НЕ ЗДАВАТИСЯ І ВІРИТИ

16 листопада – День працівників сільського господарства

Живемо у складні часи – часи війни, змін і випробувань. Війна змінила звичний ритм сільського життя: зруйновані поля, окуповані території, нестача робочих рук, високі ціни й цілковита нестабільність – усе це лягло важким тягарем на плечі українських аграріїв. Та, попри всі труднощі, саме вони тримають продовольчий фронт, забезпечують країну хлібом, підтримуючи економіку, і, безумовно, донатять, волонтерять, допомагають армії не словом, а численними добрими справами. З нагоди професійного свята – Дня працівників сільського господарства, який відзначається щорічно у третю неділю листопада, ми поспілкувалися з Ігорем ГАЄМ, аграрієм, головою Всеукраїнської аграрної ради у Хмельницькій області, депутатом Хмельницької обласної ради, людиною, яка понад усе цінує працю на землі та добре розуміє, з якими викликами зіштовхується аграрна галузь.

– Незважаючи на війну та супутні виклики, аграрна галузь залишається локомотивом економіки, а це більше як 40% валової продукції по Україні, – каже аграрій, голова Всеукраїнської аграрної ради у Хмельницькій області, депутат Хмельницької обласної ради Ігор ГАЙ. – Як і скрізь, тут не без втрат, але, підсумовуючи рік, що минає, хочеться хоч трошки оптимізму в ці непрості часи, хочеться вірити і мати сили діяти. Якщо говорити про 2025 рік для аграріїв країни, то він був складний, у деяких регіонах навіть занадто. Щодо Хмельниччи-ни, то ми продовжуємо нарощувати темпи виробництва, намагаємося створювати нові робочі місця і, звичайно ж, інвестувати. Цього року, крім зернових і технічних культур, набували популярності нішеві культури – цибуля, кавун, диня, пекінська капуста, розторопша, перець, огірок.
Сьогодні в області частина фермерів, ветеранів, які прийшли із фронту і були раніше дотичні до сільського господарства, почали займатися тваринництвом (свині, птиця, худоба, малі сімейні ферми з вирощування ВРХ). Успішно діють грантові проєкти від держави, які стають своєрідним стартом для ветеранів і членів їхніх сімей, розвивається тепличне господарство.
– Ігоре Віталійовичу, Ви вже частково говорили про розвиток тваринництва в регіоні. Як із цим напрямом? Ви й надалі залишаєтеся єдиним аграрієм-ентузіастом у районі, чи, можливо, щось змінилося?
– Як би це дивно не звучало, але початок війни став своєрідним каталізатором розвитку тваринницької галузі, коли на якийсь час зупинилася реалізація в рослинництві, порти були закриті, а ціни на зерно знизилися. Враховуючи те, що в нашому господарстві – ПП «Калинський ключ» – було тваринництво, ми почали його активно розвивати. Із тодішніх 100 корів на фермі в с.Калиня сьогодні маємо 230 голів. Загалом поголів’я зросло до пів тисячі (корови, телята, бички). На досягнутому не зупиняємося, працюємо над новим проєктом – будівництвом нової ферми на 260 голів із доїльною залою. Якщо дивитися на галузь у розрізі області, то всі господарства, де було тваринництво, продовжують займатися цією справою, навіть більше – нарощують потужності, удосконалюються, що не можна сказати про приватний сектор, де кількість поголів’я щороку стрімко зменшується.
Загалом на Хмельниччині потужно розвивається птахівництво і молочне скотарство. Хоча проблем у галузі вистачає (вода, відключення електроенергії, заготівля кормів, гноєвидалення), але головна – кадровий голод. Ми намагаємося зберегти людей, проте реалії невтішні. Ветеринари, зоотехніки, тваринники сьогодні на вагу золота. Якщо в рослинництві достатньо невеликої кількості робочих місць, адже більшість операцій відбуваються за допомогою сучасних широкозахватних агрегатів, то з тваринами це не працює. Існують проблеми з ринком збуту, особливо відчутним вони будуть у перспективі. До слова, 17 листопада під егідою Всеукраїнської аграрної ради спільно з обласними очільниками та народними депутатами плануємо провести на Хмельниччині євроінтеграційний аграрний форум. Серед ключових питань – законодавчі зміни в частині адаптації українського законодавства до вимог Євросоюзу.
На жаль, маємо на ринку багато молоковмісних продуктів, основним компонентом яких є пальмова олія. Відсутні реалізація та адекватна цінова політика, а у глобальному масштабі – це як мінімум здоров’я нації. Щоб не стати сировинним придатком Європи, маємо піднімати стандарти, мислити стратегічно і думати, в якій країні будуть жити наші діти.
– Декілька років тому всі активно обговорювали ринок землі, зокрема, її продаж. Чи став він масовим, і чи є випадки, коли люди забирають власні паї, щоб обробляти самостійно?
– За останні роки ситуація на ринку землі не дуже змінилася. Наратив, що український чорнозем коштує дуже дорого, а аграрії його нещадно експлуатують, виплачуючи несправедливі орендні плати, не виправдав своєї суті.
Як і раніше, ціна за гектар залежить від нормативно-грошової оцінки землі та потреб ринку, а вони не дуже зросли. Щодо самостійного обробітку паїв, то знаю людей, навіть у нас були випадки, коли забирали землю, а потім віддавали назад. Сподівання на «безтурботне аграрне життя» не справдилося ні в дохідності, ні в рентабельності.
– Безумовно, війна внесла свої корективи і в аграрну галузь зокрема. Чи можливо оцінити в якихось вимірних масштабах втрати, завдані діями окупантів?
– Не скажу за всіх, лише за колег із Всеукраїнської аграрної ради, але наразі близько 400 господарств залишаються під окупацією. Збитки? Вони колосальні. Є чимало тих, хто втратив усе і досі втрачає, хто втратив, але не здається і відновлює. Якщо ж говорити мовою цифр, то 2021 року країна зібрала близько 120 млн тонн зерна, а 2025 року ця цифра прогнозується на рівні 65-70 млн тонн. Це не лише втрата валової продукції, а й робочих місць, ВВП, податків і зборів, допомоги інфраструктурним та соціальним проєктам на місцях.
– Ігоре Віталійовичу, Ви як депутат обласної ради були ініціатором програми допомоги військовим частинам області. Загалом волонтерство в умовах війни – це вибір чи обов’язок?
– У аграріїв це обов’язковий вибір. Із першого дня війни через благодійний фонд «Збережи Україну» Всеукраїнської аграрної ради ми щодня допомагаємо військовим, реагуючи на постійні запити десантно-штурмових військ, сухопутних, безпілотних систем, сил спеціальних операцій та інших. Разом із колегами-аграріями, депутатами обласної ради були ініціаторами продажу з аукціону комунального майна обласної ради, яке неефективно використовувалося. Загалом було отримано 105 млн грн, які були надані для потреб військових частин на території області. І далі продовжуємо допомагати, адже за кожним донатом чи допомогою стоїть майбутнє нащадків.
– Із нагоди професійного свята що побажаєте аграріям?
– Усім бажаю міцного здоров’я, мирного неба, злагоди і достатку в родинах, нехай усе задумане здійснюється, нехай будуть гарні врожаї, грандіозні плани і перспективні результати. А головне – ніколи не здавайтеся! Завжди вірте в Україну, Перемогу і майбутнє!