ВІД ПІХОТИНЦЯ ДО КОМАНДИРА ЕКІПАЖА БПЛА
Кам’янчанин Юрій ЯРОШЕВСЬКИЙ почав свій шлях у війську у 18 років, коли його призвали на строкову службу. Відтоді й дотепер хлопець несе службу в Збройних силах України. Повномасштабне вторгнення зустрів на сході України разом із побратимами. Але через важке поранення воїну довелося змінити спеціалізацію.
Зараз Юрію 23 роки. За цей час він пройшов шлях від піхотинця до оператора БПЛА. Незважаючи на наслідки після поранення, швидко опанував нову спеціальність і нині керує екіпажем безпілотних авіаційних комплексів у 48–й інженерній Кам’янець–Подільській бригаді.
Робота оператора БПЛА потребує певних навичок і точності дій, тому, щоб стати професіоналом, Юрій пройшов не одне навчання. Тепер він керує екіпажем і продовжує вдосконалюватися сам.
– До цього я з БПЛА не працював, був звичайним піхотинцем, але вирішив спробувати. Тим паче в дитинстві любив грати в комп’ютерні ігри. За цей час, що несу службу в 48-й бригаді, пройшов вже декілька фахових навчань: із керування ФПВ, «вампірами» та наземними роботизованими комплексами. Мені дуже цікаво, бо в цьому все майбутнє, ця галузь нині дуже розвивається. Якщо воно тобі подобається, то цим мариш, – із захватом розповідає військовий.
ПРО ТЕ, ЯК ПОТРАПИВ ДО БРИГАДИ
– Я місцевий, тому після важкого поранення почав дізнаватися, де є вільні місця, бо знав, що вже не зможу служити в піхоті, але з армії не піду. В 48-й інженерній Кам’янець-Подільській бригаді мені запропонували посаду оператора БПЛА. Я погодився і відтоді служу тут, – каже Юрій.
ПРО ТЕ, ЯК ЗАЗНАВ ПОРАНЕННЯ
– 2023 року під Авдіївкою треба було евакуйовувати людей, і нас «спалив» ворожий дрон. Коли почали нести пораненого, то накрило мінометом. Я стояв найближче до нього, і мені посікло всю ліву сторону: ноги, руки, голову, живіт, легені пробило. Була дуже довга реабілітація, яка триває досі, бо є уламки в коліні, які неможливо витягнути, – згадує хлопець.
ПРО РОДИНУ І ПІДТРИМКУ
– 22-го року в мене батько пішов служити в ТРО добровольцем і на Куп’янському напрямку загинув. Тому моя родина дуже скептично ставиться до того, що я у війську, бо я залишився один чоловік у родині. Але вони вже звикли. Знають, що мене нічого не зупинить, мені це подобається, тому мовчать.
Поранення і загибель батька не зламали воїна, не змусили піти з армії, проте зробили сильнішим і відкрили нові можливості в освоєнні професії оператора БПЛА. Хлопець розповідає, що не бачить себе в цивільному житті, бо з повноліття у війську. Йому це подобається, хоче бути корисним тут. Нині Юрія підтримують родина і любляча дружина.
ПРО ЩО МРІЄ
– Мрія, як і в усіх, – щоб був мир і спокій, щоб хлопці, які на передовій, повернулися додому, щоб молоде покоління, яке нині росте, не бачило того, що бачили ми, – поділився хлопець.
Такі люди, як Юрій Ярошевський, не відступають і не ламаються. Там, де боляче й важко, воїн обрав залишитися і продовжити робити свою справу. Спокійний, зосереджений, відповідальний – він бачить далі за горизонт і бере на себе більше, ніж зобов’язаний. Його вірність побратимам і справі варта глибокої поваги.
Відділення комунікацій 48 інженерної Кам’янець–Подільської бригади.
