НА ЗНІМКАХ КАМ’ЯНЦЯ УКРАЇНА СОБОРНА

Насправді між Кам’янцем-Подільським і Києвом набагато більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. І два міста об’єднує не лише те, що вони обидва мають багату та старовинну історію, а й те, що в різні часи були столицею України.

Для нас такий період наставав чотири рази, коли Кам’янець був столицею Української Народної Республіки, особливо в період із липня по листопад 1919-го, що й отримало особ­ливу назву в українській історії – «Кам’янецька доба УНР». Згодом події часів УНР спотворювалися або замовчувалися радянською владою. Нині відродженням історичної правди активно займається Центральний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО), який цьогоріч до Дня Соборності України презентував близько 100 дивом врятованих фотографій тієї доби.

ІСТОРІЯ УНР СТАЛА ЯСНІШОЮ

Усі знімки розміщені на сайті архіву, а ще у формі фотовиставки присутні в стінах нашої міської ради та на сітілайтах навпроти неї. Про підготовку обох проєктів «Подолянину» розповів кам’янчанин, фотограф, історик та один з організаторів виставок Дмитро БАБЮК:

– Це фотографії, які знаходяться у фондах ЦДАВО. Працівниця цього архіву пані Ольга Редько займається оцифруванням світлин і веде сторінку у фейсбуку. Місяць тому вона виклала в мережу фото, на якому було зображено авто на фоні невідомого собору, й попросила користувачів допомогти визначи­ти, де й що на ньому зображено.
Я одразу відповів, що це Кам’янець-­Подільський, 14 жовтня 1919 року, присяга Директорії, Уряду, війська та чиновників на вірність УНР. Також вказав, що в машині на фото їде Симон Петлюра з його ад’ютантами, оскільки сценарій тієї присяги був досить чітко розписаний – знав, що це момент, коли він переїжджав з однієї площі на іншу.
Згодом я розпочав співпрацювати із ЦДАВО. Там є фонд Івана Огієнка, в якому дуже багато фотогафічних негативів, і їх лише тепер починають оцифровувати. На жаль, фото не підписані. Тому в Держархіві їх сканували, а я вказував, де саме на світлинах був Кам’янець-­Подільський (сміється), і яка подія на них зафіксована. Допомагав також і по персоналіях. Там є багато портретів, тому, кого впізнавав, називав. Так вдалося зібрати цілу колекцію унікальних міських світлин.
Після чого й з’явилася ідея, що до цьогорічного Дня Соборності України архів опублікує фотографії в себе на сайті, а ми паралельно роз­містимо їх у Кам’янці-Подільсь­кому. Так розпочалася наша спів­праця.
Ми також активно співпрацює­мо із місцевою владою та вигото­вили стенди й сітілайти, де кам’янчани можуть переглянути ці фото. Наразі основна частина експози­ції розміщується на другому по­версі адмінбудинку міськради і пере­буватиме там ще 1-2 тижні.

А далі перемістимо виставку в ін­ше місце, наразі маємо декілька пропозицій. Сітілайти ж навпроти міської ради будуть значно довший час. На них ми зобразили карту виз­начних місць 1919-1920 років, подію присяги Директорії, Уря­ду, чиновників, суддів та війська на вірність УНР 14 жовтня 1919 року, яка відбувалася саме на цій площі, та третій стенд з інформацією, чому наш Кам’янець можна сміливо на­звати Соборною столицею 1919-го.

– Дмитре, а що саме зображено на світлинах?
– Основна частина – це фотографії з присяги на вірність УНР. Також є знімки з параду об’єднаних ар­мій (1 листопада 1919 року), коли Наддніпрянська й Галицька армії проходили на площі Вірменський ринок спільним маршем. Є збірки кам’янецьких фотографій Василя Вишиваного (або Вільгельма Франца Австрійського), світлини керівного складу спортивного товариства «Січ», уряду Західноукраїнської Народної Республіки, видатних діячів революції, як-от Симон Петлюра, Євген Петрушевич, Михайло Гаврилко, Павло Богацький, Микола Угрин-Безгрішний, Петро Шекерик-Доників, Всеволод Пет­рів, Андрій Шмігельський, Мирон Тарнавський, Осип Назарук, Юрій Отмарштейн, Микола Юнаків, та багато панорамних видів міста.

Є ще зображення декількох персонажів, про яких ми лише маємо припущення, що це саме вони. Зокрема, здогадуємося, що маємо декілька портретів Тараса Івановича Франка, який був в Українських січових стрільцях та захоплювався авіацією. Наразі займаємося тим, що порівнюємо ці фото з іншими його світлинами.

– Чи можливо всіх їх ідентифікувати?
– Усіх визначити не вдасться. Впізнаємо лише найвідоміших особистостей, оскільки маємо й інші їхні зображення. Наприклад, зві­ряємо з тим, що маємо у фонді Огієнка. І якщо персонаж схожий, то можемо стверджувати, що це певна особа.

– А хто є автором цих світлин?
– На жаль, таких відомостей немає, але ми вважаємо, що авторами були різні люди. Наприклад, є фото, які в той час опублікували, й вони стали досить відомими, а у фонді Огієнка є й інші негативи, на яких зображено той самий кадр під дещо іншим кутом. Є фото офіційні, а є й такі, які були зроблені в колі друзів. Це означає, що створено велику серію фотографій, та, від­повідно, авторами є різні лю­ди. Ми припускаємо, що частину фото міг виконати Микола Угрин-­Безгрішний. Можливо, що автором деяких фотографій був і сам Іван Огієнко.

КАМ’ЯНЕЦЬ МАЄ СТАТИ ВІДОМІШИМ

Також історик зазначає, що експозиція в нашому місті не є чимось самостійним, а діє разом з іншою ініціативою від Ка­м’янець-Подільської «Просвіти».

– Виставка проводиться в рамках проєкту «Присяга 1919». Наша ініціативна група (Славко Полятинчук та Анатолій Паладійчук) має значний досвід в організації різноманітних заходів на цю тему. Маємо також і низку партнерів – «Активна Громада», ЦДАВО, міська рада та Університет Альберти (м.Едмонтон, Канада).

Ми активно пропагуємо бренд Кам’янця-Подільського як Соборної столиці України 1919-го, оскільки цього року саме в нашому міс­ті в липні реально з’єдналися Га­лицька та Наддніпрянська України. У Києві лише формально було підписано акти злуки УНР і ЗУНР. Але, через не досить хороший перебіг військових і політичних подій як для наддніпрянців, так і для галичан, вони вимушені були згодом зібратися тут. І, об’єднавшись в одну силу, пішли переможним ходом на Київ, наслідком чого стало звільнення міста від більшовиків. Це у свою чергу яскраво демонструє силу українського народу, коли він об’єднаний в одне ціле.

Проте, за словами співрозмовника, такої діяльності активістів могло й не бути, і сама наявність фотоматеріалів з історичного 1919-го в дечому є щас­ливим збігом обставин:

– Історія цих архівних справ має цілком детективний сюжет. Радянська влада їх знищувала, фаль­сифікувала та розпорошувала. Тому те, що збереглося на території України, вціліло дивом. Багато матеріалів знаходилися за кордоном, але й там, куди СРСР міг дістатися, все вивозилося або знищувалося.
Уже в часи незалежної України архіви почали потрохи розкрива­тися, але збережені матеріали є лише невеликою частиною того, що було із самого початку. І лише тепер, у епоху розвитку цифрових технологій, усе це починають відцифровувати та виставляти у вільний доступ.

– У чому цінність цих фотографій?
– Вона колосальна та полягає в тому, що взагалі фотографічних знімків періоду Української рево­люції донедавна була невелика кількість. А те, що нині оцифровується, дає можливість подивити­ся на події того часу по-новому. Наприклад, на початку наших досліджень у рамках проєкту «Присяга 1919» ми мали лише 3 знімки з присяги 14 жовтня, а за 4 роки дослідження, дякуючи співпраці з ЦДАВО та активістами з Канади, маємо вже понад 30 фото. І тепер весь сценарій, як відбувалося дійство того дня, вже можливо про­ілюструвати фотографіями. А це цікаво і для пересічних гро­мадян, адже ілюстрації краще сприймаються, ніж текст.

Також Дмитро Бабюк каже, що діяльність цього проєкту має чітку мету, досягнення якої в майбутньому може принести багато користі громаді:

– Основне – популяризувати історію нашого міста. Бо багато людей її не знають. Навіть чимало мешканців Кам’янця-Подільського не чули про те, що в нас були Симон Петлюра чи представники Антанти, або що в нас діяли міжнародні представництва Польщі, Румунії та Білорусі.

У будь-який період історії тут від­бувалися визначні події, що досить гарно показує нерозривність іс­торії Кам’янця з історією України
та світу. Ми починали наші дослідження суто з події присяги 14 жовт­ня як недослідженої та недооціненої події становлення нашої незалежності, але тепер ми вже охоп­люємо весь період української революції в Кам’янці у 1917-1920 роках. Навіть встигли вже видати книгу, присвячену цим подіям, – «Ка­м’янець – Соборна столиця України». Впевненний, що згодом ми будемо охоплювати й інші історичні періоди нашого міста, адже маємо гарну команду з ентузіастів і пат­ріотів. Із цим і потрібно працювати, доносячи інформацію до містян та наших гостей, аби в майбутньому про славетний Кам’янець-Подільський знали не лише в Україні, а й усьому світі.

Олександр ЩЕРБАТИХ.