КАМ’ЯНЕЦЬ ТВОРИВ, НАДИХАВ І ВИСТОЯВ
У Кам’янці-Подільському 2025-й став роком, коли місто ніби навчилося дихати двома легенями: однією – воєнною, напруженою, сповненою болю та боротьби, а другою – людською, творчою, спортивною, життєствердною. Це був рік, коли поруч із сиренами лунали оплески на фестивалях, коли поруч із волонтерськими штабами вибухали емоції на стадіонах, коли поруч із тривогою жила незламна жага творити, допомагати й перемагати.
Цей рік довів: Кам’янець – не просто місто-фортеця. Це місто, де кожна людина – цеглинка великої спільної стійкості. Спортсмени, ветерани, волонтери, студенти, музиканти, школярі, митці – кожен у свій спосіб піднімав планку можливого там, де інші бачили лише труднощі. І саме з цих тисяч маленьких і великих подвигів складається головний підсумок року: Кам’янець вистояв, Кам’янець творив, Кам’янець надихав.
ГУЧНІ СУПЕРЕЧКИ РОКУ
2025 рік у нашому місті минув під знаком гучних суперечок – від баталій навколо статусу університету й дискусій щодо Алеї Надії до транспортного тарифу та нового бренду міста.
Цей рік став одним із найбурхливіших у новітній історії Кам’янець-Подільського національного університету ім.Івана Огієнка. Те, що почалося як технічне рішення уряду про реорганізацію, виросло у масштабну боротьбу за автономію, назву та саму ідентичність університету.
Першого серпня на офіційних ресурсах вишу з’явилося емоційне звернення студентів та науково-педагогічних працівників. У ньому вони висловили різке обурення наказом МОН про приєднання Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка до Подільського державного університету. За два дні до цього, 30 липня, відбулася конференція трудового колективу, де ухвалили рішення готувати судовий позов, аби оскаржити розпорядження Кабміну. Аргументи викладачів і студентів були жорсткими: відсутність публічних консультацій, ігнорування позиції колективу, непрозорість реорганізаційної процедури, дисбаланс у складі комісії, та головне – загроза втрати статусу національного.
Восени питання нарешті було врегульовано. Нове рішення Кабміну змінило попереднє: Подільський державний університет приєднують до Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, а не навпаки. Статус «національного» та ім’я залишаються незмінними.
А ще на початку року громадські слухання перетворилися на гарячу суперечку. Перевізники наполягали на підвищенні тарифу до 16-18 грн, аргументуючи зростанням витрат і дефіцитом кадрів. Містяни виступали проти підвищення, наголошуючи на низькій якості перевезень: переповнені автобуси, технічні проблеми, грубість водіїв та повна непрозорість прибутків. Дискусія не раз переходила в сварки. Попри все, після додаткових обговорень і вагань, міська влада все ж ухвалила рішення встановити тариф у 13 грн – як компроміс між вимогами перевізників та можливостями кам’янчан.
Відбулися зміни в депутатському корпусі міськради – з різних причин до неї ввійшли наступні за списком депутати від політичних сил Ніна ФАБІЯНСЬКА («Слуга Народу») і Дмитро ВАСИЛЬЯНОВ («ЄС»).
Ще влітку Політична рада партії «Слуга Народу» ухвалила рішення про підтримку народної ініціативи щодо відкликання п’ятьох депутатів Кам’янець-Подільської міської ради. Четверо з них – Аракел МЕЖЛУМ’ЯН, Валентина БОРКОВСЬКА, Андрій БОЙКО та Дмитро ВЛАСЮК – оскаржували рішення в судовому порядку. Проте 9 грудня Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції: відмовити депутатам у скасуванні рішення партії.
Новий бренд міста: крок уперед чи крок у прірву? Саме таке питання супроводжувало містян цьогоріч. 23 жовтня депутати затвердили нову айдентику Кам’янця, на розробку якої з бюджету пішло майже 100 тис. грн. Презентація бренду M360 Agency викликала одразу дві хвилі реакцій – підтримку та різку критику. Що отримало місто? Нове стилістичне рішення, логотип із «променями», слоган «Кам’янець може те, що можеш ти» та концепцію, у центрі якої – людина. Що обурило опонентів? Насамперед відсутність згадки про повну назву міста, мінімум історичних асоціацій, порівняння з логотипом російського «Кинопоиска». Попри суперечки, бренд затвердили, а міський голова Михайло ПОСІТКО зазначив: «Якщо обговорюють – це означає, що бренд працює».
МЕДИЧНІ НОВИНИ РОКУ
Медична сфера Кам’янеччини упродовж року продемонструвала не лише стійкість в умовах війни, а й розвиток, гуманність та професійне зростання.
У селі Оринин відбулося відкриття релокованої з Донеччини Мирноградської лікарні, яка розмістилася у приміщеннях Орининської поліклініки, закритої 2022 року.
А Кам’янець-Подільська міська лікарня 2025 року підтвердила статус закладу зростання, розвитку та національного визнання. Серед ключових подій року: участь у проведенні трансплантації серця – третьої успішної операції спільно з командою Першого Львівського медичного об’єднання; посмертне вилучення нирок донора – черговий етап розвитку трансплантології та здійснення забору серця й інших органів заради порятунку шестирічного пацієнта з Житомира.
КАДРОВІ ЗМІНИ РОКУ
Цей рік у Кам’янці-Подільському не минув без кадрових змін у ключових сферах життєдіяльності громади.
Призначено нову керівницю Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Олександру СВИРИДЮК. Директоркою КУ «Молодіжний центр Кам’янця-Подільського» стала Владислава ДЖУРИК. До виконання обов’язків ректора Подільського державного університету приступила Алла ІВАНОВСЬКА. А виконання обов’язків ректора К-ПНУ ім.Івана Огієнка покладено на Наталію БАХМАТ.
Підполковника Богдана БЕРКУТУ призначено начальником Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А новим директором Кам’янець-Подільського ліцею №14 став Олександр ГОРДІЙЧУК. Начальником міськуправління охорони здоров’я призначено Дениса ПШЕТАКОВСЬКОГО, Світлана БОДНАР очолила управління гуманітарної політики міськради. Керівником КНП «Дитячий медичний центр» став Вадим ГОЛОВКО. Обов’язки директора Кам’янець-Подільського РЕМ АТ «Хмельницькобленерго» тепер виконує Максим ХМЕЛЮК. А обов’язки гендиректора КП «Міськтепловоденергія» покладено на Артура ПАШУ.
На посаду керівника Кам’янець-Подільської окружної прокуратури призначено Наталію ГОНЧАРУК. Папа Римський Лев XIV призначив правлячим єпископом Кам’янець-Подільської дієцезії Римо-католицької церкви Едуарда КАВУ.
МІСТО ЖИЛО ДОПОМОГОЮ
Волонтерство давно стало не просто допомогою, а частиною міського життя. Культура, освіта, переселенці, підлітки, митці – усі тримають свій тиловий фронт. Протягом року «Подолянин» не раз переконувався: саме людська солідарність творить справжні дива.
Волонтерський центр «Мотанка» вже четвертий рік – серце кам’янецького волонтерства. Тут плетуть сітки, шиють кікімори, адаптивну білизну для бійців, збирають донати й тримаються одне одного. Міські заклади культури стали маленькими фортецями підтримки – і творчість, і арттерапія, і спосіб зібрати кошти на техніку для фронту.
Товариство Червоного Хреста України в Кам’янець-Подільському – ще один важливий фронт. Волонтери організовували збори речей, продуктові набори для сімей військових і переселенців, навчали містян домедичній допомозі, проводили інформаційні акції та підтримували поранених. Їхня робота часто залишалася непомітною, але критично важливою.
Місто протягом року жило благодійністю. Влаштовувалися численні ярмарки, де школярі, студенти, громади та колективи зібрали сотні тисяч гривень на потреби ЗСУ. Особливо виділився «День активного донату», організований ЦКіМ «Розмай». Загалом це був справжній марафон добрих справ. Діти й дорослі виготовляли сувеніри, пекли смаколики, продавали власні вироби, щоб зібрати кошти на дрони, тепловізори, Starlink-и та медичні засоби тощо. Важливою складовою цієї підтримки упродовж усього 2025 року стала й системна допомога з боку міської ради. З міського бюджету регулярно виділялися кошти на потреби військових частин, у яких служать захисники-кам’янчани. За ці кошти закуповувалися дрони, засоби радіоелектронної боротьби, обладнання зв’язку та інша необхідна техніка, що безпосередньо посилювала обороноздатність наших підрозділів. Водночас місто послідовно дбало й про тих, хто повертається з війни. Влітку розпочав роботу комунальний заклад «Ветеранський простір «Ветеран ПРО» Кам’янець-Подільської районної ради». До штату закладу ввійшли фахівці із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб, які надають їм та їхнім родинам інформаційно-консультаційні послуги, допомагають у процесах реабілітації, соціальної адаптації та повернення до мирного життя.
ЗІРКОВІ ГОСТІ ТА ФЕСТИВАЛІ РОКУ
2025-й став роком, коли Кам’янець нагадав усій країні: попри війну, виклики й втому, тут б’ється потужне культурне серце. Місто жило фестивалями, концертами, поетичними вечорами, мистецькими зустрічами й гучними візитами зірок – і «Подолянин» був у центрі всіх цих подій, фіксуючи, як Кам’янець оживає, наче після довгої зими.
Весна розпочалася зі слова – поетичного, камерного, емоційного. Фестиваль «Поділля Open» повернув у Старе місто мелодію голосів, ритм рими й теплі розмови про те, що тримає людей у найважчі часи. Навесні на наше місто звернула увагу вся країна. Популярна програма «Сніданок з 1+1» приїхала познайомити телеглядачів з Кам’янцем, його історією та людьми. Неля ШОВКОПЛЯС і Єгор ГОРДЄЄВ створили етер, у якому місто сяяло – не на показ, а природно, як воно вміє. І цього разу не Кам’янець їхав у столицю, а столиця – до Кам’янця, що само по собі стало символічним жестом. І майже без паузи Кам’янець підхопив інший настрій – фестивальний. «Нетлінна спадщина глибин Дністра» та ярмарок «На Іванця до Кам’янця» з їхнім фольклором, ремеслами, народним співом та запахом домашньої кухні перетворили площі на простір, де минуле міцно тримало за руку сучасність. А чого лиш був вартий фестиваль «Амбасадор дитинства». Це свято змінило звичне уявлення про дитячий захід. Бо коли в один день на сцену виходять Kalush Orchestrа, ВУЗВ, POSITIFF, Влад ДАРВІН, Amador LOPEZ, Люся КАВА, Дядя ЖОРА, BRYKULETS та інші зірки – це вже не просто фестиваль, а емоційний шторм.
СПОРТИВНІ ЗВИТЯГИ
2025-ий став доказом того, що незламність може звучати не лише на фронті, а й на спортивних аренах, у волонтерських залах, на благодійних ярмарках і на стадіонах, які знову заповнили люди. Спорт цьогоріч не просто жив – він став натхненням і символом сили міста, що б’ється одразу на кількох фронтах.
Весна принесла футбольний вибух. ФК «Епіцентр» увійшов до Української Прем’єр-ліги (УПЛ), завоювавши право на це місце достроково в сезоні 2024-2025. Команда стала чемпіонкою Першої ліги ПФЛ 2024-2025, отримавши золоті медалі та вперше в історії виступила в найвищому дивізіоні українського футболу.
Також 2025-й отримав міжнародну гордість – збірна України виступала на «Іграх Нескорених – 2025» у Ванкувері та Вістлері, виборовши 30 медалей і посівши третє місце в загальному заліку. І серед медалістів – кам’янчанин майор Валерій ОДАЙНИК із 143 ОНТЦ «Поділля». Він виступав у бігових лижах, веслуванні, скелетоні, баскетболі, волейболі та регбі – й усюди демонстрував силу, витримку тав майстерність. А вже восени він разом із побратимами зробив неможливе: під час «Звитяги Нескорених» ветерани з тяжкими ампутаціями синхронно протягнули два автобуси загальною вагою 36 тонн, подолавши 16 м 95 см. Рекорд зафіксовано Національним реєстром рекордів України.
А ще і мотобол повернув рев спорту, який є в ДНК міста. Влітку Україна офіційно повернула збірну на чемпіонат Європи з мотоболу після 8 років відсутності – турнір відбувся в місті Будель (Нідерланди). Хоча команда України посіла останнє місце (МК «Поділля-Мотор» представляли В’ячеслав ЯНІШЕН і Владислав МУДРИК), цей виступ став символічною перемогою: весь світ ще раз переконався, що Україна була і буде мотобольною державою. А після цього на наш кам’янецький мотобольний стадіон завітав литовський клуб МК «Kretinga», який зіграв з командами міста.
Баскетбольний рік також виявився гучним. Команда «ДіДіБао» у Вищій лізі провела численні переможні матчі, повернула інтерес молоді до баскетболу й знову зробила цей вид спорту частиною міських буднів. Весняний відрізок сезону став особливо вражаючим – результативність, емоції, заряд трибун.
КРИМІНАЛ РОКУ
2025-й став роком, коли вся Кам’янеччина знову переконалася: війна точиться не лише на передовій, а й у тилу. І хоча правоохоронці працювали злагоджено та професійно, низка резонансних злочинів сколихнула громаду.
На початку року трапився вибух біля ТЦК забрав життя кур’єра та поранив вісьмох людей. СБУ швидко встановила виконавців – місцевого наркозалежного та 17-річного студента, завербованих фсб через телеграм-канали. Вони виготовили та доставили вибухівку, яку куратори з рф підірвали дистанційно. Обидва зловмисники під вартою, їм загрожує довічне ув’язнення.
Небезпечним планом фсб стали підготовлені вибухи під автомобілями восьми депутатів міськради. СБУ затримала двох агентів у момент виготовлення вибухівки в орендованій квартирі. Серед виконавців – 24-річна наркозалежна жінка та її співмешканець. Після цього в місті встановили нові заходи безпеки.
Кам’янець знову опинився в епіцентрі небезпеки, коли 25-річний мешканець Київщини, також завербований через телеграм, прибув до міста, щоб убити військового ЗСУ. Він заклав вибухівку під колесо авто захисника біля багатоповерхівки. СБУ затримала його «на гарячому». Зловмисник діяв за вказівками фсб. Йому оголошено підозру за державну зраду та підготовку теракту.
Ще один вибух, але тепер емоцій, привнесла перевірка Омбудсмена одного із приватних закладів для літніх людей, яка виявила: прив’язаних мотузками підопічних, замкнених у кімнатах людей із психічними розладами, плісняву та антисанітарію. Поліція відкрила кримінальне провадження за незаконне позбавлення волі.
Телефонні аферисти обманювали містян упродовж року, виманюючи гроші за вигадані проблеми й небезпеки. Поліція неодноразово попереджала громадян та відкривала провадження, однак кількість інцидентів зростала.
ВТРАТИ РОКУ
Підбиваючи підсумки 2025 року, важко оминути головне – війна й далі забирає наших людей. Для Кам’янеччини цей рік став роком важких прощань: чорні звістки з фронту не припиняли надходити, і громада міста та району вже вшанували пам’ять 236 Героїв (станом на 25 січня), які віддали життя за незалежність України.
За кожною цифрою – доля людини, родина, нездійснені мрії та незавершені плани. Їхня самопожертва стала частиною історії нашого краю, а ім’я кожного полеглого сьогодні вписано не лише в офіційні списки, а й у серця тих, хто продовжує жити й працювати заради України, яку вони боронили.
Сюзанна СИРОТЮК.
