КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД. РІК 1948

Початок у «ПОДОЛЯНИНІ» від 18, 25 червня ц.р.

В Архівних фондових збірках Кам’янець-Подільського державного міського архіву в Фонді Р-42: Пивоварний завод, на основі справи №6 і справи №20 опису №2 із Фонду Р-545, що зберігається в ДАХмО, здійснено реконструкцію хронології подій за 1948 рік.

Тихон Шарейко на початку 1948 р., готуючись до святкування свого третього року перебування на посаді директора, здійснював практику управління Пивзаводом, як і в попередні роки.

Проте вже з 29 березня новим виконувачем обов’язків очільника підприємства призначений Борис Больменко, який здійснював керування в дусі попередника. В одному з перших наказів за №30 від 2 квітня вводилася практика 5-хвилинної наради, яка відбувалася щодня, о 17.30. Нараду відвідували всі керівники, які підбивали підсумки робочого дня, а також мали надавати інформацію про роботу працівників на наступний день. Поновлювалася табельна дошка, яка не використовувалася, та суворішим ставав контроль за журналом обліку відлучень, бо незадовільне його ведення дозволяло працівникам запізнюватися або йти раніше з роботи.

Практику штрафів Больменко спробував нав’язати організаціям, які закуповували пиво, що спровокувало значний конфлікт. На його адресу вже 3 квітня надійшла доповідна записка від міського ресторану такого змісту: «Ресторан про терміни повернення тари пивзаводу попереджений не був, а при поверненні тари 3 квітня на бочку в 97 л нараховано ресторану 485 карб. штрафу. Враховуючи, що пиво без штрафу відпускати завод не буде – ресторан пиво свіже в бочках 25 літрів брати відмовляється».

Наказ №35 від 8 квітня стосувався санітарного контролю у промислових цехах і на складах газованої продукції, за що персонально відповідав Адольф Перне.

У наказі №40 від 12 квітня на підставі зобов’язань Мінторгівлі начальник планового відділу мав постійно доповідати в міськторгвідділ про кількість пива, яку планували вибрати, та фактичну його вибірку.

Травневим святкуванням передував наказ №42, в якому працівники зобов’язалися працювати на дві години довше та в понад норму здійснити благоустрій території.

У наказі №45 від 17 квітня вказувалося, що документація з 1944 р. по І квартал 1948 р. велася неналежним чином, тому відповідальною за документообіг призначили секретаря-машиністку А.Драгузу.

За наказом №55 від 6 травня 1948 р. звільнений із посади головний пивовар міста Адольф Перне як такий, що не справився зі своїми обов’язками. На його місце з 8 травня 1948 року призначена головним пивоваром міста з місячним випробувальним терміном Марія Хитринська.

Одразу після цього з’явилося декілька важливих травневих наказів. За короткий термін начальники цехів мали ліквідувати недоліки стану протипожежної безпеки і проводити із працівниками регулярні заняття. Закладено вигрібну яму для працівників, які мешкали в гуртожитку, бо зафіксовано систематичне скидання в р.Смотрич побутового сміття; створено оперативну групу з очільників цехів на чолі з Больменком, бо завод виконав показники І кварталу на 11%.

Лабораторні дослідження санепідемстанції засвідчили, що сироп у кіосках не відповідав нормі кислотності 3,6% і густині 52%. У кіоску №5 сироп мав кислотність 5% при густині 45,2%, а в кіоску №6 – 4,4% і густина 42%, тому зав. кіоском №5 Нудельману та зав. кіоском №6 Годик винесено суворі догани та попередження, що, в разі порушення правил радянської торгівлі, вони будуть відсторонені та притягнуті до судової відповідальності. Через місяць Годик отримала догану після повторної перевірки, яка виявила, що вона продавала неякісну газовану воду, і не було умивальника. Тоді ж отримав догану Нудельман через використання неклеймованого високоточного вимірювального приладу.

Марія Хитринська, тимчасово виконуючи обов’язки директора, зафіксувала недоливання пива в розливному цеху. Працівників попередили, що, в разі повторного порушення, всіх притягнуть до судової відповідальності.

Приїхавши з відрядження, Больменко 31 травня, о 3 годині ночі, здійснив перевірку Пивзаводу і з’ясував, що охоронець підсобного господарства Твердий спав, у прохідній будці охоронець Липський також спав і на посту №2 охоронець Волощук спав. Через недисциплінованість кожному винесли суворе попередження.

Збільшення споживання пива у спекотне літо змусило провести інвентаризацію всієї бочкотари, яку виготовляли з дуба і бука, а також ящиків, які виготовляли на Пивзаводі.

Наказ №88 від 18 червня фіксує неякісний випуск пива. Скарги на адресу Павла Больменка надіслали торговельні організації міста і району, а також споживачі. Тому зав. лабораторії Пінчук і пивовара Хитринську поставили до відома, а головному інженеру винесено догану. У наступному наказі сувору догану отримала Книшман за використання несправних вимірювальних приладів. За наказом №117 від 26 серпня вона звільнилася за власним бажанням із 1 вересня, а кіоск переданий працівниці Бланк.

У наказі №114 від 18 серпня Больменко дав догану Лещуку, який не доставив у Стару Ушицю пиво. Бо як так – 14 серпня, о 14.00, у присутності Больменка заст. керівника облвиконкому Єгрунов зателефонував щодо підтвердження відкриття пивбази, але з’ясувалося, що пиво не доставлено, і роздрібна торгівля не організована.

У наказі №130 від 15 вересня Лещук і його підлеглий Перец Лімончик отримали догани, бо встановлено, що місцевий хлібзавод незаконно вивіз із майданчика Пивзаводу один вагон кам’яного вугілля. Тому до 25 вересня вони були зобов’язані повернути вугілля на майданчик заводу. У наказі №145 від 12 жовтня Больменко вперше наказує Хитринській виписати спецодяг для працівників, а Куземському – прослідкувати за виконанням наказу.

На початку жовтня працівників солодового цеху перевели на роботу за суміцництвом. Тому солодовники V розряду мали за 8 годин виробити 19 т солоду, де плата за 1 т складала 82 коп. з нормою виробітку 25 хв. Сушильники солодового цеху V розряду отримали норму виробітку за 8 год. – 800 кг сушеного солоду з оплатою за 1 т – 19 карб. 35 коп.

До обов’язків сушаря входило розпалювання печі, розрівнювання на решітках солоду і його ворушіння на верхній та нижній решітках, спостереження за температурою і процесом сушіння, прибирання й дотримання чистоти у приміщеннях сушарні. Завантаження солоду на верхню решітку 2600 кг один раз на добу. Сортувальники ячменю 4 розряду мали норму виробітку за 8 годин – 2,5 т з оплатою 5 карб. 33 коп. за тонну. Норма часу за 1 т складала 3 год. 20 хв. До їхніх обов’язків входило сортування ячменю для замочування на сортувальній машині, піднесення ячменю на машину, відкидання сортувального ячменю в певні місця не більше як 15 метрів, чищення машини, винесення відходів і дотримання чистоти в сортувальному відділенні.

Змішувачам IV розряду встановлювалася норма виробітку за 8 годин – 3,5 т з оплатою за одну тонну 3 карб. 80 коп., а норма виробітку за 1 т – 2 год. 30 хв. В обов’язки входило відбивати ростки, чистити машини і прибирати приміщення. З розчищенням у день 1 т 800 кг, тобто 4 години робочого часу. Наступні 4 години – зважування солоду, замочування і змішування.

На початку листопада Больменка через стан здоров’я госпіталізували. Виконувачем обов’язків директора призначений Прибелєв. Новоспечений т.в.о. уже 28 листопада дав догану старшому охоронцю Бернацькому та вантажнику Гедзю: «Пивзавод знаходиться у досить тяжкому положенні через відсутність автотранспорту, бо з двох машин-іномарок одна знаходиться на капітальному ремонті, друга простоює довгий час – не має шини. В силу цього завод вимушений наймати транспорт міських організацій….але зі сторони деяких робітників заводу в трудний момент проявляється стремління гальмувати роботу заводу. Наприклад 28 листопада. Після неодноразових прохань, Союзавтотранс подав в 16 год. на пивзавод машину для відправки пива в Дунаївці. Для участі в навантаженні був назначений ст. охоронник т.Бернацький, загрузку пива проводили робітники Гедзь. Скориставшись відсутністю на заводі адміністрації, Бернацький відмовився від участі в загрузці та не став слідкувати за її вірністю, вступив в перепалку з Гедзем, чим і зірвав загрузку – машина зробила простій у 3 години, і наміряна була розгрузитись і поїхати до себе в гараж. Тільки після прийняття термінових мір автомашина в 21 годині була відправлена за призначенням».

Із 1 грудня Прибелєв видав наказ про запровадження табельних листків для всього складу працівників, тим самим посиливши контроль, який і так не давав жодного ефекту для збереження сталого штату працівників.

Невелика заробітна плата та нестерпні умови праці змушували багатьох працівників звільнятися за власним бажанням. В.Балаба у своїй заяві на початку лютого 1948 р. просить його звільнити з роботи, бо: «я не маю більше сил робити». У заяві від 18.03.48 р. їздовий Василенко просить: «звільнити… з роботи в зв’язку того, що я повинен поїхати в село до своїх дітей. Прошу не відказати моєму проханню».

Епопея зі звільненням кочегара Афанасія Ковальова тривала взагалі всю першу половину 1948 р. У заяві від 19 березня Ковальов просить його: «звільнити з роботи, бо я не можу дальше жити на цій зарплаті, і я хочу поїхати додому до своєї сім’ї, бо я не був дома вже 14 років. Дома залишилась одна мати, має 70 років, а я помогти не можу, уже хочу поїхати додому. Товариш директор, прошу вас не відкажіть моїй просьбі! Просить Ковальов». Та Больменко не підписав наказ на звільнення. Не минуло й трьох місяців, як із кочегаром Ковальовим трапився інший інцидент. Імовірно, хтось із працівників доніс на Ковальова, тому з Кам’янець-Подільського нарсуду 22 червня за №124 надійшов лист, за яким: «Нарсуд просить повідомити, скільки годин працював Ковальов Афанасій Денисович 16.06.1948 р.». Уже через три дні секретарка Пивзаводу А.Драгуза напише доповідну записку такого змісту: «На підставі заяви головного механіка т.Кумановського у кочегара Ковальова 16.06.48 р. був вихідний, а на основі запису в табелі стоїть відмітка «8» год. навіть в ті дні, коли він взагалі не працював. Драгуза 25.06.48 р.». Тому за наказом №98 від 3 липня в параграфі 4: «Кочегара Ковальова рахувати звільненим з 8.07.1948 р. як такий, що не справився з роботою. Підстава. Доповідна т. Хитринської та т.Леві».

У заяві від 18 березня Малицький просить дозволу його звільнити: «враховуючи те, що відбувається несвоєчасна виплата заробітної плати».

Із Пивзаводу звільнявся старший конюх Андрій Сірик, який у заяві від 15 квітня написав: «Прошу Вашого розпорядження, оскільки я працював з 18.04 по 15.06 включно по 16 годин без вихідних, прошу мені оплатити понаднормові та вихідні дні мною пропрацьовані».

Охоронець Іван Смольницький у своїй заяві просить звільнити з роботи за власним бажанням у зв’язку з тим, що «моя сім’я знаходиться в селі за 20 кілометрів, і я не в силах ходити на роботу. Прошу не відмовити».

1948 року, за період керівництва Тихона Шарейка, на роботу були прийняті на різні посади Лев Чуфаровський – наказ №4 від 10.01 і звільнився 26.02; Анісім Зинов’єв – з 19.01 у зерновий цех; Хавва Книшманс – з 6.02 зав. кіоском; О.Паламарчук із 27.02 поновлений на посаді головного механіка на підставі рішення нар. суду 1 дільниці та рішення тресту; Іосиф Дубінський – на посаду зав. кіоском з 1.04 із продажу безалкогольних напоїв та пива; Іван Самуляк з 2.04 зачислений на посаду завбази Скала-Подільського району, але в наказі №83 через невиконання товарообігу він був звільнений, а гуртову базу закрито.

Під звільнення за Шарейка за власним бажанням пішла А.Годин – зав. кіоском №6 з 8.01, але з 17.04 (за Больменка) поновлена на посаді; за незадовільну роботу відданий під суд Захарко за систематичне запізнення – наказ №2 від 6.01.48 р., хоча пізніше він знову був поновлений на роботі за Больменка; Ким Дідур за власним бажанням із виходом на навчання з 23.01; Остапенко з 26.01; зав. кіоском Бланк із 25.01; Ножнов із 25.03; Соловьєв і В.Трач із 26.02; Поплавська і Симальчук із 27.02.

За нового директора Больменка на роботу прийняті касиром Марія Голянська, яка звільнилася з 15.04; Поліна Шлапак у розливний цех; Надія Ульянова у варильний цех, а Михайло Пасічник із 15.04 охоронцем; Збижко Завадський із 16.04 в солодовий цех; Євгенія Корженко з 20.04 варильницею; Віктор Раменний зачислений на посаду головного бухгалтера з 19.04, але вже 25.06.48 р. за наказом №93 на посаду головного бухгалтера взято Сергія Куземського; Андрій Сірик зачислений із 20.04 старшим конюхом; Антон Кащук із 21.04 двірником; Василь Криштопов із 21.04 шофером автомашини дизель МАН; Лужицький із 25.04 їздовим; Віталій Пархоцик із 21.04 у бродильний цех; Рачковський із 21.04 кочегаром; Іван Смаглий із 2.05 у бродильний цех; Касьяненко на посаду зав. лабораторії з 26.05, але 31.05 звільнений.

Олена Гавщук, яка проживала на вул.Комсомольській (сучасна вул.Довга), 13 та працювала на Пивзаводі прибиральницею, у своїй заяві писала: «5.04.1948 року я захворіла і лежала в лікарні. З 28.06.48 р. бюлетень мій закінчився, тому прошу мені надати роботу».

За наказом №107 від 27.07 Михайло Артеменко призначений на посаду зав. пивбазою у м.Дунаївці (звільнений за вл./б. з 1.10), а за наказом №116 Кондратій Скрипник – зав. пивбазою в м.Стара Ушиця з окладом 300 карб. у місяць; з 18.09 старшим конюхом І.Смольницький; головним інженером із 15.10 зачислений Прибилєв; із 1.11 Софія Захарова секретаркою-машиністкою замість Драгузи, яку переведено на посаду касира.

За Больменка головний бухгалтер Каменец звільнений через арешт, але в наказі №37 від 8.04 не вказувалися причини арешту т.в.о. головбуха, поставлено Н.Маленко з правом підпису на чеках та фінансовій документації. З 14.04 за п’янство на роботі та побиття працівника заводу Зинов’єва Малицький звільнений із роботи, а матеріали направлені у прокуратуру; через погану оранку городів працівників заводу їздовий Варшавюк звільнений з 22.04, а компенсацію здійснено за рахунок невиплати йому 4-денної заробітної плати.

Завідувач лабораторії Р.Бергер звільнений за наказом №69 від 26.05.48, хоча заяву про звільнення він написав ще в лютому: «Прошу звільнити мене з посади зав. лабораторією, враховуючи необхідність виїхати до місця проживання моєї сестри в м.Ленінград. Переконливо прошу задовільнити моє прохання».

За власним бажанням звільнилися касири: з 25.09 – Козьміна; з з 11 жовтня – Крупник-Беднар, на місце якого призначили А.Драгузу, яку відкликали з відпустки. Тоді ж Больменко виніс попередження старшому бухгалтеру Куземському, що: «в подальшому така плинність в касирах недопустима».

Із 16 жовтня за невиконання розпорядження дирекції щодо подачі інформації про кількість ємностей та бочко-тари звільнений зав. складом готової продукції Мазур. 3.11 охоронцю Ліпському за сон на роботі винесено сувору догану і переведено на вантажника зернового цеху; з 12.11 звільнений коваль Пеньковський, який не виконав розпорядження головного інженера Прибелєва.

Початок зими 1948 року ознаменувався підготовкою до заготівлі льоду, в якому мали задіяти коней. Та на свій страх і ризик їздовий А.Кащук у заяві від 5 грудня констатує, що: «Протягом 3 тижнів з 15 листопада… всі коні знаходяться без підков і їздити не можна, про що я звертався до начальника Гребнова 21 листопада. Прошу на конях не їздити або мене звільнити».

Тоді ж у грудні Больменко вирішив щоквартально преміювати водія 120 карбованцями, якщо машина буде знаходитися в належному стані та не буде жодної аварії. Водій Жуковський був ознайомлений із наказом, хоча у своїй заяві від 4 вересня просив звільнити з роботи: «Так як я не маю шоферських прав…».

Нестерпні умови праці на Пивзаводі та невелика заробітна плата провокуватимуть значні конфлікти між працівниками і адміністрацією вже з перших днів 1949 року, а для Бориса Павловича Больменка він стане єдиним повноцінним управлінським роком, бо вже в середині 1950 року Пивзаводом керуватиме Храковський.

Руслан НАГНИБІДА, молодший науковий співробітник НІАЗ «Кам’янець».
(Далі буде)