ЄДНІСТЬ МАЙСТЕРНОСТІ ПРИРОДИ Й ЛЮДИНИ

10 листопада – День виноградаря і винороба України

Кам’янеччина відома не лише багатою історією та культурою, але й виноробством, яке активно розвивається. Наш край поступово стає відомим завдяки виноробним традиціям, які відроджуються тут із новою силою. Грона винограду – це втілення витонченості природи, де кожна ягода виблискує на сонці різними барвами і п’янить насиченим ароматом. Вирощування винограду – справжнє мистецтво, що вимагає терпіння, знань і глибокого зв’язку із землею. А вино, створене з цих грон, не лише передає красу природи, але й відображає майстерність людини, яка поєднує вікові традиції з сучасними технологіями.

Напередодні Дня виноградаря «Подолянин» поспілкувався з Богданом ПАВЛІЄМ, виноробом із Бакоти, який розповів про свій шлях у професії, традиції та сучасні підходи до виробництва вина. Його історія – це приклад того, як любов до своєї справи та наполегливість можуть привести до успіху навіть у несподіваних місцях, і як з любов’ю можна створити справжні виноробні шедеври, що відображають душу нашого краю.

– Богдане Михайловичу, з чо­го розпочався Ваш шлях?
– Родом я із Львівщини. Там і почав займатися справою всього свого життя. Ще на Львівщині далекого 2000 року захопився вирощуванням рослин, однак орієнтація на виноград з’явилася, ко­-ли прочитав у журналі із садівни­цтва статтю киянина Петра Мазу­ра. Йшлося про те, що на Київщині вирощують столові сорти винограду, і я одразу подумав: якщо на Київщині це можливо, то чому у Львові не можемо цим займатися? Так і почався мій шлях у виноробстві. А 2005 року випадково потрапив на Поділля. Ми купили стару хатину в селі Сокіл. Тоді зрозумів, що саме тут ідеальні умови для виноробства: клімат і грунти були сприятливи­ми. Вино я робив давно, причому не тільки з винограду, але саме тут вирішив зосередитися на винограді. Того ж 2005-го заснував влас­ну виноробню «Bohdan’s Winery». Спочатку вирощував виноград у Каветчині, а коли виноградник дав повноцінний урожай, постало питання про будівництво виноробні. Друзі запросили на Бакоту, яка надихнула на будівництво винарні саме там.

– З яких сортів починали? Чому обрали саме їх?
– Спочатку я працював із десерт­ними сортами винограду. Сортів мав дуже багато, і лише десертних – більше як 300. Я займався пошу­-ком тих сортів, які найкраще під­ходять для клімату: спочатку на Львівщині, а потім тут, на Поділлі. Досліджуючи історію, дізнався, що колись у селі Сокіл були навіть промислові виноградники – близько 70 гектарів, і вони мали первинне виноробство. На жаль, у часи боротьби з алкоголізмом за Горбачова виноградники почали вирубувати.

– Чи пам’ятаєте своє перше вино? Яким воно було?
– Перше вино я не пам’ятаю, але запам’яталося те, яке зробив і закоркував самостійно. Навіть надрукував чорно-білу етикетку на принтері. Це вино я взяв із собою на міжнародну конференцію північ­ного виноробства, яка проводилася в Ризі 2006 року. Від України я був один, і вино було із сорту «Аль­фа» або «Бета». Це червоне вино із синього винограду, з якого робиться досить просте і кислот­не вино. Одна з цих пляшок досі є в моїй колекції як пам’ятне перше вино, яке я забутилював.

– Які сучасні технології або традиційні методи Ви використовуєте у виробництві?
– Технології постійно змінюються, адже прогрес не стоїть на місці, зокрема й у виноробстві. Нині активно використовуються чисті культури винних дріжджів, а також препарати, які покращують вино, роблять його більш стабільним. Я завжди намагаюся йти в ногу з ча­сом, адаптуючи нові методи у своєму виробництві.

– Пане Богдане, чи організовуєте дегустації вин для гостей?
– Так, організовую тематичні дегустації. Зазвичай свої вина поєдную з крафтовими сирами, що виготовляють у сусідній Чабанів­ці. Це овечі сири, а також сиро­в’ялені м’ясні вироби від місцевих виробників. Це дозволяє гостям насолодитися багатством смаків і відчути унікальність нашого ре­гіону.

– Чи є у Вас улюблений сорт вина?
– Звичайно. Але він ситуатив­-ний, тобто в залежності від моменту мені може хотітися різних вин. Це також залежить від того, яку їжу споживаю. Адже сухе вино, як правило, доповнює їжу. Один раз я можу вибрати легше вино, а іншим разом – більш насичене.

– Як оцінюєте вино? Які характеристики для Вас є найважливішими?
– Оцінюю вино комплексно. Всі його компоненти – аромат, смак і структура – повинні гармонійно доповнювати один одного. Якщо говорити з погляду дегустаційної карти, то, звичайно, смак є найважливішим. За нього зазвичай дають найбільшу кількість балів на дегустаціях. Однак унікальність наших вин полягає в мінеральності, що відрізняє їх від інших українських вин.

– Яким був найважчий або найбільш пам’ятний виноградний сезон?
– Кожен сезон – це виклик. Із віком стає все складніше робити вина, тому кожен наступний сезон відчувається важчим за поперед­ній. Сам би я не впорався. У вільний від роботи час дружина допома­-гає, а коли починається активний сезон збирання винограду, мені завжди допомагають друзі та шанувальники моїх вин. Вони часто приїжджають і допомагають у виробництві.

– Які вина користуються найбільшою популярністю серед споживачів? Що робить їх унікальними?
– Про унікальність я вже згадував: це особливість наших грунтів. Вони були сформовані мільйони років тому, коли на місці теперішніх пагорбів існував бар’єрний риф прадавнього Сарматського моря. Корали і молюски утворили ці пагорби, які потім покрилися грунтом. Це створює неповторну комбінацію: хорошу мінеральність і чудову ароматику, яка разом формує місцевий букет. Найпопулярніші вина, думаю, це «Совіньйон Блан» – серед білих, а серед рожевих – «Барбариска» із сорту «Ркацителі».

– Келих якого вина Ви піднімете в день нашої Перемоги?
– З упевненістю скажу, що підніму келих саме свого вина, і це буде тоді, коли наші Герої всі повернуться додому, до своїх сімей, домівок. Ми в це віримо!

Сюзанна СИРОТЮК.