ЗА КУЛІСАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ: ХТОСЬ НА УРОКАХ, А ХТОСЬ – У ХАРЧОБЛОКАХ

5 жовтня – День працівників освіти

Щороку, в першу неділю жовтня, ми дякуємо тим, хто формує майбутнє громади – терпляче, щиро, щоденно, в затишних класах наших ліцеїв. І з кожним роком успіхів, перемог, яким радіють кам’янецькі освітяни, все більше. У підсумках минулого навчального року теж чимало досягнень. Наші учні завжди серед найкращих у країні: зокрема, п’ятеро кам’янецьких випускників здали НМТ на максимальні 200 балів, а двоє – із двох предметів.

Міська влада запровадила щомісячні премії для найкращих педагогів громади, програму підтримки працівників закладів дошкільної та поза­шкільної освіти й тренерів. Крім того, проводилися ви­плати – за роботу в несприятливих умовах, за престижність. На суму 220 тисяч гривень реалізували найкращі учнівські освітні проєкти, відкрили нові простори, майже завершили в ЕНЦУМі будів­ництво манежу для реабілітації дітей і дорослих. А також у рамках дер­жавної програ­ми зробили сучасну потужну реконструкцію харчоблоків у трьох школах за кошти держ­субвенції. Та й загалом у шкіль­них харчоблоках триває оновлення матеріально-технічної бази, чого не відбувалося роками. А ініціатором таких змін став директор комунального підприєм­ства «Комбінат харчування учнів» Дмитро ДІДИК. Тому сьогодні – гарний привід поспілкуватися і про оновлення, і про меню для учнів та їхні смакові вподобання, а також і про роботу команди, яка є невід’ємною частиною освітнього процесу, хоч і залишається за його кулісами.

«СМАЧНІ ОБІДИ ПОЧИНАЮТЬСЯ З РОБОЧОГО МІСЦЯ КУХАРЯ»

– Із часу Вашого керівницт­ва, Дмитре Олександровичу, а це 2021 рік, запустився процес придбання інвентарю та обладнання для самих харчо­блоків, тобто приміщень, де працюють кухарі. Насамперед про те, чому Ви взяли це за пріо­ритет?
– У Кам’янці фактично всі школи обслуговує саме КП «Комбінат харчування учнів», крім п’яти лі­цеїв, де наразі обідами школярів забезпечують приватні підприємці. Напевно, багато хто з містян і не знає, що в нас є ціле комунальне підприємство, яке харчує учнів десяти шкіл громади. І якщо питання якості шкільного харчу­вання обговорюється в кожній домівці, то проблема матеріально-технічної бази їдалень десь трохи загубилася. Але ж ці речі взаємопов’язані. Бо смачні гарячі обіди починаються з робочого місця кухаря. А коли я тільки прийшов на посаду, об’їздив школи і оцінив цю ситуацію, то був, м’яко кажучи, вражений. Тому поставив собі за мету потроху щось змінювати.

– Кухарі, які багато років пра­цюють у їдальнях, зізнаються, що є обладнання та інвентар, які не змінювали по 20 і навіть більше років. То справді так?
– Справді. У більшості харчо­блоків стояли мийні ванни ще радянського зразка, було застаріле обладнання, старі поламані крани, а в деяких їдальнях не було столів, діти їли за партами. Тому давно назріло питання оновлення всього.

– Пам’ятаєте, що насамперед закупили? Про що першочергово просили кухарі?
– Так. Це столи та стелажі з нер­жавіючої сталі. В цьому була гостра потреба, бо кухарі нарізали хліб, видавали продукти, складали посуд на партах, а так не має бути. Тому отримували приписи від санстанції. Ми тоді привезли у двох фурах 19 стелажів і 57 столів, замовлених на запорізькому заводі.

– То в загальному на скільки Вам вдалося оновити мате­ріально-­технічну базу, щоб трохи покращити умови праці кухарів?
– За 2022-2025 роки ми закупили чимало кухонного інвентарю, різного обладнання й техніки. Крім столів і стелажів, замінили по всіх школах крани на воду, закупили мийні ванни з нержавіючої сталі, каструлі, ножі, термоси, ваги, оновили посуд тощо. Придбали професійні м’ясорубки для їда­лень ліцеїв №7 та 6, велику посудомийну машину для 17-го ліцею (для розуміння, тільки одна така коштує 78 тисяч гривень), холодильники для 1, 6 й 13-го, шість бойлерів для різних їдалень то­-що. Щороку проводимо косметичні ремонти харчоблоків, а в гімназії на Підзамчі у співпраці з директором виконали косметичний ремонт усієї їдальні. До речі, керівникам закладів дякую за співпрацю.

«ОДНА ГРИВНЯ ЗАМІСТЬ 20 ТИСЯЧ – ОФІС І СКЛАД БЕЗ ВИТРАТ»

– За які кошти всі оновлення? Це бюджет громади?
– Ні. Все закуплено за гроші із власного прибутку підприємства, – розповідає директор комунального підприємства «Комбінат харчування учнів» Дмитро ДІДИК. – На обладнання, ремонти, посуд, техніку за цей час витрачено понад 2 мільйони гривень, за­роблених комбінатом. Але не можу не згадати про чудовий державний проєкт капітального ремонту шкіль­них їдалень і харчоблоків за рахунок держ­субвенції та при співфінансуванні громади. І в перелік шкіл потрапили три ліцеї нашої громади: 16-й, який обслуговуємо ми, а також 9-й і 5-й, де послуги з харчування надають підприємці. Ви, мабуть, бачили в усіх ЗМІ ці ремонти й нову техні­ку! Це ціла модернізація приміщення та повна заміна обладнання на сучасне, це нові технології, що обі­йшлося у близько 10 мільйонів гривень по кожній школі. І на це заслуговує кожна їдальня. Додам, що в питаннях покращен­ня роботи харчоблоків міська влада йшла нам назустріч, і ми вдячні міському голові Михайлу Посітку, який підтримував усі наші ініціативи. А перший крок міської ради в цьому напрямку – виділення для комбінату приміщення під офіс вартістю оренди 1 гривня в рік, що значно зекономило наші кошти.

– А як було до Вашого керів­ництва?
– Комбінат знімав приміщення під офіс і склад у підприємця. Я, чесно кажучи, був здивований, що комунальне підприємство платить щомісяця понад 20 тисяч гривень за оренду. Ми подали відповідні документи до міськради і отримали підтримку. Тепер маємо власний офіс і склад без таких витрат. Там зробили невеличкий косметичний ремонт, купили комп’ютери. А тоді почали трохи оновлювати обладнання в харчоблоках.

– Дмитре Олександровичу, що далі у планах щодо оновлень в їдальнях? Чи будете рухатися в такому ж напрямку?
– Роботи насправді ще дуже багато. І насамперед ремонту потребують самі приміщення харчоблоків та їдалень. У деяких школах вони в досить поганому стані, наприклад, у 6-й, 13-й, де дітей багато, а приміщення невелике. Також потрібно оновити вікна, сантехніку. Але все поступово. Час покаже. Хочу лише сказати, що наші діти варті найкращого, і дуже хочеться, щоб ми мали можливість створити для них такі умови.

«ОРІЄНТИР – КНИГА КЛОПОТЕНКА. З ПОПРАВКОЮ НА РЕАЛЬНІСТЬ»

– Щодо самого харчування. Знаємо, що окремий напрям роботи в цій системі сьогодні – це оновлення меню. Чи дотримуєтеся базового орієнтира, яким стала книга Євгена Клопотенка, рекомендована для шкільного харчування?
– Звісно. Але з поправкою на реа­льність. Ми радилися з куха­рями, спостерігали, що діти реально їдять. Деякі страви не приживалися, наприклад, буряк зі сметаною. Тож обрали ті рецепти, які до вподоби школярам. Дівчата-кухарі щодня експериментують, аналізують і впроваджують краще, щоб діти їли з апетитом.

– А з кадрами наразі як? Чи вистачає кухарів у шкільних їдальнях?
– Проблема з кадрами насправді є. Наразі на комбінаті чотири вакансії кухарів і дві – кухонних працівників. Зарплату ми трохи під­вищили. Але проблема ще й у графіку. Робота у шкільній їдальні починається дуже рано, не кожен на таке готовий. Тому рук не вистачає, а це, повірте, дуже важко для кухарів. Уявіть: у середньому в одній школі гарячими обідами забезпечуються від 150 до 400 дітей, тобто досить великі об’єми, які необхідно приготувати в обмежений час і переважно на застарілому обладнанні, що довго розігрівається. Пригадую, як у період вимкнень електроенергії кухарі приходили на роботу о 4-5 ранку, щоб усе встигнути. Але ми впоралися. За тими накритими столами в їдальні стоїть титанічна робота на кухні, яку іноді трохи недооцінюють.

«ЩОБ ДІТИ ЗГАДУВАЛИ ЇДАЛЬНЮ ЯК ЧАСТИНУ ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ»

– Ви казали, що в інших містах комбінати харчування ліквідо­вують…
– Так. У багатьох містах харчування у школах передали приватникам. Але наша ситуація унікальна. Ми маємо власне комунальне підприємство, і це дуже добре. Як кажуть, поки є комбінат, приватники не можуть диктувати високі ціни. Це тримає баланс і дозволяє контролювати якість.
– До речі, щодо цінової політики декілька слів.
– Вартість сніданку в школі – 30 грн. Обіди для 1-4 класів кош­тують 48 гривень, для старших класів – 60, дітки окремих пільгових категорій харчуються безкоштов­-но. Меню складається з урахуванням вікових потреб дітей. Ми обов’язково включаємо м’ясні, овочеві страви, каші, фрукти, напої – все, щоб діти отримували збалансоване та поживне харчування щодня. І я вдячний усьому колекти­ву комбінату – від кухарів до бух­галтерів, бо і така праця варта поваги.

«ДАЙТЕ БОРЩУ!»

Про роботу комбінату і щоденну працю в харчоблоках спілкувалися і з самими куха­рями. У них – ні хвилинки без роботи: тут кипить борщ, там домивається посуд, а із залу вже доноситься гамір. Жартують, що невтомні, дякують за оновлення інвентарю на їхніх ро­бочих місцях і завжди намагаються бути на позитиві, щоб підтримувати розмови зі школя­рами.

– Коли ці 450 дітлахів прибігають в їдальню, з апетитом їдять те, що ти готуєш, а потім ще й дякують, то забуваєш про втому і заряджаєшся позитивом, – каже завідувачка харчоблоку ліцею №6 Катерина ЖИТОМІРСЬКА. – Щодо оновленого меню: воно затратніше за часом, але за смаковими якостями справді виграє та й більш різноманітне.

– Розкажіть трохи, що сьогодні їдять діти у школі, які страви їм смакують?
– У меню різні котлети, і можна сказати, що діти їх полюбили: і з сиром, і нову котлету по-київськи, і люля-кебаб. На гарнір, як би то банально не було, але найбільше їдять макарони та картопляне пюре. З овочів – і буряк, і салат із капусти з зеленим горошком, сезонні овочі. А на перше серед фаворитів – борщ. Він б’є всі рекорди, і ми часто чуємо від діток: «Дайте борщу!», «Коли буде борщик?». І це так приємно! На сніданок у нашій школі дітям до вподоби сирна запіканка з бананом і сметанковим соусом. Скажу, як є: люблять бургери, сінабони, різні булочки.

– А каші діти зовсім не люб­лять?
– Їх справді їдять неохоче. Хоча нині ми відходимо від ячмінних, пшеничних каш. Їх замінюємо на кус-кус, сочевицю. Цікаво, до речі, що в меню цьогоріч з’явилася птітім – паста із твердих сортів пшениці, готується на маслі та з твердим сиром. Ми докладаємо зусиль, щоб дітям смакувало, стараємося, щоб їжа мала апетитний вигляд. Для здоров’я діток дуже важливе збалансоване харчування, і школа його забезпечує. Але й удома мають подбати про культуру харчування дитини – привчити її їсти кашу, овочі. Розповідати, що корисно, а що не зовсім. І тому я виходжу до діток у зал, спілкуюся, заохочую їсти. А також іду на кожні батьківські збори та кажу про це батькам. Бо дуже шкода, коли дитина не їсть нічого, крім бургерів і солодощів. І навпаки – так приємно, коли діти, які вже закінчили школу, забігають і кажуть, що в нас було смачно. Так хочеться, щоб діти з теплом згадували їдальню як частину свого шкільного життя.

Тетяна ДИКА.