ХЕЛЛОВІН НА ПОРОЗІ: ЧОМУ ЦЕ СВЯТО ДЛЯ УКРАЇНЦІВ БЛИЖЧЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ

Кажани, павутина та гарбузи: вже з середини жовтня у вітринах українських крамниць з’являється хелловінський декор. А популярність цього свята зростає у нашій державі упродовж останніх десятиліть. Щоправда, й досі хелловінські традиції викликають чимало суперечок. Чи справді вони повністю чужі українцям – з’ясовував Центр громадського моніторингу та контролю.

СВЯТО НА МІЛЬЯРДИ

Свято, що набуло популярності у країнах Заходу в XIX столітті, має змішане коріння. Час­тину традицій пов’язують із католицьким Днем всіх святих, який припадає на 1 листопада. Також вбачають зв’язок між Хелловіном і кельтським святом Самайн, яке символізувало завершення сільськогосподарських робіт, під час якого вшановували мертвих. Свій слід у святкуванні залишила навіть британська Ніч Гая Фокса: саме з неї за­позичили вираз «Trick or treat», з яким, зазвичай, ходять збирати солодощі. Попит на костюми та ласощі робить Хелловін комерційно вигідним: так, 36% продажів у крамницях солодощів у Сполучених Штатах припадають саме на період із жовтня по грудень. Загальні ж витрати на Хелловін цього року, за даними Національної федерації роздрібної торгівлі США, сягають 11,6 мільярда доларів! Третину суми витрачають на костюми, третину – на пригощання, і ще стільки ж – на святкові декорації.

ЧИ СВЯТКУЮТЬ УКРАЇНЦІ?

Не обминули ці тенденції й українців. Зокрема, свою справу тут зробила популярність Хелловіну в соцмережах. Так, проведене торік опитування засвідчило, що позитивно до свята ставляться 38% наших громадян, 7% відзначають щорічно, і лише 12% вважають його нічим іншим, як комерцією. Традиційно в медіа виникає дискусія про доцільність святкування. А під час війни додалося нових аргументів, чому варто з обережністю переймати хелловінські традиції. Зокрема, у Православній церкві України торік просили утриматися від святкування через те, що декор чи костюми, пов’язані із смертю, можуть травмувати людей:

«Багато (включно з дітьми) за час війни пройшли і бачили те, чого воліли б ніколи не бачити: каліцтва, людську смерть, рештки тіл, віді­рвані кінцівки, спотворені обличчя… неприкриті жахи війни. Чи варто нині їм про це нагадувати і викликати непотрібні асоціації «хелловінськими костюмами», перевдяганням в образи мертвих істот чи осіб, імітацією відірваних кінцівок, порваних і зашитих облич?».

У НАС СХОЖІ ТРАДИЦІЇ?

В українців є схожі свята, як зазначає етнологиня Анастасія Кри­венко:

– За своєю суттю це свято вшану­вання померлих, коли нібито їхні душі повертаються на землю, а живі зустрічають їх карнавалами та фестивалями. І в українській традиції є три періоди, коли предки вірили, що духи потойбіччя повертаються. Перший – це різдвяно-новорічний період, із маланкуванням, колядуванням і щедруванням. Другий – великодній, коли християни вірять, що душі померлих приходять на цілий тиждень. І третій період – Зелені свята, під час яких, за пові­р’ями, на землю виходять русалки, котрих вважають нечистою силою.

Центр громадського моніторингу та контролю.