МІЖ РОЗВАГАМИ ТА НЕБЕЗПЕКОЮ

У цифрову епоху дитинство змінилося. Нині школярі не просто грають у дво­рі – вони живуть паралельним життям в онлайн-­прос­торі. Поряд із навчальними сайтами, мультфільмами чи відеоблогами діти щодня стикаються з прихованими загрозами: психологічними пастками, маніпуляціями, а іноді – і прямою злочинною діяльністю. Саме тому настав час серйозно говорити про невидимий вплив, що може мати дуже реальні й трагічні наслідки. Со­ціальні мережі, відео­хос­тинги й месен­джери стали джерелом не лише інформації та розваг, а й небезпек. Деякі підлітки шукають гострих емоцій, а інтернет пропонує їм небезпечні «ігри» й сумнівні «пригоди».

НЕВИДИМИЙ ВПЛИВ І РЕАЛЬНІ ЗАГРОЗИ

Серед великої кількості контенту в TikTok, Telegram та інших мережах приховані справжні пастки. Недавно набрали обертів тривожні явища. Од­нією з найнебезпечніших тенденцій останніх років стало те, що ворожі структури цілеспрямовано вербують українських підлітків через месен­джери. Телеграм-канали з гарними обкладинками і ніби не­шкідливими чатами можуть виявитися справжніми пастками. У таких групах дітей під­штов­хують до зради, провокують на підпали, псування ін­фраструктури, надсилають фей­кові «зав­дання за винагороду». Деякі канали керуються російськими спецслужбами, зокрема фсб, і активно шукають тих, хто ще не вміє критично мислити. Для підлітка обіцянка швидких грошей або «пригода» звучить спокусливо. Але реальність – кримінальна відповідальність, небезпека для життя та здоров’я, а інколи й використання дитини у ворожих цілях.

Інший рівень впливу – «пси­хологічні ігри», які активно поширюються у TikTok. Одна з них – «Жовті двері, червоні двері», що позиціонується як «цікавий ритуал підсвідомос­ті». Насправді – це техніка самогіпнозу, в якій ведучий вводить дитину в змінений стан свідомості через навіювання. Гравець уявляє себе в коридорі з дверима та має «досліджувати» підсвідомість.

Але такі практики без учас­ті фахівця можуть викликати стра­хи, паніку, нічні жахи; спри­чи­нити розлади сну, тривожні стани, психосоматичні реакції; поглибити вже наявні психологічні проблеми. А ще в гонитві за популяр­ністю, переглядами та визнанням у віртуальному середовищі багато підлітків готові на крайнощі. Соцмережі створюють ілюзію: що небезпечніше – то «крутіше», що екстремальніше – то «героїчніше». Усе це підсилюється алгоритмами TikTok, YouTube і Insta­gram, які винагороджують глядацьку цікавість лайками і репоста­-ми й водночас формують но­ву ідеологію: ризик – це шлях до слави. Саме в такому се­ре­довищі з’явився та набув масового поширення заче­пінг – одне з найнебезпечні­-ших захоплень сучасної молоді. Це нелегальний, смертельно небезпечний екстрим, суть якого полягає в тому, що підлітки чіпляються до зовніш­ніх частин потягів, електричок, метро або вантажних потягів – заради безкоштовної поїздки, драйву чи зйомки відео, яке потім викладають у соцмережі. Дехто пробує залізти на дах вагона, інші ховаються в буферах чи тримаються за поручні на ходу. Вони не усвідомлюють, що в таку «гру» вступають не з вітром у волоссі, а зі смертю. Бо у відеоро­ликах усе виглядає драйво­во, ризиковано й… за­хопливо. Але за кад­ром залишаються трагедії, яких у десятки разів більше, ніж вдалих заїздів: ураження струмом високої напруги.

Крім цього, щоб бути «у трен­ді», підлітки часто звер­таються ще й до речовин, що вважаються менш шкідливими, ніж традиційні наркоти­ки, але насправді несуть ве­личезну небезпеку. Однією з таких речовин є снюс (snus) – без­дим­ний тютюновий виріб, який містить надзвичайно високу концент­рацію нікотину. Це невеликі па­кетики з тютюном, які кладуть під губу. Він вважається «безпечною» альтернативою сигаретам, але це не так. Одна пор­ція містить в 5-10 разів більше нікотину, ніж сигарета, що викликає швидке і сильне звикання. Руйнує ясна і зуби, підвищує ризик раку ротової порожнини та проблем із серцем. Викликає тривожність, проблеми з концентрацією та пам’яттю. У соц­мережах його активно рекламують як «модний» продукт, але це лише спосіб приховати його шкоду.

ЄДИНИЙ ФРОНТ У БОРОТЬБІ ЗА БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ

В умовах, коли інтернет на­в’язує дітям небезпечні моделі поведінки, профілактична ро­бота правоохоронців, освітян і батьків виходить на перший план. Щоб не допустити трагедій, важливо не чекати, доки проблема «дозріє», а діяти на випередження – через діалог, контроль і реальне співпере­живання. Саме так працюють фахівці Кам’янець-Подільського райуправління поліції, які щодня стикаються з викликами, що стоять перед сучасними підлітками.

– Деякі ігри, якими нині цікавляться діти, можуть бути досить небезпечними. Тренди зачепінгу в TikTok чи маніпуляції з гіпнозом «дверей» є нічим іншим як небезпечною пасткою віртуального світу, яка негативно впливає на реальне життя. Поліцейські звертають увагу на учнів, яких зацікавили такі небезпечні заняття, та одразу проводять роботу для запобігання нещасним випадкам. Спільно з педагогами і батьками правоохоронці здійснюють контроль за поведінкою дітей, аби ті не завдали шкоди своєму здоров’ю та життю, – прокоментувала інспекторка з кому­нікації Кам’янець-Подільського райуправління поліції Наталія ВІНЦАРСЬКА. – В Україні випад­ків зачепінгу, на жаль, немало. Зокрема, в нашій області. Заради переглядів у соціальних мережах діти ризикують життям, не передбачаючи наслідків. Вилазять на вагони потягів і знімають відео, однак такі захоплення є дуже небезпечними, адже розряд струму до 27 000 вольт, навіть якщо не торкатися дротів, може бути миттєвим.

– Як діяти людині, яка помітила підлітка на вагоні чи підніжці транспорту?
– Потрібно повідомити чергового вокзалу або працівників заліз­ниці. Зателефонуйте на гарячу лінію Укрзалізниці: 0-800-503-111 (безкоштовно). Викличте Національну поліцію (102) або ДСНС (101). Запам’ятайте місце події для точної передачі інформації службам.

У навчальних закладах Кам’янець-Подільської громади інс­пектори сектору «Служба освітньої безпеки» вже провели десятки профілактичних зустрічей. Дітям показують реальні приклади травмувань, розповідають про наслідки. Пояснюють, що коротка «пригода» в TikTok може обернутися довгими роками болю, втрати або навіть загибелі.

– Уже проведено низку профілактичних заходів щодо протидії поширенню таких небезпечних ігор серед підлітків. Під час зустрічей учням було детально доведено можливі наслідки участі в таких розвагах, наведено реальні приклади травмувань та загибелі підлітків, що вже траплялися в Україні внаслідок зачепінгу та інших небезпечних ігор. Інспектори наголосили на відповідальності за власну безпеку та важливості уникати будь-яких ризикованих експериментів, – зазначила офіцер служби освітньої безпеки Анастасія ГРИГОР’ЄВА.

ГОЛОВНЕ – ГОТОВНІСТЬ ВИСЛУХАТИ І ДОПОМОГТИ

А як батькам вберегти дітей від невидимих небезпек і що робити? Про це «ПОДОЛЯНИН» ді­знався у психолога Кам’янець-­Подільського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Віталія ПОЛІЩУКА.

– Пане Віталію, як правильно розпочати розмову про небезпеки в інтернеті, щоб дитина не сприйняла це як нотації чи тотальний контроль?
– Кожен із батьків знає, що не в усіх випадках дитина однаково добре чує те, що їй кажуть батьки. Особливо ефективні батьки для важливих розмов «підловлюють» момент. Ключ до успіху – знайти невимушену ситуацію, коли дитина відкрита до спілкування, і вико­ристати контекст її повсякденного життя, щоб розпочати діалог ненав’язливо. Наприклад, якщо ваша дитина любить розповідати про свій день за вечерею, скористайтеся цим часом, щоб запитати про її активність в інтернеті: «Що цікавого ти сьогодні бачив у YouTube?» або «Твої друзі діляться мемами в чатах?». Така розмова може органічно перейти до теми безпеки, якщо ви згадаєте історію, наприклад, про те, як хтось отримав підозріле повідомлення в чаті. Уникайте моментів, коли дитина поспішає, зосереджена на грі чи засмучена, адже це може зробити її менш сприйнятливою. Ще один спосіб – прив’язати розмову до спільної діяльності. Наприклад, якщо ви разом дивитеся фільм чи серіал, де є сюжет про кібершахрайство чи булінг в інтернеті, використайте це як зачіпку: «Цікаво, а що б ти зробив, якби тобі написали щось схоже?». Це до­зволяє розпочати бесіду, спираючись на те, що вже цікавить дитину. Або, якщо вона грає в онлайн-гру, сядьте поруч і поцікавтеся: «А що ти робиш, коли хтось у грі просить твій пароль?». Такий підхід робить розмову частиною її світу, а не нав’язливою лекцією. Звертайте увагу на природні сигнали. Якщо дитина сама розповідає про дивний коментар у соцмережах чи незрозуміле повідомлення, це ідеальний момент, щоб м’яко ввести тему безпеки. Наприклад, скажіть: «О, до речі, я чув про випадок, коли хтось через таке втратив гроші. Знаєш, як цього уникнути?». Це показує, що ви реагуєте на її досвід і хочете допомогти, а не контролювати. Для підлітків, які часто уникають прямих розмов, хорошим моментом може бути поїздка в машині чи прогулянка, коли відсутній прямий зоровий контакт, що зменшує відчуття тиску. Наприклад, під час дороги до школи запитайте невимушено: «А що думаєш про всякі спам-повідомлення? Тобі таке надходило?». Це може народити діалог без відчуття, що ви «влізаєте» в їхній простір. Важливо залишатися гнучким і не поспішати.

– Які конкретні, неочевидні зміни в поведінці можуть вказувати на те, що дитина піддається небезпечному впливу?
– Зміни не завжди бувають очевидними. І, звісно, щоб їх помітити, треба бути дуже уважним до дітей. Діти, які зазнають кібербулінгу, шахрайства, маніпуляцій чи іншо­-го шкідливого впливу в мережі, можуть проявляти різноманітні поведінкові сигнали, які, на перший погляд, здаються незначними або не пов’язаними з інтернетом. Однією з таких ознак може бути раптова зміна в тому, як дитина використовує свої гаджети. Вона може почати надмірно приховувати екран телефону чи ноутбука, коли ви наближаєтеся, або швидко закривати програми чи вкладки. Або ж навпаки – надмірна прив’язаність до га­джета, коли дитина панікує, якщо не може перевірити повідомлення, або проводить значно більше часу в мережі, ніж раніше, – це також може бути тривожним сигналом.

Ще одна неочевидна зміна – емоційного стану, яка не завжди проявляється як явна пригніченість. Наприклад, дитина може стати надмірно дратівливою чи тривожною без очевидної причини, особливо після використання те­лефону чи комп’ютера. Вона може реагувати різко на прості запитання про те, що робила в інтернеті, або уникати розмов про свої он­лайн-активності. Іноді діти, які зазнають кібербулінгу чи маніпуля­-цій, починають проявляти підвищену чутливість до критики чи жартувати про себе в негативному ключі, що може відображати вплив об­разливих коментарів у мережі. Фізичні прояви також можуть бути неочевидними індикаторами. Наприк­лад, порушення сну – дитина довго не може заснути, прокидається вночі, щоб перевірити телефон, або виглядає втомленою через пізнє сидіння в мережі – може вказувати на стрес, пов’язаний із онлайн-­спілкуванням. Зміни в апетиті, наприклад, пропускання їжі чи переїдання, також можуть бути пов’язані з емоційним дискомфортом через ситуацію в інтернеті.

Ще одна тонка ознака – раптовий інтерес до тем, які раніше дитину не цікавили, особливо якщо вони пов’язані з ризикованими чи сумнівними аспектами. Наприклад, вона може почати ставити запитання про те, як приховати свою активність в інтернеті, або цікавитися способами заробітку онлайн, що може бути по­в’язано з шахрайськими схемами. Також зверніть увагу на ситуації, коли дитина несподівано просить гроші чи подарункові картки, не пояснюючи, навіщо вони потрібні, – це може бути пов’язано з тиском чи шантажем у мережі. Щоб помітити ці зміни, батькам варто бути уважними до повсякденної поведінки дитини, не вдаючись до надмірного контролю. Наприклад, якщо ви помітили, що дитина стала нервовою після перегляду повідомлень або уникає розмов про онлайн-друзів, м’яко поцікавтеся, що відбувається, використовуючи невимушений тон: «Бачу, ти останнім часом багато сидиш у телефоні. Щось цікаве відбувається?». Важливо не звинувачувати, а показати, що ви готові вислухати і допомогти.

– Що робити, якщо батьки ді­зналися про те, що їхня дитина вже залучена до небезпечної діяльності?
– Дізнавшись про таке, батьки опиняються у складній ситуації, яка вимагає швидких, але виважених дій. Важливо діяти делікатно, щоб не відштовхнути дитину і не втратити її довіру, водночас захищаючи від подальших ризиків. Першим кроком є збереження спокою і уникнення різких реакцій. Паніка, крики чи звинувачення на кшталт «Як ти міг таке зробити?» можуть змусити дитину замкнутися або ще глибше зануритися в небезпечну діяльність, особливо, якщо вона відчуває, що її не розуміють. Замість цього варто зібрати якомога більше інформації про ситуацію, не вдаючись до тиску. Якщо ви дізналися про зачепінг через відео чи повідомлення, спробуйте м’яко з’ясувати, як довго це триває, хто ще залучений і що спонукало дитину до цього. Створіть безпечну атмосферу для розмови: виберіть спокійний момент і почніть із відкритого запитання: «Я помітив, що ти цікавишся екстремальними речами. Розкажи, що тебе в цьому приваблює?». Це допомагає зрозуміти мотиви дитини – бажання уваги, тиск однолітків, пошук адреналіну. Далі важливо зрозуміти контекст і масштаб проблеми. У випадку із зачепінгом з’ясуйте, чи це разовий випадок, чи дитина регулярно бере участь у таких активностях, і чи є група однолітків, які її підтримують у цьому.

Якщо йдеться про вербування, наприклад, у соціальних мережах чи через онлайн-групи, перевірте, з ким дитина спілкується, які ідеї або дії їй пропонують, і чи є ознаки маніпуляції або шантажу. Це можна зробити, переглянувши її листування чи активність у мережі, але бажано за її згоди, щоб не порушити довіри. Наприклад, скажіть: «Давай разом подивимося, що це за люди, з якими ти спілкуєшся, щоб я міг бути спокійним за тебе». Якщо пряма перевірка неможлива, зверніть увагу на зміни в поведінці, про які згадувалося раніше, як-от приховування гаджетів чи незвичний сленг. Наступним кроком є відкрита розмова, яка зосереджується на турботі, а не на покаранні. Поясніть дитині, чому її дії небезпечні, використовуючи конкретні приклади. Важливо говорити не повчально, а з позиції підтримки: «Я розумію, що тобі це може здаватися ціка­-вим, але я хочу допомогти тобі уникнути проблем». При бажанні можна знайти безпечні альтерна­тиви для дитини. Якщо ситуація серйозна, наприклад, є підозри на вербування, варто залучити фахівців. Зверніться до психолога, який спеціалізується на підлітковій поведінці, щоб допомогти дитині розібратися в мотивах і вийти з-під впливу. У деяких випадках, особливо якщо є загроза життю чи безпеці, може знадобитися звернення до правоохоронних органів, наприклад, до кіберполіції, якщо вербування відбувається онлайн. У такому разі важливо пояснити дитині, що ваша мета – захистити її, а не покарати. Наприклад: «Ми звер­таємося по допомогу, аби переконатися, що тобі ніхто не зашкодить».

Паралельно працюйте над відновленням довіри і зміцненням зв’язку з дитиною. Часто діти вдаються до небезпечних активностей через брак уваги, відчуття самотності чи бажання досягнути визнання. Проводьте більше часу разом, займаючись тим, що їй подобається, наприклад, граючи в ігри чи відвідуючи цікаві заходи. Покажіть, що ви цінуєте її інтереси, і запропонуйте безпечні способи самовираження. Нарешті допоможіть дитині розвинути критичне мислення і навички безпеки. Навчіть її перевіряти інформацію, розпізнавати маніпуляції та уникати сумнівних контактів. Перегляньте разом налаштування приватності в соц­мережах або встановіть правила, як реагувати на підозрілі повідомлення. Це не лише допоможе виправити ситуацію, але й захистить дитину від схожих ризиків у майбутньому. Діяти потрібно швидко, але з турботою і розумінням, щоб не відштовхнути дитину. Поєднання відкритої розмови, залучення фахівців за потреби, зміцнення довіри і навчання безпечної поведінки допоможе вивести дитину з небезпечної ситуації та запобігти її повторенню.

І пам’ятайте: любов та увага є не лише запорукою щасливої сім’ї, але й захистить вас і вашу родину від численних ризиків та небезпек, яких так багато в навколиш­ньому світі.

Сюзанна СИРОТЮК.