КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД. РІК 1949. ЧАСТИНА І
Початок у «ПОДОЛЯНИНІ» від 18, 25 червня, 9 липня ц.р.
Реконструкцію хронології подій за 1949 рік здійснено завдяки справам №7, 8 Кам’янець-Подільського міського держархіву і справі №20 опису №2 з Фонду Р-545, що зберігається в ДАХмО.
Книги наказів директорів Пивзаводу за 1944-1948 рр. відображають загальну атмосферу, що панувала в цехах підприємства, з погляду адміністрації. Заведена 1949 р. Книга заяв та скарг працівників по-іншому відображає взаємини між персоналом і його керівним складом.
Секретарка Захарова після двох місяців роботи вже 2 січня подала заяву на звільнення: «Прошу в третій раз звільнити мене від займаної посади секретаря, бо мені вже набридли дорікання старшого бухгалтера Куземського про те, що я ледарюю і не сиджу на місці. Я вважаю, що роблю все те, що від мене залежить по виконанню, а не сиджу на місці лише тому, що використовуюсь кур’єром. Недаремно при його роботі на заводі змінилось за якихось пів року чи 8 місяців 5 касирів, і цей касир щоденно плаче. Якщо він вважає, що одні на заводі працюють наполегливо, так для чого тримати канцелярський апарат. Я не бажаю щоденно від нього плакати, я вважаю краще піти з цієї роботи. Прошу звільніть».
Через 4 місяці від Захарової надійшла заява іншого змісту: «Прошу звільнити мене з займаної посади з 10 квітня 1949 р. за сімейними обставинами. Прошу моєму проханню не відмовити. 4.04.49».
Та Больменко заяву не підписав, і лише за наказом №71 від 9 травня: «звільнена з посади секретарки-машиністки Захарова Софія Трохимівна, в зв’язку з її переводом ГК КБ (Б) на другу роботу». Тоді ж, 9 травня, прийнята на посаду секретарки-машиністки Клавдія Толдик.
Наступний конфлікт трапився на початку січня 1949 року із самим ст. бухгалтером Куземським, який написав 16.01 доповідну: «Ставлю Вас до відома, що річний звіт за 1948 р. в терміни я не можу здати по деяким причинам: 1) 26.06.48 р. я прийняв бухгалтерію із заплутаністю по всіх балансових рахунках, по яким не було інвентаризації на 1.01.49 р. 2) Створена за Вашим розпорядженням інвентаризаційна комісія фактично існує у «наказі», бо всі інв. матеріали готує бухгалтерія і дає їх на підпис інвентаризаційній комісії. 3) За наказом не створена інвентаризаційна комісія з переоцінки товарно-матеріальних цінностей на 1.01.49 р., і крім бухгалтерії цим питанням ніхто не займався. 4) На отримання матеріалів по недостачі ячменю, вугілля, пляшок та ін. був не один Ваш наказ т.т. Грибову та Лещуку, і останні все-таки їх не здають, і я не маю можливості списати звичні витрати і на винних. 5) Тов. Грибієв систематично не здає розподілення роботи по автотранспорту та гуж. транспорту. 6) Головний інженер т.Прибелєв за грудень 1948 р., не дивлячись на мої вимоги, дав розподілення електроенергії та води лише 15.01.49 р., а также акт на закінчення капремонту та здачі в експлуатацію. 7) При секретарі
т.Драгузі випискою рахунків покупцям і випискою матеріалів займалась т.Драгуза, а при тов. Захаровій цю роботу передано бухгалтерії.
Враховуючи плутанину з підрахунком, рахунковий апарат не в змозі своєчасно здійснювати опрацювання документації завода і по графіку звітувати. Здавалося би, що адміністрація в особі в.о. завода Прибелєва повинна була створити всі умови і максимальну допомогу роботі бухгалтерії (тим паче, що т.Прибелєв – голова інвентаризаційної комісії), а виходить протилежне. Крім цього, згідно з наказом по заводу, апарату бухгалтерії запропоновано 16.01.1949 р. призупинити роботу над річним звітом і вийти на прибирання льоду на території заводу з відгулом наступного робочого дня. Даний наказ я особисто вважаю неправильним, бо кожен втрачений час відтерміновує підготовку річного звіту, який і так, не дивлячись на те, що весь рахунковий працює щоденно по 10-12 годин і на вихідних, не буде зданий в термін.
Тому я наказу не підчинявся, і 16.01.49 р. весь апарат бухгалтерії працював по збору та підготовці звіту, щоб пришвидшити здачу річного звіту. 16.01.49 р.».
У наказі №13 від 26 січня Больменко запроваджує профілактичні заходи із боротьби з гризунами і хворобою туляримія. Крім поїздок у Київ і на Тернопільщину наприкінці січня 1949 р., привертає увагу його наказ №20 від 5 січня, за яким обід для відділу кадрів, бухгалтерії та працівників контори встановлювався з 12.00 до 13.00, а для працівників – із 13.00 до 14.00. Прийом робітників з особистих питань він здійснював із 13.00 до 14.00. Такий графік обіду дозволяв вирішувати працівникам фінансові та кадрові питання.
У наказі №23 від 12 лютого П.Лімончик отримав подяку за переправу через р.Дністер 55 бочок, які виготовлені на Чернівецькому тарному заводі.
Наближення ранньої весни зафіксовано в наказі від 12 лютого, за яким 13 осіб заступали на цілодобове чергування з 25 лютого по 22 березня. Одне із приміщень віддали під склад для вибухівки; а машину «Опель» тримали заправленою на 5 кг бензину. Свиноматки з території заводу переганяли на територію конюшні; довкола складу із пальним мали вирити траншеї на глибину 50 см у бік р.Смотрич.
1 березня здійснено роз’яснення обов’язків керівникам цехів. Того ж дня вказувалося, що за останні дні лютого значно знизилася реалізація пива, що ставило під загрозу виконання березневого плану: «Наказую! З 1 березня в.о. начальника постачзбуту тов. Лімончику забезпечити пивом торгорганізації відповідно до графіка. Щоденна реалізація повинна складати не менше (цифри не читабельні. – Прим. авт.) літрів у Донбас бочкового і в пляшках.
В.о. Прибелєв».
У наказі від 2 березня в.о. директора Іван Прибелєв дав вказівку здійснити інвентаризацію всієї бочкотари і пляшок, що були в населення. З Чернівецького тарного заводу мали завезти 200 бочок – центнер, а до 15 березня ще 150 ящиків. Це забезпечило б цех розливання бочкотарою щоденно в 40 гектолітрів і безалкогольний цех пляшками 1500 штук на добу з реалізацією продукції на добу пива бочкового 40 гектолітрів, пляшкового – 7,5 гектолітра та безалкогольних напоїв у кількості 7,5 гектолітра. Того ж дня виявлено, що під час закупорювання скляних пляшок у ємностях виявили скло, сміття, корки та ін., тому «виготовлену у пляшках продукцію обов’язково просвічувати та відправляти брак на склад».
У ніч на 3 березня тимчасово створена комісія здійснила перевірку нічної зміни і з’ясувала, що Захарко не дотримувався технологічного процесу сушіння солоду, а пальне спалювалося при роботі вентиляцій із відчиненими дверима. Він пояснював, що так зменшував температуру в котлі, бо на нижній решітці солод висох, а на верхній решітці він вологий, а солод перекидає часто, хоча все одно той залишається сирим. Комісія вирішила, що через те, що Захарко спілкувався на підвищених тонах і ухвалював самовільні рішення щодо сушіння солоду, він від 3 березня відсторонений від посади, а його місце зайняв робітник-вантажник Вишневський. Начальник цеху Жигало отримав догану: «У випадку повторення такої ситуації, комісія ініціюватиме і його відставку як керівника цеху».
До 5 березня навпроти міського готелю на Новому плані відкрили третю торгову лавку і організували її безперебійну роботу.
У наказі до 8 березня 17 працівницям оголошено подяку за перевиконання планових показників із записом у трудові книжки.
Тоді ж у березні на Донбас, на базу Пивзаводу, що розміщувалася в м.Дебальцеве, мали відвантажити бочкового пива 4 вагони в кількості не менше як 400 гектолітрів.
У наказі №53 від 26 березня Больменко висловив подяку працівникам безалкогольного цеху, які при планових показниках цеху в 118 гектолітрів на місяць до 26 березня виробили 120 гектолітрів безалкогольних напоїв.
У наказі від 3 квітня касиру-інкасатору А.Драгузі та учениці
Р.Грабовській оголошено догани, адже номери при виписці продукції та касові прибуткові ордери або повторювалися, або були упущені. Тому експедитор І.Колесніков щоденно мав до 11.00 складати звіти під розписку касиру-інкасатору А.Драгузі, а вона, прийнявши звіти з ордерами, мала зробити записи з лицевої картки покупця і на наступний день здати в держбанк на інкасу. Шофер Жуковський 19 квітня отримав сувору догану за порушення трудової дисципліни.
У наказі №72 від 9 травня Больменко обов’язки відповідального за отримання, облік і зберігання імпортного обладнання переклав на Прибелєва, який мав негайно сповістити Главпиво МЛПСРСР про отримання устаткування.
За наказом №75-а від 14.05.49 р., враховуючи потепління та охолодження води, що йшла на зрошувальний холодильник, до 18 травня мали відремонтувати насос на трубопроводи. З 18 травня мали призупинити розтрату льоду в лагерних підвалах і бродильні та приступити до перевезення льоду із комунального льодника. Назначалися підводи-візники в особі Твердого і Коваля для перевезення льоду з 6 ранку і до 22.00. Для кращого збереження льоду мали здійснити коляційне обшивання люків у льодник холодильника. Також мали здійснити дезінфекцію в підсобному господарстві з перевезенням поголів’я свиней із території заводу в підсобне господарство.
Також у наказі №77 від 16 травня відновлювалася практика проведення планових нарад із 17.00 до 18.00 год. для всього керівного складу Пивзаводу.
Збільшення виробництва пива спровокувало виведення з ладу парокотла 17 травня. Тому Хитринська до 20-22 травня мала щодня здійснювати по два варіння «Жигулівського» і «Українського» пива, а також безалкогольної браги з обліком забезпечення виконання плану. Головному інженеру Прибелєву було поставлено завдання в 5-6-денний термін виконати повний ремонт варильного котла.
На підставі неодноразових перевірок Держсанінспекції з 20 травня Больменко забороняє вхід на територію підприємства стороннім особам, а керівники цехів зобов’язувалися після закінчення зміни здійснювати опломбування приміщень.
За тим же наказом суворі догани від Больменка отримали Прибелєв, Хитринська, Пінчук і Малишко. Одразу від останніх на ім’я директора надійшли доповідні заяви, в яких описано реальний стан устаткування та приміщень Пивзаводу: «Головному інженеру К-П Пивзавода Прибелєву.
Наказ по заводу від 20 травня 1949 року №83, параграф 4, виданий директором, свідчить про мою кримінальну відповідальність за всі можливі аварії, псування і забруднення продукції, принесення втрат державі. Ставлю Вас до відома, що устаткування сильно застаріле, аварії можливі в будь-який час, так як не проводилося потрібного ремонту / зміни устаткування / і т.п. Приміщення також знаходяться в аварійному стані. Необхідно збільшити штат ремонтного персоналу, мати відповідну по часу зупинку Пивзаводу для проведення робіт, і особливо достатню кількість ремонтних матеріалів: котельне залізо, труби, пиломатеріали, цемент і т.д. Тому, через вищевказані причини, в найближчі дні я не можу нести відповідальності за можливі аварії на заводі.
Аварійні ділянки на заводі наступні: внутрішня і зовнішня електромережі / бак гарячої води / трансмісія варильного цеха / холодильник зрошувальний / тарілки / трубопроводи парові / вентилятор котельні / каналізація / низьковольтні освітлювальні мережі в розливному цеху / бродильному, котельні, лагерному підвалі / трансмісія зернового цеха / інструменти безалкогольного цеха / паровий котел / сходи та підлоги / перекриття солодовень №1 та №2 / приміщення службового корпусу.
Гол. механік Малишко».
На підставі доповідної Малишка головний інженер Прибелєв направив на ім’я Больменка розгорнуту доповідну: «Ви попередили про кримінальну відповідальність головного пивовара тов. Хитринську, зав. лабораторією тов. Пінчук, механіка тов. Малишка, гол. інженера, начальників цехів, бригадирів, майстрів і ряд робітників, за будь-які аварії завода, за псування продукції і т.п., що можуть потягнути за собою збитки чи втрати державі.
Пивзавод дуже старий, приміщення та споруди знаходяться у вітхому стані, устаткування зношене і деяке працює вже на межі. На сьогодні знаходяться в аварійному стані наступні ділянки: внутрішня, всіх виробничих і в підсобних цехах, а також частина зовнішньої електропроводки / бак гарячої води вийшов повністю з ладу / зрошувальний холодильник / калорифери солодушки вийшли повністю з ладу / варильні котли і чани мають вже повну зношеність. Міжповерхові перекриття в солодовні №1 та 2 в зернових і матеріальних складах, в ситровому цеху, в дробильному відділенні, на сходових клітках, коридорах і у всьому житловому корпусі погнили, в багатьох місцях вже обвалились / сходи, підлога та стеля / стіни та дах лабораторії, пожежного депо, колишнього гаража та конюшні, частина виробничого корпусу та підсобних цехів, житлових приміщень / комунікації парові та водяні мають майже повну зношеність та вимагають заміни / паровий котел внаслідок зношеності працює на межі, димова труба вийшла повністю з ладу, половина її впала ще в 1947 році.
Враховуючи такий вітхий та аварійний стан споруд / приміщень та зношеність устаткування, не виключено аварії на будь-якій із вказаних ділянок в будь-який час. Як наслідок, можливе псування продукції, збитки і навіть нещасні випадки, а також зупинка роботи Пивзаводу. Це може відбутись із причин, не залежних від роботи на заводі. Тому у параграфі 4 наказу №83 покладати кримінальну відповідальність на робітників являється неправильним.
Ліквідувати вказані вище аварійні ділянки можливо протягом одного ремонтно-будівельного сезону, за наявності необхідних матеріалів та коштів, приблизно 400-500 тис. карб., яких завод в теперішньому часі немає.
Щоб уникнути можливих аварій та небажаних наслідків, необхідний ряд ремонтних робіт найближчим часом. Тому прошу Вашої вказівки відділу збуту про термінову купівлю в червні місяці цього року: пиломатеріали – 75 м3; круглий ліс будівельний – 25 м3; електропровід силовий та освітлювальний різних перетинів – 2000 пог.м; патрони, вимикачі запобіжники і рубильники і т.д. – можливу кількість; заліза котельного 5/8 мм – 5 тон; заліза листкового 2-2,5 мм – 1,5 т; зрошувальний холодильник – 1 штука; залізо кровельне листкове – 5 т; труби розміром 1/2-2 – 1500
пог.м; парафін білий – 100 кг; смоли – 1,5 т; вапно – 1,5 т; цемент – 6 т; алебастр – 1,5 т; шланги резинові 1/2 – 2250 пог.м; рукава пожарні 1 1/2 – 200 пог.м; вогнегасники – 10 штук.
Через відсутність перелічених матеріалів, найближчим часом усунути аварійність деяких ділянок на заводі неможливо і нести відповідальність за попереджувальними наказами неможливо.
Гол. інженер Прибелєв. 29.05.49 р.».
У підсобному господарстві була не краща ситуація. Тому працівники заводу зобов’язувались протягом доби перевести свійських тварин у свої підсобні господарства за межі заводу. У доповідній Лімончика від 23 травня читаємо: «Вами був виданий наказ від 18.05.49, що всі свині, які знаходились на території заводу були перевезені на підсобне господарство, яке належало Пивзаводу. Доповідаю, що всі свині перевезені, крім гол. бухгалтера т.Куземського і зав. лабораторії т.Пінчук, [які] не перевели своїх свиней, не дивлячись на те, що я своєчасно оголосив».
28 травня Лімончик написав ще одну доповідну: «Доводжу до Вас інформацію щодо того, що всі свині, які знаходились на території заводу, вивезені на підсобні господарства, крім порося гол. бухгалтера Куземського, [яке] ще до цих пір знаходиться на території заводу».
Куземський же відтягував виконання наказу, бо чекав рішення Держсанінспекції. Больменко, не чекаючи рішення, дав Куземському догану і час до 29 травня, щоб вивезти його порося за межі Пивзаводу. Через місяць Больменко видав ще один наказ за №111 від 5 липня: «Всім робітникам заводу, що проживають на території заводу і які мають домашню птицю, пропоную негайно, протягом доби усю присутню на території заводу птицю перевести на підсобне господарство чи забезпечити її місцезнаходження, що не допускає її вільне гуляння по території заводу».
Руслан НАГНИБІДА, молодший науковий співробітник
НІАЗ «Кам’янець».
(Далі буде).
Сподобалась стаття?
Love
Sad
