СКЛЯНКА ДО СКЛЯНКИ – СВІТОВИЙ РЕКОРД
Колекціонування – це захоплення, якому потрібно присвячувати чимало часу, сил та енергії. Тільки уявіть – 2400 склянок! Де їх розмістити та скільки часу потрібно, аби зібрати таку колекцію? Як у звичайній склянці розгледіти той самий особливий експонат? І чи багатьох знаєте людей, чиє хобі переростає в рекорд, тим паче світовий?
2017 року кам’янчанин Анатолій ВІНСЬКИЙ встановив Національний рекорд України в категорії «Колекції» (1033 склянки), після чого подарував власну колекцію внучці Марині МАЙДАНЮК, і вже вона 24 березня 2024 року встановила Світовий рекорд «Найбільша кількість склянок» (2400).
«Подолянину» вдалося поспілкуватися з рекордсменами і дізнатися більше про їхнє захоплення та шлях до рекордів.
Анатолій Вінський народився 29 вересня 1945 р. в Кам’янці-Подільському, закінчив п’яту школу. Потім – індустріальний технікум за фахом «Гірник». За направленням потрапив у Харків, там працював у тресті будматеріалів начальником лабораторії. Пройшовши конкурс, потрапив у Всесоюзний науково-дослідний інститут організації та механізації шахтного будівництва.
Серед 11 майстрів технічного відділу йому спочатку дали один цех, потім додали другий. І вже до 1989 року він керував трьома цехами. Під час роботи було багато відряджень, Анатолій Вікентійович відвідав 15 країн, був у 150 містах і селах, з яких, до речі, привіз багато склянок.
– Пане Анатолію, впродовж якого часу колекціонуєте?
– Із 1964 року. Рівно 60 років, цьогоріч ювілей.
– Із чого розпочалося зацікавлення склянками? Чи пам’ятаєте першу колекційну?
– Я почав збирати власну колекцію з цікавості. 1964 року проходив практику в Кременці Тернопільської області, про цей період на пам’ять у мене залишилася ребриста склянка, яку називають «гранчаком».
Звісно ж, почав цікавитися історією її походження. Читаючи інформацію в архівах, виявив, що цар Петро I, подорожуючи на кораблі, потрапив у шторм і помітив, що круглі склянки скочувалися по столу і падали. За цією версією, після цього він придумав створити на склянці так звані «грані». За іншою легендою, дизайн «гранчака» розробила Віра Мухіна, авторка монумента «Робітник і колгоспниця».
Але наші «сусіди» постійно приписують усі досягнення на свій рахунок, тому достоменно невідомо, яка насправді історія походження. Власне, з того гранчака все і почалося.
– Які матеріали або стилі склянок є у Вашій колекції?
– Склянки з різних матеріалів: дерев’яні, паперові, металізовані, акрилові, кришталеві, керамічні, порцелянові, бамбукові, пластикові.
Різної тематики: патріотичні, королівські, новорічні, із зображеннями квітів, фруктів, овочів, машинок, з українськими орнаментами тощо. Різної форми: округлі, квадратні, сферичні, збірні.
За весь час колекціонування пан Анатолій розбив лише чотири склянки, з них три й досі зберігаються, адже звик дуже бережно ставитися до експонатів своєї колекції.
– Анатолію Вікентійовичу, хто допомагає колекціонувати?
– Колекціоную не тільки я. Допомагають ще донька з чоловіком, онучка, родичі, які живуть у різних містах України і за кордоном.
– Де розміщується така кількість склянок?
– Загалом для колеції ми придбали 22 шафи.
– Скільки коштує вся колекція?
– Багато людей запитують про її цінність. Але визначити точно дуже важко. Лише шафи коштують орієнтовно 6 тисяч доларів, про решту мовчу.
– Які умови зберігання і догляд за такою кількістю склянок?
– Торкатися їх можна лише в рукавичках. Обробляю спеціальним розчином, відчищаючи від відбитків пальців. У приміщення, де зберігається колекція, заходити можна виключно в бахілах.
– З яких країн є склянки?
– Із багатьох: Польща, Болгарія, Чехія, Хорватія, Латвія, Білорусь, Німеччина, Італія, Туреччина, Китай, Таїланд, Бельгія, Португалія, США.
– Як часто відвідуєте ярмарки, виставки для колекціонерів, і чи є вони в нашому місті?
– У Кам’янці-Подільському бувають ярмарки, час від часу їх відвідую. Нас часто запрошують на виставки у Борщів Тернопільської області, там збираються народні умільці. Також були на ярмарках у Карпатах, де багато ексклюзивних склянок.
Рекордсмен поділився з нами цікавими випадками під час купівлі склянок.
– Два роки тому із дружиною поїхали в Бучач Тернопільської області, заїхали по дорозі в Чортків. Зупинившись, я побачив великий магазин. Побачив і посивів. Склянок – тьма. Я одразу почав їх складати в кошик. Отямившись, запитав у продавців, яка ціна цього щастя. А вони відповіли, що продають їх на вагу – 68 гривень за кілограм. Усі продавці допомагали складати, запаковувати.
І так я купив 146 склянок за 755 грн. Непомітно все склав у машину, накрив тканиною, щоб точно нічого не було видно. Дружині про це розповів через рік.
Інша, не менш цікава, історія. Одного разу із сім’єю пішли на прогулянку. Я був в одязі з купою кишень. Так прогулявся, що купив 40 склянок і порозпихав їх по кишенях так, що навіть ніхто і не помітив.
– Які б дали поради колекціонерам-початківцям?
– Головне – зосередитися на тематиці, не ганятися за кількістю, бо потрібно колекціонувати не для кількості, а для пізнання прекрасного.
Також ми поспілкувалися з онучкою Анатолія Вікентійовича Мариною МАЙДАНЮК, яка в такому юному віці вже стала світовою рекордсменкою.
– Отримавши у спадок колекцію, звичайно ж, я зраділа. Нині навчаюся в 11 класі в Кам’янець-Подільському ліцеї. Мені подобається подорожувати, вже відвідала 26 країн і з кожної стараюся привезти бодай одну скляночку, – розповіла пані Марина.
– Чи плануєте роширювати колекцію?
– Якщо в мене будуть час і можливості, то залюбки продовжуватиму велику справу дідуся, – поділилася рекордсменка, – адже у світі ще так багато цікавих експонатів, які можуть доповнити нашу вже таку велику колекцію.
Сюзанна СИРОТЮК.
