ВТРАЧЕНІ ЗА МИР ЖИТТЯ
Кожне втрачене заради миру, свободи, незалежності життя – це рана для всього суспільства, яка нагадує про ціну, яку ми платимо за волю.
ПОНАД УСЕ ЛЮБИВ БАТЬКІВЩИНУ!
На щиті додому повернувся наш земляк – командир батальйону майор Юрій ОСТАФІЙЧУК. Народився Юрій Петрович 8 серпня 1978 р. З липня 1995 р. по червень 1999 р. навчався на військово-інженерному факультеті при К-ПСГІ. Військову службу за контрактом ніс із серпня по листопад 1999 р. на посаді командира інженерно-позиційного взводу. Того ж року з листопада і по лютий 2003-го був заступником командира інженерно-саперної роти, а також інструктором повітряно-десантної підготовки. Із черня 2004 р. по листопад 2005 р. був офіцером відділення бойової підготовки. На посаді начальника електротехнічної служби з лютого 2006 р. по серпень 2010-го ніс службу за контрактом. Не дивно, що вже на початку повномасштабного вторгнення Юрій Остафійчук став на захист рідної держави. З березня по червень 2022 р. був командиром стрілецької роти. Із квітня 2024-го – командир в одній із військових частин Збройних сил. 31 серпня 2024 р. під час ворожого авіаційного удару КАБом поблизу с.Кругляківка Куп’янського району Харківської області зазнав поранення. Юрій Петрович ще важкі три дні боровся за життя в харківському шпиталі, та, на жаль, 3 вересня його серце зупинилося…
Він завжди був усміхненим, допомагав рідним, близьким і друзям. Був надійною опорою і порадником, люблячим і добрим батьком та гарним чоловіком. Понад усе любив Україну і сім’ю. 6 вересня захисника поховали на Алеї Слави. У Героя залишилися дружина та син.
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ, КАПІТАНЕ!
Із поля бою до лав Небесного війська приєднався кам’янчанин – капітан Андрій ШЕВЧУК. Андрій Юрійович народився 25 серпня 1999 р. в Кам’янці-Подільському. Навчався в СЗОШ №5. Із вересня 2020-го по жовтень 2023 р. ніс військову службу за контрактом на посаді командира взводу в одній із військових частин ЗСУ. З жовтня 2023 р. по лютий 2024 р. служив командиром інженерно-саперного батальйону. Із початку повномасштабного вторгнення, в лютому 2024-го, був заступником командира військової частини. Загинув Герой 7 вересня 2024 р. в Сумській області, зазнавши несумісних із життям поранень. До останнього подиху був вірним військовій присязі, віддано та мужньо захищав рідну землю.
Наталя Золочевська в соцмережах написала: «Назавжди в серці! Один із найкращих учнів Кам’янець-Подільської спеціалізованої школи. Неймовірно виважений, обдарований, щирий. Андрій продовжив справу батьків, обравши професію захисника. А яким він був старшим братом, і як чекав його повернення молодший Сашко! Страшне горе, втрачене молоде життя… Будьмо гідними подвигу нашого Андрія!».
10 вересня 2024 р. Воїна поховали на Алеї Слави. У Героя залишилися батьки та молодший брат.
СТІЛЬКИ ЩЕ БУЛО МРІЙ…
7 вересня Дунаєвецька тергромада провела в останню земну дорогу Захисника Богдана РЯБОПОЛОВА. Богдан Валентинович народився 30 липня 1993 р. в м.Дунаївці. Тут і навчався у школі №3. Був відповідальним, цілеспрямованим, користувався авторитетом серед однокласників, учителів. Був гарним і вірним другом. Проходив службу в армії. Деякий час працював у Польщі. Створив сім’ю, разом із дружиною виховували маленьких донечок. Богдан був активним спортсменом – кандидатом у майстри спорту. Стільки планів і мрій, надій і сподівань…
30 січня 2023 р. Богдан проходив службу за контрактом у Старичах на Львівщині. Згодом навчався на сапера в Кам’янці-Подільському. Після цього став на захист рідної країни на донецькому напрямку. Воїн виконував різні завдання із прокладання маршрутів на мінно-вибухових полях, брав участь у різних бойових операціях. 4 вересня 2024 року поблизу м.Часів Яр Донецької області внаслідок ураження осколками Богдан загинув. Тіло полеглого Захисника знайшло вічний спочинок на Алеї Слави на місцевому кладовищі. У Героя залишилися матір, дружина та дві донечки.
ДІТИ СТАЛИ СИРОТАМИ
Чорна звістка надійшла на Новоушиччину – помер солдат Сергій ПАВЛЕНКО. 3 вересня 2024 р. в Костопільській центральній районній лікарні Рівненської області зупинилося серце Сергія Володимировича, який зазнав поранення під час бойових дій. Сергій народився 19 січня 1988 р. в Сіверськодонецьку. Там навчався у школі, згодом в училищі здобув спеціальність муляра-штукатура. Із 2010 року з сім’єю проживав у с.Мала Стружка. Працював на Новоушицькому хлібокомбінаті ТОВ «Агробізнес». Із 2014 по 2015 р. захищав Україну в зоні проведення АТО. Згодом Сергій повернувся в Сіверськодонецьк, аби доглядати хвору маму. А з травня 2022-го переїхав у Малу Стружку, працював у Хмельницькому. 4 травня 2024 р. Сергій Володимирович був мобілізований до ЗСУ. Служив у десантно-штурмовій роті на посаді стрільця-снайпера. Без батька залишилися син і донечка…
ВІРИВ У ПЕРЕМОГУ
4 вересня 2024 р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Новоданилівка Запорізької області загинув Воїн із Новодунаєвеччини Микола ЩЕРБАТЮК. Народився Захисник 11 січня 1978 р. Проживав у с.Ставище. Свої плани і мрії поруч із найріднішими людьми Герой поставив на паузу та вступив до лав ЗСУ. Із честю й гідністю разом із побратимами боронив цілісність держави, вірив у неминучу Перемогу.