ЗАДОВГО ДО ХРУЩОВА

Талант, який на злеті обі­р­вала війна. Так коротко мож­на охарактеризувати до­лю нашого земляка – україн­ського письменника Анатолія БОГДАНОВИЧА, який народився 130 років тому в придністровському селі Сокіл. Всього 32 роки було йому, коли грянула Перша світова війна. З поля бою в рідне село письменник не повернувся…

Біографія нашого земляка зовсім коротка. Анатолій Максимович Богданович народився  3 липня 1882 р. у селі Сокіл Кам’янецького повіту Поділь­ської губернії у сім’ї псаломщика. Навчався в духовному училищі, да­лі – в Подільській духовній семі­нарії в Кам’янці-Подільському. Звідти хлопця відрахували з п’ятого курсу за українофільські переконання. Анатолій Богданович вступив до військової школи у Вільно (нині Вільнюс), де отримав офіцерське звання. Перебував на військовій службі. 1914 р., якраз напередодні вій­ни, закінчив Київ­ський комер­ційний інститут.

Брав участь у боях Першої світової війни. Був важко поранений на полі під селом Чернівці (нині селище міського типу, один із районних центрів Він­ницької області), пролежав там цілу добу і, підібраний санітарами, помер 12 серпня 1914 р. За місяць до того Богдановичу виповнилося 32 роки.

У повідомленні про смерть письменника не було уточнено, які саме Чернівці (місто на Буковині чи село на Поділлі) стали місцем його загибелі. Вже в наш час літературознавець Юрій П’ядик, проаналізувавши лінію фронту середини серпня 1914 р., дійшов до висновку, що це могло бути тільки село на Поділлі.

Творча спадщина письменника невелика. Писав він українською та російською мовами. Друкував твори під псевдонімом, утвореним із прізвища та назви рідного села – Богдан-Сокольський. 1908 р. у Кам’янці-Поділь­ському, в приватній друкарні Л.Койфмана, побачила світ його повість із життя 1890-х рр. «Несчастная». Від 1909 р. Анатолій Максимович активно співпрацював з україномовною газетою «Рада», яку в Києві видавав і 

фі­нансував визначний меценат укра­їнської культури Євген Чикаленко. Наш земляк – автор статей із широкого кола питань: його цікавили проблеми економіки, культури, медичної допомоги, статистики, страхування. На шпальтах газети «Рада» з’являлися і художні твори молодого письменника. Так, тяжкій долі простих людей він присвятив оповідання «Янголи співають».

Упродовж 1909-1911 рр. у Києві, в друкарні акціонерного товариства «Петро Барський», одна за одною побачили світ три книжки Богдана-Сокольського – «Эскизы современности», «Всесильна», «Под маской». 

Спочатку з’явилася брошура «Эскизы современности». Це був, як зазначено в підзаголовку, нарис національного відродження та життя останніх чотирьох років в Україні, Поль­щі, Литві та в євреїв. Письменник критикував гнобительську національну політику російського самодержавства, підтримував діяль­ність «Просвіти». Розпорядженням тимчасового комітету в спра­вах преси в місті Києві на брошуру наклали арешт. Далі це розпорядження затвердив окружний суд.

Повість «Всесильна» з однойменної збірки позначена еле­ментами натуралізму. В цьому творі Богданович зобразив духовну обмеженість ар­мійських чинів. Український публіцист і поет Микита Шаповал у рецензії, опублікованій у «Літе­ратурно-науковому віснику», означив збірку «Всесильна» як «побутові нариси» з військового життя, визначеного горілкою, і оцінив прихильно. Микита Юхимович за­значив, що автор дав багато влучних характеристик своїм героям, але радив молодому письменникові не губити об’єктивності в зображенні, щоб не стати жертвою сенсуалізму. Як відомо, цей напрямок у теорії пізнання протистояв раціоналізму. Сен­суа­лісти вважали, що відчуття та сприйняття – це основна форма достовірного пізнання.

1913 р. в другому випуску «Трудов экономического семинария проф. К.Г.Воблого при Киевском коммерческом институте» побачила світ солідна (на 288 сторінок) праця Богдана-Сокольського «Новый хлеб России». Вона складалася з двох частин: «Культура нового хлеба. Сельскохозяйственный очерк с обзором литературных источников» та «Использование нового хлеба. Торгово-экономический очерк с таблицами, диаграммами и рисунками». У додаткові-вклейці було вміщено «Сравнительный экономический анализ России, Австро-Венгрии и Соединенных Штатов». Передмову до праці написав сам професор Костянтин Воблий – майбутній віце-президент Академії наук Української РСР.

Про який такий «новий хліб» вів мову Анатолій Богданович? 

У праці нашого земляка розпо­відалося про торгово-економічну користь і виробництво кукуру­дзи в Російській імперії. Як бачимо, перспективами  «королеви по­лів» на наших теренах ще задовго до Микити Хрущова переймався уродженець Сокола Анатолій Богданович.

Працею про новий хліб наш земляк зробив серйозну заявку на майбутнє як учений-еконо­міст. На жаль, уже через рік вій­на назавжди перекреслила це майбутнє.

Твори Анатолія Богдановича, опубліковані ще до Першої світової війни, сьогодні практично не доступні сучасному читачеві. Щодо перевидань, то таку спробу п’ять років тому зробив видавець Валерій Куфльовський із Городка Хмельницької області: 2007 р. у його видавництві «Бедрихів край» побачила світ повість із гарнізонного життя солдатів та офі­церів у дореволюційний період «Всесильна».

Ми ж читачам «ПОДОЛЯНИНА» пропонуємо ознайомитися з «По­­хоронними звичаями й обрядами в селі Соколі Кам’янецького повіту Подільської губернії», записаними 1911 р. Анатолієм Богдановичем у рідному селі. Цей запис 1912 р. побачив світ у томах 31-32 «Етнографічного збірника», який у Львові видавало  Наукове товариство ім.Шевченка.