ВИБРАЛИ ЖИТИ ДЛЯ БОГА І ЛЮДЕЙ

У християн завершується Великий піст, який полягає не лише в молитві та утриманні від їжі, але й у вчинках милосердя, допомозі хворим і нужденним. Проте для декого це не поодинокі практики, а постійний стиль життя. Майже 10 років у смт Смотрич, колишнього Дунаєвецького, а нині – Кам’янець-Подільського району, діє Дім Милосердя для хворих, неповносправних і осіб похилого віку, яким опікуються католицькі монахи-пасіоністи та монахині зі Згромадження сестер Милосердя Святого Вікентія. Сьогодні ми спілкуємося з його директором о.Пьотром ЧАПЛІНСЬКИМ.

– Пане Пьотре, як виникла та як вдалося реалізувати ідею цього соціального прихистку?

– Дім Милосердя Пасіоністів (пасіоністи – католицька чернеча конгрегація Страстей Господа нашого Ісуса Христа. – Прим. авт.) створювався досить довго через брак фінансування. Виник у період із 2005 по 2017 роки. А тривало це так: під час генеральної візитації з Риму консультор (радник) Генерала пасіоністів, який походить з американської провінції конгрегації, запитав: «Що можна зробити для мешканців цих околиць?». Ми тоді відповіли, що корисним був би будинок для осіб похилого віку, яких щоразу більшає, і вони не мають опіки. Ми гадки не мали, скільки це буде коштувати. Навіть не задумувалися над цим, бо ніколи не будемо мати таких коштів. Після закінчення візитації отець-консультор поїхав, а ми залишили цю ідею.

Невідомо звідки люди дізналися про неї, але після політичних змін в Україні з 2005 року бізнес почав банкрутувати, й директор Смотрицького транспортного підприємства запропонував нам купити під Дім Милосердя бюро своєї організації. Недорого, адже не мав чим віддати заробітну плату своїм працівникам. Для цікавості пішли подивитися на будинок, хоча і так не мали за що його придбати. Того самого дня надійшов лист від отця-радника, який був у нас на візитації, що йому вдалося отримати від пасіоністів із США кошти для нашого монастиря. Це було майже стільки, скільки коштував той будинок. Мій співбрат о.Альбін СОБЄХ сказав: «Отче, це знак від Бога, що маємо зайнятися цією справою!». І так розпочалося: купили бюро і ще деякий час облаштовували його для найбільш нужденних.

– Хто здійснює догляд за підопічними?

– Від самого початку я зайнявся організацією Дому Милосердя (придбанням речей, ремонтом, документацією). Це тривало трохи часу. Із травня 2017 року приїхали три сестри зі Згромадження Милосердя св. Вікентія де Поля, званими шаритками. Допомагали декілька місяців привести все до ладу. І хоча Дім ще не був повністю закінчений, офіційно його відкрили 27 вересня того року. Я із сестрами продовжую утримувати Дім і надалі. Підтримують наші чернечі згромадження. Також нам допомагають люди як волонтери. Хоча їх стає все менше.

– Як зазвичай потрапляють до Вас, і чи є якісь спеціальні вимоги для приймання?

– До нашого Дому люди потрапляють у різноманітний спосіб. Деколи хтось із рідні просить, щоб прийняти, бо не можуть займатися важкохворою особою. Інколи просять сусіди або взагалі випадкові люди, які дізналися, що хтось дуже потребує допомоги. Головна умова полягає в тому, що конче необхідна допомога, і є дуже важка ситуація. Намагаємося насамперед допомогти бідним, особам, які перебувають у важкому життєвому становищі. Навіть можна сказати, що в ситуації без виходу.

– Скільком особам на сьогодні надаєте допомогу і скільки можете ще прийняти?

– Нині маємо 28 осіб, і лише таку кількість можемо прийняти. Часом нас дуже просять, щоб поселили ще когось, хто не має жодної опіки. Не можемо наразі прийняти, і нам від цього дуже прикро. Просто немає місця. Допомагаємо не тільки особам, які перебувають у нашому Домі, але й найбільш нужденним у Смотричі та околицях. Часто їм необхідна допомога продуктами, одягом і взуттям, у базовому облаштуванні дому та навіть дрібних ремонтах, як-от перекриття даху і ремонт несправної печі.

– Як змінилося життя Вашого Дому і монастиря з початком повномасштабного російського вторгнення?

– Так, як сказав вище. Мусили вийти з допомогою назовні нашого Дому, щоб допомагати особам, які сюди приїхали з територій, безпосередньо охоплених війною. Їм важко. І хоча втратили все, вони щасливі, що врятували своє життя.

– Хто найбільше з мешканців Дому Милосердя запам’ятався, і які історії досі залишаються у Вашому серці?

– Кожна особа чимось запам’яталася. Кожна є іншою. Одних пам’ятаємо, бо були дуже добрі, інших, бо нам дуже докучали, а третіх, бо були кумедні чи веселі.

– Чи надаєте паліативну допомогу хворим мешканцям Дому Милосердя?

– Ні, не надаємо. Для цього потрібно мати додаткове спеціальне приміщення, дуже дорогі ліки і лікарів-спеціалістів. Цього не маємо і фінансово не подужали б. Як можемо, зменшуємо біль нашим підопічним, контактуючи з місцевими лікарями, які доглядають за жителями Дому.

– Де отримуєте кошти для своєї діяльності, та які найбільші потреби маєте на сьогодні?

– Наші підопічні жертвують на своє утримання, хто скільки має. Зазвичай це дуже мало. Якщо мають родини, то вони їх також підтримують. Головна допомога надходить від людей, які не пов’язані з жителями Дому Милосердя. Дуже часто виїжджаю до Польщі та у храмах на Святих Месах виголошую проповідь і згадую про нашу справу, просячи допомоги. Після богослужінь стою перед храмом із кошиком. Мушу визнати, що люди дуже доброзичливі та чимало нас підтримують. Допомагають також наші чернечі згромадження пасіоністів і сестер Милосердя св. Вікентія де Поля (шариток). Пишу до різних благодійних фондів і організацій, зазвичай релігійних. Підтримують друзі-священники з Польщі. Чимало, зокрема продуктів, отримуємо від різних навколишніх місцевостей. Часто дзвонять, щоб домовитися про мій приїзд, щоб міг відвезти зібрані речі. У нашому Домі потреба є у всьому. Багато використовуємо памперсів для підопічних, до того ж вони дуже дорогі. Чимало коштів іде на звичайне утримання Дому: харчування, ліки, електрику, обігрів.

Останнім часом нам перешкоджає відсутність електрики. Допоміг би потужний генератор на весь Дім. Нам уже вдалося встановити сонячні батареї, проте маємо замало акумуляторів через брак фінансів. Могли закупити лише три, а до нашої системи можемо під’єднати 8. Наявні три здатні лише для обігріву та освітлення кухні. Якби вдалося придбати ще, то могли б навіть приєднати холодильники й одну машину для прання, освітити сходи та інші найбільш необхідні приміщення.

– Що спонукає Вас опікуватися нужденними?

– Кожний із нас вступив до свого чернечого згромадження для того, щоб жити ідеалами, які проповідував Христос. А Він учив любити ближнього і допомагати тим, хто цього найбільше потребує. Також щоб жити специфічним покликанням згромадження, яке собі вибрали. Наші дві чернечі спільноти дуже підходять один одному, щоб спільно виконувати свою місію. Пасіоністи проголошують Муку і Хрест Ісуса Христа, через які нам прийшло спасіння, і допомагають людям побачити та прийняти своє страждання й хрест. Шаритки показують, яким великим є Боже Милосердя, і допомагають у щоденній діяльності його досвідчити. Так вибрали жити для Бога і людей. Кожний виконує харизму свого згромадження. І це не залежить від часів, у які живемо. Якщо вступили до монастиря з любові до Бога і людей, то, хоча інколи важко, є щасливими, що можемо щось робити.

Олександр БУЧКОВСЬКИЙ, прессекретар Духовної ради, військовослужбовець ЗСУ.

БФ «Дім Милосердя Пасіоністів»
32423 смт Смотрич, вул.Грушевського 91-А,
Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, Україна.
e-mail: passio14@wp.pl
О.Пьотр Чаплінський: +38 096-36-33-437
Благодійний фонд «Дім Милосердя Пасіоністів»
Ощадбанк, №803157840000026008300901360