«РОБОТА З СИРОТАМИ – ЦІЛА ФІЛОСОФІЯ…»

Брак житла – одна з найак­туальніших проблем для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, які випускаються в доросле життя з дитячих установ, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, з-під опіки або піклування.
Українська держава мала б забезпечити житлом кожну молоду людину, яка виросла сиротою. Робити вона це має безкоштовно після того, як молодь закінчує навчання й виходить у великий світ. Та на ділі державної скарбниці найчастіше бракує для таких справ, і віра в диво для сиріт згасає.

Так за велику й добру справу почали братися обласні та міські бюджети. В усій Україні час від часу з’являються новини про дітей-сиріт, які отримують житло. І Кам’янець-Подільський не виняток!

Торік у нашій тергромаді діяла міська програма забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа. Про те, як ця програ­ма втілювалася, «Подолянину» розповіла начальниця служ­би у справах дітей Кам’янець-­Подільської міської ради Лілія БЕВЗ.

– Уперше, напевно, за всю історію нашого міста саме з міського бюджету виділили кошти на придбання квартири для особи з числа сиріт. Усього 800 тисяч гривень. Я як начальниця служби часто висловлювала схожі ідеї, але міський бюджет не дозволяв їх втілювати. І ось 2023 року міський голова Михайло ПОСІТКО зініціював купівлю квартири. Адже він, ще будучи депутатом, чув, що я завжди наголошувала на потребах дітей-сиріт, – розповідає Лілія Едуардівна. – Варто зауважити, що забезпечувати житлом сиріт має держава, а не місто. Та через жахіття війни ці питання залишаються не на часі. І сьогоднішня ситуація в країні демонст­рує, що завжди потрібно починати із себе і допомагати всім, чим можемо. Так у нас і сталося з першою квартирою.

– А як відбувався відбір, хто її отримає?
– У нас є облік дітей-сиріт та осіб з їх числа, які досягли 18 років. Усі вони в черзі по такі квартири. І ось першим на обліку був хлопець, який нині служить у ЗСУ, тому його імені та прізвища вказувати не будемо. Він достроково закінчив військове училище і пішов на війну. У нього було право обрати квартиру самостійно, але, оскільки перебуває на службі, зробив доручення на опікунів. Саме вони обрали житло – однокімнатну квартиру з усіма зручностями в новому будинку. Згодом хлопець приїжджав у відпустку та оглядав нову домівку. Він дуже хотів зустрітися з міським головою, щоб подякувати, потиснути руку, але не встиг, бо занадто короткою була його відпустка. То ж ми чекаємо його з Перемогою, аби нарешті він зміг подякувати за житло, а ми йому – за захист.

– Цьогоріч програма продовжить діяти?
– На жаль, програма діяла з 2019 по 2023 рік. Ресурсу для нової поки немає, особливо зважаючи на те, що у країні триває війна, і левову частку міський бюджет віддає на потреби війська.
Узагалі виділення державних коштів на придбання житла сиротам, дітям-сиротам, дітям, позбав­леним батьківського піклуван­ня, та особам з їх числа почалося 2018 року. До цього держава ні­коли не виділяла питання сиріт окре­мо. З наших таку субвенцію отримали 25 осіб.

– А що робити тим сиротам, які не отримали житла?
– Робота із сиротами – це ціла філософія. Те, що діти не отримали житла, не означає, що в них нічого немає. Адже більшість таких діток живуть у сім’ях. Найчастіше вони мають або частину майна (в тому числі й житла) на праві власності, або на праві користування там, де зареєстроване їхнє місце проживання. У нашій громаді нині взагалі не мають житла лише 8 дітей. Усі ще маленькі (дошкільний і шкільний вік) і поки перебувають в освітніх закладах. Ми маємо глибоку надію, що вони обов’язково потраплять у сімейні форми виховання. У будь-якому разі, доки вони під опікою нашої служби, то на вулиці не залишаться.

Ольга ГОЛУБ.