«ЯК У ФІЛЬМІ ЖАХІВ»

Потужний землетрус майже 7 балів, що стався вдень минулої п’ятниці в Туреччині, зачепив Болгарію, Грецію і Македонію, наробив чимало лиха, відібрав людські життя і залишив людей без даху над головою. Землетрус спровокував ще й цунамі, поде­куди вода на вулицях турецьких міст досягала одного метра.  Жертви природного лиха досі оговтуються від біди і з трепетом у голосі розповідають про пережите.

– За 15 секунд землетрусу в мене все життя пробігло перед очима, – розповідає «Подолянину» наша землячка, патріотка Олена ПІЯН­ДЖІ, яка із чоловіком і двома си­нами мешкає в турецькому місті Ізмір. – Я повернулася з робочої поїздки і вийшла з дітьми на вулицю погуляти, це було близько третьої години дня. Щойно вийшли з під’їзду, як у мене запаморочилося в голові. Подивилася на землю, а асфальт підіймається. Навпроти нашого будинку дві 9-поверхівки хитаються, немов дерева. Я вхопила синів за руки, і ми хутко дійшли до парковки, що розташована неподалік від будинку. Обняла дітей, і ми ледве на ногах встояли, аби не впасти – трусило дуже, було страшно. Коли закінчився землетрус, із під’їзду почали вибігати налякані люди, хтось непритомнів, у когось була блювота. Виводили стареньких, закутаних у покривала і ковдри, інші вибігали з немовлятами на руках. Не знаю, як би я пережила все це, перебуваючи в квартирі. Кажуть, що на землі це легше переноситься, хоча і тут натерпілися чимало. Землетрус був силою 6,9 балів. Турецькі ЗМІ повідомляють, що такий востаннє був в Ізмірі 1688 року. Після пережитого я дві ночі взагалі не спала, час від часу ще були нові афершоки – поштовхи від основного землетрусу.
Багато будинків зруйновано, чимало жителів евакуювали. Влада пообіцяла постраждалим надати квартири. За станом на 15.00 третього листопада, відомо про 109 померлих, 1036 поранених і 898 людей, які перебувають у лікарнях.
Другого листопада з дітьми вийшли знову на вулицю, аби бодай якось відволіктися. Люди засмучені. У кого є літні будиночки, повиїжджали з міста. Третього листопада через 91 годину після землетрусу з-під завалів у Ізмірі цілою і неушкодженою дістали дівчинку, якій три з половиною рочки. Ніхто не сподівався на таке диво. Їй вда­лося врятуватися, заховавшись за пральну машинку. Її мати, на жаль, загинула. Дівчинка дуже зголодніла і попросила поїсти кофте (турецькі котлети) та випити айрану.

Олена зізнається, що пережите нагадувало фільм жахів. Дехто й досі не може відійти від побаченого, впоратися з емоційною напругою допомагають психологи і медики. Добряче потрусило і сусіднє містечко Кушадаси, де мешкає подруга Олени – Лейла Саваш. Чимало людей знають цих двох українських красунь завдяки групі у фейс­буку «Українці в Туреччині», яку створила Олена, а адміністраторкою є Лейла.

– Лейла мешкає на 6 поверсі, в них землетрус відчувався ще потужніше, – продовжує моя співрозмовниця. – Наступного ранку я їй зателефонувала і навіть не припускала, що ця розмова відволіче мене від сумних думок. Лейла розповіла, що коли повернулася додому, побачила, що скляний столик, посуд, усі талісмани й тарілки лежать потрощені на підлозі. Крім однієї – із зображенням кам’янецької фортеці, яку я їй подарувала. І тут наша Стара фортеця встояла і пережила землетрус.

Сьогодні кам’янчанка поступово повертається до звичного життя, проводить ділові перемовини і намагається позбутися поганих думок. Зізнається, що тепер усе частіше почала задумуватися над тим, щоб із сім’єю повернутися до рідної й спокійної України, і закликає подолян цінувати край, в якому вони живуть.