БІБЛІОСАД: РОЗКВІТ КУЛЬТУРИ В МАЛЕНЬКОМУ ДВОРИКУ

Як завдяки гранту від німецького фонду Кам’янець-Подільська міська центральна бібліо­тека ім.Костя Солухи створить сучасний простір

Міська центральна бібліотека ім.Костя Солухи ви­грала грант у розмірі 65 777 євро від програми підтримки Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) – «ЄМістечко – простір для кожного». Фонд надає гранти культурним інституціям, які є «третіми місцями» (першим вважається дім, другим – робота. – Прим. ред.), що творять ідентичність, хочуть формувати життя у своїх громадах і залучати місцеве населення та внутрішньо переміщених осіб. Таким місцем стане внутрішній дворик бібліотеки, де планують створити сучасний безкоштовний простір для спілкування, соціальних ініціатив, культурного розвитку та активного дозвілля громади.
Новий просвітницько-мистецький простір «Бібліо­сад» допоможе міс­тянам розширити коло спілкування, дізнатися більше про загально­українську і локальну культуру, забезпечить простір для громадських ініціатив, підтримки творчих людей та сприятиме поширенню інформації про освітні й культурні можливості.
Отримання гранту і стало приводом відвідати біб­ліотеку, де митець і активіст Славко ПОЛЯТИНЧУК та директорка бібліотеки Людмила ГЕПЛЮК розповіли більше про плани на «Бібліосад» і власне про діяльність самої бібліотеки. Все це ввійшло до нашого художнього репортажу.

ПЕРЕД ГРАНТОМ БУВ БЮДЖЕТ

У дворику, який розташований знизу та огороджений муром, вітер стихає. Виходимо до ошатної ялинки, гріємося на сонці, береза щось шепоче своїм гіллям, співрозмовники з ніжністю в голосі розповідають про це місце.

– Ось такий у нас дворик. Мур раніше був розвалений так, що можна було просто вийти в парк… Але за рахунок громадського бюджету ми змогли зробити благо­уст­рій, – каже Славко ПОЛЯТИНЧУК.

Обійшовши дворик, прямуємо назад у бібліотеку. Славко зазначає, що в ній тепло навіть у сильні морози. Кабінет директорки бібліотеки Людмили ГЕП­ЛЮК – затишний, сонячний. На столі лежить багато папок та яск­равий зелений калькулятор, біля робочого місця – два вазони, а над ним – великий пейзаж, на якому зображені зимовий ліс та гори. Пані Людмила каже, що картину подарували бібліотеці, як і більшість інших у кабінеті. Поки вона вмикає комп’ютер, Славко починає розповідати:

– Ідея благоустрою дворика виникла давно, років шість тому. Ми писали декілька проєктів на різні фонди…

Людмила Василівна одягає окуляри з жовтою оправою, які ідеально пасують до її жовтого, як сьогоднішнє сонце, светра, та показує старі фотографії дворика. З любов’ю розповідає про дерева, квіти, зокрема півонії. Згадує і про ялинку:

– Бачите, які ми були? Ось це та маленька ялиночка. А знаєте, звідки вона в нас з’явилася? 2016 року дівчата прикрашали собі відділ, а ялинка у вазі пустила коріння. Вони її закопали в землю – так за де­в’ять років маємо ось таку кра­суню.

– А що ж сталося тоді з муром?
– 2012-го чи 2013 року була дуже сильна злива через буревій. Ми знаходимося трошки знизу, тож із пагорбів ринула вода таким сильним потоком, що нам зруйнувало цей мур…

Цікавлюся, хто допоміг від­будувати руйнування, і пані Люд­мила розповідає, що скаутська організація «Пласт», громадська організація «Урбан Пікнік» і товариство «Просвіта» подали до міської ради свій проєкт під назвою «Український сад» як ініціативу для фінансування за програмою «Громадський бюджет». Того часу тільки 5 проєктів могли отримати фінансування з міського бюджету – і бібліотеці пощастило.

– Це не просто співпраця із громадськими організаціями, це вже переросло у дружбу, – з теплою усмішкою додає директорка.

ЩО ВИРОСТЕ В «БІБЛІОСАДУ»

2025 року бібліотека стала пе­реможницею програми підтримки фонду «Пам’ять, відпо­відальність і майбутнє» та отримала грант у сумі 65 777 євро, разом із партнерами – ГО «НТЦ «Подільский Біорегіон»», міською «Просвітою» та видавництвом «Абетка».

– Якщо говорити про цей проєкт, то переважно заявки приймають­-ся від громадських організацій, від інституцій – рідко. І саме торік німецький фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» в рамках проєкту «ЄМістечко – простір для кожного» надав можливість отримання гранту щодо облаштування просторів для проведення різних захо­дів, – пояснює пані Людмила. – Коли ми побачили, що є можливість подати заявку саме від бібліотеки, я звернулася до наших партнерів,
і ми вже разом подали її для облаштування мистецько-освітнього простору «Бібліосад».

– У нас понад 20 тисяч ВПО, також ми запланували зробити цей простір доступним для маломобільних груп населення, адже на рік проводимо більше як двісті соціокультурних заходів, – додає Славко.

Людмила Василівна розповідає детальніше, як бібліотека разом із партнерами змогла виграти грант:

– У березні 2024 року ми відправили заявку, а в липні нам наді­йшло повідомлення, що вона зацікавила експертну комісію. Наприкінці року нам повідомили, що проєкт не просто взятий до уваги, а буде профінансований фондом. У кошторисі ми описали все, що фактично робимо і що хочемо робити ще більше, але в нас, на жаль, не вистачає власних ресурсів.

У бібліотеці заплановані проведення майстеркласів із різних технік: малювання, виготовлення прикрас, арттерапія та багато інших. Дворик мають облаштувати альтанкою, лавками та освітленням. У планах також закупити мобільні меблі – стільці та столи, які можна легко пересунути в разі негоди або ж зробити додаткові місця на заходах. Пані Людмила сподівається, що до заходів будуть долучатися передусім внутрішньо переміщені особи, адже міські організації часто приймають дітей зі східних регіонів, які приїжджають сюди жити або ж на реабілітацію. До речі, дворик слугує не тільки для заходів бібліотеки, але й приймає інші організації для проведення зустрічей, івентів і засідань.

– А коли розпочнеться облаштування? – цікавлюсь я.
– Ось 28 лютого, в п’ятницю, вже був перший транш, – розповідає директорка. – Насамперед хочемо облаштувати дворик, щоб проводити заходи. План на два роки детально розписаний. Уже створюється проєкт альтанки, яку поставлять на місце невеликого сарай­чика. Також проведуть толоку – звісно, коли стане тепліше. Де­кілька років тому вже був такий досвід, завдяки допомозі партнерів – «Пласту», НТЦ «Подільський Біорегіон» і Східноукраїнському національному університету.

– Кошти будуть використо­вуватися протягом двох років, так?
– Так. Фактично реалізація гранту вже стартувала і триватиме до лютого 2027 року. Ми запланували придбати ноутбук, проєктор, виготовити банери. Та, звісно, проводити заходи. Один із найближчих – «Поділля OPEN».

Уже 14-15 березня бібліотека планує провести традиційний поетичний фестиваль «Поділля OPEN». Початок історії фестивалю сягає 2016 року. В ньому брали участь брати Капранови, Андрій Кокотюха, Марина Павленко, Ніна Фіалко і багато інших прозаїків та поетів, книги яких можна знайти на поличках книгарень.
Заходи тут проводяться майже щотижня – про них можна ді­знатися із сайту бібліотеки або сторінки у фейсбуку. Інколи подія анонсується для всіх, а інколи під певний захід запрошується конкретна аудиторія, наприклад, школи, ліцеї та коледжі. Кожний користувач бібліотеки має право відвідати будь-який масовий захід – поетичні години, тематичні вечори, зустрічі з письменниками та презентації книг. У мене одразу виникає запитання щодо участі місцевих авторів.

– У нас тісна співпраця та багаторічна дружба з Кам’янець-Подільським творчим об’єднанням «Ліра» – це наші місцеві поети. Раз у два тижні вони проводять свої засідання в нашому «Креативному просторі». Майже всі презентації їхніх збірок проводяться в нашій біб­ліотеці.

Директорка встає зі свого крісла, її світле волосся виблискує на сонці. Із полички дістає три альманахи від «Ліри», знайомить мене з місцевою пое­зією, показує фотографії з біб­ліотеки. Розумію, що це справж­ня дружба поетів і бібліотеки як осередку культури.

Допомога локальним митцям – важлива справа, адже отримати популярність буває важко. Інколи людям, що проживають у таких невеликих містах, як наше, може здаватися, що епіцентр культурного життя – у столиці або обласних центрах. Але в Кам’янці-Подільському є такі чудові місця, як центральна біб­ліотека, де проводяться різноманітні освітні та культурні заходи для різних вікових категорій: воркшопи, тренінги, майстеркласи. Бібліотека має безліч ідей, які може реалізувати в рамках грантового проєкту, серед яких створення Кіноклубу та Клубу любителів читання. Також у планах авторські VR-екскурсії, тематичні зустрічі та, звісно, відкриті мистецькі події: фестиваль історичної книги, конкурс поетів-аматорів «Поетична весна», книжковий ярмарок «Книжкові гостини в Кам’янці», театралізовані вистави та перформанси, кінопокази, фестиваль сімейного читання тощо.

– Ми вміємо працювати і працює­мо. Колись трохи соромилися це показати, але вже виправилися! – розповідає директорка.

Бібліотека давно перейшла від звичного уявлення «Прийшов – взяв книгу – прочитав – віддав» до проведення різноманітних заходів і поширення культури. Працівники бібліотеки активні, креативні та натхненні, а їхня робота дає можливість розвиватися та знайомитися з неймовірними особистостями.

– У бібліотеці дуже цікаво працювати, тому що постійно зустрічаюся з новими цікавими, творчими людьми, – підтверджує Славко.

Ми п’ємо чай у жовто-блакитних горнятках і розмовляємо про культуру в місті, плани біб­ліотеки на майбутнє та книги. І в мене виникає запитання: яку б літературу читали мої співрозмовники в «Бібліосаді» та що могли б порекомендувати читачам «Подолянина»?

– Я люблю детективи, – відповідає пані Людмила. – Але раджу всю сучасну українську літературу.
– Люко Дашвар! – радить письменницю Славко. – Там такі сюжети, так захоплює!

Людмила Василівна погоджує­ться, згадує ще книги Василя Шкляра, а потім зазначає:

– Усе залежить від того, з якою метою брати книгу. Чи ви хочете почитати просто для відпочинку, щоб відволіктися від буденності, чи обираєте трендову літературу, щоб у товаристві підтримати розмову.

Завершуємо розмову та виходимо через архів, де поміж високими стелажами відчувається той самий канонічний запах старої бібліотеки. Ще раз дивлюся на дворик: береза все так само шепоче під сонцем, і тепер я можу зрозуміти, що саме: зовсім скоро тут буде новий сучасний простір, де кам’янчани зможуть дізнатися більше про свою країну і край. Попереду – весна, цвітіння садів і розквіт «Бібліосаду». Попереду – культурний розвиток завдяки бібліотеці, яка змогла виграти не тільки грант – вона змогла виграти боротьбу за культуру разом зі своїми партнерами, з якими вони стали справжніми друзями.

Аліна ШЕШУРЯК.