ЗАМІСТЬ СПОКОЮ – ВІЙНА
Не через страх чи безвихідь, а тому, що серце не дозволяє інакше. Воїни, які могли б обрати спокійне життя, залишити війну позаду, повертаються, бо вірять. Вірять у свою землю, у своїх людей, у правду, яку треба боронити.
Один із таких воїнів Олександр МАЛІНОВСЬКИЙ. Його шлях – це вибір воїна, для якого боротьба за Україну важливіша за власний комфорт і безпеку.
32-річний Олександр родом із Дунаєвеччини. Ще до повномасштабного вторгнення здобув перший бойовий досвід, служачи в зоні АТО на Донеччині. Після завершення 6-річного контракту з Національною гвардією він разом із дружиною виїхав до Польщі, однак війна застала його за кордоном. Ранок 24 лютого 2024 року назавжди закарбувався в пам’яті воїна. Дзвінок друга з Америки, який повідомив про початок вторгнення, не залишив Олександру жодних сумнівів: він повинен повернутися. Вже 28 лютого він був у військовій частині з речами, готовий до боротьби.
Захисник згадує, як відбувалася підготовка до виходу на позиції:
«Залишаєш страх і паніку, береш із собою лише найнеобхідніше. У голові прокручуєш безліч сценаріїв».
Саме в таких умовах, коли кожен день може бути останнім, він записав відеопривітання для матері з нагоди її дня народження.
За час служби Олександр Маліновський здобув досвід на харківському та донецькому напрямках. Одного разу, змінюючи побратима на позиції, він зіткнувся з двома окупантами, які, не впізнавши його, вигукнули: «Свої». Реакція була миттєвою: одного з них воїн ліквідував на місці, другий зник у посадці, але згодом спробував проникнути в український бліндаж.
«Я знав, що мій автомат уже знятий із запобіжника. Відкрив вогонь і знешкодив ворога», – розповів боєць.
Ще один напружений епізод стався поблизу Нью-Йорка, коли позиції Олександра та побратимів оточили російські війська.
«Ми передали інформацію через радіостанцію, що ворог біля нас. На щастя, поблизу були наші сили, вони підтримали нас вогнем, і окупанти відступили», – поділився спогадами воїн.
Історія Олександра Маліновського – це приклад справжньої відданості своїй країні. Він мав можливість залишитися в безпеці, але свідомо обрав шлях захисника, продовжуючи боротися за Україну. Його бойовий досвід, стійкість і мужність є доказом того, що наш народ непереможний.
За інформацією групи інформації та комунікації НГУ.
