НАВІКИ В МАРІУПОЛІ…

Цю гарну молоду жінку на фото звуть Альона КУШНІР. 13 березня 1992 р. вона народилася в селі Морозів тоді Дунаєвецького, а нині – Кам’янець-Подільського району. Виросла в ба­гатодітній сім’ї. Ще підлітком втратила маму та сестру, які померли від важкої недуги. Змалечку дівчина мала хист до малювання, займалася легкою атлетикою. Однак, коли постав вибір професії, пішла навчатися на медсестру. До того в родині лікарів не було.

Після закінчення 2011 року Чемеровецького медичного коледжу п’ять років працювала у шпиталі в Хмельницькому. Там вийшла заміж за військового з полку «Азов» і народила сина Іллю. За два роки переїхала з дитиною до Маріуполя, де служив чоловік (пізніше вони розлучилися). І згодом сама підписала конт­ракт і почала службу бойовим медиком у частині Нацгвардії України.

Доводилося бувати і в зоні АТО/ООС – рятувати побратимів під обстрілами. Виїжджала на міжнародні навчання на полігонах, а потім передавала досвід у частині. Медична інструкторка Нац­гвардії Альона Кушнір-Новіцька перші дні вторгнення зустріла в Маріуполі. Сина з дідусем відправила на захід країни, сама ж залишилася боронити Маріуполь.

«Ми 2014 року відбили цих орків, то й тепер відіб’ємо», – казала Альона.

…Маріуполь тоді був пеклом. Його бомбили вдень і вночі. В Альони були постійні виїзди. Вона спочатку виконувала обо­в’язки бойової медикині, а потім її перевели на посаду медичної інструкторки. Вона неодноразово витягу­вала з поля бою побратимів, ризикуючи своїм життям. Її муж­ності та професіоналізму потрібно було ще повчитися. «Не жалій, я – медик, я – військова, і я – українка», – написала вона близькій подрузі.

17 березня 2022 року старший сержант Кушнір записала відеозвернення з бункера «Азов­сталі», яке поширили журналісти, щоб привернути увагу світу до гуманітарної катастрофи в Маріуполі.

«Деблокуйте Маріуполь і дайте можливість привезти медикаменти, евакуювати поранених і по-людськи поховати мертвих. Місто, яке воювало за всю країну вісім років і воює тепер. Ми не мученики, ми – борці! Але зараз потребуємо допомоги всієї України!» – закликала жінка у відео.

7 березня 2022 р. загинув її цивільний чоловік Максим Грідчин, який також обороняв Ма­ріуполь. Тіло не було знайдено. Прощання відбулося 9 грудня 2024 р. у Хмельницькому.

Загинула Альона Кушнір 15 квіт­ня 2022 р. в місті Маріуполь – окупанти кинули на «Азовсталь» протибункерну тритон­ну бомбу. Три поверхи бетонного приміщення обвалилися, поховавши під собою людей.

За місяць до того їй виповнилося 30 років… Альону не доче­калися бабуся та два брати. Залишився сиротою 9-річний син Ілля.

Посмертно Захисницю нагороджено орденами «За мужність» II і ІІІ ступенів. Вічна па­м’ять та шана справжній Героїні, яка пожертвувала собою заради Вільної та Незалежної України найціннішим – життям!

За інформацією групи пам’яті «Історії Полеглих Захисників України».