СОНЦЕ В КОЖНІЙ КРАПЛИНІ
15 листопада – День працівників сільського господарства
Українське село здавна живе в ритмі землі. Весняна оранка, золоті ниви влітку, осінні жнива – кожна пора року приносить свою роботу, а кожен урожай стає результатом терпіння, наполегливості й любові до рідного краю. Сільське господарство – це не лише вирощування культур і збирання зерна. Це цілий світ, у якому земля дає сировину, людські руки перетворюють її на готову продукцію, а щоденна праця стає основою добробуту родин і розвитку громад.
У час, коли Україна бореться за свою свободу, аграрна галузь продовжує тримати економічний фронт. Попри війну, нестачу ресурсів і численні виклики, господарі не залишають землю без догляду, а підприємці шукають можливості для розвитку і переробки української сировини. Адже справжня сила аграрної справи не лише в багатих урожаях, а й у людях, які не бояться починати спочатку.
Напередодні Дня працівників сільського господарства, який відзначають 15 листопада, «ПОДОЛЯНИН» поспілкувався з кам’янчанином Олегом ГОЛОВАТЮКОМ – людиною, яка після військової служби повернулася до мирного життя й обрала шлях аграрного підприємництва. Нині він займається крафтовим виробництвом соняшникової олії. Він розповів про те, як народилася ця справа, які особливості має виробництво, з якими викликами доводиться стикатися в умовах війни та що допомагає рухатися вперед.
ВІД ВІЙСЬКА – ДО ВЛАСНОЇ СПРАВИ
Підприємницький досвід Олега Головатюка розпочався задовго до виробництва олії. Проте саме після звільнення з військової служби життєві обставини привели його до нової справи – переробки соняшнику.
– Ви раніше служили у війську. Як виникла ідея зайнятися виробництвом соняшникової олії? Чи думали колись, що це стане справою життя?
– Я – ветеран російсько-української війни. У 2014-2015 роках перебував у зоні АТО, а з першого дня повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників, –розповідає Олег Олександрович.– 2023 року звільнився зі служби за сімейними обставинами – через важку хворобу дружини.
До цього, з 2011 року, займався підприємництвом. Були різні напрями: встановлення домофонів, а з 2017-го – виробництво будівельних матеріалів. Працювали разом із кумом, який також служить у війську.
Після мого звільнення зі служби батько дружини Марини – Олександр КАЛЕНЮК – запропонував скористатися недіючим приміщенням олійного цеху в селі Красноставці Чемеровецької тергромади для переробки власного соняшнику.
Обладнання в цеху було старе, недіюче. Мені сказали: «Хочеш – бери та займайся». І я в авральному режимі, здається, в липні 2023-го, почав із нуля організовувати виробництво соняшникової олії.
Чи думав, що цим займатимуся? Ні. Чи знав, як це робити? Також ні. Хоча, якщо згадати, кожним бізнесом я починав займатися, не знаючи всіх нюансів. Просто брався за роботу і поступово розбирався.
Запуск виробництва вимагав не лише відновлення приміщення, а й придбання обладнання, пошуку фінансування і розуміння технологічного процесу. Допомогла державна грантова програма для ветеранів.
– Чи хтось допомагав Вам на початку? Що було найскладнішим у запуску виробництва?
– Тоді мені ніхто не допомагав. Дружина ще перебувала на реабілітації після важкої операції. А мені потрібно було все організувати: замовити обладнання, розібратися, яке саме потрібне, куди його встановлювати. Усе робилося дуже швидко. Я звертався до банків, зокрема до Ощадбанку, щоб отримати кредит. Там мені підказали, що для учасників бойових дій є державні грантові програми. Я сам написав бізнес-план, подав заявку і отримав грант на 250 тисяч гривень. Звичайно, це краплина в морі, але все-таки певною мірою допомогло. Так і почалося виробництво – фактично з нічого.
– Найскладнішою була невизначеність, –продовжує ветеран, підприємець Олег ГОЛОВАТЮК.– Ти не знаєш, якої якості буде продукція, на що звертати увагу під час вибору сировини, як усе має працювати. Немає ринків збуту, тебе ніхто не знає. Така повна невизначеність.
Єдиною перевагою було те, що я мав власний соняшник. Це була сировина для старту і подальшої роботи. Решта – труднощі.
Приміщення потребувало ремонту. Треба було міняти вікна, двері, приводити все до ладу. Спочатку зробили лише поточний ремонт, трохи побілили. Повноцінно взялися за приміщення вже згодом.
У вересні 2023 року почали працювати. Спершу я сам займався всім, а потім до роботи долучився Віталій ОВЧАРУК. Технічно дуже грамотний. А за декілька місяців після початку роботи до команди долучився ще Анатолій МАРТИНЮК, працьовитий і відповідальний. Цих двоє працівників досі зі мною, розвиваємося разом. Завдяки їхній допомозі та підтримці дружини виробництво поступово запрацювало.
«СОНЯЧНІ КРАПЛИНИ»: ЯКІСТЬ І ВЛАСНА ТОРГОВА МАРКА
Від самого початку Олег Головатюк прагнув не просто виготовляти олію, а створити впізнаваний продукт. Тому одним із перших кроків стало оформлення власної торгової марки.
– Олеже Олександровичу, Ви виготовляєте сиродавлену і духмяну олію. У чому особливість кожного виду? Чим вони відрізняються за смаком і технологією виробництва?
– Наразі ми виготовляємо два види олії, але вже стоїть питання про запуск виробництва гарбузової.
Я маю вищу освіту інженера-економіста, закінчив Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Тобто певні знання з економіки і підприємництва були. До того ж із 2011 року працюю підприємцем. Однією з моїх конкурентних переваг мала стати реєстрація торгової марки. Адже сиродавлену, так звану домашню олію, виготовляє багато хто. Але часто її продають без етикетки, без торгової марки. Це, радше, рівень самозайнятості. Я ж хотів, щоб у перспективі можна було масштабувати виробництво. А для цього потрібна власна торгова марка. Послуги з її реєстрації коштували недешево, але я сам звернувся до Хмельницької торгово-промислової палати, подав заявку і оформив усе необхідне. Так з’явилася наша торгова марка – «Сонячні краплини».
Сиродавлена олія – це продукт, який виготовляється механічним способом за невисокої температури, до 50 градусів. Така технологія дає змогу зберегти природні властивості сировини.
Великі виробники часто використовують екстракційний спосіб, зокрема із застосуванням розчинників, після чого олію додатково рафінують і дезодорують. Ми ж обрали інший шлях – механічний віджим і фільтрацію без застосування хімічних засобів.
Коли я починав, хотів, щоб наша продукція відрізнялася не лише назвою, а й якістю.
Крім сиродавленої, у виробництві «Сонячних краплин» є й духмяна олія. Її особливість – у поєднанні сирого і підсмаженого насіння, що надає продукту характерного аромату.
– Як Вам вдалося відтворити той особливий смак і запах традиційної домашньої олії?
– Колись духмяну олію виготовляли методом гарячого віджиму. Насіння проходило через прес за високої температури, понад 100 градусів. Воно фактично підсмажувалося, і завдяки цьому олія набувала характерного аромату.
Наше обладнання не дозволяло робити гарячий віджим у традиційному розумінні. Тому ми розробили власний спосіб: підсмажуємо частину насіння, а потім додаємо його до сирого.
Фактично це олія, в якій переважає сире зерно, але невелика частина підсмаженого надає їй особливого смаку і запаху.
Також вона має насичений янтарний колір. Для мене було важливо зберегти той традиційний аромат, який багато хто пам’ятає з дитинства, але водночас використати сучасний підхід до виробництва.
– Чому для Вас було важливо зробити олію не лише натуральною, а й зручною для щоденного використання?
– Коли я почав працювати, то зрозумів, що потрібно пояснювати людям, чим наша продукція відрізняється. Я особисто їздив на ринки навколишніх населених пунктів, а згодом – і в сусідні області. Розповідав про олію, давав куштувати, доводив, що вона якісна.
У людей є певні звички. Молодше покоління звикло до рафінованої олії, яка не має вираженого кольору чи запаху, на якій зручно смажити. А традиційна домашня олія часто асоціюється з тим, що вона димить або піниться під час смаження. Раніше олія нерідко просто відстоювалася, не проходячи додаткової фільтрації. Через це в ній залишався природний осад, який і міг впливати на поведінку олії під час нагрівання. Ми ж встановили фільтрувальне обладнання, яке придбали у Дніпрі. Олія проходить механічну фільтрацію, декілька разів відстоюється. Завдяки цьому в ній майже немає природного осаду.
Тобто ми прагнули зберегти природний смак і властивості олії, але водночас зробити її зручною для використання на кухні.
Для Олега Головатюка якість – це не лише смак і аромат, а й відповідність продукції встановленим вимогам. Тому він періодично відправляє олію на лабораторні дослідження.
– Крім того, що в нас зареєстрована торгова марка, я час від часу відправляю олію на дослідження до спеціалізованої лабораторії. Це не є обов’язковою вимогою для кожної партії, але роблю це для себе. Мені важливо знати, що продукт відповідає встановленим стандартам. Я вже декілька разів проводив такі дослідження і маю підтвердження, що наша олія відповідає державному стандарту України за вищим гатунком.
Для мене це важливо, адже хочу, щоб люди купували не просто олію з гарним смаком чи запахом, а якісний продукт, за який я можу відповідати.
ВИРОБНИЧІ ПОТУЖНОСТІ ТА КОМАНДА
Відновивши роботу олійниці, Олег Головатюк поступово налагодив виробничий процес. Нині підприємство має можливість виготовляти значно більше продукції, ніж реалізує.
– Пане Олеже, які нині виробничі потужності Вашого підприємства? Скільки людей працюють над виготовленням олії?
– На сьогодні наше обладнання дозволяє виготовляти близько 500 літрів олії за робочу зміну. Але, на жаль, поки що не можемо завантажувати виробництво на повну потужність. Для цього потрібно добре налагодити збут.
Наразі наша команда складається з чотирьох людей. Хочеться придбати продуктивніше обладнання, розширювати виробництво, але для цього потрібні значні кошти.
Для невеликого виробника важливо не тільки створити якісний продукт, а й зробити його впізнаваним. Олег Головатюк переконаний: найбільший виклик сьогодні – донести інформацію про продукцію до споживача.
– На Вашу думку, що складніше для крафтового виробника: виготовити якісний продукт чи зробити так, щоб про нього дізналися якомога більше людей?
– Думаю, складніше грамотно донести інформацію до споживача. Я знаю, що люди, які спробували нашу олію, зазвичай повертаються, замовляють її знову.
Нині важливо бути присутнім у соціальних мережах, розвивати інтернет-магазин. Ми його вже створили, але поки що повноцінно не запустили. Це потребує часу і додаткових ресурсів.
Також найближчим часом плануємо представити продукцію у скляній тарі. Нині олію фасуємо в пластикові пляшки з етикетками, але хочеться, щоб вона була і в темному склі. Це зручніше для зберігання харчового продукту.
НОВІ СМАКИ І ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
Розширення асортименту – ще один напрям, над яким працює виробник. Крім соняшникової, у планах – виготовлення олії з інших культур.
– Працюємо над виробництвом гарбузової олії, –продовжує пан Олег. – Також пробували для себе ріпакову. На мою думку, це дуже хороша й недооцінена в Україні олія.
Ріпак – чудова медоносна культура, а його олія має приємні смакові властивості. У Польщі вона користується попитом. Ми також плануємо її виготовляти, але для цього потрібен інший прес, оскільки наявне обладнання не дозволяє якісно віджимати ріпак. Хочеться розширювати асортимент, пропонувати людям більше натуральної продукції. Але все залежить від можливостей, обладнання і фінансування.
– Де нині можна придбати вашу продукцію? Чи є вона в магазинах Кам’янця-Подільського?
– Частина нашої олії реалізується через посередників у Кам’янці-Подільському. Її можна знайти, зокрема, в магазині «Октава», на гуртовому ринку і в декількох інших торговельних точках.
Також люди замовляють продукцію через інтернет або телефонують безпосередньо нам. Нас часто запрошують на ярмарки у Хмельницькому, де вже маємо постійних покупців.
– Чи можна сказати, що ваша олія дорожча за масову продукцію?
– Ми не прагнемо виготовляти найдешевший продукт. Наша олія якісна, перевірена, має хороші смакові властивості. Виробництво потребує багато людського часу та енергії, тому вона не може коштувати дешево.
Літрова пляшка нашої олії коштує приблизно 110-120 гривень. Це повний літр. Часто люди орієнтуються лише на нижчу ціну, не звертаючи уваги на об’єм чи походження продукту. Нам потрібно більше розповідати про себе, використовувати інтернет, зовнішню рекламу, різні можливості для популяризації. Я переконаний, що свій покупець у нас є. Є люди, які цінують якість, і саме для них ми працюємо.
«ВЧАСНО ПОСІЯТИ, РЯСНО ЗІБРАТИ І ДОРОГО ПРОДАТИ»
Наприкінці розмови напередодні професійного свята Олег Головатюк звернувся до колег, які працюють у сільському господарстві та переробній галузі.
– Що хотіли б побажати працівникам сільського господарства напередодні їхнього професійного свята?
– Сільське господарство і переробна галузь – це основа України, а в нашому краї – ще й основа економіки. Нині дуже важкий час: війна, труднощі з експортом, проблеми зі збутом, нестабільні ціни. Я обробляю лише 10 гектарів землі, але бачу, наскільки непросто сьогодні аграріям – і великим, і малим.
Бажаю всім сил і терпіння. Ми гарантуємо продовольчу безпеку, створюємо робочі місця, сплачуємо податки. Це важлива праця, яка потрібна державі. Я й сам, у міру можливостей, допомагаю військовим – хлопцям і дівчатам, з якими служив, а також тим, кого особисто не знаю. Маю невеличку пасіку, тому стараюся передавати захисникам і мед.
А всім сільськогосподарникам бажаю не лише до професійного свята, а постійно: вчасно обробити землю, вчасно посіяти, рясно зібрати, переробити і дорого продати!
Сюзанна СИРОТЮК.
