вдалося зібрати понад 4000 підписів про перехід церк­ви до ПЦУ, утім молитва українською й досі не зазвучала в соборі.
Це не єдина буча в місті з московсь­кими церквами. Аж до Феміди довелося звернутися, аби суд поставив крапку в питанні подальшої оренди Миколаївсь­кої та Хрестовоздвиженської церков.
Ці об’єкти належать НІАЗу «Кам’янець». Чотири роки тому змінилося законодавство, відповідно до якого релігійні громади мають звільнити приміщення, передати його заповіднику, а потім, коли Фонд держмайна оголосить конкурс на право користування культовою спорудою, подати належні документи і пре­тендувати на оренду, але вже небезоплатну. Втім священнослужителі висту­пили проти.
Проте пізніше УПЦ (мп) оприлюднила новину, що 20 грудня Верховний Суд України скасував виселення Миколаївської громади.
До слова, звільнення від церковного московського ярма тривало і впродовж цього року. За перехід до ПЦУ висловилися в таких селах, як Слобідка-Кульчієвецька, Баговиця, Вербка, Супрунківці, Абрикосівка, Колибаївка, Довжок, а також церква на території міського кладовища.

ЗАТРИМАННЯ РОКУ

На жаль, москалі не єдина біда україн­ців. Навіть кровопролитна війна не стала на заваді корупціонерам. Правоохоронці на всю Україну прозвітували, що викрили злочинну схему, організовану головою лікарської комісії КНП «БЦРЛ Слобідсько-Кульчієвецької сільради». На оформленні липових документів і ме­дичних довідок погоріла злочинна група, яка заробила понад 300 тис. доларів.
До її складу ввійшли голова комісії, керівництво лікарні, анестезіолог, онколог, хірург, дерматолог, ортопед-терапевт, медсестра та шестеро довірених осіб. Свої послуги оцінювали від 2000 до 10 тис. доларів.
А недавно на дачі хабаря було викрито народного депутата, за сумісницт­вом власника великого будівельного та аграрного бізнесів. За сприяння в отриманні підрядів, землі та коштів під відбудову топ-посадовцям підозрюваний пропонував відкат – гроші, нерухомість і криптовалюту. Довірену особу нардепа взяли на гарячому в Києві при передачі 150 тис. доларів у китайській шкатулці.
У повідомленні НАБУ не розголошували прізвища підозрюваного, але в загальноукраїнських виданнях оприлюднили прізвище нардепа з Хмельниччини Сергія ЛАБАЗЮКА.

КУЛЬТУРА І ВІЙНА

Культурний фронт теж акцентував ува­гу на війні. Із низки подій уваги заслуговує вже шостий за рахунком Кам’янець-­Подільський міжнародний кінофестиваль «Бруківка», що зібрав глядачів у шес­ти містах України, а також Німеччині, Польщі та Таїланді. Організаторам заходу, як завжди, вдалося без прикрас розповісти про реалії війни та зібрати кош­ти на потреби ЗСУ. Кінофест відвідали близько тисячі глядачів, з усіх локацій зібрано для ЗСУ 46 тис. грн.
Ще однією знаковою подією стало те, що кам’янчани могли побачити легендарного композитора та автора «Щедрика» Миколу ЛЕОНТОВИЧА в рамках Днів європейської культурної спадщини. Активістам кам’янецької «Просвіти» пощастило знайти і презентувати унікальну зна­хідку – невідомий портрет 20-річного Миколи Леонтовича, який навчався в нас, у Подільській духовній семінарії. Стару світлину реставрували, а за допомогою одного з алгоритмів штучного інтелекту вдалося оживити юного композитора, який з екрана усміхався присутнім.
Аби нагадати всьому світові, хто є автором «Щедрика», який в інших країнах відомий як святкова колядка «Carol of the Bells», як і 104 роки тому, в турне 8 грудня вирушила дитяча хорова капела «Жу­равлик». Співаки відвідали 5 наших міст-­партнерів: Ченстохову та Заверце (Польща), Есслінгенна-Неккарі та Вісбаден (Німеччина), а також словацький Дольний Кубін.
Примітною подією району стала по­ява першого в тергромаді локального етнографічного музею. Відкрили його у Груш­ці родина Андрія та Адріани Вітрів із метою показувати жителям і туристам, як жили й чим займалися селяни 50, 80 та 100 років тому.

СПОРТИВНЕ ПОВЕРНЕННЯ РОКУ

Попри важкі воєнні умови, 2023 рік не був бідним на здобутки для місцевого спорту. Представники вільної боротьби, боксу, шахів, муай-тай, тхеквондо, пауер­ліфтингу, паралімпійського волейболу й багатьох інших видів спорту привозили до Кам’янця-Подільського медалі національного та міжнародного розливів. Однак весь спортивний 2023-й минув у нашому місті під знаком професійно­го футболу, який після 27-річної перер­ви повернувся на Центральний стадіон ім.Григорія Тонкочеєва.
Ця подія мала відбутися ще 2022-го, коли влітку ФК «Епіцентр» змінив прописку та переїхав із Дунаївців до Кам’янця.
Але тоді до змагань високого рівня не було готове поле стадіону. Тож новоспечені кам’янчани першу половину футбольного сезону 22/23 проводили за старим місцем реєстрації. А цьогоріч навесні інфраструктурні проблеми вдалося вирішити і в Кам’янці-Подільському, де впер­ше з 1996 року відбувся матч Першої ліги чемпіонату України з футболу.
Виступи на Центральному стадіоні «Епіцентр» розпочав одразу в «чемпіонській» групі, куди підопічні Сергія Нагорняка пробилися восени. На жаль, після переїзду до Кам’янця перемогу вдалося здобути лише в заключному матчі сезону 22/23, тож з амбітною мрією про потрапляння в українську Прем’єр-лігу довелося попрощатися мінімум на рік.
Проте зі стартом чемпіонату 23/24 футболісти «Епіцентру» заграли краще.
І хоч протягом тривалого часу кам’янчани йшли в середині турнірної таблиці, наприкінці футбольного року видали серію з 8 матчів без поразок, яка дозволила їм завершити 2023-й на другому місці у групі «А» Першої ліги.
Цього року «Епіцентр» знову виступить у «чемпіонській» групі. Тож для місцевих прихильників футболу можливі одразу дві приємні новини: дебют Прем’єр-ліги в Кам’янці та повернення глядача на стадіон. Остання – реальна, адже недавно стало відомо, що Каб­мін доручив Міністерству молоді та спорту, МВС та безпековим органам роз­робити порядок допуску глядачів на трибуни.