У ЮВІЛЕЙ МАГДЕБУРГІЇ ПЕРЕЧИТАЛИ ГРАМОТИ

15 січня в залі Магдебур­зького права Ратуші відбувся захід із відзначення 650-ї річниці надання Кам’янцю права самоврядування. Право судити та управляти міс­том самостійно Кам’янець отримав 7 січня 1374 р. Департамент гуманітарної політики запросив на урочис­тості пресу, громадських активістів, депутатів і представників кліру.

Казати, що згадки через пев­ну історичну подію нині, у війну, не на часі, – лукавити та вдя­гати на себе біле пальто. Бо привілей на самоврядування, котрий брати-князі Коріатовичі Юрій та Олександр надали місту, дає беззаперечні підстави говорити про Кам’янець як про один із ключових урбаністичних центрів краю вже з XIV ст. А історія – теж зброя на сторожі нашої національної ідентичності. Як зазначали в Ратуші, отримання Кам’янцем магдебурзького права свідчить про нашу цивілізаційну європейську приналежність,
а незримі ниточки тривалої традиції самоврядування єднають нас із найдавнішими європейськими містами, центрами культури, осередками соціального поступу. Декілька разів протягом дійства було наголошено, що самоврядування, повага до особистості та можливість різних верств населення захищати свої права є ключовими маркерами, які утворили культурну, світоглядну прірву між українцями та московією, котра тоді, як і тепер, була конгломератом східних народів та племен, єдність котрих утримувала лише тотальна деспотія.
Невелика перепона була з тер­мінами та датами. Річ у тому, що документ від 1374 р., котрий Валерій СВЕРЕДА в образі середньовічного писаря (на фото) зачитав присутнім, відомий історикам не в оригіналі, а в пізніших списках. Декілька з них після пожежі в нашому архіві зберігаються в Державному архіві Хмельницької області, ще один є у Львові. І датування в них різниться. Є згадки про 7 лютого, про 7 листопада, а от січня там немає. Ясність вніс один із ключових українських дослідників системи законодавства Великого Кня­зівства Литовського та проб­лем міського самоврядуван­ня, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інс­титуту історії України НАНУ Дмитро ВАЩУК. Він пояснив, що коли Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ досліджував цей документ, то побачив вказівку на свято Івана Хрестителя. Це 7 січня. Середньовічний писар міг помилитися в місяці, але не міг сплутати церковне свято. Тому з датою все правильно.
Друге питання серйозніше: наскільки зачитаний документ є привілеєм на магдебурзьке право? Цю дискусію, як зазначив Дмитро Ващук, неможливо вирішити. У документі, з одного боку, згадується війт. А таких посадовців мали тільки міста з магдебургією. Але в кожному привілеї на магдебурзьке право писалося: «Місту надається право магдебурзьке/німецьке/тевтонсь­ке». Тут ми цього не бачимо. Тому і в історичному середовищі обережно кажуть, що це в нас привілей на самоврядування. Можливо, й магдебурзьке право. Бо перша згадка власне про магдебургію в місті датується 1432 р. в пожалуванні ко­роля Ягайла. Тоді якийсь адвокат Георгій війту кам’янецькому дав підтвердження права тевтонського або магдебурзького. Йдеться саме не про надання, а про підтвердження того, що було отримано раніше.
Історик розповів, що у Волинсь­кому надвірному суді в листопаді 1799 р. хтось із міщан судився за свої землі та намагався видати привілей 1374 року за сфальшований. Відбулося засідання спеціальної комісії з розгляду документа: справжній він чи ні. Висновок був таким: «Привілей князів Коріатовичів Ка­м’янцю 1374 р. признаний істинним і таким, що не підлягає сумніву». Більше того: щоб не було майбутніх зловживань із цим документом, містяни, які написали донос на привілей, мали заплатити за фальшиві свідчення 1000 гривень штрафу. Ставить крапку в цій суперечці фраза, котра була вжита на цьому судовому процесі: локаційний привілей Коріатовичів. За тогочасним правом так називали привілей, котрим жалувався статус міста. Тож ми справедливо в січні 2024 р. святкуємо ювілей міського статусу Кам’янця.
На заході відбулися своєрідні історичні дебати, але цивілізовані – все ж про нашу європейську історію йшлося. Питання, щодо котрого в тих, хто виступав, були різні погляди, – кому видали привілей, якій із громад. Дмитро Ващук стверджує, опираючись на дослідження судових справ кінця XVIІI ст., що його отримали всі міщани. Він каже, що важко стверджувати, що ним корис­талися лише німецькі переселен­ці: документи не фіксують поки що жодних німецьких переселенців або колоністів у Кам’янці XIV ст. Тому, швидше за все, привілей отримали всі міщани. І потім значна частина міщан наприкінці XVIII ст. звернулися по свої права.
Ващуку опонує суддя Господарського суду Хмельницької області, автор низки монографій, присвячених проблемам міського самоврядування, Сергій КРАМАР. Для нього дослідження магдебурзького права в Кам’янці – сенс життя. Юрист ствер­джує, що привілей 1374 р. стосувався лише німецьких колоністів. Співставлення грамот різних міст ніби­то свідчить теж про цей варіант. На його думку, в XIV ст. наша територія була пусткою після татарських набігів, і правителі Поділля, Коріатовичі, були зацікавлені приваблюва­ти сюди колоністів, а автохтонним мешканцям давати різні свободи. Так виникли численні Слободи на Поділлі.
2016 р. Сергій Крамар знайшов у обласному архіві польськомовну «Справу про кордони міста Кам’янця-Подільського з суміжними володіннями» за 1799 р. Тодішній кам’янецький архів надав цей привілей до суду. В документі зазначено, що «князі Коріатовичі привабили місто Садки до Кам’янця міста». В ті часи це була поширена практика, коли на спустошені землі запрошувалися цілі містечка. Для того, щоб вони могли розвивати економіку на новому місці, їм надавалися ті права, кот­рими вони керувалися в себе. Крамар припускає, що згадане містечко могло бути або Садками з Сілезького воєводства Польщі, або містечко Садкау з півночі Німеччини, або інше, невідоме нам поселення. Історики знають, що протягом XV ст. кам’янецькі міщани, які вирішили перейти під міську юрисдикцію, були переважно нащадками вихідців або вихідцями з німецьких земель. Серед учасників сеймика в Кам’янці 1439 р. ті, котрі користувалися сілезьким гербом «Сверчик», складали 10%. Пан Сергій вважає, що місто Садки мало б стати містом-партнером Кам’янця в майбутньому.
Дмитро Ващук також відзначив, що магдебурзьке право, коли б во­но не було надане місту, – це чіткий маркер європейської цивілізації.
У XVІІ ст., в часи Гетьманщини, магдебурзьке право пошириться на Лівобережну Україну і буде проходити по кордону Слобідської України. Це його найсхідніший фронтир. За поребриком слова «самоврядування» не знали і ним не користувалися. Серед істориків права Європа закінчується там, де було магдебурзьке право. А ще пан Дмитро наголосив, що давно вже час нам позбутися імперського придомка – Подільський у назві міста, і стати Кам’янцем, як було протягом віків.

Ірина ПУСТИННІКОВА.