«ПОДІЛЛЯ» ТРИМАЄ СТРІЙ: 5 РОКІВ НА ПЕРЕДОВІЙ ПІДГОТОВКИ

5 років тому «Подолянин» писав про створення 143 Об’єднаного навчально-тренувального центру. 1 вересня ОНТЦ, якому 2023-го було присвоєно почесне найменування «Поділля», відзначатиме п’яту річницю. Формаль­но – молодий підрозділ, але із глибоким корінням: ОНТЦ трансформувався з Центру розмінування та навчального центру, тож від старту мав міцну основу для зростання. За п’ять років, попри виклики повномасштабної війни, центр не просто зберіг стабільність, а масштабувався, модернізувався й суттєво розширив напрями діяльності. Зміни в тактиці та нові загрози на фронті одразу враховуються в підготовці – навчання тут дихає реальним досвідом. У центрі вчаться не тільки викладати, а й слухати: діалог між інструкторами й курсантами стає джерелом рішень, які рятують життя. Напередодні першого ювілею час підбити підсумки роботи підрозділів і поглянути, як 143 ОНТЦ «Поділля» змінює підготовку військових сьогодні.

ЦЕНТР РОЗМІНУВАННЯ: БОЙОВИЙ І ПЕРШИЙ

І почнемо з бойового підрозділу – Центру розмінування, що бере участь у боротьбі за незалежність України ще з 2014 року. Початок повномасштабного вторгнення де­-які сапери зустріли на Донеччині, де відчули перші ракетні удари. Того ж дня більшість військовослужбовців вирушили до столиці зупиняти наступ на Київ, брали участь у звільненні Харківщини й Херсон­щини, розміновували деокуповані території. Фактично виконували завдання по всій лінії фронту. Сьогодні працюють на найгарячішому напрямку – Донеччина. Окремі підрозділи ЦР також проводять механізоване розмінування. Лише за останні два місяці очищено понад 45 гектарів полів на Чернігівщині за допомогою машин GCS-200.

Як зазначають у Центрі, за роки повномасштабної війни фронт, тактика й загрози змінилися: «2014-го можна було виконувати завдання і не дивитися в небо. Нині ти постійно «під прицілом» дронів. Найважче – не замінувати чи розмінувати, а дістатися до місця і повернутися живим». Сапер уже не просто фахівець із металошукачем – це оператор дронів, фахівець з аналітики, тактик, технолог. Робота на передовій вимагає нових підходів, тому в ЦР постійно впроваджують інновації:

«Ми не просто хочемо вижити. Ми хочемо перемагати. А для цього потрібно постійно шукати нові рішення – швидші, точніші, безпечніші».

НАВЧАННЯ, ЯКЕ ТРИМАЄ ФРОНТ

Найголовніша функція 143 ОНТЦ – навчальна. Відповідно, навчальною діяльністю опікуються декілька підрозділів, де знають усі секрети, як розпланувати, скласти розклад і навчальні плани та провести загальновійськову, фахову підготовку, підвищення кваліфікації тощо. Якісна підготовка військовослужбовців – пріоритет №1. І це відчувається: від реновації полігонів і навчальних класів до впровадження сучасних тренажерних комплексів та створення спеціалізованих навчальних містечок.

Після повномасштабного вторгнення вдалося швидко та в рази збільшити обсяги під­готовки курсантів. Не припиняється адаптація навчальних програм усіх спеціальностей під потреби сучасної війни. Це вдається зробити завдяки імп­лементації бойового досвіду в навчальний процес. Усі інст­руктори і викладачі мають бойовий досвід та залучаються до ротацій. Тому навчання побудоване не лише на теорії, а й на передачі реального досвіду із фронту. За ці роки вдалося створити три нові вузькопрофільні школи, що дозволяє сфокусувати зусилля на глибшій і спеціалізованій підготовці.

«Ми бачимо загальну потребу ЗСУ й постійно оновлюємо як зміст навчання, так і технічну базу. На місці не стоїмо, працюємо системно й на перспективу – і це, без перебільшення, наш ключ до ефективної підготовки фахівців, які реально готові до сучасної війни», – підсумовують командири підрозділів.

ВІЙСЬКОВІ ВОДОЛАЗИ – НА СУШІ ТА У ВОДІ

Водолаз Сил оборони Украї­ни сьогодні – це синтез знань, досвіду і постійного навчання. Після завершення війни Україна потребуватиме фахівців, які зможуть займатися підводним розмінуванням внутрішніх водойм та морів.

Наразі – великий акцент на їхню підготовку. Інструктори, які готують водолазів, під час повномасштабної війни виконували бойові завдання не лише під водою, а й на суші. Тому добре знають, як готувати покоління ще сильніших і відважних синів та доньок.

У 143 ОНТЦ готують водолазів для всіх підрозділів Сил оборони України. Фундамент водолазної справи залишається незмінним: міцне здоров’я, фізична і психологічна витривалість, бажання жити цією справою. Але війна дала поштовх до переосмислення методів навчання та розширення завдань, які стоять перед водолазами.

Насамперед це активний обмін знаннями, кейсами з реального бою між інструкторами та курсантами. За останні п’ять років мате­ріа­льно-технічна база покращилася. Сучасне обладнання, костюми, апарати, засоби розвідки, барокамери, підводні сонари, металодетектори, немагнітні комплекти спорядження – все це дозволяє готувати професіоналів. Також збудовано сучасні модульні навчальні класи, а наявність штучної водойми і р.Дністер неподалік дає можливість організовувати повноцінні спуски під воду.

Війна не стала приводом поставити на паузу міжнародну співпрацю. Навпаки, іноземні партнери дедалі частіше звертаються до наших інструкторів через те, що український бойовий досвід є унікальним. Його не­можливо знайти в підручниках чи на полігонах мирної Європи. Оскільки війна постійно змінюється, інструктори планують впроваджувати нові напрями, надиктовані фронтом. Зокрема, спеціальна підготовка до роботи з човнів, дії під час падіння у воду, виживання при переохолодженні, евакуація поранених із води. Також цьогоріч планують завершити процедуру підтвердження статусу оператора протимінної діяльності. Акцент роблять на гуманітарному підводному розмінуванні, яке нині є критично необхідним для безпечного відновлення інфраструктури.

«Працюємо, друзі, під гаслом бойових плавців – Dum Spiro Spe­ro (Поки дихаю – сподіваюся)!!!».

ЯК ГОТУЮТЬ ТИХ, ХТО ЗНЕШКОДЖУЄ СМЕРТЬ

Фахівців, які знають рецепт вибухівки, навчають у спеціалізованій школі. Тут наголошують, що повномасштабна війна вносить корективи у програму підготовки саперів, яка вже змінювалася з десяток разів. Причи­-на – стрімкий розвиток технологій на фронті. Тактика, яка працювала, скажімо, ще 2 місяці тому, сьогодні вже може становити серйозну загрозу для особового складу. Під час навчання сапери вивчають сучасні інженерні боєприпаси, надані країнами-партнерками, а також детально знайомляться і з боєприпасами російського виробництва, з якими мають справу щодня.

«Ми знаємо про них стільки ж, скільки і ворог», – зазначають фахівці та додають, що за 5 років матеріально-технічний арсенал кардинально змінився. – Ми перейшли на сучасні пошукові засоби, новітні металодетектори, інженерні боєприпаси з можливістю дронового скидання.

Ще один важливий аспект – технологізація та дистанційні засоби розмінування, які активно залучаються під час виконання завдань. Погляд на майбутнє – це ставка на ті ж технології: розробка вітчизняних інженерних боєприпасів, розвиток дистанційного мінування і засобів для виявлення вибухонебезпечних об’єктів без фізичної участі сапера, утримання інженерних загороджень у належному стані.

«Хочемо цього чи ні, але росія за­лишається нашим сусідом. І роботи попереду ще дуже багато. Але головне – ми рухаємося туди, де людське життя – головний пріоритет, і де технології служать саме цій меті», – наголошують інструктори.

ПОЛУМ’Я НА ВІДСТАНІ

Трансформації зазнала підготовка фахівців радіаційного, хімічного та біологічного захис­ту. Якщо на початку тут готували спеціалістів із базових напрямів, як-от маскувальників, фахівців РХБ-захисту, вогнеметників, то з часом програма розширилася, а підрозділ перетворився на вузькопрофільну школу з сучасним підходом до навчання.

Сьогодні курсанти опановують роботу з новітніми системами і комплексами, що дозволяють виконувати завдання безпечніше й ефективніше. Наприклад, якщо раніше вогнеметнику потрібно було виходити на відстань до 600 метрів і зробити лише один постріл, то тепер керуванням займається оператор, який перебуває в безпечному укритті.

За ці 5 років навчально-матеріальна база вдосконалилася. Практично відточити навички пострілу допомагають сучасні тренажери. Зокрема, система віртуальної реальності «Спа­лах» – курсанти одягають VR-оку­ляри, працюють із вогнеметом у змодельованому бою. А також стаціонарний тренажер на два вогнемети.

Постійно оновлюється і автопарк. Днями він поповнився спеціалізованою машиною для мас­кування «Coyote».

МІСЦЕ, ДЕ ФОРМУЮТЬ ВОЇНА

Загальновійськова підготовка також зазнала кардинальних змін. Навчальна програма постійно оновлюється відповідно до реалій війни. Нині діє шоста версія програми, відповідно до якої підготовка солдата триває 51 день. Фахівці пояснюють, що у програмах постійно з’являються но­ві теми, які допомагають збе­рег­ти життя солдата. Наприклад, окоп­на радіоелектронна боротьба, знищення БпЛА то­-що. До речі, навички можна відточити в новоствореному ком­п’ютерному класі із симуляторами.

«Мені майже 50, і трьох тижнів на симуляторі вистачило, щоб підняти свій перший FPV-дрон. Уявіть, на що здатна вмотивована молодь», – каже інструктор.

Нові стрілецькі вправи адаптовані до реального бою: стрільба в русі, з коротких дистанцій, у парі, у складі групи. Додано нові тактичні вправи.

«Ми готуємо солдата не лише по­водитися зі зброєю, а й виживати в бою», – стверджують інструктори.

А для цього є все необхідне: су­часна зброя, страйкбольна і пейнтбольна для тренувань, антидронові рушниці, FPV-дро­ни, роз­відка з тепловізорами, спектр-­аналізатори, 3D-принтер для друку зразків мін та інших необхідних деталей до обладнання. І, звісно ж, чимало уваги приділяється тактичній медицині та формуванню психостійкості.

«Ми мусимо вистояти. Це війна на виживання нації та держави. Бо інакше нас просто не буде», – так мотивують новоприбулих курсантів.

РОЗРАХУНОК, ЩО НЕ ПІДВОДИТЬ: КІНОЛОГ І СОБАКА

Підготовка кінологічних розра­хунків – важливий напрям діяльності. Тут вирощують, навчають і сертифікують службових собак як вартових, так і мінно-розшукових. Із початком повномасштабного вторгнення рф кількість запитів на службових собак різко зросла. Адже вони неабияк допомагають під час розмінування деокупованих територій.

«Наше завдання – навчити так, щоб кінолог і собака були одним цілим. Щоб вони не просто чули одне одного, а відчували. І щоб у найкритичніший момент не підвів ніхто з них», – кажуть у підрозділі.

Саме тому тут постійно оновлюють методики підготовки: удос­коналюють програми, адаптують тактику, додають нові сценарії, які з’являються просто «з поля».

СЕРТИФІКАЦІЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО

Центр сертифікації та інспектування (ЦСІ) відповідає за сертифікацію операторів гуманітарного розмінування. Створений 2021 року та офіційно отримав акредитацію від Національного агентства України з акредитації. Саме він сьогодні є одним із трьох основних інституцій в Україні, які можуть сертифі­кувати операторів протимінної діяльності – державних, міжнародних і приватних. Відтоді фахівці центру брали активну участь у розробці нових державних стандартів, підготовці кад­рів і формуванні нормативної бази.

«Сучасна протимінна діяльність в Україні – це результат досвіду, який ми почали здобувати ще з 2014 року. Тоді, після перших звільнених територій Донбасу, постало запитання: як розміновувати землю, щоб на ній можна було безпечно жити? Починаючи з 2015 року, Україна стала на шлях створення системи гуманітарного розмінування, – розповідають в ЦСІ. – Першими міжнародними опера­торами, які ввійшли в Україну, стали представники HALO Trust. Але одразу виникло запитання: за якими правилами вони можуть тут працювати? І тоді, 2018 року, з’явився перший український закон про протимінну діяльність і відповідний ДСТУ».

Щодо сертифікатів, то їх видано на 127 процесів протимінної діяльності, акредитовано 30 операторів. За минулий рік спеціалісти ЦСІ проінспектували понад 800 га те­риторій, цьогоріч, за станом на сер­пень, уже є більше як 1,2 млн гектарів, які розміновували оператори про­тимінної діяльності. Фронт розмінування – це теж фронт війни. І на ньому успішно ведуть бій спеціалісти ЦСІ, які спільно працюють, аби Україна знову дихала вільно.

ДОКАЗ КВАЛІФІКАЦІЇ – БЕЗ 7 КІЛ ПЕКЛА

При 143 ОНТЦ «Поділля» функ­ціонує підрозділ, що підтверджує і оцінює знання та навич­ки фахівців, здобуті в реальних умовах. Тобто, багато військових або цивільних фахівців мають знання, здобуті в бойових умовах, на курсах за кордоном або навіть шляхом самоосвіти. Проте без офіційного підтвердження (сертифіката) вони не можуть законно працювати за відповідною спеціальністю, зокрема в гуманітарному розмінуванні чи у складі ЗСУ. Тож, аби не витрачати тижні на навчання, фахівці підрозділу проводять процес оцінювання як теоретичних знань, так і практичних. Наразі цей процес можна здійснити за такими спеціальностями, як сапер, кінолог і водолаз.

Уже понад 150 осіб пройшли оцінювання в підрозділі. Серед них – представники ЗСУ, Державної спеціальної служби транспорту та оператори протимінної діяльності. У перспективі – розширення рівнів сертифікації, зокрема для фахівців із механізованого розмінування.

ТИЛ, ЯКИЙ ДБАЄ ПРО КОЖНОГО

У часи, коли військові будні переобтяжені тривогою, обстрілами і постійним очікуванням невідомого, є місця, де кожна деталь – від гарячого обіду до QR-коду в сквері – промовляє: тебе тут поважають, тобою опікуються. За останні п’ять років представники підрозділів забезпечення не лише вдосконалили всю систему тилової підтримки, а й створили унікальний простір людяності та гідності. Функції охоплюють такі напрями, як забезпечення навчального процесу технікою, матеріально-технічне забезпечення (їжа, вода, білизна, речі), а також охорона військових містечок і мобільно-вогневі групи.

«Збільшилася підготовка – зросло все: техніка, особовий склад, обіди, прання, лазні, речове майно. Умовно кажучи, логістика ставить завдання – ми виконуємо. Вони координують, ми тримаємо фронт тилу, – резюмують у підрозділі забезпечення.

Тут ніколи не стоять на місці, а постійно рухаються вперед, вдосконалюють побут і покращують умови перебування. Як-от, наприклад, технічний парк, бо робота з технікою – важливий фронт. Він став не просто стоянкою, а простором, де дбають і про техніку, і про підлеглих. Тут облаштували комфортні умови для чергового парку та облагородили територію. Усі об’єкти – гуртожитки, гейм­зони, тренажерні зали, куточки для відпочинку – це теж справа золотих рук підрозділу. Все це не просто ремонтують, а роб­лять креативним і комфортним. Найбільша гордість – сквер За­хисників і Захисниць, розташований на території частини. Це сакральне місце, де кожен еле­мент дихає змістом і вдячністю захисникам, які серед нас. Тут ростуть дерева, стоять фі­гури, кожна з яких має значення. Алея називається «Дорога до­дому», а серед фігур – воїн із дітьми, пес, який зустрічає гос­подаря, хлопчик із м’ячем. Усе невипадково.

«Коли ти стоїш на цій алеї, то розумієш, що попереду ще багато доріг. Але ця, додому, найцінніша, – пояснюють у підрозділі. – Тут можна просто посидіти, перевести дух після навчання, відчути тишу, подзвонити рідним. Згадати, що є ще щось, крім вибухів. Тут – місце сили. Місце, де військові, які з окопів приїхали на навчання, можуть відновитися і переконатися: тут про них подбають».

5 РОКІВ ЗМІН – ЗАРАДИ ЖИТТЯ І ПЕРЕМОГИ

П’ять років – це не просто циф­ра. Це роки випробувань, змін і перемог. Тут виховують фахівців, які рятують життя, змінюють правила війни і гідно відстоюють нашу землю. І кожен курсант, який пройшов цей шлях, – не просто військовослужбовець. Він – захисник, воїн, знання і навички яко­-го – фундамент майбутньої Перемоги. І тому 1 вересня – свято не лише для 143 ОНТЦ «Поділ­ля», а для всіх, хто вірить у свою нездоланну міць.

Відділення комунікацій 143 ОНТЦ «Поділля».