ЦІННІСТЬ – СТАТИ ДИТИНІ ДРУГОМ

6 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ

Чи замислювалися ви, чому українська молодь така розвинена й талановита? А це завдяки тому, що їх ще змалечку навчають найкращі педагоги, які власним прикладом надихають і мотивують досягати більшого. Вони не просто передають знання, а формують у наймолодших відповідальність, критичне мислення та прагнення до самовдосконалення.

Напередодні Дня праців­ників освіти «ПОДОЛЯНИН» поспілкувався з вихователькою закладу дошкільної освіти №20 «Дзвіночок» Оксаною МАСОВЕЦЬ, яка потрапила до ТОП-50 учасників премії Global Tea­cher Prize Ukraine в номінації «Дошкілля». Цією гарною новиною поділився міський голова Михайло ПОСІТКО в соц­мережах.

– Оксано Петрівно, як розпочався Ваш педагогічний шлях?
– Народилася в селі Абрико­сівка, там і здобула початкову освіту. Згодом почала втрачати зір, тому перейшла в Кам’янець-­Подільську спеціальну школу Хмельницької обласної ради.
У школі для слабозорих у випуск­ному класі написала твір «Вчитель – моє покликання». Це був всеукраїнський конкурс, і відповідно вже за його результатами здобула перемогу, отримавши можливість безкоштовно навчатися в Тернопільському національному педагогічному університеті ім.Володимира Гнатюка на факультеті української філології, тому за першою освітою я – вчитель української мови. Спочатку працювала у вечірній школі в Тернополі, а потім якось зайшла до подружки в садочок, побачила дітлахів – і все. Так і за­лишилася в дошкіллі. Працюю на цій ниві вже 13 років.

– Отже, мрія бути педагогом родом із дитинства?
– Так, це мрія дитинства. З маминих слів знаю, що, коли дітки в той час мріяли бути танцюристами, співаками, акторами, я хотіла лише книжку, і більше мені нічо­-го не треба було. Навіть коли ми приходили в магазин щось купувати, то продавці мене од­разу запитували: «Оксаночко, тобі що, книжку продати?». І, звісно, у відповідь чули моє ствердне «Так» (усміхається).

– Розкажіть, будь ласка, про перші кроки в дошкіллі.
– Узагалі дошкілля – це не важко, дошкілля – це класно. Тому що це маленькі дітки. Ти приходиш, береш їх від мами, батька і вже тут починаєш навчати, з ними говорити. Вони тебе сприймають не як учителя, а насамперед як друга. У нас діти кажуть «Наталя», «Оксана», «Віка». У нас не звертаються за іменем та по батькові. І саме в цьому цінність – стати дитині другом.

– Які цікаві ситуації можете згадати під час роботи з дітьми?
– Щодня є якісь неочікувані моменти. От одного разу дівчинка Мія принесла живе каченя в садочок. І зрозуміло, що тема, до якої я підготувалася, перенеслася, і ми вже говорили про каченя. Так само було, коли діти їздили на екскурсію і привезли великий кристал солі з печери. У нас є ще такий цікавий хлопчик Сашко, настільки емоційний, настільки відкритий. Він приходить і каже: «Ти нині така класна, така красива». Саме молодші дітки дуже помічають найдрібнішу деталь, найяскравішу зміну. Можуть підійти і сказати: «О, в тебе сьогодні такий манікюр цікавий». Вони на кожну детальку звертають увагу. І це так цінно.

– Що Вас наштовхнуло взяти участь у конкурсі Global Tea­cher Prize Ukraine?
– Почалося з того, що 25 травня побачили у фейсбуку, що є кон­курс «Садок на зразок» від Міністерства освіти та ЮНІСЕФ. Ми з колегою Наталією КАЛАЙДОЮ спочатку подали заявку на цей конкурс. Паралельно з цим через декілька тижнів з’являється інша можливість – податися на Global Teachers. Із міськуправління освіти і нау­ки надійшов лист керівникам нашого закладу, аби в ньому взяв участь хтось із вихователів. Так я і потрапила на конкурс. Наприкінці липня зі мною зв’язалися координатори з конкурсу «Садок на зразок» і повідомили, що ми є переможцями в категорії «Всебічний розвиток». І букваль­но минулого тижня надійшло повідомлення від координатора Global Teacher, що я потрапила до 50-ки найкращих вихователів.

– Які були Ваші враження від такого повідомлення?
– Це як і підсумок моєї педагогічної діяльності, моєї виховательської діяльності, і водночас такий старт, таке натхнення працювати далі, щоб показати свою роботу, роботу колег і, звичайно ж, діток. Я була дуже щаслива від таких новин. Дякую колективу та батькам за співпрацю та високі досягнення.

– Пані Оксано, що б Ви побажали колегам у День працівників освіти?
– Насамперед хочу побажати Перемоги, миру. Жити без тривог. Досягати вершин, досягати мотиваційних здобутків. Хочеться, щоб кожен педагог був оцінений. І, звичайно, здоров’я міцного, тому що, будучи здоровим, ти йдеш щасливим на роботу. А ще стабільності та тільки приємних новин. Бажаю процвітання дошкільній освіті громади, яка в нас найкраща.

Сюзанна СИРОТЮК.