НЕ «ЛЕОПАРДАМИ» ЄДИНИМИ…

Коли федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц визначався, передавати Україні танки Leopard чи ні, 21 січня чергову порцію допомоги від Баварії отримав Кам’янець-Подільський. Делегати, які прибули з подарунками, стали близькими нашому місту, довівши істинність вислову, що справжні друзі пізнаються в біді. Адже з першого дня повномасштабного вторгнення мешканці тамтешньої громади не залишили українців наодинці з бідою. Вони ділилися всім необхідним: одягом, засобами гігієни, медикаментами, медобладнанням для військових, переселенців і дітей. А цього разу привезли ще соліднішу допомогу – пожежний автомобіль, і зустрілися з владою міста.

Любов до Кам’янця їм прищепило наше подружжя – завідувач приймального відділення міської лікарні Олег ГОЛОВАЧ із дружиною Ольгою БРУНЬКО. Саме будинок ка­м’янчан із перших днів війни став тимчасовим прихистком для багатьох переселенців, які, рятуючись від війни, змушені були залишати власні домівки та все нажите. Більшість із них на 2-3 дні оселялися в кам’янчан, а далі їхали за кордон. Правда, родина з Харкова прожила 8 місяців, а де­які кияни – 4.

– Мій Олег має друзів-медиків у Німеччині, з якими ми товаришуємо вже понад 5 років. Їздили до них у гості, на власні очі бачили, як працюють у них клініки, а натомість вони при можливості допомагали нашій лікарні, – розповідає пані Ольга. – Ці наші близькі друзі мешкають у Баварії. Коли ж почалася повномасштабна війна, вони першими закликали жителів містечок Бад-Брюккенау та Бад-­Кіссінген підтримати Україну. І лю­ди почали зносити їм, хто що міг. А вони вже власними машинами їхали до Польщі й передавали цю допомогу волонтерам в Україну.

А через місяць наші друзі, зокрема Йоганна Фенн, через своїх знайомих створили благодійну організацію «Bad Brucke­-nau hilft e. V», що в перекладі – «Допомога Україні». Очолив її Дірк Штум­пе, який ще є радником мера міс­та Бад-Брюккенау. Дірк – бізнесмен, має фірму, освічена, інтелігентна людина, яка пише статті та закликає владу Німеччини підтримувати Україну. Бо доб­ре розуміє, що окупанти можуть принести «русский мир» і до Німеччини. Його друг Крістіан Вірт є менеджером організації, має логістичну компанію і неодноразово надавав транс­порт. Вони працювали за вже налагодженою схемою: привозили допомогу до Польщі, а звідти поверталися з українцями, яких допомагали розселяти.

За словами пані Ольги, спочатку організація допомага­ла переселенцям і біженцям. Але, коли приїхали до неї на гостину, почули, скільки її знайомих захищають Украї­ну, переглянули фото захисників і почули історії з фронту, то так розчулилися, що виріши­ли спрямувати допомогу ще й ЗСУ. Завдяки цій підтримці, хлопці з нашої інженерної бригади (батальйону забезпечення), які поїхали в гарячі точки, отримали спальні мішки, турнікети та необхідні ліки.

До речі, Кам’янець-Подільській міській лікарні медики з Німеччини неабияк допомагають із ліками. Така співпраця стала можливою завдяки особистим зв’язкам Олега Головача із німецькими колегами. Медикаменти вкрай потрібні, адже в нас лікуються і проходять реабілітацію хлопці, які зазнали поранень на фронті. Також чимало ліків кам’янець­ке подружжя відправило лікарям на фронт.

– Одного разу благодійники приїхали до Кам’янця, і для них провели екскурсію лікарнею, – каже пані Ольга. – Вони побачили, на яких ліжках лежать бійці, й пообіцяли привезти три електричні. А ще розмістили оголошення на благодійних сайтах із закликом підтримати цю ініціативу. І німці настільки цим перейнялися, що вдалося придбати вдесятеро більше. Частину ліжок придбали за донати, а частину нових, як пожертву, передав директор будинку для престарілих, бо заклад перестав існувати. Довго міркували, як доставити вантаж: чи Укрзалізницею, чи шукати транс­порт. Знайшли підприємця, який надав 40-тонну вантажівку. 30 ліжок та 30 нових приліжкових тумбочок, ще низку необхідного медоб­ладнання, як-от інвалідні візочки, ліфти, щоб піднімати хворих, тощо привезли до Кам’янця. Допомогу розділили між двома відділення­ми – травматологією та гнійною хірургією.

Я одразу ж відправила фотозвіт німецьким меценатам. Ті, переглянувши світлини, побачили, що палати у відділенні гнійної хірургії потрібно принаймні пофарбувати.
І привезли величезні 15-літрові відра з фарбою. Їх уже передали заві­дувачу відділення Руслану Стрижці.

А минулої суботи благодійники привезли спеціальний пожежний автомобіль, укомплектований різним начинням. Пані Ольга жартує:

– Коли побачила, як до мого будинку під’їжджає бус і пожежне авто, вийшла й кажу: «Два «Леопарди» нам уже підігнали». До речі, ще один бус благодійники розвантажили в Польщі на великому логістичному складі. А вже звідти допомога вирушить нашим військовим.

Неабияк зворушила історія придбання автомобіля. «Mercedes-Benz» купило німецьке подружжя, яке побачило оголошення на благодійному сайті. Але вони захотіли за­лишитися інкогніто. Працівники з 11 пожежних бригад цього регіону передали нашим рятувальникам нові речі та обладнання: взуття, кос­тюми, каски, крани, помпи тощо.
Для відділення невідкладної допомоги міської лікарні, де відновлюються також наші воїни, привезли апарат УЗД, пральну і сушильну машини, медикаменти і перев’язувальні матеріали. У навчально-реа­білітаційний центр, що на Польських фільварках, передали багатофункціональне ліжко для реабілітації, подарунки, теплі речі дітям, зв’язані руками небайдужих баварців.

Торік друзі з Німеччини запросили Ольгу Брунько до себе, аби вона там поспілкувалася з людьми й донесла їм правду про всі жахіття, смерть і руйнуван­ня, які вчиняє росія на українській землі. В гості поїхала не з порожніми руками, а привезла сувеніри, картину з кам’янець­кою фортецею, яку передала медична директорка міської лікарні Те­тяна Дідич. Під час візиту вона познайомилася з тамтешнім мером міста Бад-Брюккенау Йоганом Фогелем:

– Від нього йде величезна ініціатива. Саме мер міста безкоштовно надав хлопцям із благодійної організації склад, де вони зберігають допомогу для України. Також під час зустрічей із колегами він інформує їх про війну в Україні і закликає підтримувати нас.

Приємно вразило, коли побачила, як активісти організації щовихідних зустрічаються, проводять благодійні ярмарки, концерти, на які запрошують як хорові колективи, так і рок-гурти, а всі пожертви спрямовують на допомогу Україні. Їхні енергійність, непосидючість і бажання допомагати мають надихнути всіх нас. За майже рік війни не втомилися нас підтримувати! До речі, в своєму містечку активісти запланували відкрити кав’ярню, а виручені від неї кошти направи­ти на підтримку ЗСУ. Щойно вони розповіли про свої плани, як люди вже проявили бажання ходити до них.

Я вдячна своїм друзям із Німеччини за їхню допомогу і підтрим­ку, громадянам – за донати і добре серце. Лише спільно ми наближаємо нашу Перемогу, і на душі стає легше, що ти не сидиш, склавши руки, а можеш допомагати.