КАМ’ЯНЕЦЬ І КАМ’ЯНЕЧЧИНА НА ШПАЛЬТАХ УКРАЇНОМОВНОЇ ГАЗЕТИ «РАДА»

частина I

Газета «Рада» виходила друком у Києві у 1906-1919 рр. і була єдиним україномовним щоденним виданням Центральної України. На її шпальтах часто трапляються новини з Кам’янця та Поділля. З них дізнаємося, як було розвинене перевезення вантажів Дністром, звідки прибували на подільську залізницю заробітчани, і які суперечки велися через базарні дні. Подаємо деякі з подільських новин, зберігши орфографію того часу.

№44 (04.11.1906)
ЦЕНЗУРА НА КЛАДОВИЩІ

У містечку Новій Ушиці поліція огля­дала написи на хрестах та надгробках на кладовищу. Там поховано селянина Кохана: його вбито, як утихомирювано страйкарів у селі Куражині. На гробкові його стоїть простий дерев’яний хрест, на хресті написано, хто під ним лежить, і тоді слова: «Помоліться за душу неповинно вбитого». Поліції слова ці здалися чомусь небезпечними, і їх чистенько вишкрябано. Але й після цього люди не покинули ходити на ту могилу і вбирати її квітами.

№229 11.10.1907 КАМЕНЕЦЬКИЙ ПОВІТ

Крадіжки, холера і підпали – от усі теми балачок на селі. Підпалів найбільше бояться. Якісь таємні людці роспускають чутку, нібито до зими будуть спалені всі села Каменецької округи. Ці чутки почали справджуваться. Недавно згорів майже весь Жванець (містечко кам. повіту); більше як 200 домів знищив вогонь. На днях починали горіть Островчани і Леньківці, але там не дали вогневі розгулятися, і пожежа «не наробила великої шкоди». Почувши крик «Пожар», селяне не біжать уже помагать сусідові, у якого горить, а мерщій поспішають до своїх хатків, виносять із них «мужицьке багатство» та озираються навкруги: звідки покажеться другий відблиск пожежі? Так було 1-го жовтня в с.Руді. Горіло в сусіднім селі, а селяне, налякані жванецькою пожежою, почали витягать з хатів своє майно. Ніхто навіть не звернув уваги на те, що горить далеко, в чужім селі, так усі вірять страшним чуткам. У с.Соколі недавно прийшло якихось троє людей. Вони голосно стали кричать, щоб звернули увагу на те, що вони скажуть. Було свято, і люде, що повиходили побалакать на вулиці, почали прислухаться. «Ваше село на колії, – прокричали невідомі. – На днях воно буде підпалене зо всіх боків». Оголосивши цю звістку, незнайомі зник­ли. Піймать їх не довелося. Стурбовані селяне зі смутком поглядають на свої «копички-стіжечки». «Не багато, – кажуть вони, – вродило та й то пропаде!..». Про Думу ніхто й не пікне. «Нічого вона не поможе», – кажуть старі селяне. А в Каменці, наприклад, і справді не дуже готуються зустрічати холеру. Каменецька городська управа тільки в своїм нутрі переварює якісь антихолерні «міри», а за стінами її все йде своїм звичаєм.
Член управи Біньковський, як сповіщає «Под. Край», випускав свої помиї на вулицю. (Положим, пан Біньковський врач, він, певно, «обезвреживає» свої нечистоти)… На Новім Плані, коло «трактира» Харжевського, не можна пройти, бо підпивші люди тут-таки на дорозі «сі­дають», а коло плоту «стають» для своїх потреб. Наймичка тут же висипає сміття. Гласний Л. робив «доклад». Він докладував, що в Каменці взагалі недобрі припаси до столу, а хліб-то і зовсім не годиться, він же просив тягнути пекарів до відповідальности за шахрайство… Бідні мешканці Каменця!

№230, 12.10.1907
КАМЕНЕЦЬ-ПОДОЛЬСЬКИЙ

Не обідив Бог і нашого міста добрими людьми, хоча наші благодітелі трошки иншого, ніж звичайно, кшталту. Взяти хоча б, наприклад, такий випадок. Погоріло недавно майже все містечко Жванець. Багато бідолах лишилося без шматка хліба і без теплого кутка. Нещасні погорільці розбрелися по каменецькій окрузі з простягнутими за поміччю руками. Донісся той плач і до Каменця. Стиснулось не в одного серце від жалю, і він відніс свою «лепту» в загальну скарбницю допомоги, яку відкрив подольський губернатор. Заходилися коло цього і наші «артисти-любителі». Пані Токаржевич почала улаштовувати «благотворительний спектакль». 26 вересня і відбувся цей «спектакль» у Пушкинськім народнім домі. Всього доходу вечір дав 203 рублі і
4 коп. Невеликі гроші, але все таки хоч по карбованцеві хватило б на біднійші сім’ї. Та не так-то це вийшло. Найшлися люди, що не тільки не відгукнулись добрим братерcьким серцем на нещастя своїх братів, а навпаки, ще постаралися скористуваться цим нещастям. Так, з отчету про «благотворительний вечір», що було надруковано в «Под. Краї», зазначені такі видатки: заплачено Михальсько­му за участь 10 карб., Осмоловській – 5 карб., суфлеру – З карб. Делікатно кажучи, нам це здається дивним. І хоча пані Токаржевич можна тільки щиро подякувати за її бажання помогти бідним, але жаль, дуже жаль, що вона поласувалась на гру Михальського та Осмоловської, котрі не погребували одібрати копійку з погорільців. Тим більш, що й грали вони не краще инших аматорів і, значить, своєю участю не сприяли зборові. Та й инші видатки вийшли якісь нібито незвичайні. За Пушкинський дім платять, як кажуть, 33 карб., а тут виставлено – 43 карб. Здається і тому, що друкував афіші, можна було б взяти трошки меньше, а 7 карбованців – це й забагато. Взагалі видаток 110 карб. 57 коп. після того, як Бетакі скілька років тому зумів його скоротить тільки до 11 карб., здається дуже великим. А тепер сердешним погорільцям лишилося 92 карб. 47 коп.

№76 ВІД 01.04.1908
СЕЛО ПЕСЕЦ (ЗАРАЗ – ПЕСЕЦЬ), УШИЦЬКОГО ПОВІТУ (НА ПОДІЛЛІ)

У нашому селі уже більш як півсотні літ істкує кілька вапнярок, котрі щороку поїдают силу каміння, бо з нього виходить гарна вапна. В цім камінні знаходять чимало разних окаменілих річей та кістяків: тут можна бачити одбитки листатого клена, кістяки різних пород яшурок, риб, кістки з великих давніх звірів, черепки з давньої посудини та инше. Кілька років тому була знайдена дуже здорова голова з якоїсь звірини, але свідомої в ар­хеології людини тут не було, то вона так і пропала, побившись та розсипавшись, валяючись в ямах. Каміння цього швидко вже не стане, і всі археологічні речі, що воно має в собі, згинуть, не попавшись до рук освіченої людини.

21.01.1909 АВТОМОБІЛЬ

Одна чужоземна компанія хоче пустити автомобіль між Проскуровом – Каменцем-Подольським – Жванцем, щоб проїздити із Каменця до Проскурова не більш як за якихсь чотирі години з зупинками по станціях. Автомобіль має возити і людей, і груз усякий. Коли автомобіль і справді почне ходити між Проскуровом, Каменцем, Жванцем, то поки там нема залізниці, це матиме для того району немалу вагу.

№57 ВІД 11.03.1909 РОБІТНИКИ

3-го марта до Каменця прибуло з Поль­щі 500 робітників для земляних праць на залізниці.

№130 ВІД 10.06.1909 «КЛОПОЧУТЬСЯ» ЗА НАРОД

В январі місяці сього року подільський комітет у справах земського хазяйства розглянув і затвердив був прохання «союзників» з містечка Дунаївців та з околиць, щоб було перенесено базарні дні з вівторка на суботу, щоб таким способом, мовляв, боротися з євреями-крамаря­ми, які встановляють риночні ціни на про­дукти. Але ось на надзвичайному зібранні 4-го іюня подільське земство розглянуло знов цілу низку прохань сільських громад, щоб постанову ту було скасовано й перенесено ярмаркові дні назад з суботи на вівторок, бо селяне тепер кепсько торгують через те, що євреї суботами всі святкують. Прохання це сільських громад земство задовольнило.

№181 ВІД 12.08.1909 «КОНКУРЕНЦІЯ»

З містечка Дунаївців, ушицького повіту, до Каменця їздять балагули (тут – перевізники) і заробляють гарні гроші. Але ось знайшовся один, що почав возити по двадцятці од душі. Повозив зо три дні, аж тут ні з того, ні з сього виздихали у нього всі коні. Ветеринар признав, що їх потруї­ли. Це, певно, все через конкуренцію.

Ірина ПУСТИННІКОВА.
(Далі буде).