ОСОБЛИВА РОБОТА ДЛЯ ОСОБЛИВИХ ДІТЕЙ
У Кам’янці-Подільському вже понад чотири місяці працює Центр розвитку «Сяйлик», створений при благодійному фонді «SOS Штаб громадянської оборони». Тут щодня відбувається тиха, але надзвичайно важлива робота – допомога дітям із розладами аутистичного спектра (РАС).
РАС неможливо «вилікувати». Але можна навчити дитину жити повноцінніше, впевненіше, самостійніше. Саме для цього існує вчасна соціально-психологічна адаптація, поведінкова та сенсорна терапія.
Ми побували на занятті та поспілкувалися з Мариною МАРТИНЕНКО – сенсорною терапевткою центру, людиною, для якої ця справа давно стала покликанням.
ЗВИЧНА РОДИНА
Батько пані Марини був радянським військовим українського походження і тривалий час служив у Польщі, де й народилася майбутня терапевтка. Її мати була родом із росії. Пізніше сім’я переїхала в м.Бахмут. Там Марина пішла до школи, закінчила педагогічне училище за спеціальністю «Вихователь дітей дошкільного віку» і розпочала роботу в дитячому садочку. Але згодом її серце привело до обласного Будинку дитини.
– Колись у мене були дві мрії: стати хірургом або адвокатом, – усміхається пані Марина. – Але я не змогла залишитися осторонь від дітей, які потребували тепла. Ми часто проходили повз Будинок дитини. Я чула, як плачуть малюки… І зрозуміла: хочу бути поруч із ними.
У цій сфері вона пропрацювала майже 17 років.
ШЛЯХ ДО ТЕРАПІЇ
2020 року Марина Юріївна влаштувалася до приватного центру сенсорної терапії – спочатку адміністраторкою. Спостерігаючи за заняттями, за маленькими, але такими важливими перемогами дітей, вона вирішила опанувати нову професію.
– Я проходила багато курсів, навчалася в різних спеціалістів, отримувала сертифікати. Працювала й одразу застосовувала знання на практиці, – розповідає вона.
Так почався її шлях у сенсорній терапії.
ЖИТТЯ СПОЧАТКУ
– Які були Ваші дії після початку повномасштабного вторгнення?
– Ще в березні я працювала. Далі в місті робилося все гірше й гірше. Врешті у травні я виїхала. Певний час після вимушеного переїзду ще адаптовувалася до нового життя. Спершу жила в селі у Хмельницькому районі, вже пізніше перебралася до Кам’янця-Подільського.
На своєму шляху пані Марина була не сама. Ще з Будинку дитини вона товаришувала з пані Оленою. Дві колежанки разом покинули рідний Бахмут і почали працювати в Кам’янці.
ПОКЛИКАННЯ КЛИЧЕ!
Спочатку жінки облаштували невеличку сенсорну кімнату просто вдома. Та швидко зрозуміли: потреба в такій допомозі значно більша, і самотужки вони не впораються. З ідеєю створення повноцінного простору звернулися до БФ «SOS Штаб громадянської оборони». Команда фонду підтримала ініціативу.
Коли теперішня адміністраторка центру «Сяйлик» пані Ганна почула про це, то захопилася ідеєю відкриття. З серпня 2025 р. вона та інші працівники штабу проводили опитування, дізнавалися про потреби громади, шукали донорів, приміщення і, найголовніше, поповнення команди спеціалістів. Вони переконалися, що діти матимуть усе потрібне для всебічного розвитку. І спеціалісти в центрі «Сяйлик» підлаштовуються під індивідуальні потреби дитини.
Сьогодні тут працюють сенсорні та АВА-терапевти, ерготерапевти, психолог, логопед. Більшість із них – переселенці, які через війну втратили домівки, але не втратили бажання допомагати. А допомога так потрібна дітям із РАС і вадами розвитку.
Пані Марина каже, що її родина за кордоном.
– Як вони ставляться до такої Вашої діяльності?
– У нашій родині ми завжди один одного підтримуємо. Що б хто з нас не захотів зробити, ми це обговоримо і підтримаємо. Хочеш – зроби, спробуй. Якщо не спробуєш, то будеш жалкувати. А так, може, щось вийде з того добре.
ЧИ ЦЕ СПРАВДІ ДІЄ?
Нині центр відвідують близько 30 дітей. Із шістьма з них займається пані Марина. В середньому діти мають 2-3 заняття на тиждень, але все залежить від індивідуальних потреб дитини і можливостей батьків.
– Найголовніше – щоб дитина вийшла від мене щасливою. Щоб навчилася чомусь. Щоб нові навички в дитини закріпилися, а батьки бачили результат, – каже вона.
За її словами, близько 98% дітей демонструють позитивну динаміку. Але успіх залежить не лише від фахівця – надзвичайно важливо, щоб батьки продовжували вправи вдома, підтримували й мотивували дитину.
Також вона стверджує, що її «клієнти» усвідомлюють більшість того, що роблять на заняттях. Із часом запам’ятовують вправи. Для цього їх часто хвалять, показують, що все правильно, через слова й фізичні жести: «Молодець!», «Дай п’ять!» тощо.
Дітей вчать гратися іграшками. У багатьох випадках це є проблемою – дитина не завжди знає, що з нею робити. Тому спеціалісти допомагають, просто граючись разом.
Сенсорна терапія найефективніша з раннього віку – зміни можна помітити вже з півтора року. Фахівці радять не чекати, що «переросте». Декілька консультацій допоможуть або розвіяти тривоги, або вчасно почати роботу.
Спеціалістка каже, що сенсорна терапія ефективна до 11 років. Далі для старших дітей центр пропонує роботу з психологом або інші види терапії.
ЯК ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ?
Під час відвідування заняття ми побачили, який взаємозв’язок із дітьми вибудувала Марина Юріївна, щоб їй довіряли і слухали на заняттях. Пані Марина була спокійна й енергійна. Хлопчик був радий бачити терапевтку і показував це своїми жвавими рухами.
Він радісно забіг до кабінету й одразу попрямував до улюбленої шведської стінки. Але почувши спокійне: «Спершу вправи», – зупинився.
Заняття почалося з нейрокомплексу – вправ для розвитку нейронних зв’язків.
– Щоб мозок швидше реагував і обробляв інформацію, – пояснює терапевтка.
Між вправами дитині дають час «перезавантажитися» – погратися так, як хочеться. Це формує довіру. Тут немає примусу, є партнерство.
Вправи повторюються із заняття в заняття. І якщо спочатку дитина вагається чи помиляється, згодом згадує, виправляється, впевнено виконує завдання. Усе відбувається у формі гри – так, що час минає непомітно.
У «Сяйлику» мріють про більше приміщення і відкриття схожих центрів у різних мікрорайонах міста. Адже не всі діти можуть легко пересуватися громадським транспортом.
– Хочемо розширюватися. Щоб допомагати більшій кількості дітей, – каже пані Марина.
Якщо ви помічаєте у своєї дитини ознаки затримки розвитку або прояви РАС – не відкладайте. Вчасна допомога може змінити майбутнє. Бо інколи найважливіші зміни починаються з маленького кроку.
Уляна МЕДВІДЬ.
