АЛКОГОЛІЗМ ВІДКРИВАЄ ДРУГИЙ ФРОНТ

У деяких країнах серпень оголошують місяцем тверезості, щоб наприкінці сезону відпочинку повністю утриматися від вживання спиртного. Звичайно, це не привід напиватися в усі інші пори року, але для тих, хто вже опинився в кайданах оковитої, вибору немає. Адже алкоголізм – це невиліковне та хронічне захворювання, яке відбирає не лише свободу вибору, але й часто не одне людське життя.

ЗЕЛЕНИЙ ЗМІЙ ЗБИРАЄ СМЕРТЕЛЬНИЙ УРОЖАЙ….

Згідно із соціологічним дослідженням Всесвітньої організації охорони здоров’я «Споживання алкоголю в Україні», проведеного у грудні 2023 р., половина опитаних, які вживають на цей час спиртне, зізналися у випадках власного пияцтва за останній рік (64% чоловіків і 36% жінок). Хоча вживання алкогольних виробів більш поширене у групах із вищим со­ціально-економічним становищем (освітою і доходом), але за частотою та кількістю випитого випереджають особи з нижчим соціальним статусом і доходами. Загалом українці за рік у середньому випивають 9 літрів спиртного, і хоча це одне з найнижчих показників у Європі, фахівці радять наперед цьому не радіти, адже ці дані не враховують нелегальних і саморобних міцних напоїв.
Як зазначають фахівці ВООЗ, безпечного вживання алкоголю не існує, і будь-яка його доза може завдати шкоди здоров’ю. Щороку в світі від наркотиків та алкоголю вмирають 3,2 мільйона осіб, а найбільше смертей (13%) спостерігається серед молодих людей віком від
20 до 39 років. Майже половина ниніш­ніх активних споживачів спиртних на­поїв за останній рік відвідували заклади охорони здоров’я, а 27,4% з них отримали рекомендацію від лікаря повністю кинути пити або принаймні зменшити обсяг вживання.
Хоча є й добрі новини для нашої держави, адже з початку повномасштабного російського вторгнення частка тих, хто зменшив споживання алкоголю, значно перевищила тих, хто навпаки збільшив його пити (21,5% проти 5,5%). Майже 7% узагалі припинили вживання спиртного. Це обнадіює, але не розв’язує проблеми алкоголізму серед населення, яка, як і кожна залежність, є невиліковною, прогресуючою, хронічною та рецидивною хворобою, що має негативний вплив на все оточення. Стати п’яницею досить просто, а зав’язати з цим вдається не всім. Отже, ми вирішили поцікавитися, як вийти із замкнутого кола запоїв у пред­ставників різних професій, які у своїй діяльності допомагають залежним від спиртного.

АЛКОГОЛЬ НЕ АНТИДЕПРЕСАНТ, НАВПАКИ – ПРИЗВОДИТЬ ДО СПУСТОШЕННЯ

– Звісно, варто говорити про проблему алкоголізму в лавах ЗСУ, але це стосується не тільки військових, а суспільства загалом. У нас досить високий рівень споживання алкоголю, який повсюдно продається. Його купують навіть підлітки, – розповідає «Подолянину» психологиня Центру комплекс­ної реабілітації «Галичина», який зай­мається пораненими українськими захисниками, Олександра ХАНДОГІНА. – Заборони чи обмеження в часі продажу спиртного для військовослужбовців, на мою думку, не допоможуть, бо якщо хтось хоче випити, то завжди знайде для цього спосіб. Можна, наприклад, переодягнутися в цивільний одяг, заздалегідь заготовити собі запаси алкоголю або купити сурогат у місцевих. Найлегше – може попросити когось іншого придбати пляшку.
Коли людина перебуває у стресових умовах, а бойові дії, м’яко кажучи, ними є, то, звісно, в деяких може виникати бажання відмежуватися від ситуації за допомогою алкоголю, і потім це просто ввійде у звичку. Тобто це вже буде стратегія подолання стану стресу через випивку або вживання наркотиків. У якомусь підручнику з військової психології читала про описаний випадок, як солдат у стані сильного стресу вийшов із бою, випив 50 грамів і повернувся далі до виконання завдання. Когось там спогади турбують, хтось там не може спати або просто хоче розслабитися. Ми ж пояснюємо військовим: «Послухайте, алкоголь – це не антидепресант, алкоголь навпаки є депресантом. Він лише погіршує ваш стан. Так, спочатку додає, так би мовити, спецефектів, але, як психологічна стратегія, це, безперечно, хибний шлях. І завжди набагато краще звернутися до психолога чи психіатра, прийняти медикаментозну допомогу, ніж напиватися». Таким чином проводимо відповідну психо­едукацію.
Зі свого досвіду та з того, що чула, скажу: найбільш дієва програма для тих, які вже мають залежність від спиртного, – це анонімні алкоголіки та анонімні наркомани. Знаю багатьох людей, які самі пройшли через цю програму і вже перебувають у чистоті по 15-20 років, і, на їхню думку, це теж одна із найбільш ефективних програм.
Якщо стикаємося з випадком, що мобілізували вже залежного, то, в принципі, існують групи Військових анонімних алкоголіків. Я вважаю, що тут має бути належна робота військових психологів, наприклад, проводити бесіди, залучати інтернет, спостерігати за рівнем бойового стресу, адже тут ідеться про боєздатність та фізичне виживання підрозділу. Що казати, якщо військовий отримує якесь завдання, а він просто не вмотивований його виконувати. Припустимо, що він у нікудишньому стані. Варто пам’ятати, що психіка залежного, на жаль, працює по-іншому, ніж здорової особистості. Звичайно, ми не можемо за людину кинути пити, але якщо вона сама хоче позбутися цієї звички й звертається по допомогу, то, звісно, готові її підтримати та допомогти.

На запитання, що б порадили роди­чам чи близьким військового, які бачать ознаки, що він починає спиватися, пані Олександра відповіла не як психолог, а як дружина військовослужбовця:

– Головне – не дати йому випити першу пляшку. Коли чоловік приходить у відпустку, його треба чимось задіяти, виконувати якісь спільні справи, щоб він не пішов до друзів чи знайомих, де спочатку там налили, потім – тут, і так поїхало по накатаній.

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ЛІКУЄТЬСЯ НАЙКРАЩЕ…

Про питання алкоголізму погодився поспілкуватися лікар-нарколог відділення невідкладної медичної допомоги Ка­м’янець-Подільської міської лікарні Іван ГУМЕНЮК.

– Іване Миколайовичу, наскільки поширений алкоголізм у міській громаді, та як часто з цією проблемою звертаються до лікарні?
– Як і наркоманія, алкоголізм є досить поширеним явищем. Найчастіше до нас потрап­ляють через родичів або швидку допомо­гу. Якщо людина звертається особисто, то в цьому разі можна добитися найбільших результатів для такого хворого.

– Чи існують у Кам’янці реабілітаційні центри для алко/наркозалежних, і як відбувається їхнє лікування?
– Реабілітаційного центру в Кам’янці-Подільському немає. Існують приватні у Хмельницькому та Чернівцях. Лікарняне відділення в нашому місті вже давно закрили. Ста­ціонарне лікування наразі проводиться тільки в межах психіатричної лікарні у Скар­жинцях. Там є спеціальне відділення, оскільки у Хмельницькому теж закрили наркодиспансер.
Методика лікування є загальною для всіх: зняття інтоксикації, виведення з абстинентного синдрому і профілактичне лікування (надання препаратів, які у взаємодії з алкоголем викликають відразу або поганий стан).

– Чому тоді після деякого періоду утри­мання чоловіки та жінки повертаються до активного вживання спиртного?
– Як правило, причина криється в сімейних справах або через певну невдачу в житті. Варто врахувати специфіку перебігу цього хронічного захворювання, коли через деякий час виникає повторна тяга до алкоголю.

– Чи можна вилікуватися від алкоголізму раз і назавжди?
– Це захворювання, яке найкраще лікується. Не вживайте алкоголю і будете здоровими вже відразу. Але варто лише тільки почати пити хоча б трошки, закінчиться знову плачевно.

– Як Ви ставитеся до груп анонімних алкоголіків чи наркоманів або інших програм самодопомоги?
– Дуже позитивно. Якщо людина звертається до анонімних алкоголіків і так далі, то більше надії на те, що вона вилікується. Якщо йде свідомо на лікування, то з нею набагато легше працювати.

СВЯЩЕННИКИ ТЕЖ НЕ ВИНЯТОК

– Священник залишається людиною, яка може занедужати на будь-яку хворобу: діабет чи, не дай Боже, онкологію, то чому він не може бути хворий на алкоголізм? Алкоголізм – хвороба не якихось особливих категорій людей, це хвороба, властива людству, – зазначає отець Василь Є., який сам чотири роки одужує за програмою «12 кроків» та допомагає іншим священнослужителям залишатися тверезими (згідно з традиціями товариства, кожний член у контакті з пресою має зберігати особисту анонімність, тому пишеться лише ім’я та перша буква прізвища). – Частота відвідування храму чи іншого молитовного зібрання – це ще не показник глибокого спілкування з Богом. Це може відбуватися просто на якомусь традиційному, звичайному людському рівні. А коли йдеться про алкогольну залежність, то це не лише психічна і фізична хвороба, а й духовна. Як священник, пе­ребуваючи в активному вживанні спиртного, не міг мати здорових стосунків із Богом, бо в той час був егоцентричним, егоїстичним, чинив свавілля. Умовно кажучи, взяв кермо у свої руки, де Бог, як пасажир, сидів поруч, а життям керував лише я сам. Тут не могло йтися про якусь здорову духовність. Багато в чому зосереджувався на звичаї та обряді. Мені було дуже важливо ретельно виконати всі приписи та певні людські, я би сказав, вимоги. Я не міг входити у глибокі стосунки з Богом, будучи нетверезим, Його пізнава­-ти. Завдяки програмі почав будувати відносини з Господом заново. Моя хвороба постійно виявляє ту потребу спілкування з Богом, щодня шукати кращого контакту з Ним, пізнавати Його волю і силу виконати її.
У народі, як і в церкві, побутує таке клей­мо алкоголіка, що п’є, бо сам цього хоче, що це його вибір. Мовляв, слабодухий, бо тре­ба просто напружити свою волю та взяти себе в руки. Це все від нерозуміння, що це за хвороба і як одужувати від неї. І тому ми їздимо по єпархіях, ділимося досвідом, роз­повідаємо, як і де можна отримати допомогу. Як я сам залишаюся тверезим та що мені в цьому допомагає? Вважаю, що єдиним дієвим шляхом для залежних осіб, які бажають одужувати, є глибоко духовна програма «12 кроків» АА. Мені як священнику було дуже важко визнати себе залежним. Але тепер я вдячний, адже якби не моя хвороба, яку раніше вважав прокляттям, то ніколи б не зазнав тих позитивних змін, що відбувають­ся в моєму житті, не дійшов до такої покори й смирення, які пізнав завдяки програмі «12 кроків». Сьогодні залишаюся вільним, тверезим і щасливим. Це докорінно змінило мій духовний світ. Вдячний Богові, що попровадив мене саме такою дорогою.

У липні цього року на форумі в Луцьку Анонімні Алкоголіки відзначили 35-ту річницю діяльності груп в Україні. Задля поширення інформації про свою діяльність 14 серпня до нашого міста приїдуть учасники цього товариства, які планують о 14.00 у приміщенні Музею Мучеників XX століття (колишній Монастир домініканок, вул.Францисканська, 10) провес­ти відкриту зустріч із місцевими спеціалістами, громадськістю та всіма охочими, під час якої поділяться досвідом власного одужання від цієї смертельної залежності та розкажуть, як і де шукати допомогу. Адже в Кам’янці вже понад рік діє жива група, де залежні від алкоголю чоловіки й жінки знаходять надію та силу на шляху до одужання: «Час Істини» створена 1 квітня 2023 р. (вул.Татарська, 20, приміщення на території Кафедрального костелу Святих апостолів Петра і Павла, щонеділі, о 13.00, 068-800-3262).

Олександр БУЧКОВСЬКИЙ.