ВІДЧАЙДУШНІ ДОСЛІДНИКИ

1 вересня – День знань

Сьогодні освіта не стала виключенням й проходить ще ті іспити воєнного стану. Вчити і вчитися тоді, коли стоїть питання життя і здоров’я, – це справжній виклик, який мобілізує усіх учасників освітнього процесу. Коли ворог бере на приціл навчальні заклади, стріляє в галузеву інфраструктуру, перші думки про безпеку в школах, а не про вищу математику. Збиратися по-­армійськи, «за 2 секунди», і бігти в укриття за сигналом тривоги, здобувати знання в підвалах чи з екранів домаш­ніх моніторів – такі нинішні атрибути шкільного життя. Наперекір усьому воно не зу­пинилося, а вчителі та учні зуміли маневрувати, ще й показують свій «вищий пілотаж».

Про зірковий дует вчителя фізики Кам’янець-Подільського ліцею №1 Івана ТЕЛИЧКА та його учня Артема ЯСІНСЬКОГО можна писати наукові трактати. Два чоботи пара, обидва – залюблені в науку, обидва – відчайдушні дослідники, обидва не бояться експериментувати, чаклують над власними цікавими винаходами. Під їхньою орудою фізичні закони та явища конвертуються в технічні інновації, що здобувають всеукраїнське та міжнародне визнання. Розробка і вдосконалення пристрою для очищення від пилу повітряного середовища в приміщеннях принесло Артему Ясінському золоту нагороду у Міжнародному шоу винаходів та інновацій «INTARG». З перемогою він повернувся додому з найбільшого конкурсу-виставки молодіжних інновацій Центральної Європи, що проходить у Хорватії. А за модель вітроенергетичної установки посів пер­ше місце у Всеукраїнському проєкті «Енергозбереження та екологія для школярів». Раціоналізаторство має служити лю­дині і не шкодити навколишньому середовищу – з підходом нашої команди фізиків до наукових рішень не посперечаєшся.
Можна багато прочитати лек­цій учням про користь навчання, а можна познайомитися з історією успіху наших героїв. Чим не супермотивація напередодні нового навчального року? Про їхню вдалу співпрацю, про те, як розгледіти в сучасного підлітка талант генія, який власним прикладом демонструє, що і в точних дисциплінах, а не лише в Brawl Stars, можна дійти до high level, цікавимося в Івана Теличка.

– Щоб бути успішним у тій чи іншій царині, треба в неї «за­кохатися». Як фізика стала Вашою стихією?
– Я народився на Буковині у мальовничому селі Нагоряни на схилах Дністра. Мені дуже пощастило, адже, не дивлячись на те, що моя мама (Галина Володимирівна) – вчителька, батьки ніколи не вимагали від мене бути відмінником, а, навпаки, підтримували мої зацікавлення точними науками. Сьогодні можу із впевненістю сказати, що від мами у мене цілеспрямованість, врівноваженість та аналітичний склад розуму, а від тата (Івана Володимировича) – вміння полагодити та змайструвати будь-що на світі. Закінчивши школу, я точно знав, що навчатимусь на фізико-математичному факультеті, бо точні науки – моя пристрасть.

– Вангую, що вони були найкращими предметами в школі?
– Я навчався в загальноосвітній школі села Грушівці Кельменецької селищної ради Дністровського району. Улюбленими вчителями у школі були Марія БІЛОКОНЬ, вчитель фізики, та Зінаїда БЗОВА, вчитель математики. Вони вміли пояснити так навчаль­ний матеріал, що навіть останні парти сиділи з роззявленими ротами. Цікаво, легко і доступно.

– О, відчувається Ваша трепетна прив’язаність до професії, яку собі сподобали ще з дитинства, шкільної парти.
Це добре помічають учні, що, мабуть, допомагає зв’язку з класом та запалювати юні голівки. Не дивлячись на молодий стаж, Ви можете пишатися своїми вихованцями.
– У своїй роботі найбільше задоволення я отримую від процесу навчання, коли якусь складну тему довго пояснюєш, а потім бачиш, що учень нарешті зрозумів, то відчуваєш наповненість, яка вчергове підтверджує, що обра­ний вчительський шлях був правильним.
Високий бал з контрольної або гарно вивчений фізичний закон – це не ознака особливих здібностей дитини. Здебільшого у мене навпаки. Я спочатку бачу зацікавленість з боку учня до тієї чи іншої теми, починаю додатково з ним займатися, поглиблено пояснювати різні фізичні процеси, таким чином, стимулюючи інтерес до фізики як науки в цілому. Як наслідок, отримую вмотивованого юного дослідника.

– Коштовна знахідка – Артем Ясінський. Як швидко знайшли з ним спільну наукову мову?
– Наш тандем з Артемом склався сам по собі. Він цікавиться усім, що його оточує, вміє гарно презенту­вати себе, має зв’язне мовлення, – продовжує вчитель фізики Ка­м’янець-Подільського ліцею №1 Іван ТЕЛИЧКО. – Його батьки усіляко підтримують будь-які зацікавлення сина. Рівень загальної обізнаності у хлопця досить високий. Звідси можемо вивести форму­лу: зацікавлений вчитель + вмотивований учень + підтримка бать­ків = успіх. Наші проєкти з Артемом отримали усі можливі нагороди в Україні, але якби він не знав англійської, то з Європою було б значно складніше.
Дуже важливим у роботі кожного вчителя є можливість для розвитку. Мені пощастило. Наш ліцей на чолі з директором Валентиною СУДЕЦЬ усіляко сприяє науковим дослідженням і творчим проєктам.

– Іване Івановичу, над чим зараз разом працюєте?
– У нас на цей навчальний рік уже є певні напрацювання для нового проєкту, проте усі карти відкривати не буду, лише зазначу, що це сто­сується глобального потепління.

– Чи погоджуєтеся з висловом, що хороший педагог той, якого перегнав його учень?
– Так, але є один нюанс. Для мене дуже важливо, щоб діти не забували, з ким вони починали. Поясню: смс з професійним святом, з днем народження, можливо, філіжанка кави з випускниками.

– Ваші здобутки кажуть про те, що теперішнє покоління все ж може сунути носа в книжку, а не лише в гаджет. Як правильно мотивувати школярів до навчання? Чого б з цього приводу побажали батькам?
– Ні для кого не секрет, що рівень і якість сьогоднішніх знань учнів залишають бажати кращого. Тому перед школою і вчителями постало нелегке завдання з пошуку нових методів навчання. Щоб уроки були цікавими, а знання, набуті учнями, досягли поставленої мети.
Я стараюсь створити атмосферу співробітництва між мною і учнем. Щоб дитина мала бажання вчитися. А для цього потрібен цікавий урок та посильне навчання.
Сучасні діти у сучасних умовах дуже багато часу проводять у віртуальному світі, не звертаючи увагу на світ навколишній. Але це все сімейне виховання. Як би я не намагався мотивувати учня, якщо немає підтримки від батьків, – результату не буде.

– Сучасна освіта кардинально інша, цифрова, це, на Вашу думку, є більше плюсом чи мінусом?
– Цифрова освіта в умовах війни або ковіду – це однозначно плюс, але у нормальному, звичайному світі я – за живе спілкування.
Втілення в практику сучасних трендів, таких як Робототехніка, STEM ставить вимогу новітнього об­ладнання, а з цим є труднощі. Та зав­дяки своїм навичкам, отриманим від батька, я усіляко намагаюся покращити матеріальну базу, створюючи своїми руками різно­манітні прилади, моделі, схеми та інше.

– Як і Артема Ясінського, так і Івана Теличка вшановано міс­том за розвиток освіти. Ви нагороджені почесною відзнакою міського голови «За заслуги перед громадою». Чи маєте амбіції «вчителя року»?
– Для мене відзначення на міському рівні значно важливіше, аніж участь у різноманітних вчительських конкурсах. Бо всеукраїнські та міжнародні здобутки моїх учнів – це і є моя особиста перемога.

– Ви обрали педагогічний фах і не зраджуєте своїй професії, хоча могли податися в айтішники та заробляти великі гроші. Що тримає в шкільній родині?
– Батьки виховували мене людиною з високими моральними принципами, тому матеріальне головним для мене ніколи не було. Саме тому між синім світлом монітора і сяйвом дитячих очей я вибрав останнє.
З нагоди свята Дня Знань хочу привітати всіх освітян. Побажати їм успіхів, наснаги, терпіння, здоров’я та вагомих здобутків на педагогічній ниві.
Учням бажаю побільше цікавих уроків і бажання вчитися. А всім нам – мирного неба!

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.